Справа № 22-ц-1511/2011    Головуючий у I інстанції –Жук М.І.

Категорія –цивільна    Доповідач - Бойко О. В.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

16 червня 2011 року

16 червня 2011 року

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ у складі:

головуючого - суддіБойко О.В.

суддів: Демченко Л.М., Лазоренка М.І.

при секретарі:Зіньковець О.О

за участю:представника ОСОБА_5 – ОСОБА_6,

     розглянувши  у відкритому судовому засіданні в м.Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2010 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” до ОСОБА_7, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором кредиту,

в с т а н о в и в:

Заочним рішенням Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2010 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_7, ОСОБА_5 на користь Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк” заборгованість за договором кредиту в сумі 67855 грн. 39 коп.. Стягнуто з відповідачів на користь позивача по 399 грн. 28 коп. судових витрат з кожного.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове про відмову в задоволенні позову. Доводи скарги зводяться до того, що суд не звернув уваги на невідповідність умов договору застави рухомого майна вимогам закону, що був укладений між позивачем і ОСОБА_7 на забезпечення виконання зобов”язання за кредитним договором. Також зазначає, що Банк безпідставно видав грошові кошти ОСОБА_7, оскільки факт існування заставного майна, зокрема, різографа, нічим підтверджений не був.

          У судовому засіданні апелянт підтримав апеляційну скаргу, просив її задовольнити.

Вислухавши суддю – доповідача, пояснення апелянта, обговоривши доводи апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до наступного висновку.

Задовольняючи позовні вимоги Публічного акціонерного товариства „Комерційний банк „Приватбанк”, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_7 своїх зобов”язань за кредитним договором не виконав, внаслідок чого виникла заборгованість та солідарна відповідальність в особі боржника та поручителя.

        З таким висновком погоджується і апеляційний суд, оскільки він відповідає вимогам закону та обставинам справи.

        Судом вірно встановлено, що 13.12.2007 року між позивачем і ОСОБА_7 був укладений кредитний договір, згідно якого позичальник отримав кредит в сумі 40000 грн. на строк до 13.12.2010 року зі сплатою 20 % річних за користування цими коштами.

В забезпечення виконання зобов”язання, 13.12.2007 року з ОСОБА_5 був укладений договір поруки, відповідно до якого останній зобов”язувався солідарно з позичальником відповідати за належне та своєчасне виконання умов кредитного договору.

В зв”язку з тим, що ОСОБА_7 своїх зобов”язань не виконував належним чином, станом на 17.05.2010 року виникла заборгованість в сумі 67855 грн. 39 коп., розмір якої позивач підтвердив відповідним розрахунком.

        Відповідно до положень ст.ст. 526, 610, 554 ЦК України, у випадку невиконання зобов”язання боржник та поручитель відповідають солідарно згідно умов договору.

        Отже, беручи до уваги, що нормою матеріального закону та умовами кредитного договору і договору поруки передбачена солідарна відповідальність боржника та поручителя за невиконання або неналежне виконання боржником договору кредиту, а також те, що факт несвоєчасного та неповного виконання договору ОСОБА_7 встановлений та підтверджується матеріалами справи, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції ухвалив вірне та обгрунтоване по суті рішення про стягнення в солідарному порядку з відповідачів на користь позивача суми заборгованості по кредиту.

Виходячи з зазначеного, рішення суду є законним і таким, що відповідає вимогам ст. 213 ЦПК України.

Доводи апеляційної скарги щодо недійсності договору застави рухомого майна, який був укладений Банком та ОСОБА_7 в забезпечення виконання кредитного зобов”язання, наслідком чого мало місце безпідставна видача кредитних коштів останньому, до уваги апеляційним судом не можуть бути взяті до уваги, оскільки даний договір є чинним, недійсним у встановленому законом порядку не визнавався, та це не є підставою для скасування вірного та законного судового рішення.        

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В:

     Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

         Заочне рішення Деснянського районного суду м.Чернігова від 06 грудня 2010 року залишити без зміни.

         Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:Судді: