Справа №  2-а-1419/11

ПОСТАНОВА

 Іменем України    

24 червня 2011 року

    Свердловський міський суд Луганської області у складі:

Судді: Бусленко В.П.

при секретарі: Марусич Я.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області про визнання дій неправомірними та зобов,язання вчинити певні дії,  -

ВСТАНОВИВ

 Позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, звернулась до Свердловського міського суду Луганської області, як до адміністративного суду, з дійсним адміністративним позовом, де в обґрунтуванні своїх вимог пояснила, що вона, відповідно до статті 1 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” є дитиною війни.

Згідно зі статтею 6 зазначеного закону з першого січня 2006 року, як вважає позивачка, їй повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, яка у 2009 виплачувалась не в повному обсязі.

Верховна Рада України прийняттям ст.ст. 77, 110 Закону України №489-V від 19.12.2006 року „Про державний бюджет України на 2007 рік”, п.12 ст.71 призупинила  дію статті 6 Закону України № 2195-IV  від 18 листопада 2004 року „Про соціальний захист дітей війни” п.п.2 п.41 Розділу ІІ Закону України № 107-VІ  від 28 грудня 2007 року «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», згідно яких дітям війни до пенсії або щомісячного довічного утримання чи державної соціальної допомоги, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

Однак, Конституційний Суд України своїм рішенням № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року визнав неконституційними положення Закону України № 489-V від 19.12.2006 року „Про Державний бюджет України на 2007 рік” п.3,12 ст.71, якими було зупинено дію статті 6 Закону України „Про соціальний захист дітей війни”.

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційними) положення п.41 розділу ІІ Закону України № 107-VІ від 28 грудня 2007 року „Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Пункт 5 Рішення Конституційного суду № 6-рп/2007 від 9 липня 2007 року та п. 6 Рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року має преюдиціальне значення для суддів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дій положень статей зазначених законів, що визнанні неконституційними. Рішення Конституційного Суду є обов’язковим до виконання на території України і не може бути оскаржене.

Таким чином, зважаючи на вищевикладене, обмеження позивачці соціальної допомоги у 2009 році передбаченої ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», як вважає позивачка, є протиправною і такою, що суперечить Конституції та законам України.

Розмір соціальної допомоги відповідно до статті 6 „Про соціальний захист дітей війни” становить 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» прожитковий           мінімум для осіб, що втратили працездатність, становить: з 1 січня – 380 грн., з 1 квітня – 406 грн., з 1 жовтня – 411 грн.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України прожитковий мінімум для осіб, що втраили працездатність , становить : з 1 січня – 470 грн., з квітня 481 грн., з жовтня 498 грн.

Згідно Закону України «Про Державний бюджет України на 2009 рік” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність встановлюється на рівні прожиткового мінімуму, який діяв у грудні 2008 року,  тобто 498 грн.

Згідно ЗУ „Про підвищення соціальних стандартів” прожитковий мінімум для осіб, що втратили працездатність становить з 01.11.2009 року 574 грн.

Європейський суд з прав людини, «Справа Качко проти України» від 08.11.2005 року, вказав, що держава може вводити, призупиняти, чи закінчити виплату коштів громадянам з державного бюджету, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних коштів і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними.

Ні Законом України “Про Державний бюджет України на 2009 рік”, ні Конституцією України, ні будь - яким іншим Законом не передбачено обмежень для сплати передбаченої ст. 6 Закону України “Про соціальний захист дітей війни” щомісячної соціальної державної допомоги в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.  

У зв’язку з чим позивачка просить суд ухвалити рішення, яким визнати дії відповідача -  Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську по сплаті не в повному обсязі щомісячної державної соціальної допомоги згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в 2010 - 11 році - неправомірними, зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в м. Свердловську Луганської області нарахувати та стягнути на її користь недоплачену їй як дитині війни щомісячну державну соціальну допомогу з 23.09.2010 року за рахунок коштів Державного бюджету України. Стягнути на її користь з УПФУ в місті Свердловську всі судові витрати.

В судове засідання позивачка не з’явилась, але до початку судового засідання надала суду заяву, в якій просить суд розглянути справу без її участі.

В судовому засідання представник відповідача позовні вимоги не визнала, надала заперечення, в яких посилається на наступне. Відповідно до п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідності з цим Законом зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» встановлено, що підвищення до пенсії відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» виплачується особам, які є інвалідами, крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», у розмірі 50% від розміру надбавки, встановлених для учасників війни. Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007 було визнано такими, що не відповідають Конституції України, положення п.12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким було зупинено дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» на 2007 рік. Відповідно до ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом, здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Дана норма не встановлює, яким саме органом, в якому процедурному порядку здійснюється призначення і виплата підвищення пенсії. П.10 Положення про Пенсійний фонд встановлено, що його кошти використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають. В бюджет Пенсійного фонду України, який затверджується Кабінетом Міністрів України, не включено витрат на виплату підвищення до пенсії дітям війни. Враховуючи, що механізм реалізації положень ст..6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» відсутній, то вирішити питання про реалізацію вказаного положення можливо лише внесенням змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Тому до внесення таких змін правових підстав для призначення та виплати підвищення до пенсії як дитині війни позивачеві немає. П. 9 Постанови КМУ від 28.05.2008 року №530 встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться з 22 травня - 48,1 грн., з 1 липня - 48,2 грн. Виплатити підвищення до пенсії позивачеві як дитині війни немає. Також до вимог ст. 99 КАС України просить застосувати строк позовної давності. Просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали  справи, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно копії посвідчення №175267 від 05.06.2002 року, на ім’я ОСОБА_1, убачається, що вона має правовий статус дитини війни.

Згідно листа № 4979 від 21.03.2011 року Управління Пенсійного Фонду України в м. Свердловськ Луганської області, на ім”я ОСОБА_1, убачається, що їй виплачена надбавка як дитині війни відповідно до Постанови КМУ від 28.05.2008 року № 530 «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» в розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Стаття 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з 1 січня 2010 року по дійсний час є діючою в наступній редакції: «дітям війни пенсії або щомісячне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30%  мінімальної пенсії за віком».

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що відповідач повинен був робити виплату підвищення до пенсії як дитині війни позивачу в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком у 2010 році з урахуванням фактично здійснених виплат.

Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій, передбачених цим Законом здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України.

Суд, вважає таким, що не заслуговує уваги посилання представника відповідача на відсутність бюджетного фінансування в обсязі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» для здійснення соціальних виплат з огляду на приписи ст. 88 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» та ст. 113 Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів  України», в яких визначено, що в разі недостатності виділених з Державного бюджету України коштів по бюджетних програмах, пов’язаних з розмежуванням джерел виплати пенсії між Державним бюджетом України та Пенсійним Фондом України, пенсії, визначені законодавством для відповідних категорій громадян, виплачуються у повному обсязі  за рахунок власних надходжень Пенсійного фонду України.

Суд також не приймає зазначені вище посилання представника відповідача з огляду на те, що судові рішення ухвалюються в межах норм діючого законодавства в незалежності від причин ненадходження коштів з Державного бюджету України на виплату допомоги, відповідно до вимог ч. 2 ст. 3 Конституції України, за якою права та свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави.

Відповідно до ч.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Дата звернення позивача до суду згідно штемпелю 23.03.2011 року, тому, у відповідності до ч.2 ст.99 КАС України вона має право на підвищення пенсії з 23.09.2010 року.

Законом України «Про соціальний захист дітей війни» визначено основи соціального захисту дітей війни та гарантовано їх соціальну захищеність шляхом надання пільг і державної соціальної підтримки.

Таким чином, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача нарахувати та сплатити позивачу підвищення до пенсії, як дитині війни, за період  з 23.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Керуючись ст. ст. 2, 11, 17, 18, 87, 99, 122, 158-163 Кодексу адміністративного  судочинства України, суд,

ПОСТАНОВИВ

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області щодо невиплати підвищення до пенсії ОСОБА_1 як дитині війни з 23.09.2010 року.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в місті Свердловську Луганської області здійснити виплату підвищення до пенсії ОСОБА_1 у розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком, як дитині війни, з 23.09.2010 року з урахуванням здійснених виплат.

Стягнути з держави на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 3,40 грн.

Постанова суду може бути оскаржена до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня її проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Свердловський міський суд Луганської області з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.  

Суддя: