Справа №  2-а-203/11

2010 рік

                                          ПОСТАНОВА

                                       Ім”ям        України

10 березня 2011  року                                     Ровеньківський міський суд Луганської області

в складі: головуючого судді                           Кулигіна Є.В.

              при секретарі                                    Бурлака О.В.

  Розглянув у відкритому  судовому засіданні у залі суду м. Ровеньки адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного Фонду України в м. Ровеньки Луганської області «про зобов*язання  Управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області нарахувати та сплатити їй суми у розмірі  30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року,  з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року до прийняття рішення судом

                                                         В С Т А Н О В И В :

    Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до УПФУ в м. Ровеньки Луганської області, в якому просить зобов*язати управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області нарахувати та сплатити їй суми у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та з 01.01.2010 року до прийняття рішення судом, і наперед кожного місяця 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком. Судові витрати стягнути з відповідача.

     Позивач у судове засідання не з’явилася, надавши заяву про розгляд справи без її участі. На позовних вимогах наполягає.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явилася, про місце, дату та час слухання справи була повідомлена належним чином, просила розглядати справу без   її участі. На адресу суду надійшли заперечення  проти позову, у яких  відповідач   не згоден з позовними вимогами ОСОБА_1, вважає їх безпідставними, такими, що суперечать чинному законодавству.

    Судом встановлено, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 відноситься до категорії «діти війни», згідно ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

    Відповідно  до ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, що набрав  чинності  01 січня 2006 року,  дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як підвищення до пенсії. Згідно ч.1 прикінцевих положень Закону України ««Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року, цей Закон набирає чинності з 1 січня 2006 року. З 1 січня 2006 року та до теперішнього часу відповідних виплат у повному обсязі позивачу не проводилося. На її письмове звернення до відповідача з проханням виплатити їй суми підвищення пенсії, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, вона отримала відповідь у формі рішення про відмову в задоволенні її заяви. Відповідач в обґрунтування своєї відмови, послався на те, що розмір мінімальної пенсії за віком, передбачено лише ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове пенсійне страхування», але застосування цієї статті неможливо для визначення розміру підвищення до пенсії за ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»з посиланням на ч.3 ст.28 Закону України «Про загальнообов*язкове пенсійне страхування». Також, відповідач у своєму листі з відмовою в задоволенні її заяви зазначив те, що визначення величини мінімальної пенсії за віком, що застосовується для підвищення пенсії особам, яким встановлено статус «дитина війни», має бути вирішено у законодавчому порядку, а фактичне підвищення пенсії відбудеться після прийняття відповідного законодавчого акту. Відмова УПФ України в м.Ровеньки Луганської області необґрунтована з наступних підстав:

      Розмір мінімальної пенсії за віком, згідно до ч.3 ст. 46 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІІ повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Так, ч.3 ст.46 Конституції України передбачено, що пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечити рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом. Стаття 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15.07.1999 року № 966-ХІІ, що прийнятий на виконання ч.3 ст.46 Конституції України передбачає, що прожитковий мінімум застосовується в тому числі для визначення мінімальної пенсії за віком. Частина 1 статті 28 Закону України «Про загальнообов*язкове пенсійне страхування»передбачає визначення розміру мінімальної пенсії за віком на рівні прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

      Таким чином, розмір мінімальної пенсії за віком для осіб пенсійного віку повинен дорівнювати прожитковому мінімуму для осіб, що втратили працездатність. Розмір прожиткового мінімуму в період з 2006 по 2009 роки затверджувався законами про Державний бюджет України на відповідний рік. Встановлено, що позивач з відповідачем не перебуває в договірних або якихось подібних їм відносинах. При призначенні позивачу щомісячної надбавки до пенсії, посадові особи відповідача повинні були виконувати свій обов*язок відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни»та ч.2 ст.19 Конституції України, відповідно до якої «органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов*язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України». Таким чином, у позивача не було жодних сумнівів щодо правильності дій відповідача при виконанні ним Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Позивач вважає порушенням своїх прав, щодо отримання виплат, передбачених ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року за 2006 –2009 роки, та рішень Конституційного суду України від 09.07.2007 року, від 22.05.2008 року та 28.11.2008 року, якими було визнано неконституційним пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» яким зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тобто, обмеження передбачене в Законі України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»скасоване вперше і лише на 2007 рік. В 2006 році Конституційний суд України не розглядав питання відповідності Конституції України норм Закону про Державний бюджет України на 2006 рік, яким спочатку було зупинено дію ст. 6  Закону України «Про соціальний захист дітей війни», а потім, в зв*язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»від 19 січня 1996 року № 3367-VI викладено ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік»в новій редакції, згідно якої «пільги дітям війни, передбачені абзацем сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 1 січня 2006 року, а статтею 6, - у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету у першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету». Але в тексті рішення зазначив, що… зупинення дії положень законів, якими визначено права і свободи громадян, їх зміст та обсяг, є обмеженням прав і свобод і може мати місце лише у випадках, передбачених Основним Законом України. … Конституційний Суд України неодноразово розглядав за зверненнями суб*єктів права на конституційне подання справи і приймав рішення, у яких визнавав окремі положення законів про Державний бюджет України щодо зупинення або обмеження пільг, компенсацій і гарантій такими, що не відповідають Конституції України ( 254к96-ВР) (рішення Конституційного Суду України від 20.03.2002 року № 5-pn\2002 ( v005р710-02) (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій), від 17.03.2004 року № 7-рn\2004 (v 007 р710-04) ( справа про соціальний захист військовослужбовців та працівників правоохоронних органів), від 1 грудня 2004 року № 20- рn\2004  (v020р710-04) ( справа про зупинення дії або обмеження пільг, компенсацій і гарантій), від 11 жовтня 2005 року № 8-рn\2005 (v 008р 710-05) ( справа про рівень пенсії і щомісячного довічного грошового утримання). Проте, незважаючи на зазначені рішення Конституційного Суду України, ревізія законами про Державний бюджет України пільг, компенсацій і гарантій, яку започатковано у 1995 році, набула системного характеру. Це підтвердив і Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року, рішенні від 22 травня 2008 року, та у рішенні від 27 листопада 2008 року, дія Закону України «Про соціальний захист дітей війни»не була зупинена чи змінена Законом України «Про державний бюджет України на 2009 рік», тому починаючи з 01.01.2009 року позивачу теж потрібно сплачувати підвищення до пенсії, виходячи з розміру 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

     З матеріалів справи вбачається, що згідно копії  посвідчення серії АВ № 384593, позивач по справі ОСОБА_1 відноситься до категорії «Діти війни»(ар.с.5).

     Згідно ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV, що набрав  чинності  01 січня 2006 року,  дітям війни повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, як підвищення до пенсії.

    Відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»мінімальний розмір пенсії за віком за наявності  у чоловіків 25, а у жінок 20 - років страхового стажу,  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму  для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. За кожний повний рік страхового стажу понад 25 років чоловікам і 20 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш ніж на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, зазначеного в абзаці першому цієї частини.

     Згідно ч.3 ст.46 Конституції України, пенсії, інші види соціальних виплат та допомого, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

     Згідно ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15 липня 1999 року № 966-ХІІ розмір мінімальної пенсії за віком, повинен бути не нижче прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність.

       Беручи до уваги вищевикладене, суд вважає доцільним зобов*язати управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області нарахувати та сплатити позивачу суми у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, та з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та за весь період 2010 року, тобто з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року. Сплачені судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

       Керуючись ст.ст.2,11,17,18,87,99,104-106,158-163 КАС України, ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.1,2 Закону України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року № 966-ХІІ,  ст. 6 Закону України  «Про соціальний захист дітей війни»від 18 листопада 2004 року № 2195-ІV суд, -

                                                                ПОСТАНОВИВ:

       Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в м. Ровеньки Луганської області нарахувати та сплатити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, суми у розмірі 30 відсотків від мінімальної пенсії за віком, передбачені ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»№ 2195-ІV від 18.11.2004 року, за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року, та за весь період 2010 року, тобто з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року.

       Стягнути  з Управління Пенсійного Фонду України в м.Ровеньки Луганської області на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, сплачені останньою судові витрати у розмірі 3,40 грн.

        Постанова може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду через Ровеньківський міський суд Луганської області стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, протягом десяти днів з дня отримання її копії. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не буде подано.            

        Постанова  надрукована у нарадчої кімнаті.

      Суддя:                                                                                                                Є.В.  Кулигін