Справа №  2-а-1506/11

ПОСТАНОВА

  Іменем України   

25 червня 2011 року

Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Судді: Бусленко В.П.

при секретарі: Светові В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та стягнення недосплаченої щомісячної Державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» -

ВСТАНОВИВ

    Позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 звернулась до суду з позовом і в обґрунтування своїх вимог зазначає, що у відповідності до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року (далі - Закон) вона є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 Закону, з 01.01.2006 року їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна державна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Мінімальна пенсія за віком, відповідно до ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність

Відповідно до п. 2.1. Постанови правління Пенсійного фонду України "Про затвердження Положення про управління Пенсійного фонду України в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києва та Севастополі, Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах" від 30 квітня 2002 року № 8-2, основним завданням органів Пенсійного фонду України є забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання та інших виплат, які згідно із законодавством здійснюються за рахунок коштів фонду та інших джерел, визначених законодавством. Таким чином, виплата надбавки до пенсії мала здійснюватись відповідачем.

Не зважаючи на те, що згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, відповідач, діючи, як орган владних повноважень, відмовив позивачу у його гарантованому ст. 6 Закону праві, посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 р.

Позивачка вважає, що відмова відповідача є незаконною, оскільки відповідно до частини 2 статті З Закону, державні соціальні гарантії дітям війни, встановлені цим законом, не можуть бути обмежені або скасовані іншими нормативно-правовими актами.

Таким чином, відмова відповідача у здійсненні перерахунку та виплаті позивачу соціальної Державної допомоги, передбаченої статтею 6 Закону, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України, порушує права позивача на соціальний захист.

Законом України "Про державний бюджет України на 2009 рік" прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність залишено на рівні 498 грн. Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.11.2009 року № 1646-У, прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність складає з 01 листопада 2009 року 573 грн.

Згідно із ст. 52 Закону України "Про Державний бюджет України на 2010 рік", прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, у 2010 році складає: з 1 січня - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.

Фактично за оскаржуваний період позивачу була виплачена соціальна допомога як дитині війни в обмеженому розмірі, що також підтверджується матеріалами пенсійної справи позивача, яка знаходиться у відповідача.

Позивач вважає, що відповідач повинен донарахувати і виплатити їй недоплачені суми.

Відповідно до ст.ст. 99, 100 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Статтею 22 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи гарантуються. Таким чином, держава взяла на себе зобов'язання забезпечити реалізацію громадянами своїх конституційних прав. За змістом ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у старості та в інших випадках, передбачених законом. Законом України "Про соціальний захист дітей війни" реалізовано конституційне право на соціальний захист громадян, які мають статус "дитини війни", серед яких їм надано право на отримання 30% доплати до пенсії.

Згідно абз.1 п.1 Положення про Пенсійний фонд України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2002 року за № 121/2001 р., Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади. Відповідно до зазначеного Положення на Пенсійний фонд України покладено обов'язок щодо призначення пенсії; підготовки документів для її виплати; забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплату пенсій. Отже, обов'язок по нарахуванню та виплаті доплати до пенсії, яка передбачена Законом України "Про соціальний захист дітей війни", покладено саме на органи Пенсійного фонду України, в тому числі - на відповідача.

Таким чином, має місце протиправна бездіяльність відповідача по нарахуванню і виплаті позивачу соціальної допомоги, як дитині війни, у належному розмірі.

Відповідач здійснював нарахування позивачу самостійно. Позивачка не є спеціалістом в області соціального захисту, не зобов'язана проводити перевірку розрахунків відповідача, який є органом одним з органів, уповноваженим на виконання функцій державного управління, і не проводила таку перевірку. При цьому позивачка вважала, що відповідач діє у відповідності до вимог законодавства, а достовірно узнала про порушення своїх прав відповідачем лише з його відповіді їй. Таким чином, позивачка вважає, що строк звернення до суду з цими позовними вимогами не пропущений.

Але якщо суд буде вважати, що цей строк в якійсь його частині позивачем пропущений, то просить врахувати, що перехід на розгляд справ даної категорії за нормами адміністративного судочинства було здійснено лише після винесення зазначеного Рішення КСУ від 9 вересня 2010 р., яке стало відомим лише наприкінці вересня цього року. До винесення цього Рішення і його публікації діяли норми цивільно-процесуального законодавства і норма ст. 87 ЦК України, відповідно до якої строк позовної давності щодо позовних вимог даної категорії становив 3 роки.

Таким чином, діючи згідно чинного законодавства позивачка на період до 1 січня 2011 року могла розраховувати на застосування по відношенню до неї трьохрічного строку позовної давності до подачі позову, тобто за період з листопада 2007 р. При цьому позивачка не могла передбачити, що її право на звернення до суду з позовними вимогами про стягнення доплати дітям війни буде так істотно обмежене по строках державними органами і її поставлять у нерівні умови з тими громадянами, які звернулися до суду в період до серпня - вересня 2010 р. Навіть цю обставину позивачка вважає достатньою підставою для поновлення для нього строку звернення до суду за період, що перевищує 6 місяців і в цілому за 3 роки до цього її звернення (але вона просить за період з 1 січня 2009 р.).

Крім того, пропуск строку позовної давності обумовлений похилим віком та станом здоров'я позивачка вважає ці обставини поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду.

На підставі вищевикладеного, позивачка просить суд у разі, якщо суд вважає строк звернення до суду з позовними вимогами понад  6 місяців пропущеним, просить поновити цей строк. Визнати дії Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області по несплаті позивачу з 01.01.2009 р. довічно щомісячної державної соціальної допомоги згідно ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» неправомірними. Зобов,язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та сплатити на користь позивача недосплачену йому як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 01.01.2009 р. довічно з урахуванням проведених виплат. Стягнути з відповідача на користь позивача суму сплаченого держмита.

В судове засідання позивачка не з’явилась, але до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення, в яких посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали  справи,   приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення на ім’я ОСОБА_1 №151883 від 30.07.1991 року, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.

Згідно листа №4568 від 21.03.2011 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, на ім”я ОСОБА_1, убачається, що їй виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дата звернення позивача до суду згідно штемпелю 31.03.2011 року, тому, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України вона має право на підвищення пенсії з 31.09.2010 року.

Відмовляючи частково в задоволенні позовних вимог з підстав пропуску шестимісячного строку звернення до суду, суд зауважує, що в даному випадку не підлягають застосуванню вимоги ст. 46 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», відповідно до яких суми пенсії, не отримані своєчасно з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачується за минулий час без обмеження.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Статтею 6 цього Закону передбачено виплату державної соціальної підтримки дітей війни, яка додатково виплачується до пенсії. Вказана соціальна підтримка не може розцінюватись як пенсія або її складова частина. Тобто, йдеться про різні види правовідносин в системі соціального забезпечення та державної соціальної підтримки.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період  з 31.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 31.09.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 31.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовити за необґрунтованістю.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Свердловський міський суд Луганської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя: