ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" вересня 2006 р.                                                                   Справа № 134/4-05

Суддя господарського суду Київської області Попікова О.В., розглянувши справу        

за позовом

Відкритого акціонерного товариства „Росава”

до	Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції

про	визнання недійсними податкових повідомлень-рішень

секретар судового засідання: Холоденко Н.О.

за участю представників:

від позивача

Лещенко О.В. дов. від 27.06.2006р. № 05-23, Шевченко Л.Р. дов. від 8.02.2006р. № 05-31, Сердюкова Т.В. дов. від 8.09.2006р. № 05-33

від відповідача

Ткаченко Т.О. дов. від 19.01.2006р. № 1415

На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 22.09.2006р. о 12 год. 30 хв. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 2.10.2006р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Відкрите акціонерне товариство „Росава” (далі –Позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - Відповідач), в якому просить визнати недійсними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення:

-          № 0006812301\0 від 1.10.2004р., яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 126885 грн., та винесені Білоцерківською ОДПІ податкові повідомлення-рішення № 0006812301\1 від 3.12.2004р., № 0006812301\2  від 14.02.2005р., №  0006842301\3 від 26.04.2005р. прийняті за наслідками адміністративного оскарження.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є незаконними з мотивів, викладених у позовній заяві.

Відповідач –Білоцерківська ОДПІ Київської області у відзиві на позовну заяву та наданих поясненнях заперечує проти заявлених позовних вимог та просить відмовити в задоволенні позову.

Заперечення відповідача ґрунтуються на тому, що визначення бази оподаткування ПДВ у разі передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат і не підлягають амортизації, згідно п. 4.2 статі 4 Закону України „Про податок на додану вартість”. При цьому відповідач зауважує на тому, що послуги з проведення свят, зокрема Дня Святого Миколая  згідно вимог п. 4.1.1 статті 4 Закону України „Про податок на додану вартість” підлягають оподаткуванню ПДВ. Білоцерківська ОДПІ, посилаючись на вимоги пп.. 8.1.2 та пп. 8.1.4 статті 8 Закону України „Про податок на додану вартість” та п. 4.2 статі 4 згаданого Закону, наголошує на тому, що при проведенні ремонтів основних засобів об’єктів соціальної інфраструктури базою оподаткування є не лише вартість матеріалів, які використані при проведенні ремонтних робіт, а фактична ціна операції. Відповідач наголошує на відсутності підстав для віднесення позивачем до валових витрат з придбання піску, щебеню та цементу, списаних за актами довільної форми на підставі розрахунку природного убутку без проведення інвентаризації.

Окрім цього відповідач наголошує на тому, що ЗАТ „Росава” є пов’язаною особою по відношенню до ВАТ „Росава” і за угодою укладеною 21.10.2003р № 220\747 „Про спільну часткову участь в утриманні та обслуговуванні комбінату громадського харчування ВАТ „Росава”., ЗАТ „Росава” є замовник, а позивач –ВАТ „Росава” –виконавець. По згаданій угоді складено щомісячні кошториси фактичних витрат по утриманню ВАТ „Росава” з вказівкою суми збитків та в бухгалтерському обліку ВАТ „Росава” було відображено заборгованість ЗАТ „Росава” перед ВАТ „Росава”, і відповідно відсутні підстави вважати угоду не виконаною.

Під час проведення підготовчого провадження судом були витребувані від осіб, які беруть участь у справі, а також від інших осіб документи та інші матеріали, прийнято рішення про обов’язковість особистої участі осіб, які беруть участь у справі, у судовому засіданні.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін, судом встановлено наступне.

Білоцерківською об’єднаною державною податковою інспекцією Київської області проведено планову комплексну документальну перевірку дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритим акціонерним товариством  „Росава” за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р.

За наслідками перевірки відповідачем складено акт № 444\237\00152269 від 29.09.2004 року.

Згідно даного акта в ході перевірки працівниками податкової служби виявлено порушення позивачем:

- п. 4.1 п. 4.2 статті 4 , пп.. 7.31. пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп.  7.4.5 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість” в наслідок чого встановлено заниження податку на додану вартість за 2003р. на суму 126885 грн., в т.ч. за січень –23417 грн., за лютий на 10795 грн., за березень –15040 грн., за квітень –8524 грн, за травень –на 6852 грн., за червень –на 11550 грн., за липень –на 11884 грн., за серпень –на 13110 грн., за вересень на 13205 грн., за жовтень –на 12508 грн. , та зменшено від’ємне значення чистої суми податкових зобов’язань з ПДВ на 32925 грн., в т.ч. за листопад на 14448 грн., за грудень –18477 грн., не підтверджено до відшкодування з бюджету за 2003р. ПДВ у сумі 32925 грн.  

          На підставі згаданого акта перевірки згідно з пп.4.2.2 «б»п.4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами»від 21.12.2000р. № 2181-III відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення:

-          № 0006812301\0 від 1.10.2004р.,  яким Позивачеві визначено суму податкового зобов’язання за платежем «податок на додану вартість»в розмірі 126885 грн.

Згадане податкове повідомлення рішення було оскаржене позивачем до Білоцерківською ОДПІ, скарга залишена без задоволення, а за наслідками оскарження відповідачем 3.12.2004р. винесене нове податкове повідомлення-рішення  № 0006812301\1, яким  ВАТ „Росава” визначено суму податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у розмірі 126885 грн. –основного платежу. За результатами подальшого адміністративного оскарження до ДПА у Київській області та ДПА України, скарги ВАТ „Росава” були залишені без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін. Відповідачем за наслідками оскарження були винесені нові податкові повідомлення-рішення № 0006812301\2  від 14.02.2005р., №  0006842301\3 від 26.04.2005р, якими ВАТ „Росава” визначено суму податкового зобов’язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 126885 грн. –основного платежу.

Господарський суд Київської області вважає, що оспорювані податкові повідомлення-рішення є необґрунтованими, а тому позов підлягає задоволенню в повному обсязі з огляду на наступне.

1. В акті перевірки, в роз. ІІ. п.2.5 "Податок на додану вартість" викладено, що в порушення п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. на суму 9419 гри. Висновок про заниження на суму 2117 гри, зроблено на підставі того, що до бази оподаткування ПДВ не включено вартість виданих працівникам ВАТ "Росава" новорічних подарунків на суму 10586 грн. Вказані подарунки були отримані від ЗАТ СП "Росава" по накладній від 25.01.2003р. №3 та оприбутковані на балансовому рахунку 209 "Інші матеріали" за прибутковим ордером від 25.01.2003р. №3 на суму 10586,65 грн., при цьому було збільшено податковий кредит по ПДВ на суму 2117,33 грн. Згідно з актом від 25.01.2003р. №3 подарунки на вказану суму списані як використані на проведення новорічних свят, при цьому податковий кредит не відкориговано (не зменшено).

          ВАТ "Росава" порушено п.п.7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" приписами якої передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються." І відповідно ВАТ "Росава" завищена сума податкового кредиту по ПДВ на 2117 грн., а не занижені податкові зобов'язання. При цьому, сума податку на додану вартість (чисті зобов'язання) занижена на вказану суму.

          2 Як зазначено в акті перевірки, висновок про заниження на суму 6985 грн. зроблено на підставі того, що до бази оподаткування ПДВ позивачем не включено послуги, які передавались в межах платника податку для невиробничого використання. В акті перевірки відсутні посилання на первинні документи або регістри бухгалтерського обліку, на підставі яких було зроблено висновок, не вказані конкретні види послуг та конкретний характер їх використання.

          Приписами пункту 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі продажу товарів (робіт, послуг) без оплати або з частковою оплатою їх вартості коштами у межах бартерних (товарообмінних) операцій, здійснення операцій з безоплатної передачі товарів (робіт, послуг), натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, передачі товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника податку для невиробничого використання, витрати на яке не відносяться до валових витрат виробництва (обігу) і не підлягають амортизації, а також пов'язаній з продавцем особі чи суб'єкту підприємницької діяльності, який не зареєстрований як платник податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни.

          Вказана норма не встановлює об'єкт оподаткування (операцію, що оподатковується) та порядок визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість. Як зазначено в акті перевірки, до господарських операцій, які підлягають оподаткуванню податком на додану вартість, належать роботи (послуги), що виконуються (надаються) одними підрозділами (не юридичними особами) для інших підрозділів (не юридичних осіб), які входять до складу одної юридичної особи (ВАТ "Росава").

          Проте, Господарські операції між підрозділами одної юридичної особи не оподатковуються податком на додану вартість з огляду на наступне:

-  пунктом 3.1. статті З Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.97р. №168/97-ВР визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України; згідно з пунктом 1.4. ст.1, вказаного Закону України, встановлено, що продаж   товарів   (послуг,   робіт)   -   це   будь-які   операції   цивільно-правового характеру, які передбачають передачу прав власності;

У випадку проведення господарських операцій між підрозділами ВАТ "Росава", які не є юридичними особами, передачі прав власності не відбувається;

відповідно,  не  відбувається  продаж,  тому  господарські  операції між підрозділами одної юридичної особи не оподатковуються податком на додану

          З огляду на викладене,    висновок ОДПІ про порушення ВАТ „Росава” п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість",  внаслідок чого останнім було   занижено податкові зобов'язання з ПДВ за 2003р. на суму 9419 грн. є безпідставним.

3. В акті перевірки, в роз.ІІ. п.2.5 "Податок на додану вартість" зазначено, що в порушення п.4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. на суму 6397 грн. Висновок про заниження на суму 6383 грн. зроблено на підставі того, що до бази оподаткування ПДВ не включено послуги з організації вечора, кошти на проведення якого були отримані від ЗАТ "Росава" в сумі 38296 грн.

          Відповідно до вимог п.4.1 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" "База оподаткування операцій з продажу товарів (робіт, послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості ..." Вказана норма не встановлює об'єкт оподаткування (операцію, що оподатковується) та порядок визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

          Приписами пункту 1.4 статті 1 згаданого Закону України визначено: "Продаж послуг (робіт) будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт), ... а також з надання будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію ..."

          В акті податкової служби відсутні посилання на будь-які договори між ЗАТ "Росава" та ВАТ "Росава" щодо надання послуг по проведенню театралізованого свята присвяченого 25-річчю Палацу культури та свята Дня Святого Миколая. Виходячи з характеру заходів, що проводились, вони не є послугами ВАТ "Росава" для ЗАТ "Росава".

          Господарська операція перерахування коштів за платіжними дорученнями від 05.12.2003р. № 507, від 10.12.2003 № 1094 та від 16.12.2003р. № 1220 у розумінні приписів п.1.22 статті  1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначається як безповоротна фінансова допомога: "сума коштів, передана платнику податку згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами, які не передбачають відповідної компенсації чи повернення таких коштів ..., або без укладання таких угод".

          Безповоротна фінансова допомога, згідно з п.п.4.1.6 п.4.1 статті 4 згаданого Закону України, є доходом від позареалізаційних операцій, що підтверджується самим актом перевірки, коли в ньому в розділі перевірки правильності визначення валових доходів не зроблено записів "щодо завищення доходів на суму віднесеного до їх складу податку на додану вартість по операціях отримання коштів на проведення свят".

Операції надання (отримання) безповоротної фінансової допомоги не є об'єктом оподаткування податком на додану вартість.

4. В акті перевірки, в роз.ІІ. п.2.5 "Податок на додану вартість" викладено, що в порушення вимог п.п.7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" ВАТ "Росава" безпідставно віднесло до податкового кредиту суми ПДВ (без наявності податкових накладних) за 2003р. на суму 1417 грн.

Вимогами 7.4.5 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями.

          Проте, акті перевірки не зазначено в яких податкових чи бухгалтерських реєстрах відображені суми, які безпідставно віднесені до податкового кредиту.

          До матеріалів справи залучені копії податкових накладних, складених ЗАТ "СП "Росава" на продані ВАТ "Росава" путівки: від 30.06.2003р. №714/7 на суму 21760 грн. (в т.ч. ПДВ - 3626,67 грн.); від 31.07.2003р. №712/7 на суму 28560 грн. (в т.ч. ПДВ - 4760 грн.) та від 31.08.2003р. №712/8 на суму 38080 грн. (в т.ч. ПДВ - 6346,67 грн.). Також надані копії листів-розшифровок отриманої в касу підприємства виручки за путівки, бухгалтерських та податкових довідок щодо відображення в обліку отримання-видачи путівок за червень-серпень 2003р. Відповідно до вказаних реєстрів, ВАТ "Росава" нараховані податкові зобов'язання з ПДВ на суму коштів, що надійшли від отримувачів путівок (у розмірі 10% їх вартості). На такі ж саме суми нараховано і податковий кредит по податку на додану вартість, а саме: у червні - 363 грн., липні - 476 грн., серпні - 578 грн. Підставою для нарахування були зазначені вище податкові накладні.

          Білоцерківською ОДПІ не доведено висновок акта перевірки про завищення вимог  п.п.7.4.5 п.7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" .

          5. По радгоспу "Шинник". В акті перевірки, в роз.П. п.2.5 "Податок на додану вартість" викладено, що в порушення п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. на суму 4566 грн., внаслідок неправильного визначення бази оподаткування по операціях натуральних виплат в рахунок оплати праці.

          Приписами п 4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що в разі натуральних виплат у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником податку, база оподаткування визначається виходячи з фактичної ціни операції, але не нижчої за звичайні ціни." Згідно з п.1.12 статті 1 цього Закону: „Звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними пунктом 1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств”.

          Правилами, визначеними п.1.20 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", зокрема встановлено:

          - пп.1.20.1. Якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

          - пп. 1.20.2. Для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах.

          - пп. 1.20.6. У разі коли на відповідному ринку товарів (робіт, послуг) не здійснюються операції з ідентичними (у разі їх відсутності однорідними) товарами (роботами, послугами), або якщо неможливо визначити їх ціну через відсутність або недоступність відповідної інформації, звичайною ціною вважається ціна договору.

          - пп. 1.20.8.  Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної   ціни   у   випадках,    визначених    цим   Законом,    покладається    на податковий орган у порядку, встановленому законом.

          - пп. 1.20.9.  Додатково до правил визначення звичайної ціни, встановлених цим пунктом, Кабінет Міністрів України має право встановити методологію визначення звичайної ціни товарів (робіт, послуг), які продаються (надаються) платниками   податку,   визначеними   як   природні   монополісти   відповідно   до закону.

          Визначення бази оподаткування за видане в рахунок оплати праці молоко здійснене із застосуванням правила п.п.1.20.2 вказаної норми. Звичайна ціна визначена за інформацією про укладені договори (продаж іншим покупцям).          Визначення бази оподаткування в інших випадках (видача пшениці, вівса та ячменю) здійснене із застосуванням правила п.п.1.20.9. ВАТ "Росава" не є природним монополістом.  Тому, відповідно до п.п.1.20.6,  звичайною ціною вважається ціна договору (по якій фактично відпущено продукцію в рахунок оплати    праці).  За наведених обставин, висновок    акта    перевірки    щодо    заниження  позивачем   податкових зобов'язань на суму 4385 грн. є необґрунтованим.

          6.  По будівельній базі ВАТ "Росава ". В акті перевірки, в роз.ІІ. п.2.5 "Податок на додану вартість"  викладено, що в порушення п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість " позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. на суму 13155 грн. при проведенні поточного ремонту об'єктів соцкультпобуту.

          Зазначена норма не встановлює об'єкт оподаткування (операцію, що оподатковується) та порядок визначення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

          ВАТ "Росава" надані акти приймання виконаних підрядних робіт по роботах, які відображені в акті перевірки та Авізо, згідно з якими витрати на ці роботи передаються від одного структурного підрозділу (виконавця, будівельної бази, неюридичної особи) другому в межах балансу платника податку (ВАТ "Росава", юридичної особи).

          Виконані роботи одним підрозділом другому в межах балансу одної юридичної особи не оподатковуються податком на додану вартість відповідно до положень діючого законодавства:

-  вимогами п. 3.1. статті З Закону України „Про податок на додану вартість” визначено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з продажу товарів (робіт, послуг) на митній території України;

-  згідно з пунктом 1.4. статті 1 Закону України „Про податок на додану вартість”, встановлено, що продаж   товарів   (послуг,   робіт)   -   це   будь-які   операції цивільно-правового характеру, які передбачають передачу прав власності;

          У  випадку проведення  господарських операцій між  підрозділами  ВАТ . які не є юридичними особами, передачі прав власності не відбувається, і відповідно, не відбувається продаж і ці операції не є об'єктом оподаткувань податком на додану вартість.

          Як зазначено в даних Авізо, Будівельною базою нараховувався податок на додану вартість на вартість матеріалів, що використовувались для проведення підрядних робіт. Нарахований податок передавався по Авізо як витрати.

          Приписами 7.4.4 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено, що у разі коли платник придбає товари (роботи, послуги), вартість яких не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) і не підлягає амортизації, податки, що сплачені у зв'язку з таким придбанням, відшкодовуються за рахунок відповідних джерел і до складу податкового кредиту не включаються.

          Наведені норми чинного законодавства передбачають, що на вартість виконаних робіт одним підрозділом для іншого в межах балансу одної юридичної особи податок на додану вартість не нараховується. Водночас, податки сплачені у зв'язку придбанням будівельних матеріалів, що були використані для підрядних робіт, витрати на які не відносяться до валових витрат, не включаються до складу податкового кредиту. Тобто підприємство мало зменшити податковий кредит на суму сплачених податків за придбані матеріали, які використані для підрядних робіт на об'єктах, що утримуються за рахунок прибутку, а не нараховувати податкові зобов'язання.

          Нарахування податкових зобов'язань у податковому обліку, замість зменшення податкового кредиту, не змінює розміру податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету (чистих податкових зобов'язань), і відповідно відсутні правові підстави для висновку щодо  заниження з боку позивача податкових зобов'язань з ПДВ за 2003р. на суму 13155 грн., в порушення  приписів п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість".

          7. В акті перевірки,  в роз. ІІ  п.2.5   "Податок на додану вартість"   викладено,  що в порушення п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону  України   "Про податок на додану вартість" позивачем безпідставно віднесено до податкового кредиту суми ПДВ в розмірі 850 грн. по товарах, вартість яких не відноситься до валових витрат.

          Приписами п. 7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

          Відповідно до вимог п.п.5.2.1 п.5.2 статті 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

          Згідно з п.5.11 статті 5 цього Закону: "Установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється."

          Вказаним Законом України не встановлено обмежень щодо віднесення до валових витрат природного убутку будівельних матеріалів.

          Пунктом 15.9 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Мінфіну України від 31.12.1999р. №318, встановлено, що до складу загальновиробничих витрат включаються інші витрати (внутрішньозаводське переміщення матеріалів, деталей, напівфабрикатів, інструментів зі складів до цехів і готової продукції на склади; нестачі незавершеного виробництва; нестачі і втрати від псування матеріальних цінностей у цехах; оплата простоїв тощо).

          Позивачем надані копії розпорядження по Будівельній базі ВАТ "Росава" від 28.12.2002р. №308 та акти обмірів будівельних матеріалів станом на: 27.01.2003р., 27.02.2003р., 31.03.2003р., 24.04.2003р., 28.05.2003р., 27.06.2003р., 27.07.2003р., 29.08.2003р., 30.09.2003р. та 30.10.2003р.

          Розпорядженням від 28.12.2002р. №308 призначено комісію для щомісячного визначення залишків сипких матеріалів (щебінь, пісок, цемент) шляхом обмірів, тобто проведення інвентаризації по складу №457. Відповідно до вказаних актів, комісія проводила обміри будівельних матеріалів (здійснювала інвентаризацію) та встановлювала нестачі. Нестачі (вартість) в межах норм природного убутку списувались на собівартість будівельних робіт.

          Таким чином, віднесення до податкового кредиту сум ПДВ, сплаченого у зв'язку з придбанням будівельних матеріалів, здійснювалось відповідно до норм діючого законодавства на підставі відповідних документів, і відповідно є безпідставним висновок ОДПІ про завищення позивачем податкового кредиту по ПДВ за 2003р. на суму 850 грн., за відсутності з боку останнього  порушень п.п.7.4.1 п.7.4 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".

          8.. По комбінату громадського харчування ВАТ "Росава". В акті перевірки, в раз.II. п.2.5 "Податок на додану вартість" перевіряючими викладено, що в порушення п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість” позивачем занижено податкові зобов'язання з податку на додану вартість за 2003р. Висновок про заниження на суму 28820 грн. зроблено на підставі того, що позивачем не нараховано ПДВ на продукти для харчування дітей.

          Як вбачається з матеріалів справи, у 2003р. КГХ передавались продукти для харчування дітей у дитячому садочку. Відповідно до наданих документів (реєстр проводок по ТМЦ, використаних на невиробничі цілі; розрахунки вартості харчування дітей у дитячому садку №32 ВАТ "Росава"), вартість переданих продуктів віднесена за рахунок прибутків (50%) та відшкодована Чорнобильським фондом (50%).

          Згідно з вимогами п.п.5.1.10 п.5.1 статті 5 Закону України "Про податок на додану вартість" звільняються від оподаткування операції з надання послуг по утриманню дітей у дошкільних закладах.

          Відповідно до вимог п.п.7.4.2 п.7.4 статті 7 Закону України „Про податок на додану вартість”, у разі коли платник податку здійснює операції з продажу товарів (робіт, послуг), що звільнені від оподаткування або не є об'єктом оподаткування згідно з статтями 3 та 5 цього Закону, суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів і нематеріальних активів, що підлягають амортизації, відносяться відповідно до складу валових витрат виробництва (обігу) та на збільшення вартості основних фондів і нематеріальних активів і до податкового кредиту не включаються.

          Стосовно  заниження позивачем податкових зобов’язань з ПДВ на суму 82500 грн. внаслідок не нарахування останнім ПДВ на послуги по харчуванню працюючих у заводських їдальнях слід зазначити наступне:

          В акті перевірки не викладено на підставі яких первинних документів або реєстрів обліку визначена вартість фактично наданих послуг по харчуванню працівників ЗАТ "Росава". Також не наведено, на підставі чого послуги по харчуванню для працюючих (фізичних осіб) слід вважати послугами для ЗАТ "Росава" (юридичної особи).

          Пунктом     1.26     Закону     України     "Про     оподаткування     прибутку підприємств"  встановлено:  "Пов'язана особа - особа, що відповідає будь-якій з наведених нижче ознак:

          юридична особа, яка здійснює контроль над платником податку, або контролюється таким платником податку, або перебуває під спільним контролем з таким платником податку;

          фізична особа або члени сім'ї фізичної особи, які здійснюють контроль над платником податку...;

          Під здійсненням контролю слід розуміти володіння безпосередньо ... найбільшою часткою (паєм, пакетом акцій) статутного фонду платника податку ... або володіння часткою (паєм, пакетом акцій), не меншою 20 відсотків від статутного фонду платника податку."

          Згідно з актом перевірки ВАТ "Росава" (Виконавець) та ЗАТ "Росава" (Замовник) є пов'язаними особами у розумінні Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств".

          Укладеною угодою між ВАТ "Росава" та ЗАТ "Росава" від 21.10.2003р. №220/747 "Про спільну часткову участь в утриманні та обслуговуванні комбінату громадського харчування ВАТ "Росава" на 2003р." зокрема визначено:

          Виконавець організовує господарську діяльність громадського харчування працівників "Замовника" та населення житлового масиву.

          Замовник надає приміщення з відповідним технологічним обладнанням та інвентарем, забезпечує їх опаленням, освітленням, гарячою і холодною водою, каналізацією. Проводить ремонти приміщень та технічний нагляд. Надає автотранспорт для завезення продовольчих товарів. Здійснює охорону.

          Таким чином, угодою передбачалась лише спільна діяльність щодо організації громадського харчування (утримання КГХ).

          Умовами угоди не визначались будь-які господарські операції між сторонами (пов'язаними особами) щодо продажу товарів (робіт, послуг) або їх обміну.

          Згідно з наданими позивачем документами, а саме: накопичувальними відомостями, товарними звітами, накладними, журнали-ордери) КГХ ВАТ "Росава" фактично надавав послуги по харчуванню фізичним особам (працюючим, населенню міста) за готівкові кошти (кінцевий споживач), а не юридичній особі (ЗАТ "Росава"). Тобто, КГХ ВАТ "Росава" здійснював господарські операції щодо громадського харчування та роздрібної торгівлі продуктами харчування згідно зі своєю статутною господарською діяльністю.

          Споживачі послуг КГХ знеособлені. Між ВАТ "Росава" та ЗАТ "Росава" безпосередньо не здійснювалось господарських операцій продажу послуг по харчуванню.

          Відповідно до вимог п.1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03.04.1997р. №168/97-ВР: "Продаж товарів - будь-які операції, що здійснюються згідно з договорами купівлі-продажу, міни, поставки та іншими цивільно-правовими договорами, які передбачають передачу прав власності на такі товари за компенсацію незалежно від строків її надання. Не належать до продажу операції з передачі товарів в межах договорів комісії (консигнації), поруки, доручення, схову (відповідального зберігання), довірчого управління, оперативної оренди (лізингу), інших цивільно-правових договорів, які не передбачають передачу права власності на такі товари іншій особі.

          Продаж послуг (робіт) - будь-які операції цивільно-правового характеру з надання послуг (результатів робіт)..."

          Однак, як вбачається з матеріалів справи, КГХ ВАТ "Росава" не здійснює продаж товарів (робіт, послуг) ЗАТ "Росава" в рамках виконання угоди від 21.10.2003р. №220/747, і відповідно застосування положень п.4.2 статті 4 вказаного Закону України стосовно діяльності ВАТ "Росава" щодо надання послуг КГХ по харчуванню, як таких що здійснювались між ВАТ "Росава" та ЗАТ "Росава" і є продажем послуг пов'язаній особі, не можливе з огляду на те, що фактично ці послуги надавались (продавались) знеособленим фізичним особам.

          Таким чином, висновок акта перевірки про заниження податкових зобов'язань з ПДВ за 2003р. на суму 82500 грн., внаслідок  порушення ВАТ „Росава” вимог п.4.2 статті 4 Закону України "Про податок на додану вартість" спростовується матеріалами справи.

З огляду на викладене, висновки, викладені в акті перевірки від 29.09.2004р. №444/237/00152269 планової документальної перевірки дотримання вимог податкового та валютного законодавства Відкритого акціонерного товариства "Росава" за період з 01.01.2003р. по 31.12.2003р., щодо заниження ВАТ "Росава" податку на додану вартість за 2003р. на суму 126885 грн., документально не підтверджуються.

Наведене підтверджується матеріалами справи та висновком судово-бухгалтерської експертизи Київського НДІ судових експертиз № 8590 від 2.03.2006р.

Таким чином, донарахування Позивачеві податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 126885 грн. є безпідставним, що в свою чергу вказує на обґрунтованість вимог Позивача щодо скасування податкового повідомлення-рішення № 0006812301\0 від 1.10.2004р.

Стосовно оскаржуваних податкових повідомлень-рішень Білоцерківської ОДПІ № 0006812301\1 від 3.12.2004р., № 0006812301\2  від 14.02.2005р., №  0006842301\3 від 26.04.2005р,  винесених  за наслідками адміністративного оскарження, слід зауважити  наступне:

Ні приписами статті 6 Закону України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, ні Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків, затвердженим наказом ДПА України № 253 від 21.06.2001 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 06.07.2001 року № 567/5758, не передбачена можливість направлення повторного податкового повідомлення-рішення за результатами розгляду скарги платника податків в разі, якщо в результаті такого розгляду первинне податкове повідомлення-рішення залишається без змін.

Однак, „Порядком направлення органами державної податкової служби України податкових повідомлень платникам податків та рішень про застосування штрафних (фінансових) санкцій” зат. Наказом ДПА України від 21.06.2001р. № 253,  передбачено, що з  метою  доведення  до  платника  податків граничного строку сплати  податкового зобов'язання, зазначеного в раніше надісланому податковому   повідомленні   (у   разі,   якщо   сума  податкового зобов'язання  за  результатами  розгляду  скарги  збільшується або залишається без змін, а раніше надіслане податкове повідомлення не відкликається),  податковим  органом  складається  та надсилається вручається)  платнику  податків  податкове  повідомлення, яке має номер  первинного  податкового  повідомлення, при цьому через дріб проставляється  номер  скарги,  щодо  якої  воно складене (1 –для першої,   2   -  для  другої  тощо),  крім  того,  таке  податкове повідомлення  містить  новий  граничний  термін сплати податкового зобов'язання.

Зважаючи на те, що всупереч вимогам ч.2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України податковою службою не доведено факт заниження ВАТ „Росава” податку на додану вартість у сумі 126885 грн.,  оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

Судові витрати відповідно до вимог ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України присуджуються Позивачеві з Державного бюджету України відповідно до задоволених позовних вимог. При цьому судом враховується, що заявою від 22.09.2006р. позивач відмовився від стягнення на його користь витрат, здійснених ним на проведення судово-бухгалтерської експертизи.

Враховуючи наведене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 94, 158 –163, Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Відкритого акціонерного товариства „Росава” задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Білоцерківської об’єднаної державної податкової інспекції № 0006812301\0 від 1.10.2004р., № 0006812301\1 від 3.12.2004р., № 0006812301\2  від 14.02.2005р., №  0006842301\3 від 26.04.2005р.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Відкритого акціонерного товариства „Росава” (09100, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Леваневського, 91 код ЄДРПОУ 00152269) 3,40 грн. судового збору.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, встановленого цим Кодексом, якщо таку заяву не було подано.

          Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст.  185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                 Попікова О. В.

Дата складення та підписання постанови в повному обсязі – 2.10.2006.