СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
Постанова
Іменем України
05 лютого 2008 року | Справа № 20-4/004-5/490 |
Севастопольський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Горошко Н.П.,
суддів Голика В.С.,
Плута В.М.,
секретар судового засідання Наконечний О.В.
за участю представників сторін:
позивача: Молчанова Антона Олександровича, довіреність б/н від 20.09.07, товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство";
позивача: Батіщевої Ліни Олексіївни, довіреність № 29-06/344 від 28.03.06, товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство";
позивача: Веремчук Марини Андріївни, довіреність б/н від 20.09.07, Товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство";
відповідача: Трипус Євгена Володимировича, довіреність № 9077/10-0 від 05.12.07, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя;
відповідача: Котової Валентини Олександрівни, довіреність № 61/10-0 від 14.01.08, Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя;
відповідача: Бугаєнко Анатолія Борисовича, начальник Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя;
розглянувши апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя на постанову господарського суду міста Севастополя (суддя Євдокимов І.В.) від 26 листопада 2007 року у справі № 20-4/004-5/490
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство"
(вул. Гер. Севастополя, 13, місто Севастополь, 99001)
до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя
(вул. Гер. Севастополя, 74, місто Севастополь, 99000)
про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень
ВСТАНОВИВ:
У січні 2006 року товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" звернулось до господарського суду міста Севастополя з позовом до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0003362310/0 від 24.11.2005 та № 1000042340/0 від 24.11.2005.
Постановою господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року у справі № 20-4/004-5/490 (суддя Євдокимов І.В.) позов товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, задоволено повністю.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 0003362310/0 від 24.11.2005.
Судом визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя № 1000042340/0 від 24.11.2005.
Не погодившись з цим судовим актом, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя звернулась до Севастопольського апеляційного господарського суду з заявою про апеляційне оскарження та апеляційною скаргою, в якій просить постанову господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року у справі № 20-4/004-5/490 скасувати.
Апеляційна скарга мотивована тим, що постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, а саме статті 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 року "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами - учасницями Співдружності нежалежних держав 15.04.1994", з порушенням Закону України "Про податок на додану вартість", Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", Закону України "Про податок на додану вартість" та з порушенням Митного кодексу України.
Розпорядженням заступника голови Севастопольського апеляційного господарського суду від 05 лютого 2008 року у зв'язку з зайнятістю в іншому судовому засіданні суді Гонтаря В.І. було здійснено його заміну на суддю Голика В.С.
Вивчивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права та відповідність висновків суду фактичним обставинам справи, судова колегія вважає, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, виходячи з наступного.
З 02.11.2005 по 07.11.2005 Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя була проведена позапланова виїзна документальна перевірка позивача, стосовно відшкодування податку на додану вартість за серпень 2005.
В результаті перевірки з боку товариства з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" були виявлені порушення, які виразились у тому, що позивач, згідно державному контракту за № 4199011 от 20.12.2002 та додатковій угоді за № 714/13/27/ДЭ/0172-05 від 16.02.2005 за роботи по ремонту ББК «Очаків»та ПЛ-380 отримав у серпні 2005 від Генерального замовника (Міністерство оборони Російської Федерації) аванс, якій у сумі 4174410,2 грн. відобразив в податкової декларації за серпень 2005 як експортну операцію.
На підставі чого, Державною податковою інспекцією у Нахімовському районі міста Севастополя був складений акт від № 105/10/23-423/30394016/105 та винесено податкове повідомлення-рішення № 0003362310/0 від 24.11.2005, в якому до позивача застосовані донарахування податкових зобов'язань по ПДВ у розмірі 598611,04грн. і штрафна санкція 214469,1 грн., а всього 813080,4 грн. Вподальшому, податковим повідомленням-рішенням № 1000042340/0 від 24.11.2005, Державна податкова інспекція у Нахімовському районі міста Севастополя зменшила позивачу - товариству з обмеженою відповідальністю «Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" суму бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 265338 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, у 2005 році між позивачем, як головним виконавцем та Міністерством оборони Російської Федерації, як генеральними засновником були укладені додаткові угоди до державних контрактів, а саме: додаткова угода № 714/13/27/ДЭ/0172-05 від 16.02.2005 до державного контракту № 4199011 від 20.12.2002 по ремонту (з модроботами та докуванням) ББК "Очаків" (пр. 1134Б зав. № С-2002) та додаткова угода № 714/13/27/ДЭ/0172-05 від 16.02.2005 до державного контракту № 4199011 від 20.12.2004 по ремонту (з модроботами та докуванням) замовлення ПЛ-380.
На підставі контракту і укладених додаткових угод позивачем здійснювався ремонт військових кораблів, які належать Російській Федерації (прапор Росії).
Спір виник між сторонами у зв'язку з тим, що на думку позивача, відповідач безпідставно та без врахування ратифікованою Україною статті 8-А Угоди "Про створення зони вільної торгівлі" від 15.04.1994 встановив порушення позивачем вимог Закону України "Про податок на додану вартість" по застосуванню нульової ставки при обкладенні податком на додану вартість операцій по ремонту військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації.
Дослідивши матеріали справи, судова колегія вважає, що господарський суд, задовольняючи позовні вимоги помилково прийшов до висновку, що товариство з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" мало право застосувати ставку з податку на додану вартість при виконанні робіт з ремонту військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації без оформлення відповідних вантажних митних декларацій на товарно-матеріальні цінності, що були експортовані у процесі таких робіт, оскільки стаття 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами-учасницями Співдружності Нежалежних Держав 15 квітня 1994 року" не передбачає будь-яких обмежень та додаткових умов для застосування пільгового режиму обкладення податку на додану вартість вартості експортованих товарів (робіт, послуг), товарно-матеріальні цінності, використані в процесі проведення ремонтних робіт, не є об'єктом торгового обороту між позивачем і нерезидентом (замовником).
На думку господарського суду податкове законодавство не передбачає роздільного оподаткування вартості ремонтних матеріалів і вартості ремонтних робіт, якщо такі роботи (у тому числі використані при цьому матеріали) призначені для споживання за межами митної території України.
Об'єкт оподаткування з податку на додану вартість при здійсненні позивачем ремонтних робіт військових кораблів іноземної держави, на думку позивача, взагалі є відсутнім, тому що зазначені роботи виконувались та призначені для споживання виключно у межах відповідного військового корабля, тобто поза територією України.
Статтею 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року" передбачено, що договірні сторони у взаємній торгівлі не обкладаються побічними податками (ПДВ, акцизами) товари (роботи., послуги), які експортуються однією з договірних сторін на митну територію іншої Договірної Сторони.
Пунктом 1 цієї статті передбачено обкладення ПДВ за нульовою ставкою, а також звільнення від акцизів товарів, які експортуються.
Пунктом 2 вказаного протоколу передбачено, що звільнення товарів (робіт, послуг) від ПДВ застосовується лише у тих державах-учасницях Угоди, в яких обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою взагалі не передбачено національним законодавством.
Стаття 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачає обкладення податком на додану вартість за нульовою ставкою товарів, що експортуються та супутних такому експорту послуг.
Згідно пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" при експорті товарів і супутніх такому експорту послуг ставка податку складає нуль відсотків до бази оподаткування, що кореспондується з положеннями статті 8-А зазначеного Протоколу.
При цьому, відповідно до підпункту 6.2.1 пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" товари вважаються вивезеними (експортованими) платником податку за межі митної території України у випадку, якщо їх вивіз (експорт) засвідчений належними чином оформленою вантажною митною декларацією, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 09.06.1997 № 574 "Про затвердження положення про вантажну митну декларацію".
Таким чином, положення пункту 6.2 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" будь-яким чином не суперечать вимогами статті 8-А Протоколу від 02 квітня 1999 "Про внесення змін та доповнень до Угоди про створення зони вільної торгівлі, укладеної між державами-учасницями Співдружності Незалежних Держав 15 квітня 1994 року" щодо застосування нульової ставки податку на додану вартість при експорті товарів, при тому, що ні сама Угода від 15.04.1994, ні Протокол від 02.04.1999 про внесення змін та доповнень до неї, не скасовують обов'язок підтвердження факту експорту належним чином оформленими вантажними митними деклараціями.
Згідно положень Митного кодексу України, ввезення товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі - це сукупність дій, пов'язаних із переміщенням товарів через митний кордон України у відповідному напрямку при здійсненні експорно-імпортних операцій, а також інших операцій, пов'язаних з ввезенням товарів на митну територію України, вивезення товарів за її межі або переміщення їх митною територією України транзитом.
Обов'язковою вимогою переміщення товарів через митний кордон у відповідному напрямку є оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує ввезення товарів на митну територію України або вивезення товарів з митної території.
Відповідно до статей 40, 74, 132 Митного Кодексу України всі товари і транспортні засоби, що переміщуються через митний кордон України, військова техніка, повністю укомплектована військовою командою, та бойові повітряні судна, а також військові кораблі, судна забезпечення Військво-морських Сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню. Товари, що переміщуються через борти іноземних військових кораблів на митну територію України або в зворотному напрямку, підлягають митному контролю і митному оформленню, що також відображено у пункті 3.3.3 Порядку здійснення митного контролю за переміщенням через митний кордон України товарів та інших предметів з використанням морського, річного і поромного видів транспорту, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 07.02.2001 № 119/5310.
Відповідно до підпункту 3.3.6 цього Порядку при митному контролі і митному оформленні вибуття іноземного судна закордонного плавання, на якому виконувались ремонтні роботи на українському заводі, ремонтні матеріали, що були встановлені на судно суб'єктами підприємницької діяльності України, підлягають митному оформленню в режимі експорту.
Підставою для митного оформлення є зовнішньоекономічний контракт щодо надання ремонтних послуг на судні та ремонтна відомість, в якій перераховуються матеріали, що були використані в процесі ремонту.
Відповідно до Наказу Державної митної служби України від 17.09.2004 № 678 "Про затвердження Інструкції про організацію митного контролю і митного оформлення судів та товарів, які ними переміщуються", зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 08.10.2004 № 1286/9885, Порядок № 26 втратив чинність.
При цьому, підпунктом 4.3.1 пункту 4.3 статті 4 зазначеного Наказу визначено, що військові кораблі та судна забезпечення військво-морських сил, які перетинають митний кордон України, підлягають митному оформленню.
Згідно пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість", пункту 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" поставка послуг - це будь-які операції цивільно-правового характеру з виконання робіт, результатами яких є передача нематеріальних активів, надання послуг , надання права на користування або розпорядження товаром, у тому числі нематеріальними активами, а також з поставки будь-яких інших, ніж товари, об'єктів власності за компенсацію, а також операції з безоплатного виконання робіт, надання послуг.
Товари - це матеріальні і нематеріальні активи, а також цінні папери та деривативи, що використовуються у будь-яких операціях, крім операцій по їх випуску (емісії) та погашення.
Відповідно до пункту 1.1 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" матеріальними активами, зокрема, є основні фонди та оборотні активи у будь-якому виді, що відрізняються від коштів, цінних паперів, деривативів та нематеріальних активів.
Отже, у розумінні пунктів 1.1 та 1.6 статті 1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" та пункту 1.4 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" матеріальні активи (сировина, комплектуючі вироби), використані при здійсненні ремонтних робіт, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції за контрактами безпосередньо є товарами.
Розрахунки за виконані товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" роботи здійснювалися за рахунками згідно таблиці платіжних етапів та замовник здійснював оплату як послуг так і сировини, матеріалів та комплектуючих виробів, вартість яких включається у ціну кінцевої продукції, виходячи з рівня цін, що склалися на момент отримання позивачем авансу.
Відповідно до пункту 7.1 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.
Згідно підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення податкових зобов'язань при постачанні товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого здійснюється будь-яка із подій, що відбулася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку у якості оплати товарів, робіт, послуг, що підлягають продажу, або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документу, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
При цьому, при призначенні податкових зобов'язань з податку на додану вартість при здійсненні операцій, що оподатковуються за нульовою ставкою, слід врахувати положення підпункту 7.3.8 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість", а саме: у момент отримання попередньої оплати за послуги по ремонту техніки нерезидента, попередньо ввезеної на митну територію України для виконання ремонту, яка має бути вивезена за межі митної території України платником, що виконував такий ремонт або одержувачем нерезидентом, платник податку на додану вартість не визначає зобов'язання ні за ставкою 20%, ні за ставкою 0%.
Лише після фактичного виконання ремонту (підписання актів виконаних робіт) і оформлення вантажної митної декларації, що підтверджує вивезення товарно-матеріальних цінностей за межі митної території України, платник податку на додану вартість може задекларувати обсяг виконаних робіт і застосувати нульову ставку податку.
Разом з тим, у випадку відсутності документального підтвердження факту вивезення ТМЦ поза митну територію України операції з такого ремонту оподатковуються за ставкою 20%, а податкові зобов'язання визначаються на дату першої з подій, визначеної підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість".
У вартість ремонту, що був здійснений товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" включається: як вартість наданих послуг так і вартість матеріалів, сировини, напівфабрикатів, комплектуючих виробів, готової продукції, товарів, використаних при такому ремонті, що підтверджується контрактною документацією і даними бухгалтерського обліку позивача, а експорт ремонтних матеріалів, використаних під час робіт на військовому іноземному кораблі повинен підтверджуватися вантажною митною декларацією, і виключно наявність останньої в сукупності з призначенням ремонтних робіт для використання і споживання за межами митної території України є підставою для застосування підрядником-резидентом нульової ставки податку на додану вартість з операції поставки вказаних робіт.
Також, цей факт безпосередньо зазначено у постанові Вищого господарського суду України від 12 липня 2005 року у справі № 20-5/383 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" до Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення з податку на додану вартість.
Таким чином, висновки господарського суду міста Севастополя про відсутність в законодавстві вимог щодо роздільного оподаткування вартості ремонтних матеріалів і вартості ремонтних робіт, що експортуються за межі митної території України є помилковим.
Пунктом 6.2.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" визначено, що по нульовій ставці оподатковуються податком операції по постачанню послуг, що складаються з робіт з рухомим майном, попередньо завезеним на митну територію України для виконання таких робіт і вивезеними за межі митної території України платником, що виконував такі роботи, чи одержувачем -нерезидентом.
До робіт з рухомим майном відносяться роботи по переробці товарів, що можуть включати власну переробку (обробку) товарів - монтаж, зборку, монтування і налагодження, а також модернізацію і ремонт товарів, що передбачає проведення комплексу операцій з частковим або повним відновленням виробничого ресурсу об'єкта (чи його складових частин), у результаті виконання якого передбачається поліпшення стану такого об'єкту.
Товари вважаються експортованими (вивезеними) платником податків у випадку, якщо їх експорт засвідчений належним чином оформленою митною вантажною декларацією.
Таким чином, положенням пункту 6.2.1 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" передбачено право на застосування нульової ставки з податку на додану вартість при постачанні послуг нерозривно пов'язано з рухомим майном. При цьому, попередньо завезеним на митну територію України для виконання таких робіт і вивезеними за межі митної території України.
На думку судової колегії є необгрунтованими висновки господарського суду стосовно відсутності об'єкту оподаткування з податку на додану вартість при здійсненні товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" ремонтних робіт військових кораблів Чорноморського флоту Російської Федерації у зв'язку з їх фактичним виконанням поза межами України.
Відповідно до підпункту 3.1.1 пункту 3.1 статті 3 та підпункту 6.5 статті 6 Закону України "Про податок на додану вартість" об'єктом оподаткування податку на додану вартість є операції платників податку постачання товарів і послуг, місце надання яких знаходиться на митній території України.
При цьому, за виключеннями, визначеними у підпунктах "в", "д" - "е" пункту 6.5 статті 6 Закону, місцем постачання послуг вважається місце, де особа, що надає послуги зареєстрована платником цього податку.
Підпунктом "е" зазначеної норми встановлено, що при наданні послуг персоналу з обслуговування морських, повітряних та космічних об'єктів місцем поставки таких послуг є місце їх виконання.
Однак, пунктом 2 Положення про сертифікацію персоналу суден флоту рибної промисловості, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики України від 12 січня 2005 року № 7, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 26 січня 2005 року № 101/10381, поняття послуг персоналу та ремонтних послуг не ототожнюються.
У зв'язку з цим, у даному випадку місцем постачання з ремонту, який виконується товариством з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" є місце реєстрації в якості платника податку на додану вартість, тобто - митна територія України.
З огляду на вищевикладене, судова колегія вважає, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю "Севастопольський судноремонтний завод "Лазарівське Адміралтейство" задоволенню не підлягають. Постанова господарського суду міста Севастополя підлягає скасуванню.
Керуючись статтями 24, 195, пунктом 3 частини 1 статті 198, частиною 2 статті 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Нахімовському районі міста Севастополя задовольнити.
2. Постанову господарського суду міста Севастополя від 26 листопада 2007 року у справі № 20-4/004-5/490 скасувати.
3. У позові відмовити.
Суд апеляційної інстанції роз’яснює сторонам у справі, що відповідно до пункту 5 статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення.
Постанову суду апеляційної інстанції може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені статтями 211, 212 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя Н.П. Горошко
Судді В.С. Голик
В.М. Плут