Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

Справа №2-616/11 року

02 червня 2011 року                                                                                                   м. Надвірна

Надвірнянський районний суд                                                                      Івано-Франківскої області

в складі головуючого судді:               Гураша М.В.

секретаря:                                             Типусяк Г.М.

з участю представника позивачки:    ОСОБА_1   

представника органу опіки

та піклування - служби

у справах дітей Надвірнянської

райдержадміністрації:                          ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Надвірна цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4,  третя особа: орган опіки та піклування - служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про надання права на виїзд за кордон малолітньої дитини, -

ВСТАНОВИВ:

          ОСОБА_3 пред’явила позов в суд до ОСОБА_4, третя особа: орган опіки та піклування - служба у справах дітей Надвірнянської районної державної адміністрації Івано-Франківської області про надання права на виїзд на постійне місце проживання за кордон малолітньої дитини.

 В судовому засіданні представник позивачки ОСОБА_1 позовні вимоги повністю підтримала і суду пояснила, що її дочка ОСОБА_3 20.07.1999 року  зареєструвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_4 Від шлюбу в них 23.05.2000 року народилася дочка ОСОБА_5.

  Однак їхнє подружнє життя не склалося і 05.03.2008 року шлюб між сторонами по справі розірвано в судовому порядку. 26.05.2011 року ОСОБА_3  оформила розірвання шлюбу в органах РАЦСу, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану зроблено актовий запис за № 30.

  Згідно даного судового рішення малолітня дочка ОСОБА_5 залишена проживати з матір»ю.

   Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишив сім’ю і став проживати окремо. Вже більше 4-х років він зовсім не цікавиться життям дочки, не спілкується з нею, не надає будь-яких коштів на її утримання.

  В даний час місце перебування відповідача їй невідоме.

   В зв’язку з важким матеріальним становищем в сім’ї позивачка в березні місяці 2006 року змушена була поїхати на заробітки за кордон у Великобританію.

     28.10.2009 року ОСОБА_3 там же  зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Міхальським, який є громадянином ОСОБА_7 в парафіяльній церкві ОСОБА_8 в Лондонському муніципалітеті Саттон в Офісі міського клерка м.Нью-Йорк, про що підтверджує засвідчена довідка церкви про шлюб по закону 1949 року. Разом з останнім вона забезпечена житлом з належними умовами для проживання.

   В даний час в позивачки є всі відповідні умови для належного виховання і утримання малолітньої дочки. Крім того, її чоловік ОСОБА_6 Міхальський не заперечує проти спільного проживання ОСОБА_9 разом з ними.

         На час відсутності позивачки ОСОБА_3 вона разом з своїм чоловіком здійснює догляд за її неповнолітньою дочкою ОСОБА_9

   З часу виїзду в Сполучене Королівство, у неї був постійний контакт з дитиною по телефону та за допомогою мережі інтернет, вона постійно цікавиться її життям та навчанням в школі, часто приїжджає в Україну, однак тривалий час не може тут залишатися в зв’язку з роботою. Вона систематично надає матеріальну допомогу на утримання дочки, зокрема  постійно направляє зароблені кошти, а також посилки з дитячими речами.

    Оскільки в даний час місце знаходженння відповідача їй невідоме, ОСОБА_3 не може отримати його згоди на право виїзду їх малолітньої дитини за кордон на постійне місце проживання. В Сполученому Королівстві (Великобританії) в неї є всі відповідні умови для належного виховання і утримання малолітньої дочки.         

   А тому просить постановити рішення, яким надати дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за кордон, в Сполучене Королівство (Великобританія) малолітній ОСОБА_9 разом з її матір»ю ОСОБА_3

 Відповідач ОСОБА_4 в судове засідання не з’явився з невідомих суду причин. Про час і місце слухання справи повідомлений вчасно через оголошення у пресі у встановленому законом порядку, яке розміщене в газеті “Галичина” за № 75-76 від 26.05.2011 року. Зі згоди представника позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст.224 ЦПК України.

 Суд, вислухавши пояснення представника позивачки, висновок представника органу опіки і піклування, дослідивши письмові докази, прийшов до висновку, що позов підставний і підлягає до задоволення.
         В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 20.07.1999 року  зареєструвала шлюб з відповідачем по справі ОСОБА_4 Від шлюбу в них 23.05.2000 року народилася дочка ОСОБА_9,що стверджується копією свідоцтва про народження дитини (а.с. 8).

05.03.2008 року шлюб між сторонами по справі розірвано в судовому порядку і 26.05.2011 року ОСОБА_3  оформила розірвання шлюбу в органах РАЦСу, про що в Книзі реєстрації актів про розірвання шлюбу Надвірнянського відділу державної реєстрації актів цивільного стану зроблено актовий запис за № 30 (а.с. 36).

  Згідно даного судового рішення малолітня дочка ОСОБА_5 залишена проживати з позивачкою ОСОБА_3 (а.с.13).

 Ще до розірвання шлюбу ОСОБА_4 залишив сім’ю і став проживати окремо. Вже більше 4-х років він зовсім не цікавиться життям дочки, не спілкується з нею, не надає будь-яких коштів на її утримання, не відвідує її у школі, про що свідчить довідка, видана Пасічнянською ОСОБА_10 ступенів від 06.05.2011 року (а.с. 17).

   Даний факт також підтверджується актом обстеження житлово-побутових умов проживання сім’ї, складений спеціалістами служби у справах дітей Надвірнянської РДА від 10.05.2011 року, з якого вбачається, що ОСОБА_9 проживає в житловому будинку, де створені всі необхідні умови для розвитку та проживання дитини (а.с. 11).

       В зв’язку з важким матеріальним становищем в сім’ї позивачка ОСОБА_3 в березні місяці 2006 року змушена була поїхати на заробітки за кордон у Великобританію.

   На час відсутності позивачки ОСОБА_3 догляд за неповнолітньою дочкою ОСОБА_9 здійснюють її батьки.

     28.10.2009 року ОСОБА_3 там же зареєструвала шлюб з ОСОБА_6 Міхальським, який є громадянином ОСОБА_7 в парафіяльній церкві ОСОБА_8 в Лондонському муніципалітеті Саттон в Офісі міського клерка м.Нью-Йорк, про що підтверджує засвідчена довідка церкви про шлюб по закону 1949 року (а.с.33).

   Разом з останнім вона забезпечена житлом з належними умовами для проживання.

   В даний час в позивачки є всі відповідні умови для належного виховання і утримання неповнолітньої дочки. Крім того, її чоловік ОСОБА_6 Міхальський не заперечує проти спільного проживання ОСОБА_9 разом з ними.   

    З часу виїзду в Сполучене Королівство (Великобританію), у ОСОБА_3 був постійний контакт з дитиною по телефону та за допомогою мережі інтернет, вона постійно цікавиться її життям та навчанням в школі, часто приїжджає в Україну, однак тривалий час не може тут залишатися в зв’язку з роботою. Вона систематично надає матеріальну допомогу на утримання дочки, зокрема  постійно направляє зароблені кошти, а також посилки з дитячими речами.

    Оскільки в даний час місце знаходженння ОСОБА_4 позивачці невідоме, вона не може отримати його згоди на право виїзду їх малолітньої дитини за кордон на постійне місце проживання.

        Відповідно до ст.4 ч.2 Закону України “Про порядок виїзду та в’їзду в Україну громадян України” із змінами і доповненнями, внесеними 24.10.2002 року № 199, від 03.04.2003 року № 662, від 03.06.2004 року № 1742, виїзд неповнолітніх дітей за кордон проводиться на підставі нотаріально засвідченого клопотання батьків або законних представників батьків. За відсутності згоди одного з батьків виїзд неповнолітнього громадянина України за кордон може бути дозволено на підставі рішення суду.  

    У відповідності до протоколу № 4 Міжнародної конвенції про захист прав і основних свобод людини, 1950 року (Рим, 04.11.1950), ратифікованої Законом України за № 475-97-ВР від 17.07.1997 року, кожна людина має право залишати будь-яку країну, включаючи свою власну. Здійснення цих прав не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, які запроваджуються згідно з законом і необхідні в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, з метою підтримання громадського порядку, запобігання злочинам, для захисту здоров’я або моралі, чи з метою захисту прав і свобод інших людей.

    Крім того, за змістом п.1 ст.9 та п.п.1,2 ст.10 Конвенції про права дитини, що прийнята 44-ю сесією Генеральної Асамблеї 00Н 20.11.1989 року і ратифікована Постановою Верховної Ради України за № 789-12 від 27.02.1991 року, держави-учасниці  забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини, зокрема коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини. Відповідно до зобов'язання Держав-учасниць заява дитини чи її батьків на в'їзд у Державу-учасницю або виїзд із неї з метою возз'єднання сім'ї повинна розглядатися Державами-учасницями позитивним, гуманним і оперативним чином. Дитина, батьки якої проживають у різних державах, має право підтримувати на регулярній основі, за виключенням особливих обставин, особисті відносини і прямі контакти з обома батьками. З цією метою і відповідно до зобов'язання Держав-учасниць за пунктом 2 статті 9 Держави-учасниці поважають право дитини та її батьків залишати будь-яку країну, включаючи власну, і повертатися в свою країну. Щодо права залишати будь-яку країну діють лише такі обмеження, які встановлені законом і необхідні для охорони державної безпеки, громадського порядку (оrdеr рubІіс), здоров'я чи моралі населення або прав і свобод інших осіб і сумісні з визнаними в цій Конвенції іншими правами.

    У відповідності до ст.33 Конституції України, кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

   Згідно рішення органу опіки і піклування Надвірнянської РДА  від 12.05.2011 року за № 04-33/29 надано дозвіл на виїзд на постійне місце проживання за кордон у Сполучене Королівство (Англія) малолітній ОСОБА_9 разом з її матір’ю ОСОБА_3, що відповідає виключно інтересам дитини (а.с. 6-7).

   Судом не встановлено, що на даний час існують будь-які обмеження для надання дозволу на виїзд на постійне місце проживання за кордон, у Сполучене Королівство (Англія) малолітній ОСОБА_9  разом з її матір’ю ОСОБА_3 .

       На переконання суду, дача дозволу на виїзд на постійне місце проживання за кордон, у Сполучене Королівство (Англія) малолітній ОСОБА_9  разом з її матір’ю ОСОБА_3 відповідає інтересам дитини.

  На підставі протоколу № 4 Міжнародної Конвенції про захист прав і основних свобод людини, ратифікованої Законом України № 475-97-ВР від 17.07.1997 року, п.1 ст.9 та п.п.1,2 ст.10 Конвенції ООН про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-12 від 27.02.1991 року, ст.4 Закону України “Про порядок виїзду та в’їзду в Україну громадян України”, керуючись ст.ст.209,213,214,215,225,226 ЦПК України,суд, -    

ВИРІШИВ:

    Позов ОСОБА_3 задоволити.

  Надати дозвіл  на виїзд за кордон в Сполучене Королівство (Великобританія)  малолітній ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, уроженці  с.Пасічна Надвірнянського району Івано-Франківської області  на постійне місце проживання  разом з матір’ю ОСОБА_3 Василіною.

     Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

    Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

    Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 10 днів з дня його проголошення до апеляційного суду Івано-Франківської області через Надвірнянський районний суд.

    У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.  

Суддя                                                                                 Гураш М.В.

Повний текст рішення виготовлений 06.06.2011 року.