П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

01.07.2011                                                                                          Справа  № 2-а-898/11

Суддя Кремінського районного суду Луганської області Кіяшко В.Г.,

розглянувши адміністративну справу за позовом  ОСОБА_1     до Управління Пенсійного фонду України в Кремінському районі про перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру,

ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернулася до суду з адміністративним позовом, в якому вказала, що вона продовжує працювати після призначення пенсії, маючи 24 місяці страхового стажу після попереднього перерахунку пенсії. 18.05.2011 року вона написала до управління ПФУ в м. Кремінна Луганської області заяву про перерахунок пенсії та надала всі необхідні документи. Відповідачем було повідомлено позивача про перерахунок пенсії за показником 2006 року, а не за показником 2010 року, що є значно вищим порівняно з показником 2006 року. Позивач,  не погодившись з таким нарахуванням, звернулася до суду з позовом про перерахунок пенсії за показником середньої заробітної плати у галузях економіки України на 2006 року, який складає 928,81 грн., а не за 2010 рік, який складає 1982,63 грн.

Позивач звертається до суду та просить захистити її законні права та інтереси шляхом зобов’язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії як працюючому пенсіонеру.

          Відповідач в своїх запереченнях позов не визнав у повному обсязі та повідомив, що вказаний показник використовується при призначенні пенсії, а не при її перерахунку. Тим паче, що позивач у своїй заяві від 24.05.2011 року звертається з заявою про перерахунок пенсії лише по стажу, але не по стажу та заробітку, що означає, що дії відповідача відповідають вимогам законодавства.          

          Суд, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов необгрунтовний та не підлягає задоволенню з наступних підстав.

          Відповідно до ч. 2 ст. 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» встановлено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається з урахуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії.

          Суд вважає, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення за призначенням пенсії, використовується як складова для призначення пенсії відповідно до частини 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування» , і є величиною постійною не змінною при перерахунку пенсії, на відміну від інших показників, які використовуються при визначенні заробітної плати (доходу) застрахованої особи для обчислення пенсії.

          Суд вважає, що правове розуміння понять «середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України»та «показник середньої заробітної плати працівників в середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка, відповідно до цього закону враховується для обчислення пенсії за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії»є різними правовими категоріями. В основі цієї різності лежать, перед усім, різні економічні критерії їх визначеності, в наслідок чого ототожнювати, змішувати ці поняття не можна.

          Судом встановлено, що обчислення включає в себе призначення та перерахунок пенсії, разом з цим це не є тотожні поняття, вони мають різний правовий зміст та правове навантаження, при цьому формула обчислення заробітної плати (доходу) для обчислення пенсії (призначення та перерахунку) визначається частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», з тією тільки різницею, що середня заробітна плата працівників, зайнятих у галузях економіки України, за календарний рік, що передує року звернення визначається один раз при призначенні пенсії, і в подальшому використовується як постійна величина для пенсіонера, на відміну від інших показників, а саме суми коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць та кількості місяців страхового стажу, за які розраховано коефіцієнти заробітної плати (доходу) застрахованої особи.   

Перерахунок пенсій у зв’язку із збільшенням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України та страхового стажу регулюється статтею 42 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування», частина 4 якої передбачає, що у разі, якщо застрахована особа після призначення пенсії продовжувала працювати, провадиться перерахунок пенсії з урахуванням страхового стажу після призначення пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш як через 2 роки після попереднього перерахунку з урахуванням страхового стажу після призначення пенсій. Перерахунок пенсій здійснюється із заробітної плати (доходу), з якої була обчислена пенсія, або за періоди страхового стажу зазначені в частині 1 статті 40 цього Закону.

Перерахунок пенсії з більш високого заробітку передбачений статтею 69 Закону України «Про пенсійне забезпечення», відповідно до якої пенсіонерам, які пропрацювали після призначення пенсії, у тому числі за віком, не менш як два роки з більш високим заробітком, ніж той, з якого було обчислено пенсію, встановлюється за заявою пенсіонера новий розмір пенсії виходячи з більш високого заробітку, який визначається за два роки роботи підряд для призначення пенсії відповідно до статей 64-67 цього Закону.  У разі подальшого зростання заробітку пенсіонера провадиться за його заявою новий перерахунок пенсії. Кожний наступний перерахунок пенсії провадиться не раніш ніж через два роки після попереднього перерахунку.

Позивач у позові від 14.06.2011 року просить зобов’язати відповідача здійснити перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру за показником середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» вираховується для обчислення пенсії, що передує року звернення за перерахунком –2010 рік.  В заяві позивач вказала лише обчислення по стажу, а про заробіток нічого не зазначила. Отож, суд вважає вірним застосування норми закону відносно перерахунку пенсії позивачу за показником 2006 року, оскільки він був визначений при призначенні пенсії, а за заробіток позивач в своїй заяві до УПФУ в Кремінському районі нічого не сказала.

Відповідно до пункту 6 статті 92 Конституції України виключно законами України визначаються, зокрема, форми і види пенсійного забезпечення. Такими законами є Закон України «Про пенсійне забезпечення» та Закон України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування».

Заявлені позовні вимоги позивачем не обґрунтовані. Пенсіонер може звернутися за перерахунком пенсії не раніше чим через 2 роки чергового перерахунку. З позовної заяви суду вдалося встановити, що позивач звернувся до управління ПФУ про перерахунок за показником 2009 року. В додатку позивач вказує 2010 рік, як передуючий перерахунку. Показником заробітної плати працівників зайнятих у галузі національної економіки користуються при призначенні пенсії, а не при її перерахунку.  Позовні вимоги необгрунтовні та задоволенню не підлягають.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст.  19, 22, 75, 92 Конституції України, статтями 40, 42, 45, 48 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст.ст.2, 6, 8, 9, 11, 69-71, 97, 99, 100, 158-163,167, 183-2  КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ :

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України у Кремінському районі Луганської  області про перерахунок пенсії працюючому пенсіонеру з застосуванням показника середньої заробітної плати працівників у середньому на одну застраховану особу в цілому по Україні, з якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»вираховується для обчислення пенсії, за календарний рік, що передує року перерахунку пенсії за 2010 рік та зобов’язати Управління Пенсійного фонду України  в Кремінському районі Луганської області виплатити різницю недоплаченої пенсії відмовити за безпідставністю та необгрунтовністю.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб’єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п’ятиденного строку  з моменту отримання суб’єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.    

Суддя:                                                                                          В.Г. Кіяшко