ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ
Іменем України
РІШЕННЯ
"06" лютого 2008 р. | справа № 20-9/394-7/023 |
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “Комбікорм”
(97221, с. Краснофлотське, вул. Молодіжна, смт. Радянське)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю
“Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм”
(99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47)
треті особи, Державна податкова інспекція у Совєтському районі АР Крим
які не заявляють (97200, АР Крим, смт. Совєтський, вул. Механізаторів, 1)
самостійних вимог
на предмет спору на
стороні позивача:
третя особа, Приватне підприємство “Рост-крим”
яка не заявляє (99055, м. Севастополь, вул. Ген. Лебедя, 47)
самостійних вимог
на предмет спору на
стороні відповідача:
про визнання недійсним договору № 47 від 11.07.2003,
зобов’язання ТОВ “НВП “Біовіткорм” повернути ТОВ “Комбікорм” майно,
Суддя Г.П. Ілюхіна
Представники сторін:
від позивача: - Бобильов М.І., директор, протокол № 3 зборів засновників, паспорт ЕЕ 511643;
- Азорський А.П., представник, довіреність б/н від 10.12.2007;
від відповідача: - не з'явився,
від третіх осіб: - Трегуб В.О., завідуючий юридичним сектором, довіреність № 77/2/Т/100 від 26.11.2007 (Державна податкова інспекція в Совєтському районі АР Крим),
- не з'явився (ПП „Рост-крим”),
Суть спору:
06.09.2004 (вх.№ 2751) Товариство з обмеженою відповідальністю “Комбікорм” звернулось до господарського суду м. Севастополя з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю “Науково-виробниче підприємство “Біовіткорм” про визнання недійсними:
- договору № 07 від 10.07.2003,
- договору № 12 від 10.07.2003,
- договору № 33 від 10.07.2003,
- договору № 38 від 10.07.2003,
- договору № 44 від 11.07.2003,
- договору № 47 від 11.07.2003,
та зобов’язання ТОВ “НВП “Біовіткорм” повернути ТОВ “Комбікорм” майно, з посиланням на статті 48, 50, 57 Цивільного кодексу Української РСР, статтю 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Позовна заява вмотивована тим, що в порушення вимог діючого законодавства керівником позивача було укладено договір купівлі - продажу майна, яке знаходилось в податковій заставі без отримання згоди податкового органу на відчуження майна. Крім того, позивач вважає, що даний договір укладено з метою, яка суперечить цілям діяльності позивача та в результаті зловмисної угоди між сторонами договору. Під час розгляду справи позивач додатково посилався на те, що майно реалізовано ним по цінах, які значно менше балансової вартості майна.
Ухвалою від 08.10.2004 справа № 20-9/394 прийнята до провадження суддею Рибіною С.А., позовні вимоги по кожному договору виділені в окреме провадження: справа № 20-9/394 по визнанню недійсним договору № 47 від 11.07.2003 (т.1 арк.с.1).
03-04.03.2005 по справі прийнято рішення, позов задоволений повністю (т.3 арк.с.63-67).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 рішення господарського суду міста Севастополя від 03-04.03.2005 залишено без змін, апеляційна скарга ТОВ “Комбікорм” залишена без задоволення (т.3 арк.с.163-174).
03.10.2005 по справі видані накази (т.4 арк.с.3-6).
Постановою Вищого господарського суду України від 30.11.2005, касаційна скарга ТОВ “НВП “Біовіткорм” задоволена, рішення господарського суду міста Севастополя від 03-04.03.2005 та постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 13.09.2005 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду міста Севастополя (т.4 арк.с.22-26).
Справа повернулась до господарського суду м. Севастополя, згідно резолюції голови суду передана до провадження судді Ілюхіної Г.П.
Ухвалою від 23.01.2006 справу прийнято до провадження судді Ілюхіної Г.П., в порядку статті 27 Господарського процесуального кодексу України залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агрофірма “Фортуна-Крим” (т.4 арк.с.28-30).
Ухвалою суду від 23.03.2006 провадження по справі зупинено за клопотанням позивача (вх.№7261) до розгляду пов’язаної з нею справи №20-10/038-11/343 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Комбікорм” до Приватного підприємства “Рост-Крим”, за участю третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю “Фортуна-Крим”, про визнання договорів цесії недійсними (т.4 арк.с.103, 153-154).
Рішенням господарського суду м. Севастополя від 09.02.2006 по справі №20-10/038-11/343 в задоволенні позовних вимог відмовлено (т.5 арк.с.18-19).
Постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 по справі №20-10/038-11/343 рішення господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006 по справі № 20-10/038-11/343 скасовано, у задоволенні позову ТОВ "Комбікорм" відмовлено; визнані недійсними договори цесії, укладені між приватним підприємством "Рост-Крим" та товариством з обмеженою відповідальністю "Комбікорм" № 001 від 01.07.2003, № 002 від 01.07.2003, № 003 від 01.07.2003, № 004 від 01.07.2003, № 005 від 01.07.2003, № 006 від 01.07.2003, № 007 від 02.07.2003, № 008 від 02.07.2003, № 009 від 02.07.2003, № 010 від 02.07.2003, № 011 від 02.07.2003, № 012 від 02.07.2003, № 013 від 03.07.2003, № 014 від 03.07.2003, № 015 від 03.07.2003, № 016 від 03.07.2003, № 017 від 03.07.2003, № 018 від 03.07.2003, № 019 від 04.07.2003, № 020 від 04.07.2003, № 021 від 04.07.2003, № 022 від 05.07.2003, № 023 від 05.07.2003, № 024 від 05.07.2003, № 025 від 05.07.2003, № 026 від 05.07.2003 (т.5 арк.с.3-11).
Постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2006 постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від 11.05.2006 скасовано, рішення господарського суду міста Севастополя від 09.02.2006 у справі № 20-10/038-11/343 залишено без змін (т.5 арк.с.20-21).
Постановою Верховного Суду України від 22.07.2007 відмовлено у порушенні касаційного провадження з перегляду постанови Вищого господарського суду України від 02.11.06 р. у справі № 20-10/038-11/343 (т.5 арк.с.17).
Справа № 20-10/038-11/343 повернулась на адресу господарського суду м. Севастополя (вх.№11304), що було підставою для поновлення провадження по цій справі.
05.11.2007 ухвалою суду провадження по справі поновлено (т.5 арк.с.33-34).
21.01.2008 ухвалою суду в порядку статті 25 Господарського процесуального кодексу України замінено третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Феодосійську міжрайонну державну податкову інспекцію Автономної Республіки Крим на її правонаступника Державну податкову інспекцію в Совєтському районі Автономної Республіки Крим (т.5 арк.с.95-96).
Строк вирішення спору по справі продовжувався, розгляд справи відкладався, провадження по справі зупинялось та поновлювалось в порядку статей 69, 77, 79 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідач, третя особа (ПП „Рост-Крим”) явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином та своєчасно (т.5 арк.с.35, 36, 98, 99).
Згідно даних позивача ТОВ „Агрофірма “Фортуна-Крим” ліквідовано та виключено з Єдиного Державного реєстру підприємств та організацій України 17.07.2007, що є підставою для виключення його зі складу третіх осіб по справі.
Відповідач в відзиві на позов позовні вимоги не визнав по мотивам, викладеним в ньому, основні з яких полягають в тому, що підстави недійсності угод повинні визначатись Цивільним кодексом України, що набрав законної сили з 01.01.2004, вказаними угодами не порушено права та охоронювані законом інтереси позивача, позивач діяв неправомірно і недобросовісно, тільки податковий орган міг бути позивачем по цим вимогам; статутними документами позивача передбачено його право придбати та відчужувати майно, відсутня заборона на відчуження основних фондів, предметом спору є шість різних договорів, зловмисна угода представників сторін бездоказова; угода надала можливість відповідачу отримати сировину для виробництва: зернові культури (т.1 арк.с.126-127).
Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція Автономної Республіки Крим в відзиві та клопотанні (вх.№№28737, 29135) підтримала позовні вимоги позивача, просила розглядати справу у відсутність її представників (т.2 арк.с.49, 51).
Державна податкова інспекція в Совєтському районі Автономної Республіки Крим в судовому засіданні підтримала позицію Феодосійської міжрайонної державної податкової інспекції Автономної Республіки Крим.
Третя особа (ПП „Рост-Крим”) в поясненні (вх.№4584) вважає позовні вимоги необґрунтованими і повинні розглядатись в комплексі з договорами цесії та оплатою емітованих позивачем векселів, які оплачені відповідачем на користь ПП „Рост-Крим” (т.3 арк.с.1-54).
Справа розглядається за наявними матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки відсутність представників відповідача та третьої особи (ПП „Рост-Крим”) не перешкоджає розгляду спору по суті, так як матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини сторін.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи (ДПІ в Совєтському районі АР Крим), суд, -
в с т а н о в и в:
З`ясовані наступні обставини:
ТОВ „Комбікорм” (Продавець) створено 23.06.2001, протокол № 1, зареєстровано 01.08.2001 № 271-р, перереєстровано в новій редакції, внесені зімни 17.01.2004, протокол № 1, перереєстровано 22.09.2004 № 000015, шляхом реорганізації Міжколгоспного комбікормового заводу і є правонаступником всіх його прав та зобов’язань (т.1 арк.с.26-39).
11.07.2003 ТОВ “Біовіткорм” (далі - Покупець) та ТОВ “Комбікорм” (далі –Продавець) уклали договір купівлі-продажу № 47 (далі –Договір) (т.1 арк.с.9).
Пунктом 1.1 Договору встановлено, що Продавець зобов’язується передати у власність Покупця на момент підписання цього Договору майно, техніку, обладнання, будівлі, що знаходиться в с. Червонофлотське, Совєтського району, АР Крим, на земельній ділянці площею 2,989 га, яка належить на праві постійного користування ТОВ „Комбікорм”, згідно Специфікації (Додаток № 1 до Договору), а Покупець зобов'язується прийняти це майно та оплатити його вартість, зазначену в Специфікації.
Додаток № 1 до Договору містить наступне майно: асфальтобетонне покриття, Автомобіль САЗ-3507, державний номер 09-98 КРО, свинарник площею 240м2 (т.1 арк.с.10).
Вартість об’єкту купівлі-продажу складає 56900,00 грн. (п. 2.2. Договору).
Пунктом 3.1 Договору встановлено, що передача майна здійснюється Продавцем Покупцю протягом одного банківського дня з моменту підписання Договору згідно Акту прийому –передачі (Додаток № 2 до Договору), який є невід’ємною частиною Договору.
Право власності на передане майно переходить до Покупця з моменту підписання Договору (пункт 3.4 Договору).
11.07.2003 на виконання пункту 3.1. Договору між сторонами було підписано Акт прийому-передачі згідно Специфікації майна вартістю 56900,00 грн. (т. 1 арк.с.11).
14.07.2003 ТОВ “Біовіткорм” (Трасат) та ТОВ “Комбікорм” (Трасант) уклали угоду до договору купівлі-продажу № 47 про акцепт векселів (далі –Угода) (т.1 арк.с.12).
Відповідно до пункту 1 Угоди Трасат приймає на себе зобов’язання по сплаті боргу в сумі 56900,00 грн., який виник перед Трасантом на підставі договору купівлі-продажу № 47 від 11.07.2003, акцептувати та сплатити в межах тієї ж суми три перевідних векселя номінальною вартістю 52487,50 грн., 3999,50 грн. та 413,00 грн., трасованих на нього Трасантом.
Трасант повинен своєчасно повідомити Трасата про трасування, яке відбулося, з зазначенням номіналу векселя, його дати, номеру вексельного бланка, ремітента, строку платежу, по можливості відомих Трасанту індосаментів, а також інші реквізити векселя, які дають можливість перевірити справжність векселя, пред’явленого до акцепту, та відповідність його вимогам договору. Повідомлення повинно бути отримано Трасантом не пізніше, ніж за один день до дати пред’явлення векселя до акцепту (пункти 2, 3 Угоди).
Відповідно до пункту 4 Угоди борг Трасата перед Трасантом вважається погашеним з часу фактичної сплати векселя на користь правильного (законного) векселедержателя.
З 01.07.2003 по 05.07.2003 між ПП “Рост-Крим” (Цедент) та ТОВ “Комбікорм” (Правонаступник) були укладені договори цессії, відповідно до умов яких Цедент поступається Правонаступнику право вимоги по зобов’язанням ТОВ “Агрофірма “Фортуна –Крим”(Боржник), вартість яких вказана в кожному договорі. Факт існування вказаних зобов’язань підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків між Цедентом та Боржником. Додатковими угодами до Договорів цессії сторони домовились, що Правонаступник видає Цеденту перевідні векселі, номінальна вартість яких вказана в окремих додаткових угодах, у зв’язку з чим зобов’язання за договором замінюються вексельними зобов’язаннями (т.1 арк.с.42-118, т.2 арк.с.62-65).
14.07.2003 на виконання вимог пунктів 3, 4 Угоди до договору № 47 від 11.07.2003 та ряду інших договорів ТОВ “Комбікорм” повідомив ТОВ “Біовіткорм” про імітування 27 перевідних векселів, платником в яких є ТОВ “Біовіткорм”, у зв’язку з чим просить акцептувати вказані в повідомлені векселі при пред’явленні їх до акцепту законним векселедержателем та сплатити їх. Після оплати векселів борг ТОВ “Біовіткорм” перед ТОВ “Комбікорм” по Договору № 47 від 11.07.2003 вважається сплаченим (т.2 арк.с. 66-79, 96).
15–17.07.2003 ТОВ “Біовіткорм” оплатило ПП “Рост –Крим” вказані векселі, що підтверджується платіжними дорученням, залученими до матеріалів справи (а.с. 97-128, том 2) та бухгалтерською довідкою ПП “Рост –Крим” (т.2 арк.с.87-118, 121).
Таким чином, договір купівлі –продажу № 47 від 11.07.2003 виконаний сторонами в повному обсязі.
На час укладення між сторонами Договору № 47 від 11.07.2003, у зв’язку з наявністю у ТОВ “Комбікорм” узгодженої суми податкового зобов’язання, яка не була сплачена останнім, з 29.01.2002 всі активи підприємства ТОВ “Комбікорм”, включаючи грошові кошти, рухоме та нерухоме майно та цінні папери, були введені у податкову заставу, заставодержателем була Кіровська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим (правонаступником якої стала Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим, а потім –Державна податкова інспекція в Совєтському районі АР Крим) (т.1 арк.с.15, т.5 арк.с.46-47, 86-87).
27.06.2003 керівнику ТОВ “Комбікорм” Гарнага В. А. було вручено лист –попередження, в якому вказано, що починаючи з 26.03.2003 всі операції з продажу або купівлі рухомого та нерухомого майна, майнових та немайнових активів, ТОВ “Комбікорм” повинно обов’язково спочатку письмово узгоджувати з органами державної податкової служби (т.1 арк.с.16).
Судом встановлено, що ТОВ “Комбікорм” здійснило відчуження та передачу майна без узгодження з відповідним податковим органом.
Спір виник у зв’язку з тим, що позивач вважає укладену попереднім керівництвом угоду незаконною, такою, що порушує права та охоронювані законом інтереси юридичної особи; вважає наявність порушення вимог статей 48, 50, 57 Цивільного кодексу Української РСР, які містять різні підстави, наслідки недійсності та різну доказову базу.
Правовідносини сторін регулюються статтями 48, 50, 57 Цивільного кодексу Української РСР, статтями 8, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 № 2181-ІІІ.
Відповідно підпункту 8.6.1 пункту 8.6 статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, здійснює вільне розпорядження ними, за винятком операцій, що підлягають письмовому узгодженню з податковим органом:
- купівлі чи продажу, інших видів відчуження або оренди (лізингу) нерухомого та рухомого майна, майнових чи немайнових прав, за винятком майна, майнових та немайнових прав, що використовується у підприємницькій діяльності платника податків (інших видах діяльності, які за умовами оподаткування прирівнюються до підприємницької), а саме готової продукції, товарів і товарних запасів, робіт та послуг за кошти за цінами, що не є меншими за звичайні;
- використання об'єктів нерухомого чи рухомого майна, майнових чи немайнових прав, а також коштів для здійснення прямих чи портфельних інвестицій, а також цінних паперів, що засвідчують відносини боргу, надання гарантій, поручительств, уступлення вимоги та переведення боргу, виплату дивідендів, розміщення депозитів або надання кредитів;
- ліквідації об'єктів нерухомого або рухомого майна, за винятком їх ліквідації внаслідок обставин непереборної дії (форс-мажорних обставин) або відповідно до рішень органів державного управління.
Таким чином, ТОВ “Комбікорм”, при укладені договору купівлі-продажу № 47 від 11.07.2003 без узгодження з податковим органом, порушив вимоги статті 8 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”.
Однак, відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи, громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.
За змістом пункту 8.1 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” право податкової застави виникає у податкового органу, якому активи платника податків, що має податковий борг, передаються у податкову заставу. За таких обставин, право на звернення до суду у разі невиконання відповідачем в зв’язку з податковою заставою обов’язку дотримання обмежень встановлених пунктом 8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, - належить саме податковому органу.
Феодосійська міжрайонна державна податкова інспекція АР Крим, будучи залученою до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача, та її правонаступник - Державна податкова інспекція в Совєтському районі АР Крим, будь-яких претензій з приводу укладання спірного договору в судовому засіданні не заявили, з самостійними вимогами в порядку статті 26 Господарського процесуального кодексу України не звертались.
Частина друга статті 1 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що державні та інші органи мають право звертатися до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України. Законом України „Про державну податкову службу” передбачено, що державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав, а також про стягнення заборгованості перед бюджетом і державними цільовими фондами за рахунок їх майна.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР недійсною є угода, що не відповідає вимогам закону.
Вказаною статтею не передбачається стягнення в доход держави грошових коштів, отриманих в результаті укладення угоди та відчуження майна, яке перебуває в податковій заставі. Не передбачені такі наслідки й Законом України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, є вірним і відповідає нормам чинного законодавства.
У випадках, встановлених законом (п.8.6 статті 8 Закону України „Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”), для відчуження майна платника податків останній повинен одержати письмове узгодження з податковим органом. Разом з тим закон не передбачає права податкових органів на звернення до суду з позовом про визнання недійсними договорів, за якими здійснюється відчуження майна платника податків без такого узгодження.
Відповідно до пп.17.1.8. п.17.1. ст.17 зазначеного спеціального Закону у разі коли платник податків, активи якого перебувають у податковій заставі, відчужив такі активи без попередньої згоди податкового органу, якщо отримання такої згоди є обов'язковим згідно з цим Законом, платник податків додатково сплачує штраф у розмірі суми такого відчуження, визначеної за звичайними цінами.
Серед інших спеціальних наслідків такого правопорушення Законом встановлено, зокрема: відповідальність посадової особи такого платника податків чи фізичної особи, яка прийняла рішення про відчуження, передбачену законодавством України за ухилення від оподаткування (пп.8.6.4. п.8.6. ст.8) та адміністративний арешт активів (підпункт "а" пп. 9.1.2. п.9.1. ст.9).
Отже, податкові органи можуть застосовувати адміністративний арешт активів та звертатись до суду з позовами про застосування санкцій, встановлених законом. Також у податкового органу є можливість у випадках і в порядку, встановленому законом, звернути стягнення на заставлене майно, яке було відчужене третій особі.
У відповідності з вимогами статті 50 Цивільного кодексу Української РСР недійсною може бути визнана та угода, яка здійснена юридичною в суперечності з встановленими цілями її діяльності. Цілі діяльності юридичної особи встановлюються її Статутом.
Таким чином, недійсною в розумінні статті 50 Цивільного кодексу Української РСР є нестатутна угода.
Операції з придбання та відчуження майна передбачені статутом позивача і не можуть бути визнані недійсними, такими, що суперечать його цілям незалежно від того, чи принесли ці операції прибуток або збиток.
Отже, суд вважає недоведеними посилання позивача на порушення вимог закону під час укладання оспорюваного договору.
Посилання позивача на статтю 57 Цивільного кодексу Української РСР також не підтверджено належними та допустимими доказами.
Згідно зі статтею 57 Цивільного кодексу Української РСР, угода, укладена внаслідок обману, насильства, погрози, зловмисної угоди представника однієї сторони з другою стороною, а також угода, яку громадянин був змушений укласти на вкрай невигідних для себе умовах внаслідок збігу тяжких обставин, може бути визнана недійсною за позовом потерпілого або за позовом державної чи громадської організації. Якщо угода визнана недійсною з однієї з зазначених підстав, то потерпілому повертається другою стороною все одержане нею за угодою, а при неможливості повернення одержаного в натурі - відшкодовується його вартість. Майно, одержане за угодою потерпілим від другої сторони (або належне йому), звертається в доход держави. При неможливості передати майно в доход держави в натурі - стягується його вартість. Крім того, потерпілому відшкодовуються другою стороною понесені ним витрати, втрата або пошкодження його майна.
Згідно листа прокурора Совєтського району АР Крим № 345 від 04.02.2008 (вх.№2022) кримінальна справа № 10601380010, порушена за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України, знаходиться в провадженні слідчого прокуратури Совєтського району АР Крим, обвинувачення по справі не пред’являлось (т.5 арк.с.105).
Не можуть бути прийняті судом доводи позивача стосовно укладення даного договору з метою, що суперечить цілям діяльності позивача, та посилання на те, що договір фактично є зловмисною угодою.
При розгляді спору позивач в строки, передбачені статтею 69 Господарського процесуального кодексу України не надав суду належних та допустимих доказів в обґрунтування своїх доводів. Будь-яких даних, що вказували б на наявність зловмисної угоди між представниками сторін або на невідповідність договору цілям діяльності позивача, у матеріалах справи не міститься.
Відповідно до статті 48 Цивільного кодексу Української РСР підставою недійсності правочину є недодержання в момент його вчинення стороною (сторонами) вимог, які встановлені діючим законодавством України.
Вирішуючи спір про визнання недійсним спірного Договору суд повинен встановити наявність саме тих обставин, з якими закон пов'язує недійсність правочинів, та настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту правочину вимогам Цивільного кодексу Української РСР, який діяв на дату укладення спірного договору, іншим актам цивільного законодавства, а також правоздатність сторін правочину; свободу волевиявлення учасників правочину та відповідність волевиявлення їх внутрішній волі; спрямованість правочину на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Як вказано у пункті 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 28.04.1978 №3, зі змінами, внесеними постановами від 25.12.1992 №13 та від 25.05.1998 №15 „Про судову практику в справах про визнання угод недійсними” угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. Тому в кожній справі про визнання угоди недійсною суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.
Суд не встановив умов та порушень при укладенні спірного Договору, які б могли бути підставою для визнання його недійсним, позивач не довів та не надав належних та допустимих доказів, що підтверджують його вимоги.
Суд не встановив, що за вказаними в позові підставами, права та охоронювані інтереси позивача є порушеними, тому позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.
Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
На підставі викладеного, керуючись статтями 48, 50, 57 Цивільного кодексу Української РСР, статтями 8, 17 Закону України „Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами” від 20.12.2000 № 2181-ІІІ, статтями 25, 33-34, 69, 77, 79, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Вирішив:
1. Виключити з кола третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма Фортуна-Крим”.
2. В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Суддя Г.П. Ілюхіна
Рішення оформлено і підписано
в порядку статті 84 ГПК України
11.02.2008