30.05.2011                                                                                           Суддя: Федько  С.  П.

Справа №  2-188/11

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м   У к р а ї н и

            30 травня   2011 року Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області у складі :  головуючого судді Федько С.П.,

            при секретарях Ковальовій О.Г., Бродніковій І.О.,

            за участю    позивача   ОСОБА_1,

            представника позивача ОСОБА_2,

            відповідача ОСОБА_3,

            представника відповідача ОСОБА_4,

            розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Горлівці  цивільну справу за позовом    ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу і за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики недійсним,

В С Т А Н О В И В:

           Позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому вказав, що 21  грудня 2007 року  відповідач отримала від нього  гроші в сумі 200 279.83 грн. із обов’язковим  поверненням боргу  10 січня 2008 року.  Факт передачі грошей підтверджено розпискою. До  цього часу борг не повернутий.  Просив стягнути з неї на свою користь суму боргу за договором займу в розмірі 232 215.74 грн., з яких 200 279.83 грн. –сума боргу за договором позики,  2765.51 грн. -  три процента річних  від простроченої суми за договором позики,  29170.40 –сума зростання боргу із врахуванням індексу  інфляції.  

           Відповідач подала зустрічний позов, в якому вказала, що 21 грудня 2007 року нею була складена розписка на ім’я позивача, за якою вона отримала  в борг  200 279.83 грн. Вважає, що укладений договір позики між нею та позивачем є недійсним, оскільки є фіктивним, укладений під впливом насильства, в дійсності грошова сума не передавалась. Цей договір був укладений при наступних обставинах. В період з 01 листопада 2000 року по 11 серпня 2008 року вона знаходилась в трудових відносинах з  позивачем, працюючи на посаді головного бухгалтера  магазину «Теплотехнік», що розташований за адресою проспект Перемоги, 16 в місті Горлівка.  20 грудня 2007 року в магазині була проведена інвентаризація товарно-матеріальних цінностей, була виявлена недостача, в  появі якої була звинувачена вона, відповідач.  21 грудня 2007 року в приміщенні ТОВ «Укртеплосервіс», розташованого в місті Донецьк, проспект Лагутенка, б. 14, з метою спонукати її повернути товарно-матеріальні цінності  генеральний директор підприємства ОСОБА_5  та юрист підприємства ОСОБА_6 в присутності інших співробітників, позбавляючи її волі, утримуючи її в кабінеті, застосовуючи психічний вплив та погрози заподіяти шкоду життю та здоров’ю, позбавити її власності, змусили скласти розписку на ім’я ОСОБА_1 Також у неї були вилучені документи –паспорт, трудова книжка, правовстановлюючі документи на квартиру. ОСОБА_1 не передавав їй грошові кошти, а вона не мала наміру їх отримувати в борг.  Просить визнати договір   позики як фіктивний та такий, що було укладено нею під впливом насильства, недійсним.  

           Позивач, його представник позовні вимоги підтримали, мотивуючи їх аналогічно викладеним у позовній заяві. Проти зустрічного позову заперечували з тих підстав, що відповідач грошові кошти отримала, що підтверджено письмовою розпискою, насильства до неї не застосовувалось, обставини виникнення недостачі ніякого відношення до укладення договору позики  не мали: сума недостачі значно перевищує суму боргу; за фактом недостачі порушено кримінальну справу, особа, яка винна в недостачі, оголошена в розшук.

 Відповідач та її представник в судовому засіданні первісний позов не визнали, на зустрічних позовних вимогах наполягали, мотивуючи їх аналогічно викладеним у позовній заяві.

          Суд, вислухавши осіб, які беруть участь у справі, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, в задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити з наступних підстав. .

          Відповідно до ст.ст. 1046, 1047, 1049,  1051, 545,  ЦК України:

          За договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

         Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, —незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

         Позичальник зобов’язаний повернути позикодавцю позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором.

         Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

         Наявність боргового документа у боржника підтверджує виконання ним свого обов’язку.

         Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем 21 грудня 2007 року було укладено договір позики, згідно з яким позичальник –відповідач  ОСОБА_3 отримала в борг від позивача ОСОБА_1 200 279.83 грн. , які зобов’язана була повернути 10 січня 2008 року. Вказане підтверджено розпискою , оригінал якої долучений до матеріалів справи.  Вказаний борг у зазначений в договорі строк повернутий не був, що підтверджено наявністю у позивача розписки.

         Доводи відповідача, яка підтвердила факт складання нею розписки, але заперечувала факт отримання грошей,  та стверджувала, що розписку склала під впливом насильства, та на яку відповідно до  положень ст. ст. 10,  60 ЦПК України покладений обов’язок довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу, - судом до уваги не приймаються, оскільки відповідачем не надано доказів, що підтверджують ці обставини. Про факт вчинення щодо неї насильства вона вперше звернулась до прокуратури Ворошиловського району міста Донецька лише 25 березня 2008 року (а.с.47), причину  свого звернення до прокуратури більш, ніж через три місяці не пояснила. На даний час у суда відсутня інформація про порушення кримінальної справи за фактом вчинення щодо неї насильства та притягнення винної в цьому особи до відповідальності.    

         Оскільки борговий документ –розписка знаходиться у позивача, що свідчить про невиконання боржником свого обов’язку за договором та неповернення суми боргу, позовні вимоги про стягнення всієї суми боргу підлягають задоволенню як законні та обґрунтовані.

         Стягненню підлягає сума боргу в розмірі 200 279.83 грн. , а також три процента річних  від простроченої суми за договором позики,    в розмірі 2765.51 грн. за 168 днів, виходячи з розрахунку :  200 279.83 х 3%  : 365 х 168.

         Що стосується стягнення  суми 29170.40 грн., на яку збільшується борг із врахуванням інфляції – в цій частині позов не підлягає задоволенню, оскільки позивачем, на якого покладений обов’язок довести свої вимоги –на надано доказів щодо розміру індексів інфляції за вказаний період.  

Вимоги позивача щодо присудження  судових витрат, розмір яких підтверджено відповідними документами,  підлягають задоволенню відповідно до глави  8 ЦПК України, а саме, підлягають  задоволенню вимога про стягнення судового збору в розмірі 1700 грн.,  витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 30 грн.

         На підставі викладеного, керуючись  10, 11, 57-60, 79, 84, 88, 213, 214, 218,223  ЦПК України,

В И Р І Ш И В :

             Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення боргу задовольнити частково. Стягнути із  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1   суму боргу за договором позики,  укладеним 21 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1, в розмірі 200 279 (двісті тисяч двісті сімдесят дев’ять) грн. 83 коп.

             Стягнути із  ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1   три процента річних  від простроченої суми за договором позики,  укладеним 21 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1,   в розмірі 2765 (дві тисячі сімсот шістдесят п’ять) грн. 51 коп.

             В решті позовних вимог відмовити.

             В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору позики, укладеного 21 грудня 2007 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1  на суму 200279 (двісті тисяч двісті сімдесят дев’ять) грн. 83 коп.  недійсним, відмовити.

             Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1  судовий збір в розмірі 1700 (одна тисяча сімсот) грн., витрати з інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в розмірі 30 грн.

    Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду Донецької області через Центрально-Міський районний суд міста Горлівки Донецької області протягом десяти днів, з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення - протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

    Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.          

Суддя                                                                                                    С.  П.  Федько