Справа № 2-а-662/11    

  Постанова

Іменем України

          28 січня 2011 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Верес М.Ф., розглянувши в порядку скороченого провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та доплату державної соціальної підтримки «дітям війни»,  

Встановив :   

21 січня 2011 року позивачка звернулася до суду з вищевказаним позовом, свої вимоги мотивує тим, що має статус «дитини війни», відповідно до Закону України „Про соціальний захист дітей війни” вона має право на отримання щомісячної соціальної допомоги у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, однак з 2010 року дана допомога їй не виплачувалась належним чином. Просить поновити пропущений строк для звернення до суду, визнати протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області, зобов’язати відповідача здійснити їй перерахунок державної соціальної підтримки як особі зі статусом «діти війни»відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком від розміру встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести дані виплати за 2010 рік, починаючи з 1 січня 2010 року з урахуванням виплачених коштів.

          21 січня 2011 року судом винесено ухвалу про відкриття скороченого провадження у справі, в якій позовні вимоги з  1 січня 2010 року по 20 липня 2010 року залишено без розгляду в зв”язку з  пропуском строку звернення до суду. Відповідач копію ухвали про відкриття скороченого провадження отримав та в установлений законодавством строк надав суду письмові заперечення на позов.

          Суддя, оцінивши повідомлені позивачем та відповідачем обставини, вважає їх достатніми для прийняття рішення з огляду на наступне.

          Позивач підтвердив доказами обставини, на які посилається в позові, зокрема те, що є дитиною війни в розумінні ст. 1 Закону України “Про соціальний захист дітей війни”, надавши суду копію пенсійного посвідчення.

Відповідач в письмовому запереченні зазначив, що дійсно згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, але 28.05.2008 року Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 530 , якою було визначено розміри щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується «дітям війни»у розмірі 10% від прожиткового мінімуму для осіб, що втратили працездатність. За таких обставин вважав, що Управління Пенсійного фонду в Охтирському районі діяло у межах повноважень, у порядок та у спосіб, що визначені чинним законодавством України, а тому просив відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в повному обсязі за їх безпідставністю.

          Розглядаючи справу, суд керувався наступними положеннями чинного законодавства:

-   ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», відповідно до якої - дітям війни повинна виплачуватися надбавка до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком;

- відповідно до ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», розміри державних соціальних гарантій, що визначаються залежно від прожиткового мінімуму, встановлюються відповідними законами України, цим Законом, та нормативно-правовими актами Кабінету Міністрів України;

-  ч. 3 ст.22 Конституції України, якою передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

          При цьому, суд не бере до уваги доводи відповідача про неможливість  забезпечення  доплати до пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком через відсутність коштів, так як відсутність бюджетного фінансування передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни»доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного фонду України зобов’язань, а реалізація особою права, що пов’язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно - правових актах законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо донарахування та виплати щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни,  підлягають задоволенню, а саме: за період з 21 липня 2010 року з урахуванням фактично отриманих позивачем виплат.    

          На підставі викладеного та керуючись ст.22 Конституції України, ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 52 Закону України «Про Державний бюджет на 2010 рік», ст.183-2 КАС України, – 

Постановив :    

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області про визнання бездіяльність протиправною та зобов’язання здійснити перерахунок та доплату державної соціальної підтримки «дітям війни»задовольнити частково.   

Визнати бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області протиправною.

          Зобов’язати Управління Пенсійного фонду в Охтирському районі Сумської області здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_1 з підвищенням її на 30 % мінімальної пенсії за віком з розміру, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове пенсійне страхування»та провести відповідні виплати за період з 21 липня 2010 року  з урахуванням виплачених коштів.  

          Управління пенсійного фонду України в Охтирському районі Сумської області зобов’язано виконати дану постанову негайно.

          Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського адміністративного апеляційного суду через Охтирський міськрайонний суд Сумської області протягом 10 днів з дня отримання копії даної постанови.   

          Суддя :                                                                       М.Ф. Верес