Справа № 22-ц-904/2011
Категорія 45
Головуючий у 1 інстанції Пулик М.В.
Суддя-доповідач Фединяк В.Д.
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого - судді Фединяка В.Д.,
суддів: Пнівчук О.В., Шишка А.І.
секретаря Сідорука А.О.
з участю: ОСОБА_2 його
представника ОСОБА_3,
представників ОСОБА_4 ОСОБА_5 та ОСОБА_6
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про усунення перешкод в користуванні громадською дорогою та відшкодування моральної шкоди за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Рожнятівського районного суду від 13 квітня 2011 року , -
ВСТАНОВИЛА :
У березні 2011 року ОСОБА_4 звернувся в суд з указаним позовом, свої вимоги мотивував тим, що він та ОСОБА_2 постійно користувались громадською дорогою розміром 3,5 м. шириною та 50 м. довжиною, яка передбачена в генеральному плані забудови села як заїзд до належних їм житлових будинків у АДРЕСА_1. У зв’язку з необхідністю, ширину зазначеної громадської дороги ним збільшено на 2,2 м. до 3,1 м. по усій довжині за рахунок належної йому земельної ділянки. Проте в лютому 2011 року ОСОБА_2 громадську дорогу шириною 3,5 м. пригородив до своєї земельної ділянки, встановив огорожу по середині цієї дороги і чинить йому перешкоди в користуванні під’їзною дорогою. Даний спір був вирішений рішенням суду від 6 грудня 2007 року. Однак, відповідач нехтує вимоги закону та правила добросусідства знову вчинив неправомірні дії у наслідок чого йому
заподіяно моральну шкоду, яка полягає перенесенні душевних хвилювань та страждань. Розмір моральної шкоди оцінює у сумі 5000 грн.
Рішенням Рожнятівського районного суду від 13 квітня 2011 року позов задоволено частково. Зобов’язано ОСОБА_7 не чинити ОСОБА_4 перешкод користуванні заїздом до господарства по АДРЕСА_1 шляхом демонтажу встановлених металічних стовпів по всій довжині дороги.
Цим же рішенням стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди, 71 грн. 50 коп. судових витрат та 800 грн. витрат понесених на правову допомогу.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та відмовити ОСОБА_4 у задоволення позову, посилаючись на те, що суд неповно з’ясував обставини справи, допустив порушення норм матеріального і процесуального права, тому ухвалив помилкове рішення. На думку апелянта, він за погодження з відповідачем та з дозволу комісії сільської ради пригородив спірний заїзд до належної йому земельної ділянки, так як вважає, що цей заїзд належить тільки йому і влаштована ним огорожа цього заїзду не порушує право позивача, який влаштував окремий заїзд до свого будинку.
У судовому засіданні ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги, просить задовольнити подану скаргу.
Представники ОСОБА_4 заперечують щодо задоволення апеляційної скарги і вважають апеляційну скаргу безпідставною.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка розміром 3,5 м. шириною та 50 м. довжиною у АДРЕСА_1 передбачена як заїзд до належних сторонам житлових будинків, відноситься до земель комунальної власності зазначеної сільської ради і встановлена ОСОБА_2 огорожа на цьому заїзді позбавляє права безперешкодного доступу позивача до належного йому житлового будинку. Оскільки неправомірними діями відповідача порушується право позивача на безперешкодний заїзд до житлового будинку, у зв’язку з цим позивач переніс психологічні страждання, то суд стягнув на користь позивача 2000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
Висновок суду відповідає вимогам закону і матеріалам справи.
Згідно ч.ч.1,2 п.«а» ч.3 ст. 83 цього Кодексу землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст, є комунальною власністю.
У комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об'єкти комунальної власності.
До земель комунальної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, належать землі загального користування населених пунктів (майдани, вулиці, проїзди, шляхи, набережні, пляжі, парки, сквери, бульвари, кладовища, місця знешкодження та утилізації відходів тощо).
Судом встановлено, що земельна ділянка розміром 3,5 м. шириною та 50 м. довжиною у с. Петранка Рожнятівського району є заїздом до належних ОСОБА_4 та ОСОБА_2 житлових будинків, відноситься до земель комунальної власності територіальної громади села і не може передаватись у власність чи користування громадянам чи юридичним особам. Зазначені обставини підтверджуються викопіровкою плану забудови села та копією схеми земельних ділянок (а.с.18) та рішенням суду від 6 грудня 2007 року у цивільній справі між тими ж сторонами і відповідно ч.3 ст.61 ЦПК України доказуванню на підлягають.
Також установлено, що 18 жовтня 2010 року на спірному заїзді ОСОБА_2 повторно встановив межові стовпи знесені виконавчою службою 13 жовтня того ж року і чинить перешкоди ОСОБА_4 у користуванні громадським заїздом. Даний факт підтверджується даними, які містяться в акті сільської ради від 18 жовтня 2010 року (а.с.12,15), у протоколі про притягнення відповідача до адміністративної відповідальності за порушення земельного законодавства (а.с.13-20) і не заперечується відповідачем.
За таких обставин, відповідно ст.ст. 83,152 ЗК України суд першої інстанції прийшов до правильного висновку задовольнивши позов ОСОБА_4 і зобов’язав ОСОБА_7 усунути перешкоди у користуванні громадською дорогою шляхом демонтажу встановлених металічних стовпів по всій довжині дороги, оскільки спірний заїзд відноситься до земель комунальної власності територіальної громади села, не може передаватись у власність чи користування громадянам і встановлена відповідачем огорожа порушує право позивача на безперешкодний заїзд до житлового будинку.
Доводи апеляційної скарги з цього приводу є голослівними, не спростовують правильності висновків суду викладених в оскаржуваному рішенні, тому не можуть бути підставою для скасування по суті правильного рішення суду лише з одних формальних міркувань.
Проте з висновком щодо розміру моральної шкоди погодитись не можна.
Відповідно до положень п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" передбачено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає в межах заявлених вимог залежно від характеру та обсягу заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, з урахуванням у кожному конкретному випадку вини відповідача та інших обставин. Зокрема, враховується характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотних вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках.
Виходячи з вищенаведеного, враховуючи конкретні обставини справи, а також виходячи із засад розумності, виваженості та справедливості сума стягнутої на користь позивача моральної шкоди підлягає зменшенню до 1000 грн.
За таких обставин рішення суду першої в частині стягнутої на користь позивачки моральної шкоди підлягає зміні із ухваленням в цій частині нового рішення про стягнення на її користь в рахунок відшкодування моральної шкоди в розмірі 1000 грн.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 307,309,313,314, 316,317 ЦПК України, колегія суддів , -
В И Р І Ш И Л А :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.
Рішення Рожнятівського районного суду від 13 квітня 2011 року в частині стягнення моральної шкоди змінити та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 1000 грн. у відшкодування моральної шкоди.
В решті рішення суду залишити без змін.
Рішення набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з часу набрання законної сили.