Справа № 22-а-1923/2011
Категорія 10.3.1.
Головуючий у 1 інстанції Лошак О.О.
Суддя-доповідач Перегінець Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Перегінець Л.В.
суддів: Меленко О.Є., Горблянський Я.Д.
розглянувши справу за позовом ОСОБА_2 до управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі про визнання дій суб'єкта владних повноважень протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити підвищення до пенсії як дитині війни за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі на рішення Рогатинського районного суду від 15 грудня 2010 року,-
в с т а н о в и л а :
Рішенням Рогатинського районного суду Івано-Франківської області від 15 грудня 2010 року задоволено частково позов ОСОБА_2 Визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі щодо не нарахування за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року включно в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Зобов'язано управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі провести нарахування та виплату ОСОБА_2 підвищення до пенсії, як дитині війни за період з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року включно та з 22.05.2008 року по 31.07.2010 року включно відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»у розмірі зо відсотків мінімальної пенсії за віком з врахуванням ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»та виплачених сум.
На дане рішення управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі подало апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.
Апелянт зазначив, що управління фонду здійснює свої повноваження по ефективному використанні коштів Пенсійного фонду України. Реалізація нормативних приписів і пенсійних програм здійснюється шляхом фінансування пенсійних виплат за рахунок чітко визначених прибутковою частиною бюджету Пенсійного фонду джерел і відповідно до конкретних напрямів витратної частини бюджету Пенсійного фонду України. Також враховуючи, те що ст.7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»передбачено, що фінансування виплат по даному Закону проводиться із Державного бюджету України, який затверджує Кабінет Міністрів України.
Судом на думку апелянта не враховано того, що в Законі України «Про соціальний захист дітей війни»не визначено поняття «мінімальної пенсії за віком»як розрахункової величини для підвищення пенсії. Визначення мінімального розміру пенсії за віком надано в ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», такий розмір пенсії за віком застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених за даним Законом, а правовий механізм вирахування мінімальної пенсії за віком, на 30 відсотків якої мають підвищуватись пенсії дітям війни відсутній.
Апелянт просив рішення суду скасувати та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позову позивача.
Вислухавши доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 і відноситься до категорії громадян, яким надано статус дитини війни та має право на соціальні гарантії, визначені Законом України «Про соціальний захист дітей війни».
Відповідно до статті 6 даного Закону, дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Задовольняючи позов частково, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку, що УПФ як орган, якому визначено повноваження щодо призначення і виплати пенсій та доплат до них, повинно було діяти у відповідності з вимогами статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»і здійснити позивачу відповідні нарахування, але у порушення вимог указаної статті таких нарахувань не проводило.
Доводи відповідача щодо правомірності своїх дій з посиланням на фінансування цих виплат із Державного бюджету, відсутність таких коштів та можливість нецільового використання коштів не заслуговують на увагу, оскільки суд не ухвалював рішення про проведення виплат з власних джерел фінансування відповідача, а проблеми надання бюджетних коштів УПФ для виконання покладених на нього обов'язків не було предметом даного спору.
Необгрунтованими є доводи апелянта щодо неврегульованості механізму реалізації положень статті 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", оскільки при визначенні розміру підвищення відповідно до статті 6 зазначеного Закону застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, який визначений статтею 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком.
Рішення суду постановлено з дотриманням вимог норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують обґрунтованість висновків суду, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 197, 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Рогатинському районі відхилити.
Рішення Рогатинського районного суду від 15 грудня 2010 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть у справі, однак може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.
Головуюча Л.В. Перегінець
Судді О.Є. Меленко
Я.Д. Горблянський
Згідно з оригіналом
Суддя Л.В. Перегінець