Справа № 22-ц-1006/2011
Категорія 20
Головуючий у 1 інстанції Лицур І.М.
Суддя-доповідач Шишко А.І.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 липня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
Головуючого: Шишка А.І.,
суддів: Пнівчук О.В., Фединяка В.Д.,
секретаря: Сідорука А.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа – орган опіки та піклування Долинської райдержадміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання довіреності недійсною, визнання права на житло та визнання права власності на половину будинковолодіння та земельної ділянки за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Долинського районного суду від 12 травня 2011 року, -
в с т а н о в и л а:
Рішенням Долинського районного суду від 12 травня 2011 року у задоволенні позову ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_5 до ОСОБА_6 та ОСОБА_7, третя особа – орган опіки та піклування Долинської райдержадміністрації про визнання договору купівлі-продажу недійсним, визнання довіреності недійсною, визнання права на житло та визнання права власності на половину будинковолодіння та земельної ділянки відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права, просять рішення скасувати, а позов задовольнити. Апелянти зазначають, що між позивачем ОСОБА_2 та відповідачкою ОСОБА_7 перед посвідченням генеральної довіреності була домовленість про те, що остання спірне будинковолодіння обміняє на дві трикімнатні квартири з доплатою різниці у вартості, яку залишить собі. Відповідачка не дотрималась цієї домовленості і продала будинок ОСОБА_6 Даної обставини суд першої інстанції не досліджував. Нотаріус, який оформляв цей договір не пересвідчився чи цей договір не порушить права інших осіб, зокрема, малолітньої ОСОБА_5 Про вчинення такого правочину вони - позивачі узнали тоді, коли виконавча служба прийшла виконувати рішення по іншій цивільній справі про
виселення відповідачки ОСОБА_7 з будинку. Наміру продавати будинок без придбання іншого житла у них не було. У цьому будинку проживають до цього часу відповідачка, її син, невістка та онука, житлові права якої порушено. Та обставина, що позивач ОСОБА_2 та його двоє синів є співвласниками однокімнатної квартири не свідчить про те, що вони забезпечені іншим житлом і, що при цьому не порушені права малолітньої ОСОБА_5. Орган опіки і піклування не давав згоди на вчинення такого правочину, що суд також не врахував. ОСОБА_7 обманним шляхом одержала від ОСОБА_2 генеральне доручення на розпорядження його частиною майна і без його згоди продала будинок, який належить їм на праві спільної власності. Отже, такий правочин не може бути визнаний дійсним.
Вислухавши доповідача, представника апелянтів та відповідачки ОСОБА_7, заперечення представника відповідачки ОСОБА_6, перевіривши матеріали справи колегія суддів вважає, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав.
Відповідно до вимог ст.10 Цивільного процесуального кодексу України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Згідно ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами та іншими учасниками процесу доказів.
Згідно ч.1 ст.57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Як вбачається з матеріалів справи 17 травня 2008 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 уклали договір купівлі-продажу житлового будинку з господарськими спорудами та земельної ділянки розміром 0,1032 га по АДРЕСА_2. Правочин цей вчинено з дотриманням усіх вимог, передбачених ст.203 ЦК України. За цим договором ОСОБА_7 передала, а ОСОБА_6 прийняла у власність дане будинковолодіння та земельну ділянку сплативши за це майно встановлену у договорі грошову суму та в законному порядку зареєструвала право власності на це майно.
Про те, що ОСОБА_7, як власник, мала право на відчуження належного їй майна підтверджується свідоцтвом про право власності на нерухоме майно від 15.04.2007 року, витягом №18412042 з реєстру прав власності на нерухоме майно від 08.08.2008 року та державного акту на право власності на земельну ділянку серії ІФ №028126 від 28.10.2004 року.
Посилання апелянтів на те, що цей правочин укладено без згоди колишнього чоловіка ОСОБА_2 спростовується довіреністю від 08.10.2007 року, посвідченою приватним нотаріусом Долинського районного нотаріального округу ОСОБА_8, зареєстрованою в реєстрі за №3506, і якою ОСОБА_2 уповноважив ОСОБА_7 управляти та розпоряджатися всім належним йому майном, з чого б воно не складалося і де б не знаходилося, укладати всі передбачені законом угоди по управлінню і розпорядженню майном, у тому числі продавати, купувати, обмінюватися.
Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції зробив правильний висновок про те, що оскільки ОСОБА_2 дав таку довіреність, то додаткової згоди від нього на відчуження його майна закон не вимагає.
Посилання апелянтів на те, що цей договір не можна було укладати без погодження з органом опіки та піклування Долинської РДА, через те, що у будинку проживала малолітня дитина не заслуговують на увагу, оскільки на час укладення договору вона з матір'ю була виписана з спірного будинку і зареєстрована у АДРЕСА_1, а продавець при укладенні оспорюваного договору ствердила, що цим договором прав інших осіб не порушено.
У спірному будинку зареєстрований ОСОБА_3, однак він є співвласником квартири АДРЕСА_1, де зареєстровані його дружина та дочка, а отже його твердження на відсутність у їхньої сім’ї іншого житла є не необґрунтованими. Згоди його, як члена сім’ї власника, на відчуження майна останнього, не була потрібна.
Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції обставини справи з’ясовано всесторонньо і повно та ухвалено рішення з дотриманням норм матеріального і процесуального права, обґрунтованості якого доводи апеляційної скарги не спростовують.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити, а рішення Долинського районного суду від 12 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: А.І. Шишко
Судді: О.В.Пнівчук
В.Д.Фединяк