ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
05.02.08 р. Справа № 39/23пн
Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Морщагіной Н.С.
при секретарі судового засідання Ба храмовій А.А.
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи
За позовом:
Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк
Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк
До відповідача: Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецька
про: визнання права власності
За участю представників сторін
від позивачів не з'явився;
від відповідача Малюк ЛВ. - за довіреністю;
В С Т А Н О В И В:
Позивачі, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 м. Донецьк та Фізична особа підприємець ОСОБА_2 м. Донецьк, звернулися до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації м. Донецька” м. Донецька, про визнання права власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 40, 4 кв.м., що розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Горна, 2.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір дарування квартири від 31.05.2002 р., договір оренди земельної ділянки від 09.10.2003 р., технічний паспорт КП “БТІ м. Донецька” від 18.01.2008 р., технічний висновок АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”.
Відповідач надав відзив на позов, проти позовних вимог заперечив, пояснив, що позивач в установленому законом порядку до органів БТІ за реєстрацією права власності на спірний об'єкт не звертався, порушень прав позивача в своїх діях не вбачав.
Вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи та оцінивши подані докази, господарський суд вважає, що позов підлягає задоволенню виходячи з наступного.
31.05.2002 р., в порядку, передбаченому статтями 243-244 ЦК УРСР, 717-730 ЦК України, між дарувальником громадянкою ОСОБА_3 та обдарованими, громадянами ОСОБА_1 та ОСОБА_4(ОСОБА_2 - згідно свідоцтва про шлюб НОМЕР_1), укладено договір дарування квартири реєстр. № 45, відповідно до якого останні набули права власності на квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 27,60 кв.м. Означений договір купівлі-продажу згідно статей 227, 240 ЦК УРСР, 719 ЦК України укладено у письмовій формі та посвідчено приватним нотаріусом ОСОБА_5.
В порядку статті 128 ЦК УСРС, 182 ЦК України та згідно вищезазначеного договору, право власності позивача на вказаний об'єкт виникло з моменту нотаріального посвідчення та державної реєстрації договору -з 10.06.2002 р.
Таким чином, виходячи зі змісту норм статей 316-317, 328 ЦК України -Підприємеці є добросовісними набувачами та власниками спірного приміщення, отриманого на підставах, що передбачені договором та не заборонені законом.
В ході власної господарської діяльності, позивачі самочинно здійснили перебудову існуючого об'єкту, внаслідок чого утворилося нове приміщення, яке перестало бути житловим, про що свідчить технічний паспорт БТІ та технічний висновок АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція”, згідно якого Приміщення не відповідає вимогам ДБН В.2.2-15-2005 „Житлові будівлі” і має експлуатуватися лише як нежитлова споруда, крім того, реконструйоване приміщення відповідає розробленому проекту та діючим будівельним нормам та правилам.
Земельна ділянка під вказаним об'єктом, згідно договору оренди земельної ділянки від 09.10.2003 р. виділена позивачам у платне строкове користування із земель житлової та громадської забудови міської ради.
Виходячи з норм частини 2 статті 7 Житлового кодексу Української РСР, непридатні для проживання жилі приміщення, переобладнуються для використання в інших цілях. З огляду на наведене, позивач, з метою реалізації власних прав на користування спірним приміщенням, проживання у якому на теперішній час є неможливим, а також в порядку реалізації права на свободу підприємницької діяльності, передбаченого статтями 41-42 Конституції України і статтями 317-319 ЦК України, здійснив переобладнання придбаної квартири. Ідентифікація цього нового об'єкту нерухомості, а також відповідність спірного приміщення існуючим санітарним, вогнетривким та будівельним нормам та правилам, факт задовільного стану приміщення, та факт непогіршення стану несучих конструкцій будинку внаслідок перебудови -визначені низкою документів, у тому числі технічним висновком АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” з додатками та технічним паспортом комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька”.
З огляду на наведене, означене право власності позивача на спірне приміщення виникло на законних підставах, тому суд вважає безсумнівною наявність у позивача права власності на спірну нерухомість. Статус спірної нерухомості як нежитлового приміщення, витікає з технічного висновку АТЗТ „Проектно-виробниче підприємство „Донбасреконструкція” та технічного паспорту комунального підприємства „Бюро технічної інвентаризації міста Донецька”, за змістом яких цільовим призначенням Приміщення не може бути проживання громадян. Вказане в порядку частини 4 статті 4 Житлового кодексу Української РСР означає, що Приміщення у будь-якому разі не відноситься до житлового фонду і за висновком суду є нежитловим.
За приписами ч. 2 ст. 328 ЦК України, ст. 115 ГК України володіння майном вважається правомірним, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Оскільки згідно змісту позовних вимог та наданих матеріалів, відповідач не здійснює фактичних дій щодо переведення спірного приміщення у нежитловий фонд та формально не дає дозволу на його переобладнання, суд доходить висновку, що позивач мав право звертатися до суду за захистом свого права власності, оскільки порушується право позивача щодо використання такого приміщення у підприємницькій діяльності, як елемент речового права власності.
З огляду на наведене, враховуючи, що в матеріалах справи відсутні будь-які докази неправомірності набуття позивачем права власності на спірне майно, позовні вимоги позивачів щодо визнання за ним права власності на вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 40, 4 кв.м., що розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Горна, 2, є такими, що підлягають задоволенню.
Судові витрати за клопотанням позивача покладаються на нього.
На підставі вищенаведеного, згідно ст. ст. 328,376 ЦК України, ст. 115 ГК України, керуючись ст.ст.22, 33, 43, 49, 82-85 ГПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 м. Донецьк та Фізичної особи підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк - задовольнити.
Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 м. Донецьк та Фізичною особою-підприємця ОСОБА_2 м. Донецьк право власності на нерухоме майно - вбудоване нежитлове приміщення, загальною площею 40, 4 кв.м., що розташоване за адресою м. Донецьк, вул. Горна, 2.
В судовому засіданні оголошено повний текст рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття і може бути оскаржене через господарський суд Донецької області в апеляційному порядку протягом десяти днів з дня прийняття рішення або в касаційному порядку протягом одного місяця з дня набрання рішенням законної сили.
Суддя Морщагіна Н.С.