ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"05" лютого 2008 р. | справа № 20-11/420-7/512 |
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія
з управління активами „Сварог Ессет Менеджмент”
(01901, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Д)
в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого
венчурного інвестиційного фонду „Четвертий”
(01901, м. Київ, вул. Госпітальна, 12-Д)
до відповідача Відкритого акціонерного товариства
„Севастопольський морський завод”
(99001, м. Севастополь, вул. Гер. Севастополя, 13)
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄОС”
яка не заявляє (99011, м. Севастополь, вул. Надеждінців, 20-32)
самостійних вимог
на предмет спору на
стороні відповідача:
про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,40 га, що був вчинений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄОС” та оформлений листом Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватим А.О. вих.№08-01.056 від 13.03.2006,
Суддя Ілюхіна Г.П.
Представники сторін:
від позивача: - Алексєєв В.А., представник, довіреність №534 від 05.12.2007;
від відповідача: - Любарська Г.В., представник, довіреність б/н від 22.10.2007;
від третьої особи: - Череватий В.А., представник, довіреність б/н від 02.07.2007;
- Плешаков О.С., представник, довіреність б/н від 02.07.2007;
Суть спору:
15.10.2007 (вх.№3602) Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія з управління активами „Сварог Ессет Менеджмент” в інтересах Пайового закритого недиверсифікованого венчурного фонду „Четвертий” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовом до Відкритого акціонерного товариства „Севастопольський морський завод” про визнання недійсним одностороннього правочину про відмову від права постійного користування земельною ділянкою, орієнтовною площею 0,40 га, що був вчинений на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄОС” та оформлений листом Голови Правління-Президента ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватим Анатолієм Олександровичем вих.№08-01.056 від 13.03.2006, з посиланням на статті 203, 204, 215, 216, 230 Цивільного кодексу України.
Позивач обґрунтував свої вимоги тим, що відповідач вчинив правочин без достатнього обсягу дієздатності голови Правління без попереднього узгодження зі Спостережною Радою, відмова здійснена посадовою особою на користь пов’язаної юридичної особи, де голова Правління та його дружина є засновниками, голова Правління діяв з перевищенням повноважень, в порушення інтересів юридичної особи, що змінює ринкову вартість активів акціонерного товариства і таке інше, чим порушуються права акціонера.
Ухвалою від 18.10.2007 суддею Дмитрієвим В.Є. порушено провадження по справі № 20-11/421, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю „ЄОС” (арк.с.1).
Розпорядженням голови суду № 107 від 11.12.2007 у зв’язку з врегулюванням навантаження суддів та з метою забезпечення дотримання строків розгляду справ, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, справу № 20-11/420 передано до провадження судді Ілюхіній Г.П. (арк.с.124-126).
Ухвалою суду від 17.12.2007 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., справі привласнено № 20-11/420-7/512 (арк.с.127-128).
Відповідач в відзиві на позов, заяві про визнання позову (вх.№№49383, 49382) позовні вимоги визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що органом управління, який має достатній обсяг дієздатності щодо вчинення від імені ВАТ „Севастопольський морський завод” правочинів щодо відчуження прав на земельні ділянки, є Правління, за умови отримання попередньої письмової згоди Спостережної Ради ВАТ „Севастопольський морський завод”; питання надання відмови від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га на користь ТОВ „ЄОС” не розглядалось правлінням ВАТ „Севастопольський морський завод”, будь-яке рішення щодо нього не приймалось, подання до Спостережної Ради не надавалось, Спостережна Рада не погоджувала відповідного подання; про існування листа від 13.03.2006 № 08-01.056 та про відмову від права користування частиною земельної ділянки, про звернення ТОВ „ЄОС” членам Правління та Спостережній Раді ВАТ „Севастопольський морський завод” не було відомо; це рішення прийнято Головою Правління одноособово, не відповідає дійсній волі ВАТ „Севастопольський морський завод”, з посиланням на пункти 2.1, 3.5, 8.1, 9, 10.2 Статуту ВАТ „Севастопольський морський завод”, статтю 181 Цивільного кодексу України, статтю 92 Земельного кодексу України; крім того, на момент видання листа від 13.03.2006 № 08-01.056 вже проводились роботи з розробки проекту відведення земельної ділянки орієнтовною площею 35 га зі складу земель ВАТ „Севастопольський морський завод” ТОВ „Югсевморсервіс”на підставі рішення 41 сесії 04 скликання Фороської селищної Ради № 17 від 05.08.2005; просить задовольнити позовні вимоги (т.1 арк.с.45-46, 47).
Третя особа надала клопотання про припинення провадження по справі (вх.№51550), в якому вважає за необхідне припинити провадження по справі на підставі пунктів 1, 11 частини першої статті 80 Господарського процесуального кодексу України, так як місцева Рада розглянула звернення директора ТОВ „ЄОС” від 25.04.2006 № 11 та добровільну відмову ВАТ „Севастопольський морський завод” та прийняла рішення № 15 від 28.04.2006 про надання дозволу ТОВ „ЄОС” на забір матеріалів про надання земельної ділянки для подальшого подання до місцевої Ради для прийняття відповідного рішення; рішення про прийняття відмови від земельної ділянки ВАТ „Севастопольський морський завод” місцева Рада не приймала, тобто було відсутнє волевиявлення, тому по справі відсутній предмет спору; вважає, що спір виник між Акціонером та посадовою особою, а не Акціонером та Відкритим акціонерним товариством, тому спір не підлягає розгляду в господарському суді (т.1 арк.с.89-90).
Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд, -
в с т а н о в и в:
З`ясовані наступні обставини:
24.07.2001 Державним актом на право постійного користування землею ІІ-КМ № 002888, реєстраційний № 21, зареєстровано право ВАТ „Севастопольський морський завод” на постійне користування земельною ділянкою, до складу якої входить земельна ділянка (орієнтовною площею 0,40 га) (т.1 арк.с.20-21).
Згідно пункту 10.2.9 Статуту ВАТ „Севастопольський морський завод” до компетенції Спостережної Ради відноситься надання попередньої згоди за поданням Правління на укладення угод на відчуження основних фондів І групи (нерухомість) (т.1 арк.с.24-32).
04.07.2005 вих.№08-01-198 Голова правління –Президент ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватий А.О. звернувся до Фороської селищної Ради з листом „про відмову від частини земельної ділянки”, яка розташована за адресою: сел. Санаторне, смт. Форос, площею 41,85 га, що належить на праві постійного користування ВАТ „Севастопольський морський завод”, на якій ведеться господарська діяльність ТОВ „Югсевморсервіс”, на 99,9 % створеного ВАТ „Севастопольський морський завод”, просить розглянути на сесії селищної Ради питання про передачу 35 га в оренду ТОВ „Югсевморсервіс” (т.1 арк.с.22).
05.08.2005 рішенням 41 сесії 04 скликання Фороської селищної Ради № 17 „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „Югсевморсервіс” на складання проектів відводу земельної ділянки орієнтовною площею 35,0 га та надання її в оренду для будівництва та обслуговування дитячих оздоровчих таборів, пансіонату санаторного типу на 500 місць, готелів, котеджів для сімейного відпочинку в сел. Санаторне по вул. Южная, та земельної ділянки берегової та пляжної смуги орієнтовною площею 1,1 га з земель ВАТ „Севастопольський морський завод” надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю „Югсевморсервіс” на складання проектів відводу земельної ділянки орієнтовною площею 35,0 га для надання її в оренду для будівництва та обслуговування дитячих оздоровчих таборів, пансіонату санаторного типу на 500 місць, готелів, котеджів для сімейного відпочинку в сел. Санаторне по вул. Южная, та земельної ділянки берегової та пляжної смуги орієнтовною площею 1,1 га з земель ВАТ „Севастопольський морський завод” (т.1 арк.с.23).
13.03.2006 вих.№08-01.056 Голова правління –Президент ВАТ „Севастопольський морський завод” Череватий А.О. звернувся до Фороської селищної Ради з листом „про відмову від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га” у зв’язку з розглядом заяви ТОВ „ЄОС” про реалізацію нерухомого майна для організації сімейного відпочинку (т.1 арк.с.18).
25.04.2006 № 11 директор ТОВ „ЄОС” звернувся до Фороської селищної Ради з заявою про надання дозволу на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місця розташування об’єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,40 га) з надання земельною ділянки в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель ВАТ „Севастопольський морський завод” (т.1 арк.с.19).
28.04.2006 рішенням ІІІ сесії V скликання Фороської селищної Ради № 15 „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „ЄОС” на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місця розташування об’єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,40 га) з надання земельною ділянки в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель ВАТ „Севастопольський морський завод” надано згоду Товариству з обмеженою відповідальністю „ЄОС” на збір матеріалів попередніх погоджень щодо місця розташування об’єкту та його розміру (орієнтовною площею 0,40 га) з надання земельною ділянки в оренду для будівництва та обслуговування пансіонату сімейного відпочинку з земель ВАТ „Севастопольський морський завод” (т.1 арк.с.17).
07.12.2006 вих.№01-1915 ВАТ „Севастопольський морський завод” звернувся до Фороської селищної Ради з листом, в якому просить вважати недійсним (відкликаним) лист ВАТ „Севастопольський морський завод” від 13.03.2006 № 08-01.056 „про відмову від частини земельної ділянки орієнтовною площею 0,40 га” (т.1 арк.с.121).
Засновниками Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄОС”, згідно витягу з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України № 440629, бланк Серії АБ № 047882, є Череватий Анатолій Олександрович, Черевата Аліса Іванівна, ТОВ „ЄОС” зареєстровано по домашній адресі засновників: 99001, м. Севастополь, вул. Надєждінцев, 20-32 (т.1 арк.с.33-34).
29.12.2006 Рішенням Х сесії V скликання Фороської селищної Ради № 11.20 „Про розгляд клопотань в.о. голови правління –генерального директора ВАТ „Севастопольський морський завод” про скасування рішення за № 15 03 сесії 05 скликання Фороської селищної Ради від 28.04.2006 по оформленню землевідводу ТОВ „ЄОС”, скасовано рішення за № 15 03 сесії 05 скликання Фороської селищної Ради від 28.04.2006 у зв’язку з порушенням встановленого законодавством порядку відмови від права користування землею, відсутністю дійсного наміру та фактичних підстав для відмови ВАТ „Севастопольський морський завод” від права користування землею (т.1 арк.с.122).
15.11.2007 ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим по справі № 2-29/9763-2007 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „ЄОС” до Фороської селищної Ради по визнання недійсним рішення № 11.20 від 29.12.2006 провадження по зазначеній справі зупинено до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Севастополя по справі № 20-11/420 (т.1 арк.с.123).
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає порушеними його права і права Акціонерного товариства здійсненим одностороннім правочином: відмовою від користування земельною ділянкою на користь пов’язаної юридичної особи, де голова Правління є засновником; права акціонера ототожнюються з правами акціонерного товариства.
Правовідносини сторін регулюються статтями 16, 97, 116, 319, 638, 639 Цивільного кодексу України, статтею 88, 89 Господарського кодексу України, статтями 10, 12, 23 Закону України „Про господарські товариства” №1576-XII від 19.09.1991, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 № 18-рп/2004 по справі № 1-1-/2004.
Згідно зі статтею 2 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема, підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу статті 2 Закону України “Про судоустрій України” є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
За змістом положень вказаних норм, правом на пред’явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.
Вирішуючи переданий на розгляд господарського суду спір по суті, суд повинен встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясувати наявність чи відсутність факту порушення або оспорення відповідного права чи охоронюваного законом інтересу.
Відповідно до статті 115 Цивільного кодексу України, статті 12 Закону України „Про господарські товариства”, господарське товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом, акціонер же є власником належних йому акцій, якими він може вільно розпоряджатись.
Позивач на дату звернення до суду є акціонером ВАТ „Севастопольський морський завод”, доказів дати набуття прав акціонера позивачем не надано.
Права акціонерів передбачені статтею 10 Закону України „Про господарські товариства” та Статутом ВАТ „Севастопольський морський завод” (п.5.1-5.4).
Згідно з статтею 10 Закону України "Про господарські товариства" ( 1576-12 ) акціонери мають право:
- брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах, за винятком випадків, передбачених зазначеним Законом;
- брати участь у розподілі прибутку товариства та одержувати його частку (дивіденди);
- вийти в установленому порядку з товариства;
- одержувати інформацію про діяльність товариства, а також можуть мати інші права, передбачені законодавством і установчими документами товариства.
Серед цих прав відсутнє право розпоряджатись майном та іншими речовими правами господарського товариства, яке належить виключно власнику цього майна –товариству.
Аналогічні положення містяться в статті 116 Цивільного кодексу України, статті 88 Господарського кодексу України.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статус суб'єкта підприємницької діяльності мають право звертатися до господарського суду захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Виходячи з цього, господарським судам у вирішенні спорів, що виникають з корпоративних відносин, слід з'ясовувати чи були порушені корпоративні права позивача внаслідок недотримання товариством норм законодавства або вимог установчих документів.
Законодавством не передбачено право акціонера звертатись до суду за захистом прав акціонерного товариства, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством, або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.
У Рішенні Конституційного Суду України N 18-рп/2004 від 1 грудня 2004 року у справі N 1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що "акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом".
Отже, суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.
У вирішенні корпоративних спорів господарським судам слід виходити з того, що особа стає носієм корпоративних прав з моменту набуття права власності на акції акціонерного товариства або вступу до інших господарських товариств. Тому рішення органів господарського товариства, прийняті до вступу позивача до складу учасників товариства або придбання ним акцій, не можуть бути визнані такими, що порушують права позивача, крім випадків, коли такими рішеннями затверджено локальні нормативні акти товариства (в тому числі внесено зміни до установчих документів).
Конституція України та чинне законодавство не перешкоджають акціонеру - фізичній особі - захищати свої безпосередні законні інтереси шляхом звернення як до судів загальної юрисдикції, так і до господарських судів на підставі статей 8, 55 Конституції України, статті 1 Господарського процесуального кодексу України, статті 4 Цивільного процесуального кодексу України, статті 6 Закону України "Про судоустрій України" та інших. Але такий позов відповідно до законодавства (статті 10, 41, 43, 45, 46, 48, 49 Закону України "Про господарські товариства", стаття 5 Закону України "Про цінні папери і фондову біржу", статті 9, 23 Закону України "Про аудиторську діяльність" та інші), як правило, подається у випадку порушення прав та інтересів акціонера самим товариством, учасником якого він є, наприклад, у разі невизнання чи оспорювання цих індивідуальних інтересів з боку керівництва акціонерного товариства, особами, які володіють "значними пакетами акцій", "переважними правами" тощо.
Законодавство України (статті 110, 112, 113 Цивільного процесуального кодексу України, стаття 28 Господарського процесуального кодексу України та інші) не виключає й можливості звернення акціонера до суду за захистом охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, учасником якого він є, але за належно оформленим уповноваженням цього товариства або якщо таке право надається йому статутом останнього.
Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі й третіми особами, прав та охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.
Вимога особи, яка не була стороною у правочині про повернення майна, не має правового обґрунтування.
Якщо особа не є стороною оспорюваної нею угоди, її права не підлягають захисту шляхом задоволення позову про визнання такої угоди недійсною, оскільки належним засобом захисту її прав є віндікаційний позов(пункт 27.3 Рекомендацій Вищого господарського суду України від 27.06.2007 № 04-5/120 „Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам”).
Зазначений спосіб захисту порушеного права може бути застосований лише у випадку, коли вимога про це заявлена особою, яка вважає себе власником спірного майна.
Акціонер не наділений суб'єктивним правом щодо здійснення повноважень власника майна акціонерного товариства, як учасник товариства він може брати участь в управлінні справами товариства в порядку, визначеному в установчих документах та законодавстві, що регулює ці правовідносини, тому відчуження товариством майна та інших речових прав не є порушенням прав акціонерів.
Не можна ототожнювати власні права та інтереси акціонера з правами та інтересами самого акціонерного товариства.
Позивач не довів, що певними діями відповідача було порушено безпосередньо його права та інтереси.
Акціонеру не належить суб'єктивне право стосовно здійснення повноважень власника майна товариства, тому відчуження майна та інших речових прав не є порушенням прав акціонерів.
Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 30.09.2003 по справі № 1/329-41/233.
Матеріали справи дають суду підстави вважати порушеними права акціонерного товариства посадовою особою: Головою Правління.
Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку Рішенням від 11.12.2003 № 571 „Про затвердження Принципів корпоративного управління” затвердила Принципи корпоративного управління, основний зміст яких складається з передмови, вступу, принципів корпоративного управління: мета товариства, права акціонерів, Наглядова рада і виконавчий орган, розкриття інформації та прозорість фінансово-господарської діяльності, контроль за фінансово-господарською діяльністю товариства, заінтересовані особи.
Згідно зазначених принципів, виконавчий орган здійснює керівництво поточною діяльністю товариства. Виконавчий орган підзвітний наглядовій раді та загальним зборам акціонерів.
Завдання виконавчого органу полягає у здійсненні керівництва поточною діяльністю товариства, що передбачає його відповідальність за реалізацію мети, стратегії та політики товариства.
Виконавчий орган повинен забезпечувати відповідність діяльності товариства вимогам законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради.
Наряду із забезпеченням відповідності діяльності товариства вимогам чинного законодавства, рішенням загальних зборів та наглядової ради виконавчий орган повинен здійснювати поточне управління діяльністю товариства відповідно до загальновизнаних стандартів управління, до яких належать такі:
- всі заходи виконавчого органу повинні регулюватися принципами економічної доцільності та спрямовуватись на збільшення вартості товариства;
- здійснюючи власні заходи, виконавчий орган повинен усвідомлювати соціальну відповідальність за діяльність товариства.
Посадові особи органів товариства повинні добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства.
Обов'язок добросовісно та розумно діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні під час виконання своїх функцій, визначених чинним законодавством та внутрішніми документами товариства, виявляти турботливість та обачність, які, як правило, очікуються від людини, яка приймає виважені рішення, в аналогічній ситуації.
Обов'язок діяти в найкращих інтересах товариства передбачає, що посадові особи органів товариства повинні використовувати свої повноваження та можливості, пов'язані зі займаними ними посадами, виключно в інтересах товариства.
Посадові особи органів товариства не повинні здійснювати дії, які суперечать чи не відповідають інтересам товариства. Зокрема, посадові особи не мають права використовувати у власних інтересах чи інтересах третіх осіб майно товариства.
Здійснюючи свої функції, посадові особи органів товариства зобов'язані діяти тільки в межах наданих їм повноважень та, представляючи товариство перед третіми особами, поводитися так, щоб не зашкодити власній діловій репутації, діловій репутації інших посадових осіб та товариства в цілому.
Згідно рекомендацій Рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 08.04.2004 № 123 затверджено Положення про посадових осіб органів управління відкритого акціонерного товариства (Додаток № 6), згідно з яким обов'язки посадових осіб органів управління Товариства та обмеження щодо здійснення ними своїх повноважень в органах управління Товариства визначаються посадовими інструкціями, Статутом Товариства, цим Положенням та іншими внутрішніми документами Товариства.
Посадові особи органів управління Товариства зобов'язані, зокрема:
- діяти в інтересах Товариства, добросовісно, розумно та не перевищувати своїх повноважень. Обов'язок діяти добросовісно і розумно означає необхідність проявляти сумлінність, обачливість та належну обережність, які були б у особи на такій посаді за подібних обставин;
- вживати всіх можливих заходів щодо попередження вчинення правопорушень Товариством та його посадовими особами;
- проводити необхідні консультації та отримувати відповідні узгодження з органами управління Товариства відповідно до вимог чинного законодавства України, Статуту та внутрішніх документів Товариства;
- дотримуватися встановлених у Товаристві правил та процедур щодо укладання правочинів, у вчиненні яких є заінтересованість (конфлікт інтересів);
Посадові особи органів управління Товариства не мають права, зокрема:
- здійснювати дії, що суперечать чи не відповідають інтересам Товариства;
- використовувати не передбачені внутрішніми нормативними документами Товариства переваги в отриманні кредитів, позик, придбанні цінних паперів, нерухомості та іншого майна Товариства.
- використовувати чи допускати використання в інших цілях, крім тих, що передбачені Статутом Товариства, можливостей Товариства, зокрема: майнових та немайнових прав Товариства; будь-яких прав та повноважень Товариства, що є для нього важливими.
Посадова особа органів управління вважається заінтересованою в укладенні відповідного правочину у разі якщо:
- ця особа є однією із сторін такого правочину;
- бере участь в правочині як представник або посередник;
- внаслідок такого правочину придбає майно;
- є пов'язаною особою юридичної особи, яка є стороною правочину, або бере участь у правочині як представник чи посередник, або внаслідок такого правочину придбає майно.
Посадові особи органів управління Товариства зобов'язані повідомляти наглядову раду про правочини, що укладаються, або якщо передбачається таке укладення, в яких вони можуть визнаватися заінтересованими особами. Зазначена інформація надається протягом десяти днів з дати виникнення обставин, щодо яких має бути зроблено повідомлення.
Рішення про укладення Товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, приймається наглядовою радою.
У разі прийняття наглядовою радою рішення про укладення товариством правочину, щодо якого є заінтересованість, члени наглядової ради, які є заінтересованими особами, не мають права голосу.
Якщо більшість членів наглядової ради є особами, заінтересованими в укладенні Товариством правочину, він може укладатися згідно з рішенням загальних зборів за поданням наглядової ради. Рішення про подання приймається простою більшістю голосів членів наглядової ради, які беруть участь у засіданні, незалежно від їх заінтересованості в укладенні правочину.
Порушення вимог цього розділу тобто приховування посадовою особою інформації або неповідомлення про особисту заінтересованість, є підставою для притягнення цієї особи до відповідальності та дострокового припинення її повноважень.
Компетенція посадових осіб органів управління Товариства щодо представництва Товариства і здійснення ними будь-яких юридичних дій обмежена чинним законодавством України, Статутом Товариства, рішенням загальних зборів акціонерів та внутрішніми документами, що регламентують діяльність органів управління Товариства та їх посадових осіб.
Перевищення посадовими особами органів управління Товариства посадових повноважень, тобто вчинення дій, які виходять за межі їх компетенції, не допускається та тягне за собою відповідальність, що передбачена чинним законодавством України.
Не допускається зловживання своїм посадовим становищем тобто використання посадовою особою органу управління посадового становища чи покладених на неї функцій всупереч інтересам Товариства, здійсненого з корисливих мотивів або іншої особистої заінтересованості.
За порушення чинного законодавства України, а також вимог Статуту та інших внутрішніх документів Товариства, посадові особи органів управління можуть бути притягнені до дисциплінарної, матеріальної, цивільної, адміністративної та кримінальної відповідальності згідно з чинним законодавством України.
Якщо порушення мало місце з боку голови та членів правління (або осіб, які тимчасово чи постійно виконують їх функції), то наглядова рада самостійно вирішує питання про притягнення зазначених осіб до відповідальності.
Притягнення посадових осіб органів управління до цивільної, матеріальної, дисциплінарної відповідальності, дострокове припинення їх повноважень проводяться у відповідності до чинного законодавства, Статуту та внутрішніх документів Товариства, а також договорів, укладених з посадовими особами органів управління Товариства.
Суд не встановив наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб’єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також з’ясував та встановив відсутність факту їх порушення або оспорювання, тому позивач є неналежним позивачем, що є підставою для відмови в задоволенні позовних вимог.
Корпоративні права позивача не порушені.
Аналогічні положення містяться в постанові Президії Вищого господарського суду України від 28.12.2007 № 04-5/14 „Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин”, Узагальненні судової практики по розгляду корпоративних спорів Верховного Суду України від 26.01.2008.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
При викладених обставинах, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.
На підставі вищепереліченого, керуючись статтями 16, 97, 116, 319, 638, 639 Цивільного кодексу України, статтею 88, 89 Господарського кодексу України, статтями 10, 12, 23 Закону України „Про господарські товариства” №1576-XII від 19.09.1991, Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 01.12.2004 № 18-рп/2004 по справі № 1-1-/2004, статтями 22, 33, 34, 77, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд -
вирішив:
В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
11.02.2008