31.05.2011                                                                                           Суддя: Попова  В.  О.

Справа №  2-а-4650/11  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

31   травня   2011 року суддя Центрально-Міського районного суду міста Горлівки Донецької області  ОСОБА_1, розглянувши у   скороченому   провадженні  адміністративну справу за позовом ОСОБА_2   до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально–Міському районі міста Горлівки про визнання   дій  противоправними   та   зобов’язання    здійснити   перерахунок основної та додаткової  пенсії,

                                                                          В С Т А Н О В И В :

Позивач 07 лютого 2011 року звернувся до суду з позовною заявою до Управління Пенсійного фонду України в  Центрально - Міському районі м. Горлівки (далі по тексту - УПФУ в Центрально - Міському районі м. Горлівки) про визнання дій відповідача щодо відмови в перерахунку та виплати на його користь недоотриманої суми основної та додаткової пенсії протиправними, зобов’язання здійснити перерахунок  пенсії у відповідності з вимогами ч. 4 ст.  54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в розмірі шість мінімальних пенсій за віком та 50 % мінімальних пенсій за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, починаючи з 01 грудня 2010 року. Свої вимоги мотивував тим, що він має статус громадянина, постраждалого від наслідків Чорнобильської катастрофи 1 категорії, є інвалідом 3 групи і перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України у Центрально –Міському районі міста Горлівки. Відповідно до ст. 49 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»пенсії особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4 встановлюються у вигляді: а)державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю. Згідно з п. 4 ст. 54 названого Закону України в усіх випадках розміри пенсій  інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по 3 групі інвалідності –6 мінімальних пенсій за віком.  Відповідно до ст. 50 названого Закону особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю у розмірах: інвалідам 3 групи –50 % мінімальної пенсії за віком. Проте відповідач виплачував пенсію та надбавку в розмірі, нижчому ніж встановлений законом, посилаючись на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008рік», яким внесені зміни до названих норм Закону, постанови Кабінету Міністрів України.  Однак такі дії відповідача суперечать Конституції України, названому Закону. Посилання відповідача на Закон України «Про Державний бюджет України на 2008 рік»неспроможні, оскільки ці норми визнані рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року неконституційними. При цьому він зазначив, що для визначення мінімальної пенсії має бути прийнятий  розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Судом було відкрито провадження у справі в порядку скороченого провадження, копія ухвали про відкриття провадження разом із копією позовної заяви та доданих до неї документів під розписку вручена відповідачу.

Відповідач подав письмові заперечення, в яких просив розглянути справу за  відсутністю представника відповідача. В цих письмових запереченнях позов не визнав, мотивуючи це тим, що згідно з ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25 років, а у жінок –20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. При цьому в частині 3 цієї ж статті  передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлений абзацом першим частини 1 цієї статті застосовується виключно для призначення розміру пенсій, призначених згідно з цим Законом. Тому підстав застосовувати цей розмір до пенсій, встановлених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»немає. Кабінетом Міністрів України  в постанові № 530 від 28.05.2008 р. «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян»встановлена щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, які належать до категорії 1, інвалідам 3 групи –15 відсотків прожиткового мінімуму, встановленого для осіб, які втратили працездатність, а відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.07.2008 р. № 654 «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», починаючи з 01.07.2008 р., у інвалідів, щодо яких встановлений зв'язок з Чорнобильською катастрофою, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»у учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році по 3 групі інвалідності –980 грн. Тому управлінням Пенсійного Фонду України в Центрально –Міському районі міста Горлівки, на думку відповідача, були правомірно застосовані вказані вище постанови Кабінету Міністрів України.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає встановленим наступне.   

ОСОБА_2 віднесений до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, (а.с.7)  та є інвалідом 3 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС, що підтверджується посвідченням серії Б  №557098, (а.с.6), довідкою МСЕК від 07.03.2001 р.,(а.с.11),  довідкою відповідача від 23.12.2010 р.(а.с.15).

Право вибору пенсійних виплат передбачене статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»№ 1058-ІV від 9 липня 2003 року і означає, що особі, яка має одночасне право на різні види пенсії: за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника, призначається один із цих видів пенсії за її вибором.  Пунктом 13 розділу XV вказаного закону визначено, що у разі, якщо особа має право на отримання пенсії, "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", та цього Закону, призначається одна пенсія за її вибором. Позивачу була призначена за його вибором пенсія за 3 групою інвалідності, як особі що постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи, що підтверджується довідкою відповідача від 23.12.2010 р.,(а.с.15), де зазначений цей вид пенсії.

Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»№ 796-ХІІ від 28 лютого 1991 року в редакції Закону України № 2001-ХІІ від 19 грудня 1991 року, зі змінами та доповненнями станом на час існування спірних правовідносин,  визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров'я та створює єдиний порядок визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення.

Статтею 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»передбачено, що пенсії особам, віднесеним до 1 категорії встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Статтею 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) визначено, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи  призначається щомісячна додаткова пенсія   за шкоду , заподіяну здоров'ю в розмірі 50 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(в редакції, яка була чинною до 31 грудня 2007 року) передбачено, що розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими, по 3 групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком .

В той же час, з грудня  2010 р. позивач отримав пенсію, в розмірі, меншому, ніж встановлений названим Законом, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі  питання  соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року, а з 1 липня 2008 року - постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян», що підтверджується копією довідки, виданою відповідачем 23.12.2010 р., (а.с. 15).    

Стаття 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно з пунктом 28  розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»була викладена в новій редакції, за якою розмір пенсії для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою по 3 групі інвалідності, складає 180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»згідно з підпунктом   пунктом 28  розділу II Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28 грудня 2007 року N 107-VI, який набрав чинності з 1 січня 2008 року, була викладена в новій редакції в частині того, що особам, віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 15 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Рішенням Конституційного суду України від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008 щодо предмету та змісту закону про Державний бюджет України на 2008 рік були визнанні такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення пункту 28 розділу II  "Внесення змін до деяких законодавчих актів України". У вказаному рішенні Конституційного суду України було зазначено, що положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення, тобто з 22 травня 2008 року.

Рішення Конституційного Суду України у цій справі має преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв'язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", визнаних неконституційними.   

Таким чином, з 22 травня 2008 року була відновлена дія норм статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за якими  особам постраждалим від аварії на Чорнобильській АЕС та віднесеним до 1 категорії, інвалідам 3 групи, до яких відноситься позивач, повинна була призначатися та виплачуватися відповідачем щомісячно з 22 травня 2008 року пенсія у складі державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Відповідач в своїх запереченнях посилався на те, що виплата пенсії позивачу після прийняття Конституційним судом України рішення від 22 травня 2008 року N 10-рп/2008 у справі N 1-28/2008  відбувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян», яка набрала чинності з 22 травня 2008 року, а з 1 липня 2008 року - постанови Кабінету Міністрів України № 654 від 16 липня 2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян».

Стосовно вищевказаних тверджень відповідача суд вважає, що за статтею 62 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» роз'яснення порядку застосування цього Закону провадиться у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, рішення якого є обов'язковими для виконання міністерствами та іншими центральними органами державної виконавчої влади України, місцевими органами державної виконавчої влади, всіма суб'єктами господарювання, незалежно від їх відомчої підпорядкованості та форм власності. Тобто, в цій статті функції щодо встановлення розміру пенсії, як державної, так і додаткової, Кабінету Міністрів України не делеговані, а лише зазначено про те, що Кабінет Міністрів України може затвердити порядок застосування передбачених законом пільг.   

Таким чином, суд дійшов до висновку, що постанови Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року були прийняті всупереч положень статей 50, 54, 62 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", тому виходячи з загальних засад пріоритетності законів над підзаконними актами, а також з засад, встановлених ч. 4 ст. 9 КАС України, згідно з якою у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, суд приходить до висновку, що позивачу повинна сплачуватися  державна та додаткова пенсія у розмірі, визначеному в статтях 50 та 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з вирахуванням мінімального розміру пенсії за віком, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого законами про Державний бюджет України на відповідний рік.

При цьому не можуть бути прийняті до уваги доводи представника відповідача, щодо незастосування для цих правовідносин прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (в редакції на день звернення позивача за перерахунком) передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Відповідач наполягає на тому, що за частиною 3 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом. Суд приймає до уваги, що стаття 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»була доповнена частиною третьою згідно з  Законом України від 25 березня 2005 року N 2505-IV, який набрав чинності з 31 березня 2005 року, в той час як  до частини третьої статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»зміни, за якими - обчислення і призначення пенсій по інвалідності проводяться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", були внесені згідно з Законом України від 17 листопада 2005 року N 3108-IV, що набрав чинності з 13 грудня 2005 року, тобто в даному випадку застосовується принцип дії законів у часі, за яким до спірних правовідносин повинні застосовуватися норми закону, що набрав чинності пізніше. Крім того, частиною 1 статті 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»№ 966-ХІV від 15 липня 1999 року передбачено, що прожитковий мінімум застосовується для  встановлення розмірів мінімальної пенсії за віком. Також, слід врахувати, що чинним законодавством не встановлено іншого, ніж передбаченого частиною 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»порядку вирахування мінімального розміру пенсії за віком.

Згідно частини 4 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»перерахунок призначеної пенсії провадиться в такі строки: у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа. Однак частиною  3 ст.67 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"(в редакції Закону, що діє після визнання неконституційними рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. відповідних змін до неї) у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, органи Пенсійного фонду України зобов’язані здійснювати перерахунок пенсій, тобто саме з дня встановлення цього розміру і має провадитись перерахунок.

Позивач звертався з заявою до відповідача провести перерахунок пенсії 14.12.2010р.,(а.с.12), і отримав від відповідача відповідь про відмову в проведенні перерахунку, тому у  позивача виникло право на перерахунок пенсії з 01 грудня 2010 р.(в межах позовних вимог) відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»державної пенсії в розмірі 6 мінімальних пенсій за віком, додаткової пенсії в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком та необхідність визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в Центрально –Міському районі міста Горлівки щодо відмови  в проведенні перерахунку державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії позивачу за період з 01  грудня  2010 року у відповідності зі статтями 50, 54, Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позов підлягає  задоволенню.

З урахуванням викладеного, ст. 19 Конституції України,  статей 49, 50, 54, 62, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», керуючись ст.ст. 2, 11, 17, 18, 87, 94, 158-163, 183-2 Кодексу адміністративного судочинства України,

                                                             П О С Т А Н О  В И В:

Позов ОСОБА_2   до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально –Міському районі міста Горлівки про перерахунок основної та додаткової  пенсії, задовольнити.

Визнати протиправними дії  Управління Пенсійного фонду України в Центрально –Міському районі міста Горлівки щодо відмови в проведенні перерахунку державної пенсії по інвалідності та додаткової пенсії ОСОБА_2   за період з 01 грудня 2010 р.  у відповідності зі статтями 50, 54 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи”, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально –Міському районі міста Горлівки Донецької області здійснити ОСОБА_2   з 01 грудня  2010 року  перерахунок та виплату державної пенсії по інвалідності згідно ст. 50, 54 Закону України „ Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи ” з розрахунку 6 мінімальних пенсій за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність та  додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю  в розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожитковому мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Відповідно до п.8 ч.6 ст. 183-2 КАС України постанова підлягає виконанню відповідачем негайно.

Апеляційна скарга на постанову  суду подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки з одночасним надісланням апеляційної скарги особою, яка її подає, до Донецького апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її отримання.

         Постанову в повному обсязі складено, підписано 23 березня 2011 року.

Суддя                                                                                                              В.  О.  Попова