Справа № 22-ц-996/2011
Категорія 37
Головуючий у 1 інстанції Гавриленко В.Г.
Суддя-доповідач Ясеновенко Л.В.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
23 червня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючої Ясеновенко Л.В.,
суддів: Васильковського В.М., Проскурніцького П.І.,
секретаря Юрків І.П.,
з участю ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх представників,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 20 травня 2011 року,-
в с т а н о в и л а:
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 20 травня 2011 року задоволено позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання недійсним заповіту.
Постановлено визнати недійсним заповіт, посвідчений 03.04.2009 року приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу та зареєстрованого в реєстрі за № 1231, згідно якого ОСОБА_4 на випадок своєї смерті все майно заповів ОСОБА_2
У апеляційній скарзі ОСОБА_2 посилається на незаконність рішення суду. Вона зазначає, що ухвалюючи рішення, суд взяв до уваги висновок амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи про те, що ОСОБА_4 на час складання заповіту страждав стійким хронічним психічним розладом у формі судинної деменції, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними. При цьому суд не дав належної оцінки іншим доказам, зокрема поясненням свідків ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, які тривалий час знали ОСОБА_4, спілкувались з ним і підтвердили, що заповідач як до операції 17.03.2009 року так і після неї перебував у нормальному стані спілкувався з ними і у його поведінці не було помічено нічого дивного.
Відповідач вважає безпідставним посилання у висновку експертизи на те, що ОСОБА_4 у 2001 році переніс ішемічний інсульт, оскільки згідно довідок Калуської ЦРЛ та Івано-Франківської обласної клінічної лікарні у 2001 році він не перебував на лікуванні у цих лікувальних закладах.
ОСОБА_9 також зазначає, що суд безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про призначення повторної посмертної судово-психіатричної експертизи, не врахувавши при цьому, що висновок експертизи №412 суперечить іншим доказам по справі.
Крім того, судом не враховано того, що висновок експертизи не є для суду обов’язковим, не має наперед встановленої сили та переваги над іншими джерелами доказів.
Посилаючись на вищенаведені обставини, ОСОБА_9 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.
В судовому засіданні ОСОБА_9 та її представник апеляційну скаргу підтримали з мотивів, наведених у ній.
ОСОБА_3 та її представник апеляційну скаргу не визнали.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги з таких підстав.
Встановлено, що ОСОБА_3 є власником 1/3 частини квартири АДРЕСА_1, а власником 2/3 частин цієї ж квартири був її дід ОСОБА_4.
09.04.2008 року державним нотаріусом Калуської державної нотаріальної контори був посвідчений заповіт, за змістом якого ОСОБА_4 все належне йому майно заповів ОСОБА_3.
03.04.2009 року приватним нотаріусом Калуського міського нотаріального округу за адресою проживання ОСОБА_4 був посвідчений другий заповіт, за змістом якого ОСОБА_4 все належне йому майно заповів ОСОБА_2
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер.
Відповідно до ч.1 ст.225 ЦК правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Згідно акту амбулаторної посмертної судово-психіатричної експертизи від 20-31 грудня 2010 року на час складання заповіту 03.04.2009 року ОСОБА_4 страждав стійким хронічним психічним розладом у формі судинної деменції, що позбавляло його здатності усвідомлювати свої дії та керувати ними.
Така експертиза була проведена на підставі медичних карток амбулаторного хворого та медичних карток стаціонарного хворого ОСОБА_4 Зазначений висновок не викликає сумнівів у його правильності.
Допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ствердили, що ОСОБА_4 у 2009 році поводив себе дивно та інколи не міг впізнати близьких та знайомих людей.
Крім того, з оглянутої у судовому засіданні медичної карти амбулаторного хворого вбачається, що ОСОБА_4 неодноразово звертався до невропатолога зі скаргами на болі голови, швидку втому, порушення орієнтації в часі та просторі.
При таких обставинах справи суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Посилання апелянта у скарзі на те, що висновок експертизи не є обов’язковим для суду та не має наперед встановленої сили, не заслуговують на увагу, оскільки, ухвалюючи рішення, суд також дав оцінку поясненням свідків.
Рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування немає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити, а рішення Калуського міськрайонного суду від 20 травня 2011 року залишити без зміни.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.
Судді: Л.В. Ясеновенко
В.М. Васильковський
П.І. Проскурніцький