Справа № 2-а-6287/11

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" липня 2011 р.                                                                                                                                           м. Одеса

Суддя Суворовського районного суду м. Одеси Малиновський О.М. розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1   до управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси –про визнання відмови протиправною та зобов’язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ

ОСОБА_1, 10.06.2011р. звернулась до суду з позовними вимогами в яких просить зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок пенсії по інвалідності з урахуванням ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»та провести відповідні виплати з 07.12.2010р.

Позов мотивований тим, що на думку позивача управління ПФУ в Суворовському районі  м. Одеси неправомірно проводить їй розрахунок та виплату пенсії, як особі яка  постраждала внаслідок аварії на ЧАЕС, є інвалідом ІІ групи та належить до 1 категорії, відповідно до постанови КМ України № 530 від 28.05.2008р., яка передбачає розмір мінімальної пенсії за віком в розмірі 22,30 гривень, без врахування ч.4 ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Дані обставини стали підставою для звернення до суду.

Не погоджуючись з пред’явленими позовними вимогами від представника відповідача надішли письмові заперечення в яких він просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

На підставі  ст.183-2 КАС України справа розглянута в скороченому провадженні.

Суддя, вивчивши матеріали справи, встановивши факти та відповідні до них правовідносини, прийшов до наступного висновку.

          Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_1 є особою яка постраждала в наслідок аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи та віднесена до першої категорії. Дана обставина підтверджується посвідчення серії А № 082089 від 27.07.1995р. В зв’язку з тим, що позивач є потерпілою від наслідків аварії на ЧАЕС, інвалідом ІІ групи, першої категорії вона віднесена до соціальної групи осіб, на яких розповсюджуються дії Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»(далі за текстом Закону № 796-ХІІ).

Як убачається позивачу розмір пенсії розраховувався на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 374 від 28.03.2002р. «Про підвищення розмірів пенсії, призначених відповідно до ст.54 Закону», а саме  розрахунок мінімального розміру пенсії із розмірі 20,30 гривень, а із розміру 19,91 гривень розрахунок додаткової пенсії .

          Проте суд вважає, що проведення розрахунку та виплата пенсії позивачу,  виходячи з розміру встановленого вказаними постановами Кабінету Міністрів України є протиправною, звужує передбачені законом права позивача, з наступних підстав.

Так, відповідно до ч.1 ст.46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та інших випадках, передбачених законом.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796-ХІІ.

Статтею 49 Закону № 796-ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1,2,3,4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до частини четвертої статті 54 цього Закону № 796-ХІІ визначено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до І категорії, та у зв'язку з утратою годувальника, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів ІI групи, щодо котрих установлено зв'язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими вісьма мінімальних пенсій за віком.

Згідно зі статтею 50 Закону № 796-ХІІ особам, віднесеним до І категорії, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, зокрема інвалідам II групи - у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком. Як передбачено статтею 53 того самого Закону, виплата додаткової пенсії здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Відповідно до ст.67 до Закону № 796-ХІІ,   розміри доплат, пенсій, компенсацій встановлюється КМ України відповідно до зміни індексу вартості життя і зростання мінімальної заробітної плати. Згідно з частиною третьою ст.67 вищезазначеного Закону  у разі збільшення прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір основної і додаткової пенсії за шкоду  заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до категорії 1,2,3,4. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, вихідним критерієм розрахунку державної та додаткової пенсій виступає мінімальна пенсія за віком, розмір якої згідно з частиною 1 статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-ІУ встановлюється в розмірі визначеного законом прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцію та законами України.

          Відповідно до ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надала Верховна Рада України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

          Отже, виходячи з пріоритетності законів над підзаконними актами, при визначенні розміру основної та додаткової пенсії позивачу, застосуванню підлягають ч.3 ст.46 Конституції України, ст.ст.49,50,54 Закону № 796-ХІІ, ч.1 ст.28 Закону 1058-ІУ, які є визначальними при соціальному забезпечені позивача, а не постанови Кабінету Міністрів України, які допускають звуження змісту та обсягу прав позивача та суперечать зазначеним вище  нормам Конституції України та Законів.

Аналіз зазначеної норми, яка є імперативною, свідчить, що підставою для перерахунку пенсії є встановлення нового розміру прожиткового мінімуму і цей перерахунок проводиться з дня встановлення цього мінімуму. Таким чином, новий мінімальний розмір пенсії за віком залежить від нового розміру прожиткового мінімуму.

Суд виходить з того, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені статтями 1, З, частиною 2 статті 6, статтею 8, частиною 2 статті 19, статтями 22, 23, частиною 1 статті 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване або звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов'язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

З огляду на частину 2 статті 8 КАС України, якою принцип верховенства права застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, зазначає, що по спорам даної категорії, де судами було встановлено порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначено у рішеннях суду у справах: «Проніна проти України», «Кечко проти України».                                                                        

Також, згідно ч. 1 ст. 2 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду» від 23.02.2006 р., рішення Європейського суду з прав людини є обов'язковим для виконання Україною відповідно до статті 46 Конвенції. Згідно ст. 17 Закону України «Про виконання рішень і застосування практики Європейського суду»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

На підставі викладеного вище, суддя вважає, що позивач має право на отримання пенсійного забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність визначеного законодавством на день виплати пенсії. Проте приймаючи до уваги прикінцеві положення Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про Державний бюджет України на 2011р.»№3491-УІ від 14.06.2011р., який набув законної сили з 19.06.2011р. та яким було зазначено, що ст.ст.39,50,51,52,54 Закону України  796-ХІІ застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України виходячи з наявного фінансового ресурсу бюджету Пенсійного фонду України на 2011р.  перерахунку підлягає основна та докова пенсія  за період з 10.12.2010р. по 18.06.2011р., за виключенням раніше  виплачених сум.

          Згідно ч.1 ст.256 КАС України суддя вважає за необхідне допустити негайне виконання постанови суду.

Керуючись ст.ст.10,11,76,79,160,161,163171-2 КАС України,  -

ПОСТАНОВИВ

               Адміністративний позов ОСОБА_1   –задовольнити.

          Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Суворовському районі м. Одеси здійснити ОСОБА_1   перерахунок пенсії по інвалідності та додаткової пенсії з урахуванням ст.ст.49,50,54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та провести відповідні виплати з 10.12.2010р. по 18.06.2011р., допустивши негайне виконання постанови суду.

Постанова може бути оскаржена до Одеського адміністративного апеляційного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня отримання копії постанови суду.           

Суддя –