ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
07.07.2011 року Справа № 5005/3166/2011
Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Лисенко О.М. (доповідач)
суддів: Вечірко І.О., Логвиненка А.О. (зміна складу судової колегії відбулася на підставі розпорядження секретаря судової палати Лотоцької Л.О. № 876 від 06.07.2011 року)
при секретарі судового засідання: Ковзикові В.Ю.
за участю представників сторін:
від ініціюючого кредитора: ОСОБА_1, довіреність № б/н від 30.05.11, представник;
представники скаржника та боржника у судове засідання не з"явилися, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином;
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба”, м.Дніпропетровськ на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі № 5005/3166/2011
за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Візель”, м.Дніпропетровськ
до товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ
про визнання банкрутом
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року по справі № 5005/3166/2011 (суддя Полєв Д.М.) затверджено ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ; ліквідовано юридичну особу - товариство з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ; провадження у справі припинено.
Ухвала суду мотивована тим, що ліквідатором здійснено всі заходи щодо розшуку майна, яке належить банкруту та підлягає включенню до ліквідаційної маси; дебіторську заборгованість банкрута, товарно-матеріальні цінності, основні засоби, які належать банкруту ліквідатором не виявлено; майно у банкрута відсутнє. В якості норм права суд послався на ст.ст.22, 32 п.6 ст.40 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Не погодившись із вказаною ухвалою, до суду з апеляційною скаргою звернулось товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Саба”, м.Дніпропетровськ, яке не брало участі у справі про банкрутство, але вважає, що господарський суд вирішив питання про його права та обов’язки.
Скаржник просить скасувати ухвалу суду і винести постанову про припинення процедури ліквідації і переходу до загальної процедури у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ та зобов’язати Державного реєстратора за місцезнаходженням боржника –внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року по справі № 5005/3166/2011 про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ.
Апеляційна скарга мотивована наступним.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” є ініціюючим кредитором у справі № Б38/105-10, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба”, вимоги якого в розмірі 3 700 646 грн. визнані судом.
Скаржник посилається на ч.6 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” та вказує, що судом помилково встановлено неплатоспроможність боржника; товариство з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” має активи, за допомогою яких можуть бути у повному обсязі задоволені вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Візель”.
Якщо товариство з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” припинило своє існування, необхідно буде проводити заміну кредитора у справі про банкрутство апелянта, тобто кредиторами по справі будуть засновники. У разі, якщо засновники з якихось причин не будуть приймати участь у справі про банкрутство апелянта, то кредитором може бути комунальна громада, у випадку визнання активів товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” безхазяйними. Якщо ніхто не заявить про свої вимоги у справі про банкрутство до апелянта , відбудеться зміна податкових зобов’язань апелянта, що значно погіршить його фінансовий стан.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” відзив на апеляційну скаргу не надало, представник у судове засідання не з’явився.
Товариство з обмеженою відповідальністю “Візель” просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу без змін.
Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали господарського суду, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, вислухавши пояснення присутнього у судовому засіданні представника ініціюючого кредитора, перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що оскаржувану ухвалу слід скасувати, виходячи з наступних підстав.
10.03.2011 року товариство з обмеженою відповідальністю “Візель” звернулося в господарський суд Дніпропетровської області із заявою про порушення справи про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” на підставі статті 52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 12.03.2011 року вказана заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 5005/3166/2011; розгляд справи призначений у судовому зсіданні на 21.03.2011 року о 10год. 20хв.; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів
Постановою від 21.03.2011 року боржника визнано банкрутом; відкрито ліквідаційну процедуру строком на шість місяців; ліквідатором боржника призначений ініціюючий кредитор; ліквідатора зобов’язано подати на затвердження звіт та ліквідаційний баланс до 21.03.2011 року.
Частиною 1 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” передбачено, що у разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.
Отже, зазначеною нормою права передбачена наявність хоча б однієї із умов, які можуть бути підставами визнання боржника банкрутом за ознаками ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”:
- фактичне припинення підприємницької діяльності, зокрема, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно з законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності тощо;
- відсутність боржника або його керівних органів за місцезнаходженням; поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України.
Відповідно до ч.2 ст. 4-1 Господарського процесуального кодексу України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.
Згідно зі ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру вимог до боржника та строку виконання зобов'язань боржником.
Отже, відповідно до приписів наведеного Закону для порушення справи про банкрутство як за загальною, так і за спрощеною процедурою (зокрема, процедурою банкрутства відсутнього боржника) грошові вимоги ініціюючого кредитора повинні мати безспірний характер.
У відповідності до ст. 1 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” безспірними є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.
Частинами 8, 10 ст.7 цього Закону передбачено, що до заяви кредитора додаються відповідні документи, зокрема, рішення суду, господарського суду, які розглядали вимоги кредитора до боржника; копія неоплаченого розрахункового документа, за яким відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника, з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття цього документа до виконання із зазначенням дати прийняття, виконавчі документи (виконавчий лист, виконавчий напис нотаріуса тощо) чи інші документи, які підтверджують визнання боржником вимог кредиторів; до заяви кредитора –органу державної податкової служби чи інших державних органів, які здійснюють контроль за правильністю та своєчасністю справляння страхових внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов’язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов’язкових платежів), додаються докази вжиття заходів до отримання заборгованості по обов’язкових платежах у встановленому законодавством порядку.
Згідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців станом на 24.02.2011 року місцезнаходженням боржника є м.Дніпропетровськ, вул..Плеханова, будинок 16. Вказаний Витяг також містить запис про відсутність юридичної особи за місцезнаходженням (а.с.27-28 т.1).
Ініціюючим кредитором підтверджено матеріалами справи вимоги до боржника на суму 12 030 грн. (10 300 грн. боргу, 1730 грн. витрат на опротестування векселю та 321 грн. судових витрат) за договором уступки права вимоги від 21.12.2010 року на підставі векселя № АА 2007752 , який пред’явлений згідно з виконавчим написом нотаріуса № 1435 від 04.08.2010 року до виконання Бабушкінському відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції.
Постановою від 04.10.2010 року Бабушкінський відділ державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції виконавчий напис № 1435 від 04.08.2010 року повернув стягувачеві у зв’язку з тим, що боржник за адресою: м.Дніпропетровськ, вул..Плеханова, 16 не знаходиться та його майно, на яке можливо звернути стягнення не виявлено.
Матеріали справи містять неоплачену платіжну вимогу до боржника з підтвердженням банківською установою боржника про прийняття до виконання та повернення без оплати у зв’язку з відсутністю коштів на рахунку боржника (а.с.23 т.1).
Частинами 1,2,4,5 статті 32 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються:
- показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації);
- відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу;
- копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна;
- реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів;
- документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.
Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу. Ліквідатор повідомляє державний орган з питань банкрутства про завершення ліквідаційної процедури.
Якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута. Копія цієї ухвали направляється органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи - банкрута, та органам державної статистики для виключення юридичної особи з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також власнику (органу, уповноваженому управляти майном), органам державної податкової служби за місцезнаходженням банкрута.
У разі, якщо господарський суд дійшов висновку, що ліквідатор не виявив або не реалізував усі наявні майнові активи ліквідаційної маси, необхідні для повного задоволення кредиторів, він виносить ухвалу про призначення нового ліквідатора. Новий ліквідатор очолює ліквідаційну комісію і діє згідно з вимогами цього Закону.
Якщо ліквідатор не виявив майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси, він зобов'язаний подати господарському суду ліквідаційний баланс, який засвідчує відсутність у банкрута майна.
Отже, чинним законодавством передбачено обов’язковий перелік додатків до звіту ліквідатора, які подаються суду разом із звітом ліквідатора та є предметом дослідження в судовому засіданні за підсумками ліквідаційної процедури, яке проводиться за участю кредиторів (комітету кредиторів).
До звіту про виконану роботу по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ ліквідатором банкрута товариством з обмеженою відповідальністю ”Візель” серед інших документів надані ліквідаційний баланс та реєстр вимог кредиторів.
З ліквідаційного балансу (а.с.75-77 т.1) вбачається, що у банкрута відсутні будь-які товарно-матеріальні цінності та інші активи, які належать банкруту на праві власності чи повного господарського відання.
Щодо доводів скаржника про те, що товариство з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” є ініціюючим кредитором у справі № Б38/105-10, яка знаходиться у провадженні Господарського суду Дніпропетровської області, про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба”, вимоги якого в розмірі 3 700 646 грн. визнані судом (тобто товариство з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” має активи, за допомогою яких можуть бути у повному обсязі задоволені вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Візель”) та на підставі ч.6 ст.52 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” слід винести постанову про припинення процедури ліквідації і переходу до загальної процедури у справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ та зобов’язання Державного реєстратора за місцезнаходженням боржника –внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року по справі № 5005/3166/2011 про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.
28.05.2010 року господарським судом Дніпропетровської області за заявою товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” порушено провадження по справі № Б38/105-10 про визнання банкрутом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба”.
Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 08.06.2010 року визначено розмір вимог ініціюючого кредитора - товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” до боржника товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба” на суму 290 000 грн.
08.07.2010 року товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” звернулось до господарського суду із заявою про визнання грошових вимог на суму 3 410 200 грн. до боржника товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба” по справі № Б38/105-10.
За результатами попереднього засідання 26.05.2011 року, тобто після винесення оскаржуваної у даній справі ухвали - 24.05.2011 року, господарським судом Дніпропетровської області по справі № Б38/105-10 затверджений реєстр вимог кредиторів, згідно до якого вимоги товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” у сумі 3 700 200 грн. віднесені до 4 черги задоволення та у сумі 446 грн. до 1 черги задоволення.
З огляду на викладене та приписи ч.2 ст. 4-1, ст.91 Господарського процесуального права України, судова колегія вважає, що товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Саба”, м.Дніпропетровськ як особа, яка не брала участі у справі № 5005/3166/2011, а господарський суд вирішив питання про її права та обов’язки, має право апеляційного оскарження ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі № 5005/3166/2011, у зв’язку з чим доводи товариства з обмеженою відповідальністю “Візель”, що скаржник не є стороною по справі про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” і немає права апеляційного оскарження до уваги судовою колегією не приймаються.
Частиною 1 статті 26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” встановлено, що усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.
Пунктом 90 постанови Пленуму Верховного Суду України № 15 від 18.12.2009 року “Про судову практику у справах про банкрутство” передбачено, що відповідно до частини першої статті 26 Закону всі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси. Проте цим визначенням обсяг ліквідаційної маси не обмежується, оскільки згідно з частиною першою статті 213 ГК у процедурах банкрутства використовуються майнові активи, які належать йому на підставі речових та зобов'язальних прав, а також права інтелектуальної власності.
Права вимоги за зобов'язаннями та об'єкти права інтелектуальної власності можуть бути предметами цивільного обігу, а тому вони підлягають включенню до складу ліквідаційної маси і реалізації ліквідатором у порядку, встановленому Законом.
Згідно до ст.25 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження: пред’являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб.
З огляду на відсутність у звіті та ліквідаційному балансі дебіторської заборгованості боржника, яка встановлена господарським судом Дніпропетровської області у справі № Б38/105-10, яка становить значну суму по відношенню до вимог товариства з обмеженою відповідальністю “Візель”, м.Дніпропетровськ по даній справі, і яка підлягає включенню до ліквідаційної маси на підставі ст.26 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, судова колегія вважає, що судом першої інстанції передчасно було затверджено звіт ліквідатора і ліквідаційний баланс банкрута та припинено провадження у справі (ухвала даній справі від 24.05.2011 року).
Також судова колегія зауважує на наступне.
Згідно ст.17 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” зазначення відомостей про місцезнаходження юридичної особи в реєстрі є обов’язковою умовою.
Поняття місцезнаходження юридичної особи визначено в ст.93 Цивільного кодексу України, згідно до якої місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.
Місцезнаходження товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”, м.Дніпропетровськ визначено відповідно до п.1.3 його Статуту: місцезнаходженням та адресою Товариства є адреса органу або особи, які відповідно до цього Статуту чи закону, виступають від його імені (а.с.49).
З наданого до матеріалів справи Протоколу Загальних зборів кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Саба”, м.Дніпропетровськ від 30.05.2011 року, яким визначений склад комітету кредиторів товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Саба” у кількості двох кредиторів: УР ТОВ ТК “Югос” та ТОВ “Тех.-Корм-Стандарт-2”, вбачається, що на вказаних зборах (тобто вже після ліквідації ТОВ “Тех.-Корм-Стандарт-2” на підставі оскаржуваної ухвали) був присутній представник товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” ОСОБА_2 за довіреностю від 01.03.2011 року.
Судова колегія, оцінюючи в сукупності Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, який станом на 24.02.2011 року містить запис №7 про відсутність юридичної особи (ТОВ “Тех-Корм-Стандарт-2”) за місцезнаходженням, запис № 8 про місцезнаходження боржника - м.Дніпропетровськ, вул..Плеханова, будинок 16 (а.с.144-145 т.1) та видачу 01.03.2011 року товариством з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” довіреності ОСОБА_2 вважає, що факт відсутності товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” (боржника у даній справі) або його керівних органів за місцезнаходженням в розумінні ст.93 Цивільного кодексу України спростовується вказаними діями, які свідчать про наявність фактичного місця ведення діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” як станом на 01.03.2011 року, так і станом на 30.05.2011 року (на день проведення зборів комітету кредиторів боржника- товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма “Саба”).
Доводи ТОВ “Візель” про те, що ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 16.06.2011 року по справі № Б38/105-10 було здійснено заміну кредитора товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” на товариство з обмеженою відповідальністю “ІК СТРИТ” до уваги судовою колегією не приймаються, оскільки вказана заміна кредитора здійснена після прийняття оскаржуваної ухвали (24.05.2011 року), і такі дії жодним чином не впливають на ведення активної діяльності товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” по справі № Б38/105-10 про банкрутство товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2”.
Пунктом 36 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 "Про судову практику в справах про банкрутство" від 18.12.2009 року передбачено, що: "Законом не врегульовано подальшого перебігу провадження у справі у випадках, коли у встановленому законодавством порядку виявлено безпідставність вимог кредитора (кредиторів), за заявою якого (яких) було порушено справу про банкрутство боржника, або коли порушено провадження у справі про банкрутство підприємств, стосовно яких діє законодавча заборона порушувати справи про банкрутство. У таких випадках судам слід припиняти провадження у справі на підставі пункту 7 частини першої статті 40 Закону (за відсутності інших підстав для такого припинення) та пункту 1-1 частини першої статті 80 ГПК України (за відсутністю предмету спору). "
Враховуючи наведене, провадження у справі № 5005/3166/2011 підлягає припиненню на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.
Вимоги скаржника про зобов’язання Державного реєстратора за місцезнаходженням боржника –внести до Єдиного державного реєстру юридичних та фізичних осіб-підприємців дані про скасування ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011 року по справі № 5005/3166/2011 про ліквідацію товариства з обмеженою відповідальністю “Тех.-Ком-Стандарт-2” не підлягають задоволенню як такі, що не ґрунтуються на приписах чинного законодавства, оскільки Державний реєстратор не є стороною по справі.
При цьому судова колегія зазначає про те, що згідно до частин 1,2 статті ст.41 Закону України “Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців” підставою для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи є постановлення судом рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи.
Суд, який постановив рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи, у день набрання таким рішенням законної сили направляє його державному реєстратору за місцем реєстрації юридичної особи для внесення до Єдиного державного реєстру запису про відміну державної реєстрації припинення юридичної особи.
Дата надходження судового рішення щодо відміни державної реєстрації припинення юридичної особи вноситься державним реєстратором до журналу обліку реєстраційних дій.
З урахуванням наведеного засвідчена належним чином копія судового рішення підлягає обов’язковому направленню до органу, який здійснив державну реєстрацію юридичної особи.
Керуючись ст.101-106 Господарського процесуального кодексу України, суд-
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми “Саба”, м.Дніпропетровськ –задовольнити.
Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 24.05.2011р. у справі № 5005/3166/2011 –скасувати.
Провадження по справ припинити.
Поновити державну реєстрацію товариства з обмеженою відповідальністю “Тех-Ком-Стандарт-2” (м.Дніпропетровськ, вул..Плеханова, будинок 16, код ЄДРПОУ 35267869).
Копію вказаної постанови направити Державному реєстратору (49000, м.Дніпропетровськ, пр.К.Маркса, 75).
Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.
Головуючий суддя О.М. Лисенко
Суддя І.О.Вечірко
Суддя А.О.Логвиненко
Повний текст постанови підписаний 08.07.2011 року.