ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

07.02.08                                                                                           Справа№ 18/362А

Господарський суд Львівської області в складі

головуючого-судді                                                              Мартинюка В.Я.

при секретарі судового засідання                                    Колтун Ю.М.

у відкритому судовому засіданні в м.Львові

з участю представників:

від позивача - ОСОБА_1;

від відповідача - Андрусів І.І. -головний спеціаліст-юрисконсульт (довіреність наявна в матеріалах справи),

В С Т А Н О В И В :

що фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернувся до господарського суду з позовною заявою про визнання незаконною невидачу Дрогобицьким міськрайонним центром зайнятості скерування безробітному, на працевлаштування безробітному, по скеруванні центру зайнятості по письмовій заяві позивача.

Позовні мотивовані тим, зокрема, що відповідачем порушено вимоги Порядку надання роботодавцю дотацій, затвердженого Наказом Міністерства праці та соціальної політики №1 від 10.01.2001 року, а саме не скеровано безробітного позивачу.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з наведених вище міркувань, просить їх задоволити.

Відповідач у запереченні за №2176/06 від 17.12.2007 року вважає, що позивач повинен був звернутись до Бориславського міського центру зайнятості, а не до Дрогобицького міськрайонного центру зайнятості. Окрім того, відповідач вважає, що позивач не може скористатися такою послугою служби зайнятості як отримання дотацій на створення додаткових робочих місць, що було встановлено судом при розгляді справи за №5/126А.

Представник відповідача в судовому засіданні, просить в позові відмовити з врахуванням наведених мотивів.

Заслухавши позивача та представника відповідача, дослідивши наявні у справі докази та давши їм оцінку, суд виходив з наступного.

04.10.2005 року Дрогобицьким міськрайонним центром зайнятості зареєстровано заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, в якій останній просить скерувати для працевлаштування безробітного.

В іншій заяві від 04.10.2005 року, адресованій відповідачу, позивач просить надати відповідь, в якій роз'яснити порядок працевлаштування безробітного, щоб не втратити права на дотацію.

Згідно із ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач вважає, що відповідачем, в порушення  Порядку надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних,  затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 10 січня 2001 року № 1, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 26 січня 2001 року за № 75/5266, не скеровано фізичній особі -підприємцю (позивачу) безробітного для працевлаштування.

Як вбачається із зазначеного Порядку, визначає умови, механізм надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних (далі - дотація) та відповідальність за порушення умов порядку її надання та використання.

Слід зазначити, що згаданим підзаконним нормативно-правовим актом, не регулюється порядок направлення державною службою зайнятості безробітних, а відтак, посилання позивача у своїй позовній заяві на   Порядок надання роботодавцю дотації на створення додаткових робочих місць для працевлаштування безробітних є безпідставним.

У відповідності до вимог ч.4 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення” від 01.03.1991 року за №803-ХІІ, з наступними змінами та доповненнями, підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк - про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи оперативної картки вакансій станом на 2005 рік, така заповнена не у повному обсязі. Більше того, зазначена форма, була подана (факт подання підтверджується поясненнями спеціаліста І категорії відділу взаємодії з працедавцями від 03.11.2005 року), в порушення вимог зазначеної норми, не  за місцем реєстрації платника страхових внесків (позивача у справі).

Посилання позивача на те, що законодавством не обмежується право подання зазначеної форми до того чи іншого органу Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, суперечить вищезазначеній нормі ч.4 ст.20 Закону України „Про зайнятість населення”, оскільки зазначена норма вказує місце подання даних про наявність вільних робочих місць (вакансій), яким є місце реєстрації платника страхових внесків.

З врахуванням  наведеного, у суду відсутні правові підстави для задоволення позову, оскільки матеріали справи не містять доказів в підтвердження факту належного подання позивачем звітом про наявність вільних робочих місць, вакантних посад, яка є обов'язковою при зверненні до відповідача з метою скерування для працевлаштування безробітного.

За наведених обставин, господарський суд вважає, що позов безпідставний та задоволенню не підлягає.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, витрати у формі судового збору належить покласти на позивача.

Враховуючи наведене, та керуючись ст.ст. 51, 71, 86, 94, 158, 160, 162, 163, 167, 258 КАС України, суд - 

П О С Т А Н О В И В:

1. В задоволенні позову відмовити.

2. Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений цим Кодексом, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

3. Заява про апеляційне оскарження та апеляційна скарга подаються до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя                                                                                                       Мартинюк В.Я.