09.02.2011                                                                                           Суддя: Федько  С.  П.

Справа №  2-а-834/11  

П О С Т А Н О В А

І м е н е м   У к р а ї н и

Суддя Центрально-Міського районний суд м. Горлівки Донецької області ОСОБА_1, розглянувши у скороченому провадженні в м. Горлівці адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку, визнання дій незаконними та зобовязання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

Позивач 29.10.2010 року звернулась до суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними, зобовязання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії  як дитині війни з 01.01.2009 року по 31.12.2010 рік, а також в подальшому проводити нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни».

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вона народилась 22 травня 1942 року, і,  відповідно до ст.1 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»має статус дитини війни, у зв’язку з чим, згідно статті 6 зазначеного Закону, має право отримувати доплату до пенсії щомісячно в розмірі 30 відсотків від розміру мінімальної пенсії за віком, але відповідач ніяких доплат до пенсії їй не нараховував та не виплачував, отже вчинив неправомірну бездіяльність чим порушив її законні права та інтереси.

Відповідач у строк, передбачений п.2 ч.5 ст. 183-2 КАС України, заперечень проти позову не подав, тому справа вирішується на підставі повідомлених позивачем обставин.

Суд, дослідивши матеріали справи, доводи адміністративного позову, встановив наступне.

Ухвалою суду від 04.01.2011 року, позовні вимоги позивача  до Управління Пенсійного Фонду України в Центрально –Міському районі м. Горлівки про зобовязання нарахувати та виплатити недоплачену надбавку до пенсії  як дитині війни за період з 01.01.2009 року по 28.04.2010 рік –залишені без розгляду.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” № 2195-ІV від 18.11.2004 р., який набрав чинності з 01.01.2006 року, дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення Другої світової війни (2 вересня 1945 року) було менше 18 років.

Позивач, віднесена до категорії дітей війни, знаходиться на обліку в УПФУ у Центрально-Міському районні міста Горлівки Донецької області та отримує пенсію за віком, що підтверджується пенсійним посвідченням.

Законом України "Про соціальний захист дітей війни" визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Так, згідно ст. 7 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", передбачено, що фінансове забезпечення зазначених соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Відповідач тільки виконує функції нарахування та сплати підвищення до пенсії як дитині війни.

Відповідно до положень ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 25, а у жінок - 20 років страхового стажу встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Визначення прожиткового мінімуму, закладення правової основи для його встановлення, затвердження та врахування при реалізації державою конституційної гарантії громадян на достатній життєвий рівень, дає Закон України «Про прожитковий мінімум»від 15 липня 1999 року №966-XIV, а також Закон України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії»від 5 жовтня 2000 року №2017- ІІІ, згідно зі статтею 1 якого прожитковий мінімум використовується для визначення, у тому числі, мінімального розміру пенсії за віком, який відповідно до статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Частиною 3 статті 4 даного Закону (в редакції Закону №2505-IV від 25 березня 2005 року, що діє з 31 березня 2005 року) передбачено, що прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Відповідно до ст.5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Отже, положення ч.І ст.28 вказаного Закону стосовно визначення мінімального розміру пенсії, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, повинні розповсюджуватися і на положення Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Постановляючи судове рішення у даній справі, суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, 3, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

За таких обставин, суд вважає необхідним зобов'язати відповідача перерахувати та виплачувати з 28 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, включно позивачу, як дитині війни, підвищення до пенсії.

Суд також вважає за необхідне також  визнати протиправними дії управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки по нарахуванню позивачу підвищення до пенсії за період з 28 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, включно,  в розмірі, меншому, ніж встановлений  Законом України «Про соціальний захист дітей війни»(30% мінімальної пенсії за віком).

Суд вважає, що позовні вимоги у частині зобов'язання відповідача робити перерахунок у разі підвищення прожиткового мінімуму в подальшому  є необґрунтованими і не підлягають задоволенню з таких підстав. Судовому захисту підлягають лише порушені права та свободи громадян. З цього приводу, не підлягають розгляду у суді  вимоги щодо відносин, які можуть скластися у майбутньому.  Крім того, відповідно до  ч. 2 ст. 19 Конституції України –органи державної влади та органи місцевого самоврядування , їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень, та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зобов’язувати державні органи діяти відповідно до Законів, які ще не існують, є безпідставним.

Оскільки позов задоволено частково, то на користь позивача підлягають стягненню з Державного бюджету України витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 гривні 70 копійок.

На підставі викладеного, ст..19 Конституції України, ст.6  Закону України „Про соціальний захист дітей війни”, керуючись  ст. 1832 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки про поновлення пропущеного строку, визнання дій неправомірними та зобовязання вчинити певні дії –задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного Фонду України в Центрально-Міському районі міста Горлівки в частині відмови по нарахуванню ОСОБА_2 підвищення до пенсії за період з 28 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, включно, в розмірі, меншому, ніж встановлений  Законом України «Про соціальний захист дітей війни» (30% мінімальної пенсії за віком, яка дорівнює прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність).

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Горлівки здійснити ОСОБА_2 нарахування та виплату щомісячної доплати до пенсії як «дитині війни»за період з 28 квітня 2010 року по 31 грудня 2010 року, включно, відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з встановленого відповідними законами розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, з урахуванням фактично отриманих сум.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_2 витрати із сплати судового збору в сумі 1 грн. 70 коп.

      В решті позовних вимог  відмовити.

             Постанова набирає законної сили, якщо після закінчення строку подання апеляційної скарги (десяти днів з дня проголошення постанови, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до частини 3 статті 160 КАС України –протягом  десяти днів з дня отримання копії постанови) апеляційна скарга не буде подана.

           Постанова може бути оскаржена в Донецький Адміністративний Апеляційний суд через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

           Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.   

           Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя                                                                                                              С.  П.  Федько