Малиновський районний суд м.Одеси

Справа  № 1519/2-а-172/11

Категорія 29

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

19.01.2011 Малиновський районний суд м. Одеси у складі:

головуючого - судді Вербицької Н.В.,

при секретарі - Солтис О.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора ДПС Коблевської роти ГУМВС України в Миколаївській області Ковришона Миколи Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУАП, -

ВСТАНОВИВ

27 липня 2010 року ОСОБА_1 звернулась до суду із адміністративним позовом до старшого інспектора ДПС Коблевської роти ГУМВС України в Миколаївській області Ковришона Миколи Вікторовича про скасування постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.122 КУАП та закриття провадження в адміністративній справі. Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 17 липня 2010р. відносно неї інспектором ДПС Ковришоном М.В. був складений протокол про адміністративне правопорушення, в зв’язку з тим, що вона, ОСОБА_1, рухалась з перевищенням швидкості на 33 км/год, в той час як на даній дорозі було обмежено швидкість руху до 40 км/год. Позивачка вважала складання протоколу та винесення постанови неправомірними, які постановлені без врахування всіх обставин справи.  

Так, на підтвердження своєї позиції про те, що протокол та постанова про притягнення до адміністративної відповідальності були складені інспектором без врахування всіх обставин справи, позивачка в судовому засіданні пояснила наступне. Так, вона 17 липня 2010р. рухалась по трасі Одеса-Новоазовськ та на 73 км була зупинена інспектором ДАІ. Останній зупинив ОСОБА_1 та пояснив, що вона порушила Правила дорожнього руху України, оскільки не виконала вимоги знаку та перевищила швидкість на дорозі, де встановлено рух транспорту зі швидкістю 40 км/год. На це позивачка зауважила інспектору, що Правила не порушувала і рухатись зі швидкістю 73 км/год не могла, оскільки в автомобілі знаходиться мала дитина. На думку ОСОБА_1, інспектор міг зафіксувати швидкість інших автомобілів, які в той час рухались поруч та перегоняли автомобіль позивачки. На вимогу ОСОБА_1 до інспектора показати фіксацію, якою б підтверджувалось, що саме її автомобіль перевищив швидкість, інспектор відмовився і став складати протокол. В протоколі позивачка зазначила про свою незгоду з ним, зауваживши про наявність інших автомобілів поряд з нею, швидкість яких могла бути зафіксована приладом інспектора. Крім того, позивачка зауважила, що просила складати протокол інспектора скоріше, оскільки в її автомобілі знаходиться маленька грудна дитина, на що інспектор, на думку ОСОБА_1, навмисно півгодини писав протокол.

Відповідач –інспектор ДПС Ковришон М.В., в судове засідання не з'явився, про день та час судового засідання повідомлявся належним чином. Будь-яких заперечень на позов, або заяв про розгляд справи у його відсутність, не подавав.

Вислухавши думку позивача, дослідивши матеріали справи та надані документи, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню в повному обсязі на підставі наступного.

Правовідносини між сторонами виникли з приводу оскарження дій конкретної посадової особи щодо накладення адміністративного стягнення. Відповідно до ст.288 КУАП постанова посадової особи про накладення адміністративного стягнення може бути оскаржена до районного, районного у місті, міський, міськрайонний суд у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України, з особливостями, встановленими Кодексом про адміністративні правопорушення.

В судовому засіданні встановлено, що 17 липня 2010 року інспектором ДПС Коблевської роти ГУМВС України в Миколаївській області Ковришоном Миколою Вікторовичем був складений протокол про адміністративне правопорушення серії ВЕ1 № 044629 по ч. 1 ст. 122 КУАП про порушення ОСОБА_1 вимог п. 12.10  Правил дорожнього руху України.

На підставі вказаного протоколу інспектором ДПС була складена постанова серії ВЕ № 213085 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУАП та накладено штраф в розмірі 255 грн.

ОСОБА_1 не погодилась з діями інспектора ДПС та отримавши копію протоколу про адміністративне правопорушення, зазначила про те, що не згодна із перевищенням швидкості, оскільки її перегоняли інші машини. Крім того, інспектор затримав її на 30 хвилин, не зважаючи на те, що позивачка була із грудною дитиною.

У строк, передбачений ст.289 КУАП ОСОБА_1 звернулась із скаргою на постанову інспектора ДПС про притягнення його до адміністративної відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Враховуючи особливості розгляду адміністративних справ такої категорії, обов’язок щодо доказування винності правопорушника покладений на інспектора ДПС, що складає протокол про адміністративне правопорушення та постанову про притягнення до адміністративної відповідальності на накладення стягнення.

Відповідно до ст.251 КУАП України доказами вини позивача у скоєнні адміністративного правопорушення є протокол про адміністративне правопорушення від 15 жовтня 2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно ОСОБА_1 був складений протокол та постанова, оскільки вона порушила вимоги п. 12.10 Правил дорожнього руху.

Заперечуючи проти складеної постанови ОСОБА_1 пояснювала, що не могла рухатись зі швидкістю 73 км/год по декільком причинам. Так, в неї в автомобілі знаходилась грудна дитина. По-друге, позивачка запам’ятала, що перед тим, як її зупинив інспектор, декілька автомобілів обгоняли її на великій швидкості. На думку ОСОБА_1, прилад інспектора міг зафіксувати швидкість саме цих автомобілів, проте відеофіксацію правопорушення відповідач не надав.

Отже, в ході судового розгляду інспектором ДПС не доведена вина ОСОБА_1 у порушенні п.12.10 Правил дорожнього руху, яка б могла бути підтверджена фотофіксацією наявності дорожнього знаку, або відеофіксацією самих подій та інше. Наявність лише протоколу про адміністративне правопорушення суд вважає недостатнім доказом винності особи, враховуючи, що в даному протоколі ОСОБА_1 зазначає про незгоду з ним.

Згідно ст.293 КУАП при розгляді скарги на постанову по справі про адміністративне правопорушення перевіряється законність та обґрунтованість винесеної постанови.

Враховуючи зібрані по справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що інспектором ДАІ не доведено та судом не встановлені обставини наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення. Дослідження оскаржуваної постанови інспектора ДАІ з урахуванням всіх обставин справи свідчить про те, що підстав, достатніх для притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, не встановлено, в зв’язку з чим постанова про притягнення заявника до адміністративної відповідальності підлягає скасуванню.

Скасовуючи постанову інспектора ДПС, на вимогу п.1 ч.1 ст.247 КУАП України суд закриває провадження по справі.

Керуючись ст.ст.8-11,69,70,158-169, 171-2 КАС України, ст.ст.247,283,284,288,293 суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Скасувати постанову інспектора ДПС Коблевської роти ГУМВС України в Миколаївській області Ковришона Миколи Вікторовича від 17 липня 2010р. щодо притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення закрити.

Постанова оскарженню не підлягає.

Головуючий                                                                Н.В.Вербицька