Справа № 1-95/2011

                                                               В И Р О К

                                                      ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

25.06.2011  року                 Глухівський міськрайонний суд Сумської області

          в складі : головуючого судді                      Тимощенко І.О.

                         при секретарі                                Кабановій Л.О.

                          з участю прокурора                       Хярм К.В.                          

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Глухові справу по обвинуваченню

                                                                    ОСОБА_1, 04 лютого 1970  року

народження, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_1 РФ, росіянки, громадянки України, маючої вищу освіту, не заміжньої, не працюючої, маючої на утриманні неповнолітню дитину, мешкаючої  АДРЕСА_1, раніше не судимої,

в скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 302 ч.2, 303 ч.2 КК України, -

                                                               В С Т А Н О В И В :

Підсудна ОСОБА_1 на протязі тривалого часу, з червня 2010 року, без попереднього договору про оплату, надавала помешкання для проживання в своїй квартирі своїм знайомим ОСОБА_2, та ОСОБА_3, які на той час не мали постійного місця проживання. Ніде не працюючи і не маючи законного заробітку, з метою отримання винигороди у вигляді пригощання її та її дівчат спиртними напоями і продуктами харчування, без попередження ОСОБА_2 та ОСОБА_3, ОСОБА_1, у вказаний період часу, коли дані жінки або одна з них перебували удома, періодично дзвонила своїм знайомим чоловікам, серед яких були ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, та пропонувала зі спиртними напоями зайти до неї додому спільно вжити спиртне, а потім скористатися статевими послугами осіб жіночої статі, які проживали у неї, а саме ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в рахунок оплати за принесене спиртне за закуску. Для цього в квартирі ОСОБА_1 була спеціально пристосована спальна кімната, яка нею прибиралася, в ній на кроваті змінювалась білизна. Після приходу чоловіків та спільного вживання з ними алкогольних напоїв, ОСОБА_1 вказувала на дівчину, яка буде надавати статеві послуги прийшовшому чоловіку. Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 вимушені були підкоритися наказу ОСОБА_1, адже були від неї матеріально залежні в частині безоплатного надання ОСОБА_1 їм місця для проживання і тому надавати сексуальні стосунки чоловікам.

Продовжуючи злочинну діяльність підсудна ОСОБА_1, користуючись матеріальною залежністю і уразливим станом потерпілих ОСОБА_3 та ОСОБА_2, які виражалися у відсутності постійного місця проживання та проживанням даних осіб в її квартирі, змушувала останніх виїжджати на КПП «Катеринівка»для зайняття проституцією, тобто надання послуг сексуального характеру за гроші, а після цього віддавати їй отримані гроші в якості сплати за надання нею їм місця проживання. Відповідно ОСОБА_3 і ОСОБА_2 неодноразово виїжджати на КПП «Катеринівка»для надання сексуальних послуг незнайомим чоловікам за гроші, а повернувшись звідти, за вимогою ОСОБА_1 віддавали їй зароблені таким чином гроші.

Будучи допитаною в судовому засіданні підсудна  ОСОБА_1  свою вину в скоєнні злочинів, передбачених ст.ст.302 ч.2, 303 ч.2 КК України визнала повністю і суду пояснила,  що  у неї є знайома ОСОБА_2 і 2 роки тому вона хрестила її дитину. Приблизно 2 роки ОСОБА_2 не має постійного місця проживання і тому періодично проживає то у неї, то у інших подруг, у кого саме їй не відомо. У неї вона жила періодами. В грудні вони посварилися і тепер не спілкуються. Також у неї є знайома ОСОБА_3, з якою вона  познайомилась влітку 2010 року. Познайомила їх ОСОБА_2, яка відразу попрохала,  щоб вона на деякий час пустила її жити в свою квартиру, поки ОСОБА_3 не знайде житло, домовленості за оплату не було. Вона її пустила і проживала ОСОБА_3 у неї до середини жовтня 2010 року. І ОСОБА_3 і ОСОБА_2 вона пустила жити в свою квартиру тому, що їй було дуже самотньо. Спочатку про оплату за помешкання розмови не було, грошей з них вона не витребувала. До ОСОБА_3 і ОСОБА_2, коли вони у неї проживали, час від часу заходили знайомі їх знайомі чоловіки. Часто чоловіків запрошувала вона сама і казала, щоб ті з собою приносили випивку і закуску. Коли чоловіки приходили до них, то  всі сідали разом і випивали, закусували. Звісно, вони витрачали гроші на випивку і закуску не просто так. Чоловіки знали, що у неї постійно в квартирі буде знаходитися хтось із дівчат. Після спільного вживання принесеного спиртного, в рахунок оплати за принесене ОСОБА_3 або ОСОБА_2 йшли до сусідньої кімнати, яку вона надавала і спеціально пристосувала для надання прийшовших чоловікам послуг статевого характеру. Якщо дівчата не погоджувалися, то вона наказувала їм так робити. Це було свого роду негласна домовленість про сплату за користування квартирою дівчатами і вжиті принесені чоловіками продукти харчування. Спочатку дівчата жили у неї безоплатно, але коли грошей не стало, тим більше вона ніде не працює, то їх треба було десь заробляти. Існував свого роду неписаний договір, що якщо чоловіки приносять їй  харчі і випивку, то вони отримують сплату у вигляді надання їм послуг сексуального характеру. Іноді, коли матеріальне становище було дуже скрутним, то вона казала ОСОБА_3 і ОСОБА_2, щоб вони в рахунок оплати за квартиру. Вони відмовлялися, посилаючись на відсутність у них грошей. Тоді вона казала їм, щоб давали їй гроші, якщо поїдуть на таможню.  ОСОБА_3 і ОСОБА_2  виїжджали на таможню, поверталися до неї додому, але грошей не віддавали. Тоді вона витребувала у них гроші на проживання, харчі, випивку. Скільки грошей вони віддавали їй вона не пам?ятає.

В скоєному злочині щиро кається.

Відповідно до  ч.3 ст.299 КПК України суд обмежив дослідження фактичних обставин справи допитом підсудної ОСОБА_1

Дії підсудної ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ст. 302 ч.2 КК України, оскільки вона  створила  місця розпусти, а також у  звідництво для розпусти, вчинених з метою наживи, а також її дії слід кваліфікувати за ст. 303 ч.2 КК України, оскільки вона примушувала особу до зайняття проституцією з використанням уразливого стану  цієї особи, а також матеріально залежної особи.

При призначенні покарання підсудній ОСОБА_1 суд враховує ступінь і характер суспільної небезпеки скоєних нею злочинів, особу винної: раніше не судима, має на утриманні неповнолітню дитину.

Як пом’якшуючими обставинами покарання, суд визнає щире каяття підсудної у вчиненні злочинів, те, що має на утриманні неповнолітню дитину, відсутність тяжких наслідків від скоєних злочинів, сприяння розкриттю злочинів.

Як обтяжуючими обставинами покарання, суд визнає скоєння злочинів в стані алкогольного сп’яніння.

Враховуючи викладене, фактичні обставини справи, особу винної, а також і те, що скоєний нею злочин за ст. 302 ч.2 КК, згідно ст.12 КК України відноситься до злочинів середньої тяжкості, а скоєний нею злочин за ст. 303 ч.2 КК України, згідно ст. 12 КК України є тяжкий, суд вважає за необхідне  призначити міру покарання підсудній ОСОБА_1 у вигляді позбавлення волі.

Враховуючи сукупність злочинів, призначити ОСОБА_1 покарання з застосуванням ст. 70 ч.1 КК України, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим.

Між іншим, суд  дійшов до висновку про можливість виправлення підсудної ОСОБА_1 без відбування покарання, відповідно до ст.75 КК України, якщо вона протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового злочину.

Цивільний позов, заявлений потерпілою ОСОБА_3 в частині відшкодування моральної шкоди в сумі 1000 грн., підлягає частковому задоволенню.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу необхідно залишити підписку про невиїзд.

Речові докази по справі відсутні.

Керуючись ст. 299, 323,324 КПК України, суд, -

                                                                 З А С У Д И В :

ОСОБА_1  визнати винною у скоєнні злочинів, передбачених ст. ст. 302 ч.2, 303 ч.2 КК України і призначити їй покарання:

-за ст. 302 ч.2 КК України –два роки позбавлення волі;

-за ст. 303 ч.2 КК України –чотири роки позбавлення волі.

Згідно ст. 70ч.1 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити покарання у вигляді чотирьох років позбавлення волі.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, якщо вона протягом одного року іспитового строку  не вчинить нового злочину.

Міру запобіжного заходу  до вступу вироку в законну силу залишити підписку про невиїзд.  

Стягнути з ОСОБА_1 на користь потерпілої ОСОБА_3 300 грн. моральної шкоди.

На вирок  може бути подана апеляція до апеляційного суду Сумської області через Глухівський міськрайонний суд протягом 15 діб з моменту його проголошення.

Вирок суду виконано суддею на комп’ютері в нарадчій кімнаті.

Суддя: