ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

              Вищий  господарський суд  України у складі колегії  суддів:

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 01.10.2007 року (суддя Кутіщева Н.С.) порушено провадження у справі № 7/338/07 за позовом ВАТ “Весна” до ПП ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, повернення земельної ділянки та заборону ОСОБА_1користуватися земельною ділянкою, прийнято позовну заяву до розгляду; справу призначено до розгляду в судовому засіданні; зобов'язано сторін представити певні докази в оригіналі та виконати дії тощо.

СПД - фізична особа ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою про скасування вищенаведеної ухвали.

Ухвалою Запорізького апеляційного господарського суду (головуючий суддя -Яценко О.М., судді -Зубкова Т.П., Кагітіна Л.П.) від 21.11.2007 року по справі № 7/338/07-22/413/07 відмовлено СПД -ФО ОСОБА_1у прийнятті апеляційної скарги на підставі п.1 ст.62, ст.106 ГПК України, з посиланням на те, що ухвала про порушення провадження у справі не підлягає оскарженню.

В касаційній скарзі СПД -ФО ОСОБА_1 просить скасувати ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2007 року по справі № 7/228/07-22/413/07, посилаючись на порушення норм процесуального права.

Відзиву на касаційну скаргу позивач не надіслав.

Відповідач не скористався наданим процесуальним правом на участь в засіданні суду касаційної інстанції.

Заслухавши заперечення на касаційну скаргу представника позивача, перевіривши правильність застосування апеляційним господарським судом норм процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Пунктом 8 ч.2 ст.129 Конституції України передбачено в якості основної засади судочинства забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.12 Закону України “Про судоустрій України” від 07.02.2002 року № 3018-ІІІ учасники судового процесу та інші особи у випадку і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення.

Наведені конституційне положення та положення норми Закону ставлять в залежність реалізацію конституційного права на апеляційне та касаційне оскарження від положень процесуального закону, яким є Господарський процесуальний кодекс України. Таким чином, Господарський процесуальний кодекс України містить виключний перелік імперативних норм про те, в яких випадках учасник судового процесу має право оскаржити ухвалу суду в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч.1 ст.106 Господарського процесуального кодексу України ухвали місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Оскільки положення Господарського процесуального кодексу України не передбачають права сторін на оскарження ухвали про порушення провадження у справі (ст.64 ГПК України) апеляційний суд правомірно відмовив у прийнятті апеляційної скарги.

За таких обставин оскаржувана ухвала Запорізького апеляційного господарського суду є законною і обґрунтованою.

Керуючись ст.ст. 111⁵, 111⁷, п.1 ч. 1 ст. 111⁹, ст. 111¹¹, ст.111¹³ Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу СПД -ФО ОСОБА_1 № 16/07 від 03.12.2007 року на ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2007 року у справі № 7/338/07-22/413/07 залишити без задоволення, а ухвалу Запорізького апеляційного господарського суду від 21.11.2007 року у справі № 7/338/07-22/413/07 -без змін.