Справа № 22-а-1946/2011
Категорія 10.3.1
Головуючий у 1 інстанції Поглод О.В.
Суддя-доповідач Васильковський В.М.
П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого: Васильковського В.М.
суддів: Девляшевського В.А., Ясеновенко Л.В.
розглянувши у письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі про визнання неправомірними дій Управління, зобов’язання провести перерахунок та виплату щомісячної державної соціальної допомоги відповідно до ст. 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі на рішення Рогатинського районного суду від 24 листопада 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рогатинського районного суду 24 листопада 2010 року частково задоволено позов ОСОБА_2 та зобов’язано управління ПФУ провести нарахування та виплатити ОСОБА_2 щомісячне підвищення до пенсії як дитині війни у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, за період з 09.07.2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 липня 2010 року, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», виходячи з розміру, встановленого ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
У апеляційній скарзі відповідач посилається на необґрунтованість рішення суду та зазначає, що Пенсійний фонд діє на підставі Положення «Про Пенсійний фонд України», яким визначено вичерпний перелік напрямків використання коштів ПФУ. Кошти ПФУ використовуються виключно за призначенням і вилученню не підлягають.
Не врахував суд і того, що виплати за ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» фінансуються із державного бюджету, а не із бюджету Пенсійного фонду України.
Апелянт зазначив, що законодавством не визначено поняття мінімальна пенсія за віком як розрахункова величина для перерахунку пенсії згідно ст.6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни», а ч.3 ст.28 ЗУ «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» передбачає, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений на рівні прожиткового мінімуму застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування».
Посилаючись на вищенаведені обставини, просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.
Судом встановлено, що позивач отримує пенсію за віком та відноситься до категорії громадян, яким встановлено статус дитини війни.
Статтею 6 ЗУ «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Обмеження виплат, передбачених названим законом, зазначені в Законах України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», рішеннями Конституційного Суду України відповідно від 09.07.2007 року та від 22.05.2008 р. визнані неконституційними. Відповідно до частини 2 статті 152 Конституції України закони, інші
правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність. Разом із цим, у силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Вирішуючи спір і задовольняючи позов частково, суд правомірно виходив з того, що УПФ як орган, якому делеговано повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти відповідно до вимог статті 6 Закону N 2195-IV і здійснити позивачу відповідні нарахування (за той періоду часу, коли дія цієї норми не була зупинена), але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило, чим і допустило протиправну бездіяльність.
Колегія суддів судової палати в цивільних справах погоджується з таким висновком суду.
Безпідставними є посилання відповідача на можливість нецільового використання коштів Пенсійного фонду України, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування останнього.
Доводи апеляційної скарги про те, що поняття "мінімальна пенсія за віком", про яке йдеться у статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", застосовується виключно для визначення пенсій, що призначаються лише за цим Законом і не стосується дітей війни відповідно до статті 6 Закону, є непереконливими.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат, пов'язаних з мінімальною пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою статті мінімального розміру пенсії за віком.
Однак, суд в резолютивній частині рішення неправильно вказав суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ, тому рішення суду в цій частині слід змінити, вказавши суму витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справ в розмірі 37 грн.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України, колегія суддів,-
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі задовольнити частково.
Рішення Рогатинського районного суду від 24 листопада 2010 року змінити. В резолютивній частині рішення зазначити: стягнути з управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі Івано-Франківської області на користь позивача витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн.
В решті рішення суду залишити без зміни.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання нею законної сили.
Судді: В.М Васильковський
В.А. Девляшевський
Л.В. Ясеновенко