Справа № 22-ц-850/2011
Категорія 27
Головуючий у 1 інстанції Галущак Л.О.
Суддя-доповідач Соколовський В.М.
У Х В А Л А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2011 року м. Івано-Франківськ
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:
головуючого-судді Соколовського В.М.,
суддів: Фединяка В.Д., Пнівчук О.В.
секретаря Довжинської Н.Б.
з участю: апелянта ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» до ОСОБА_2 про стягнення кредитної заборгованості, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2011 року,-
в с т а н о в и л а :
Позивач звернувся в суд з позовом, в якому просив стягнути з ОСОБА_2, який є солідарним боржником по кредитному договору, укладеному між АКБ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_3, заборгованість по вказаному договору за період з 11.05.2006 року по 27.10.2009 року в сумі 4039 грн. 36 коп. та судові витрати.
Рішенням Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2011 року позов Акціонерно-комерційного банку соціального розвитку «Укрсоцбанк» задоволено. Стягнуто з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача – АКБ «Укрсоцбанк» 4039 грн. 36 коп. заборгованості за кредитним договором № 350-22/345 від 10 квітня 2006 року за період з 11 травня 2006 року по 27 жовтня 2009 року та 171 грн. судових витрат.
На дане рішення ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, вказуючи на його незаконність через порушення судом норм матеріального права та при неповному з’ясуванні судом обставин, що мають значення для справи. Тому таке рішення підлягає до скасування з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.
Скаргу апелянт мотивує тим, що взагалі не укладав та не підписував договору поруки № 350 П від 10.04.2006 року, вважає що даний договір є сфабрикований. Також, апелянт незгідний з рішенням суду з мотивів того, що згідно ст. ст. 553, 554 ЦК України боржник і поручитель повинні відповідати перед кредитором солідарно.
Згідно ч. 4 ст. 559 ЦК порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки, а якщо такий строк не встановлено, то порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов’язання не пред’явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов’язання не встановлений або встановлений моментом пред’явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред’явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки. Однак, листи-вимоги про існуючу заборгованість ОСОБА_3 банком не надсилались, а термін погашення боргу за кредитним договором закінчився 03 квітня 2007 року.
Таким чином, вважає, що позивач пропустив строки звернення з вимогою до поручителя, оскільки в договорі поруки не було встановлено строку припинення поруки, а суд першої інстанції , ухвалюючи рішення, не застосував ч.4 ст. 559 ЦК України.
_____________________________________________________________________________ Справа 22-ц-850 /2011 р. Головуючий в 1 інстанції: Галущак Л.О.
Категорія 27 Суддя-доповідач: Соколовський В.М.
В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 підтримав вимоги скарги з наведених вище мотивів та просив її задовольнити в повному об’ємі.
Вислухавши доповідача, пояснення апелянта ОСОБА_2, який підтримав скаргу, дослідивши матеріали справи та обговоривши мотиви і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.
Судом встановлено, що між ОСОБА_3 та АКБ «Укрсоцбанк» укладено кредитний договір за № 350-22/345 від 10 квітня 2006 року на суму 10 000 грн. з кінцевим терміном погашення до 03 квітня 2007 року. В забезпечення виконання даного зобов’язання 10 квітня 2006 року було укладено договір поруки між АКБ «Укрсоцбанк», позичальником ОСОБА_3 та ОСОБА_2, як поручителем, за № 350 П. Згідно п.1.1, 2.1 цього договору, поручитель зобов’язувався солідарно відповідати за виконання умов кредитного договору № 350 від 10.квітня 2006 року у повному обсязі, зокрема щодо повернення кредиту, процентів, комісій, а також можливої неустойки.
Згідно ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не виконав зобов»язання у строк, встановлений договором або законом.
Як вбачається з представленого АКБ «Укрсоцбанк» розрахунком боргу за вищевказаним кредитним договором, заборгованість за період з 11.05.2006р. по 27.10.2007р. становить в сумі 4 039.36 грн., що вказує на не виконання основним боржником ОСОБА_3 кредитних зобов’язань за кредитним договором № 350 від 10.квітня 2006 року.
Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов»язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору. Статтею 530 зазначеного Кодексу визначено, якщо у зобов»язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
За змістом ч.2 ст. 554 ЦК України поручитель відповідає у повному обсязі, що і основний боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.
Пунктом 1.1, 2.1 договору поруки № 350 П від 10 квітня 2006 р., поручитель ОСОБА_2 зобов’язувався солідарно відповідати за виконання умов кредитного договору № 350 від 10.квітня 2006 року у повному обсязі, зокрема щодо повернення кредиту, процентів, комісій, а також можливої неустойки.
Основний позичальник не виконує зобов’язаннь по кредитному договору, поручитель також не виконує зобов’язань за договором поруки, тому суд першої інстанції вірно стягнув суму заборгованості з поручителя.
Доводи апелянта про те, що він не укладав та не підписував даного договору поруки і що цей договір є недійсний, серія та номер паспорта належать не йму, є голослівними та правильно не взяті судом до уваги, оскільки апелянт з цього приводу не подав жодних доказів, чого вимагає ст.60 ЦПК України відповідно до якої кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Також, суд відхиляє доводи апеляційної скарги в частині того, що суд стягнув саме з нього всю суму боргу, а не солідарно, оскільки згідно ч.1 ст. 543 ЦК України у разі солідарного обов'язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов'язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до обгрунтованого висновку про задоволення позову в повному обсязі та в правильному розмірі стягнув заборгованість та неустойку із відповідача на користь банку.
Не заслуговують на увагу посилання апелянта на неврахування судом першої інстанції всіх обставин по справі та невідповідності його висновків таким обставинам, оскільки суд повно, всебічно і об’єктивно дослідив обставини справи і дав їм вірну юридичну оцінку, що підтверджується матеріалами справи.
Рішення судом першої інстанції постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують його законності та обґрунтованості, тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів,-
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.
Рішення Калуського міськрайонного суду від 15 квітня 2011 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили.
Судді: В.М. Соколовський
В.Д. Фединяк
О.В. Пнівчук