Справа № 1519/2-1141/11

                                                  Р  І  Ш  Е  Н  Н  Я

     І М Е Н Е М       У  К  Р  А  Ї Н И

Справа № 1519/2-1141/2011

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М                У К Р А Ї Н И

09 червня 2011р. Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого – судді   Вербицької Н.В.,

за участю секретаря  судового засідання – Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, а також за позовом ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним, -        

                                                            В С Т А Н О В И В :

Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк» звернулось з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 заборгованості по кредиту, посилаючись на те, що 14.02.2007 року та 12.04.2007 року між акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» (в теп.час публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк») укладені договори про надання споживчого кредиту в розмірі відповідно 98 517 швейцарських франків та 148 500 швейцарських франків. Строки договорів зазначені відповідно до 14.02.2028 року та 12.04.2028 року. З метою забезпечення виконання умов кредитного договору 14.02.2007 року та 12.04.2007 року  укладені договори поруки та іпотечні договори, предметом яких єкв.АДРЕСА_2 та АДРЕСА_1.

Проте, ОСОБА_1 належним чином не виконував умови договорів, у зв'язку з чим утворилась заборгованість перед банком. На вимоги банку про дострокове повернення кредиту боржник та поручителі не реагують. Такі обставини стали підставою для звернення банку до суду з позовом про дострокове погашення заборгованості, яка з урахуванням остаточного збільшення складає в цілому 2 114 898,78 грн., а також звернення стягнення на предмет іпотеки (а.с.68-70, 179-180).

          Відповідач ОСОБА_1 позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що банк зобов’язувався надати йому кредит в іноземній валюті - швейцарських франках, але згодом провів обмін на гривню та стягнув з нього збір 2,2 % на суму 5 423 швейцарських франка, що дорівнювало 22 429 грн., в зв’язку з чим йому були нанесені матеріальні збитки. Кредит він укладав лише на умовах, запропонованих банком, та внести до нього свої зауваження він не міг. В кредитних договорах відсутні дані повернення кредиту, включаючи кількість платежів, їх частота та розміри. Банк змусив його відкрити депозитний рахунок на 25 000 грн. з процентною ставкою більшою, ніж ставка кредиту, в зв’язку з чим йому нанесені збитки.

          В порушення ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» та ст.651 ЦК України порушена рівність сторін – банк встановив суворі обов’язки позичальника поряд наявністю права у банка в односторонньому порядку змінювати умови договору. До укладання договору він не був ознайомлений з правилами виплати кредиту, йому не були роз’яснені переваги та недоліки запропонованої схеми кредитування. Враховуючи викладене, відповідач вважає, що при укладанні кредитних договорів банк ввів його в оману та просив визнати договори недійсними, стягнути моральну шкоду. Зазначені обставини ОСОБА_1 виклав в окремому позові (а.с.79-82). Обґрунтовуючи свої позовні вимоги відповідач також зазначав, що банком незаконно виданий кредит в іноземній валюті (а.с.127-129).

          Ухвалою Малиновського районного суду м.Одеси від 26 квітня 2010 року цивільні справи за позовом АТ УкрСиббанк» про стягнення заборгованості та за позовом ОСОБА_1 про визнання кредитних договорів недійсними та стягненні моральної шкоди об’єднані в одне провадження (а.с.75).

          Представник АТ «УкрСиббанк» заперечував проти позову ОСОБА_1, зазначаючи, що при укладанні кредитних договорів додержані всі вимоги, передбачені ст.203 ЦК України, та відповідачем не доведено, що його введено в оману. На підставі викладеного, позивач просив у позові відповідача відмовити.

          Відповідачки ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в судове засідання не з’явились, про день слухання справи неодноразово повідомлялись, проте, про причини своєї неявки або про наявність заперечень проти позову АТ «УкрСиббанк» суду не надавали. Про останнє судове засідання відповідачі також повідомлялись, проте, кореспонденція суду повернулась без вручення за закінченням терміну зберігання. При цьому на поштових конвертах є відмітки про неодноразове залишення адресату повідомлень про наявність кореспонденції для них. Враховуючи, викладені обставини в їх сукупності, суд розцінює неотримання відповідачами поштової кореспонденції як відмову від її отримання.

Орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, який притягнутий судом за клопотанням представника відповідача до участі у справі в якості третьої особи на боці відповідача, в судове засідання не з’явився, про день слухання справи повідомлений про причини неявки не сповістив.

Вислухавши пояснення сторін, їх представників, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов АТ «УкрСиббанк» підлягає частковому задоволенню, у позові ОСОБА_1 слід відмовити з наступних підстав.

          Правовідносини між сторонами виникли з приводу кредитних зобов’язань.

          В судовому засіданні встановлено, що між АКІБ «УкрСиббанк» (в теперішній час ПАТ «УкрСиббанк») в особі відділення № 557 Другого Одеського управління Південного регіонального департаменту АКІБ «УкрСиббанк» (надалі банк) та ОСОБА_1 (надалі позичальник) укладені договори на отримання споживчого кредиту:

- 14 лютого 2007 року № 11114078000  на суму 98 517 швейцарських франків, що еквівалентно 396 419,4 грн. за курсом НБУ на день укладання договору зі строком повернення до 14 лютого 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 7,99 % річних (а.с.21-26),

- 12 квітня 2007 року № 11140389000 на суму 148 500 швейцарських франків, що еквівалентно 614 240,85 грн. за курсом НБУ на день укладання договору із строком повернення до 12 квітня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 8,99 % річних (а.с.40-45).

Суд зазначає, що була змінена назва Банку з АКіБ «УкрСиббанк» на Публічне акціонерне товариство «УкрСиббанк», що підтверджується п.1.1статуту АТ «УкрСиббанк» та копією свідоцтва про державну реєстрацію публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (а.с.151-154).

          14.02.2007 року відповідач подав заяву про продаж іноземної валюти в розмірі 98 517 швейцарський франків та отримав 376 662,45 грн., що підтверджується заявою про видачу готівки. В цей же день шляхом здійснення валютно-обмінної операції отримав 73 851 долар США замість 375 163,08 грн., що підтверджується копією квитанції.

          Аналогічні дії відповідач провів для отримання кредитних коштів за договором від 12.04.2007 року, а саме 12.04.2007 року подав заяву про продаж іноземної валюти в розмірі 147 400 швейцарський франків та отримав 609 690,91 грн., що підтверджується випискою по рахунку. В цей же день шляхом здійснення валютно-обмінної операції отримав 100 000 доларів США замість 506 800 грн., що підтверджується копією квитанції.

          Таким чином, саме на свою вимогу позичальник отримав кредит не в швейцарських франках, а шляхом продажу іноземної валюти та здійснення валютно-обмінних операцій – в доларах США.

          Необхідність отримання кредиту саме в доларах США підтверджується змістом заяви ОСОБА_1 на отримання кредиту. Так в своїй заяві від 22.01.2007 року ОСОБА_1 просив надати кредит в розмірі 70 000 доларів США. Відповідно до кредитного договору від 14.02.2007 року він отримав у кредит 98 517 швейцарських франків, які шляхом валютно-обмінних операцій становили 73 851 долар США, які і були отримані позичальником.

          З моменту написання відповідачем заяв про отримання кредиту (22.01.2007 року та 26.03.2007 року) та укладанням кредитних договорів (відповідно 14.02.2007 року та 12.04.2007 року) минуло більше двох тижнів, що виключає поспішність та свідчить про достатність часу у позичальника для прийняття виваженого рішення.

          Крім того, відповідно до п.8.2 договорів про надання споживчого кредиту від 14.02.2007 року та 12.04.2007 року позичальник підтверджує, що даний договір не суперечить будь-яким обмеженням, що є обов’язковими для позичальника, що позичальник повністю розуміє всі умови цього договору, свої права та обов’язки і погоджується з ними (а.с.24,43).

          На підставі викладеного, суд вважає, що доводи ОСОБА_1 про невиконання банком умов договору про надання кредиту в іноземній валюті, змушення його до укладання договору саме в запропонованій банком редакції та вчинення певних банківських операцій щодо відкриття депозитного рахунку на вимогу банку, не ознайомлення з умовами кредитних договорів до їх укладання є неспроможними та спростовуються вищенаведеними доказами.

          Необґрунтовані і доводи відповідача щодо визнання кредитного договору недійсними з підстав видачі кредиту в іноземній валюті, виходячи з наступного.

Надання та одержання кредиту в іноземній валюті передбачено ч.3 ст.533 ЦК України у випадках, порядку та на умовах, встановлених законом.

Відповідно до ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» передбачено, що Національний банк України видає індивідуальні та генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, які підпадають під режим ліцензування згідно з цим Декретом. Генеральні ліцензії видаються комерційним банкам та іншим фінансовим установам України, національному оператору поштового зв’язку на здійснення валютних операцій, що не потребують індивідуальної ліцензії, на весь період дії режиму валютного регулювання.

Індивідуальні ліцензії видаються резидентам та нерезидентам на здійснення разової валютної операції на період, необхідний для здійснення такої операції. Відповідно до пп.. «в», «г» ч.4 ст.5 Декрету індивідуальної ліцензії потребують в т.ч. операції щодо:

-          надання і одержання резидентами кредитів в іноземній валюті, якщо терміни і суми таких кредитів перевищують встановлені законом межі;

-          використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави.

Водночас, відповідно до п.1.5 Положення про порядок видачі Національним банком України  

індивідуальних ліцензій на використання іноземної валюти на території України як засобу платежу, затвердженого постановою Національного банку України № 483 від 14.10.2004 року, використання іноземної валюти як засобу платежу без ліцензії дозволяється, якщо ініціатором або отримувачем за валютною операцією є уповноважений банк (ця норма стосується лише тих операцій уповноваженого банку, на здійснення яких Національний банк видав йому банківську ліцензію та письмовий дозвіл на здійснення операції з валютними цінностями).

АКІБ «УкрСиббанк» (в теп. час АТ «УкрСиббанк») має банківську ліцензію на здійснення банківських операцій, визначених ч.1 та п.5-11 ч.2 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та дозвіл на право здійснення операцій, визначених пп. 1-4 ч.2 та ч.4 ст.47 Закону України «Про банки та банківську діяльність», перелік яких містить операцію щодо залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (а.с.148-150).

Більш того, чинним законодавством не встановлені обмеження, передбачені п.4 ст.5 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» при видачі індивідуальної ліцензії щодо надання і отримання кредитів в іноземній валюті, в зв’язку з чим відповідні положення Декрету не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Таким чином, за відсутності нормативних умов для застосування індивідуального ліцензування щодо вказаних операцій, єдиною правовою підставою для здійснення банками кредитування в іноземній валюті згідно з вимогами статті 5 Декрету КМУ є наявність у банку генеральної ліцензії на здійснення валютних операцій, отриманої у встановленому порядку.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що АКІБ «УкрСиббанк», маючи відповідну генеральну ліцензію на здійснення банківських операції та письмовий дозвіл НБУ, дотримався вимог законодавства при укладанні договорів з ОСОБА_1 на надання кредиту в іноземній валюті.

В зустрічній позовній заяві та в судовому засіданні представник позивача зазначає, що відповідно до ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» банк був зобов’язаний повідомити позивача, як споживача послуг, у письмовій формі про вартість кредитних послуг. Своїми діями щодо ненадання ОСОБА_1 інформації про умови кредитування та вартість кредитних послуг, що має істотне значення, банк ввів відповідача в оману, що в свою чергу є підставою для визнання кредитного договору недійсним.

Таке обґрунтування зустрічних вимог суперечить матеріалам справи, а саме п.9.13 договорів про надання кредитів, згідно якому позичальник свідчить, що перед підписанням даного договору (окремо по кожному договору) позичальником отримано інформаційний лист відповідно до вимог чинного законодавства України, зокрема п.2 ст.11 Закону України «Про захист прав споживачів» (а.с.25,44).

Відповідно до ст.230 ЦК України правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оману щодо обставин, які впливають на вчинення правочину. Відповідно до п.20 постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислу в діях відповідача, істотність значення обставин, щодо яких особу введено в оману, і сам факт обману повинна довести особа, яка діяла під впливом обману.

ОСОБА_1 та його представником ОСОБА_4 не доведений факт введення позичальника в оману з боку банку щодо обставин, які впливають на вчинення кредитного договору.

Оцінюючи викладені обставини в їх сукупності, суд приходить до висновку про відсутність підстав для визнання кредитних договорів недійсними.

На відміну від вимог ОСОБА_1, які є недоведеними та безпідставними, суд вважає вимоги АТ «УкрСиббанк» про стягнення заборгованості такими, що відповідають вимогам закону.

Як вже зазначалось раніше між АТ «УкрСиббанком» і ОСОБА_1 укладені договори на отримання споживчого кредиту:

- 14 лютого 2007 року № 11114078000  на суму 98 517 швейцарських франків, що еквівалентно 396 419,4 грн. за курсом НБУ на день укладання договору зі строком повернення до 14 лютого 2028 року із сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 7,99 % річних (а.с.21-26),

- 12 квітня 2007 року № 11140389000 на суму 148 500 швейцарських франків, що еквівалентно 614 240,85 грн. за курсом НБУ на день укладання договору із строком повернення до 12 квітня 2028 року зі сплатою процентів за користування кредитом в розмірі 8,99 % річних (а.с.40-45).

В забезпечення виконання кредитного договору від 14.02.2007 року між банком, з однієї сторони, і позичальником, ОСОБА_2, ОСОБА_3, - з іншої,   укладений іпотечний кредит. Відповідно до п.1.1, 1.4 іпотечного договору предметом іпотеки є належна відповідачам АДРЕСА_2, загальною площею 68,4 кв.м. Частки відповідачів в іпотечному майні наступні: ОСОБА_1 належить 5/7 частин, ОСОБА_2 – 1/7 частина, ОСОБА_3 – 1/7 частина (а.с.31-32).

Крім того, 14.02.2007 року між банком і ОСОБА_2 укладений договір поруки № 82001. Відповідно до п.1.1 договору поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 14.02.2007 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому.(а.с.33).

В забезпечення виконання зобов’язань по кредитному договору від 12.04.2007 року між банком і ОСОБА_1 12.04.2007 року укладений іпотечний договір, предметом якого є кв.1 і АДРЕСА_1, що належать позичальнику (а.с.49-51).

Крім того, 12.04.2007 року  між банком і ОСОБА_2 укладений договір поруки № 108067. Відповідно до п.1.1 договору поручитель зобов’язується перед кредитором відповідати за невиконання ОСОБА_1 усіх його зобов’язань перед кредитором, що виникли з кредитного договору від 12.04.2007 року в повному обсязі як існуючих в теперішній час, так і тих, що можуть виникнути в майбутньому (а.с.52).

Згідно п.п.4.1, 4.2, 4.6 кредитних договорів від 14.02.2007 року та 12.04.2007 року позичальник зобов'язувався вчасно сплачувати відсотки за користування коштами, здійснювати повернення кредиту згідно Графіку; в разі невиконання вимог повернути суми кредиту достроково.

Згідно ст.526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

З матеріалів справи вбачається, що банк належним чином виконав умови договору та передав грошові кошти позичальнику; проте відповідач ОСОБА_1 належним чином договору не виконує: щомісячно не здійснює часткове погашення кредиту; не сплачує проценти за користування кредитом.

Відповідно до п.5.5 кредитних договорів банк має право дострокового погашення заборгованості за кредитом, нарахованих процентів за користування кредитом, неустойки, відшкодування збитків у випадках невиконання позичальником умов договору, зокрема якщо: позичальник в період дії кредитного договору порушував будь-які умови цього договору в тому числі: позичальник несвоєчасно або не в повному обсязі здійснював зарахування грошових коштів на погашення заборгованості за кредитом або процентам.

Аналогічні правові наслідки порушення зобов’язання передбачені ст.611 та ч.2 ст.1050, ч.2 ст.1054 ЦК України.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України, в разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, включаючи сплату основного боргу, відсотків, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.

Таким чином ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають як солідарні боржники по кредитним договорам від 14.02.2007 року та 12.04.2007 року.

Пунктом 11.1 кредитних договорів дострокове погашення повинно бути здійснене позичальником не пізніше 31 календарного дня з дати одержання повідомлення про дострокове повернення кредиту, а в разі неодержання повідомлення банку – протягом 40 календарних днів з дати направлення вимоги банку. Відповідно до п.2.2 договору поруки у випадку невиконання боржником своїх зобов’язань за основним договором кредитор має право пред’явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов’язковими до виконання поручителем на 10-й робочий день з дати відправлення  йому такої вимоги (рекомендованим листом). З наданих позивачем в судовому засіданні документів вбачається, що на адресу боржника та поручителя 27.01.2010 року направлялись вимоги-претензії про порушення зобов’язань за кредитним договором та договором поруки, а також ОСОБА_3 Листи до відповідачів відправлені цінною поштою з описом вкладення 29.01.2010 року. Тому, банк, пред’являючи уточнені позовні вимоги 26.04.2010 року, дотримався строків пред’явлення позову про дострокове стягнення кредитної заборгованості (а.с.53-56,68).

Відповідачі не здійснили погашення ані простроченої заборгованості, ані дострокового погашення заборгованості, достовірно знаючи про існування простроченої заборгованості.

Згідно наданого банком уточненого розрахунку заборгованість відповідачів станом на 19.11.2010 року складає:

- по кредитному договору від 14.02.2007 року - 826 561,91 грн., що еквівалентно 102 818,74 швейцарських франка, в тому числі:

-          заборгованість за кредитом – 717 206,07 грн., що еквівалентно 89 215,61 швейцарських франка,

-          заборгованість по процентам – 93 043,62 грн., що еквівалентно 11 574 швейцарських франка,

-          пеня за порушення строків сплати кредиту – 8 101,73 грн., що еквівалентно 1 007,80 швейцарських франка,

-          пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам – 8 210,49 грн., що еквівалентно 1 021,33 швейцарських франка;

-          по кредитному договору від 12.04.2007 року – 1 288 336,87 грн., що

еквівалентно 160 260,44 швейцарських франка, в тому числі:

-          заборгованість за кредитом – 1 093 533,82 грн., що еквівалентно 136 028,25 швейцарських франка,

-          заборгованість по процентам – 166 555,87 грн., що еквівалентно 20 718,43 швейцарських франка,

-          пеня за порушення строків сплати кредиту – 12 808,89 грн., що еквівалентно 1 593,34 швейцарських франка,

-          пеня за несвоєчасне погашення заборгованості по процентам – 15 438,29 грн., що еквівалентно 1 920,42 швейцарських франка.

Відповідно до вимог ч.2 ст.533 ЦК України, а також ч.2 п.14 постанови Пленуму Верховного

Суду України № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» у разі пред’явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суду слід у мотивувальній частині рішення навести розрахунки з переведенням іноземної валюти в українську за курсом Національного банку України на день ухвалення рішення.

          Оскільки на день ухвалення судового рішення (09 червня 2011 року) курс швейцарського франку по відношенню до гривні є більшим, ніж станом на 19.11.2010 року при розрахунку заборгованості, то загальна сума, яка б підлягала стягненню з ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» є більшою, ніж зазначено в позові.

          Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених вимог. Оскільки представником позивача в ході судового засідання позовні вимоги не були збільшені, суд обмежений розміром заявлених вимог та стягує з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2 в солідарному порядку на користь АТ «УкрСиббанк» за двома кредитними договорами 2 114 898,78 грн.

          Відповідно до ч.2 ст.589, ч.2 ст.590 ЦК України, ст.3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобовязання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки.

          ОСОБА_1 порушив умови кредитних договорів, тому позивач мав право на звернення стягнення на предмети іпотеки. Проте, задоволення вимог АТ «УкрСиббанку» про стягнення кредитної заборгованості разом із зверненням стягнення на предмет іпотеки, власником яких є відповідачі ОСОБА_1 та ОСОБА_2, є подвійною відповідальністю зазначених відповідачів перед АТ «УкрСиббанк».

          На підставі викладеного, суд обмежується задоволенням вимог про стягнення заборгованості та відмовляє у вимогах щодо звернення стягнення на іпотечне майно, власниками якого є ОСОБА_1 та ОСОБА_2

          Поряд з цим, відповідно до п.4 іпотечного договору від 14.02.2007 року, укладеного в забезпечення виконання зобов’язань кредитного договору від 14.02.2007 року між АКіБ «УкрСиббанк» та ОСОБА_1, через неналежне виконання останнім умов кредитного договору, суд вважає за можливе звернути стягнення не предмет іпотеки в частині, що належить ОСОБА_3, яка є майновим поручителем, а саме на 1/7 частину АДРЕСА_2.

          Відповідно до ст.39 Закону України «Про іпотеку» в разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається спосіб реалізації предмету іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої ст.38 цього Закону. Враховуючи позовні вимоги АТ «УкрСиббанк», суд встановлює спосіб реалізації іпотечного майна шляхом проведення прилюдних торгів.

Керуючись ст. 525, 526, 530, 549, 554, 559, 624, 629, 651, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 60, 209,  213-215 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

Стягнути солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь АТ «УкрСиббанк» суму заборгованості:

-          за кредитним договором від 14.02.2007 року в розмірі  826 561 (вісімсот двадцять шість тисяч п’ятсот шістдесят одну) грн. 91коп.,

-          за кредитним договором від 12.04.2007 року в розмірі 1 288 336 (один мільйон двісті вісімдесят вісім тисяч триста тридцять шість) грн. 87 коп., а всього 2 114 898 (два мільйони сто чотирнадцять тисяч вісімсот дев’яносто вісім) грн. 78 коп.

Звернути стягнення на предмет іпотеки, що належить ОСОБА_3,

шляхом проведення прилюдних торгів предмета іпотеки - на 1/7 частину АДРЕСА_2.

В іншій частині позову АТ «УкрСиббанк» щодо звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

У позові ОСОБА_1 до АТ «УкрСиббанк» про визнання кредитного договору недійсним відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області шляхом подачі до Малиновського районного суду м.Одеси апеляційної скарги на протязі 10 днів з дня проголошення рішення, а особами, яки брали участь у справі, проте не були присутні в судовому засіданні – протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Головуючий                                                            Н.В.Вербицька