ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ
__________________________________________________________________________________________________________________________________________
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
|
"05" червня 2006 р. |
Справа № 15/100-06-3024 |
Господарський суд Одеської області у складі:
Судді Петрова В.С.
При секретарі Ільєвій Л.М.
З участю представників:
від позивача - Воронков В.О.;
від відповідачів:
Управління з майнових відносин Одеської обласної ради -Добровольський О.В.;
ТОВ „Будсервіс” - Козирський Є.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Управління з майнових відносин Одеської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” про визнання договору оренди недійсним, визнання першочергового права на укладення договору, зобов'язання укласти договір, -
ВСТАНОВИВ:
Суб'єкт підприємницької діяльності фізична особа ОСОБА_1 звернувся до господарського суду Одеської області з позовною заявою до Управління з майнових відносин Одеської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” про визнання договору оренди нежилих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 від 29.12.2003 р. укладеним під впливом помилки в частині оренди приміщень на четвертому та п'ятому поверсі, площею 328 м2, які раніше були надані в оренду СПД ФО ОСОБА_1; визнання за СПД ФО ОСОБА_1 першочергове право на укладення договору оренди приміщень; зобов'язання Управління з майнових відносин Одеської обласної ради укласти з СПД ФО ОСОБА_1 договір оренди зазначених нежилих приміщень, розташованих за адресою: АДРЕСА_1, з встановленням орендної ставки згідно діючої Методики розрахунку, посилаючись на те, що під час укладення договору оренди з ТОВ „Будсервіс” Управління з майнових відносин помилялось щодо своїх прав як орендодавця.
Представник відповідача -Управління обласної ради з майнових відносин позовні вимоги в засіданні суду визнав та проти їх задоволення не заперечував, про що зазначено у заяві про визнання позову.
Представник відповідача -ТОВ „Будсервіс” позовні вимоги не визнав, посилаючись на їх необґрунтованість та безпідставність, у зв'язку з чим просив суд в їх задоволенні відмовити, про що зазначено у відзиві на позов.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, господарський суд дійшов наступних висновків.
01.03.2000р. між фабрикою “Ремвзуття” та СПД ОСОБА_1 укладено договір оренди нежилого приміщення загальною площею 133,40 кв.м., що знаходиться на 5-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір укладався строком до 28.02.2005р. та додатковою угодою №6 від 31.07.2003р. був пролонгований до 31.07.2008р.
Крім того, 01 квітня 2000р. між фабрикою “Ремвзуття” та СПД ОСОБА_1 укладено договір оренди нежилого приміщення загальною площею 194,60 кв.м., що знаходиться на 4-му поверсі будівлі за адресою: АДРЕСА_1. Даний договір укладався строком до 31.12.2004р. та додатковою угодою №7 від 31.07.2003р. був пролонгований до 31.07.2008р.
Рішенням Одеської обласної ради № 139-ХХІV від 24.04.2003 р. „Про виділення зі складу цілісного майнового комплексу фабрики „Ремвзуття” багатоповерхової будівлі”, з метою забезпечення додаткових надходжень до обласного бюджету та підвищення ефективності використання майна спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст області, управління якими здійснює обласна рада, виділено зі складу цілісного майнового комплексу фабрики „Ремвзуття” багатоповерхову будівлю, що розташована за адресою: АДРЕСА_1; доручено управлінню обласної ради з питань використання майна та приватизації у місячний термін забезпечити виділення за розподільчим балансом зазначеної будівлі, надати в оренду вищевказану будівлю з надходженням орендної плати безпосередньо до обласного бюджету.
Але, незважаючи на прийняте обласною радою рішення, між фабрикою “Ремвзуття” та СПД ОСОБА_1 підписані додаткові угоди №№ 6, 7 від 31.07.2003р. до договорів оренди від 01.03.2000р. та від 01.04.2000р. про пролонгацію дії останніх. При цьому, вищезазначені угоди були погоджені начальником Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації.
29 грудня 2003 р. між Управлінням обласної ради з питань використання майна та приватизації та Товариством з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” укладено договір оренди майна, згідно умов якого Управління обласної ради з питань використання майна та приватизації зобов'язувалось передати, а ТОВ „Будсервіс” зобов'язувалось прийняти у строкове платне користування 2-й, 3-й, 4-й та 5-й поверхи будівлі та ліфт пасажирський 500, балансоутримувачем якого є Управління та яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою проведення підприємницької діяльності у сфері надання комунальних, побутових послуг.
Згідно свідоцтва про право власності НОМЕР_1 767/1000 частин об'єкту нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 належить на праві комунальної власності територіальній громаді Одеської області, в особі Одеської обласної ради.
Відповідно до ч. 2 ст. 10 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні”, обласні та районні ради є органами місцевого самоврядування, що представляють спільні інтереси територіальних громад сіл, селищ, міст у межах повноважень, визначених Конституцією України, цим та іншими законами, а також повноважень, переданих їм сільськими, селищними, міськими радами.
Частиною 5 ст. 16 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачено, що від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.
Статтею 43 Закону України „Про місцеве самоврядування в Україні” передбачений перелік питань, які вирішуються районними і обласними радами виключно на їх пленарних засіданнях, до яких, у тому числі, пунктом 20 віднесені питання щодо управління об'єктами спільної власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, що перебувають в управлінні районних і обласних рад.
Замовником підприємства майнового комплексу фабрики „Ремвзуття” -є Одеська обласна рада.
Таким чином майно, яке придбало чи отримало підприємство, є спільною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст області. Це майно підприємства не може бути предметом оренди, безоплатного користування, застави, внеском до статутного фонду інших юридичних осіб та не можу бути продано, передано або відчужено будь-яким чином без згоди власника.
Власник майна -Одеська обласна рада розпорядилась належним їй майном шляхом прийняття відповідного рішення про виділення будинку в якому знаходяться спірні приміщення із складу цілісного майнового комплексу фабрики „Ремвзуття” з моменту прийняття такого рішення, директор фабрики „Ремвзуття” не мав повноважень щодо розпорядження даним майном.
Рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 р. у справі № 16/316-05-6812 зокрема, визнано недійсними на майбутнє додаткові угоди № 6 від 31.07.2003 р. до договору оренди від 01.03.2000 р. та № 7 від 31.07.2003 р. до договору оренди від 01.04.2000 р. рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Оскільки строк дії договору оренди від 01.03.2000 р. закінчився 28.02.2005р., строк дії договору оренди від 01.04.2000 р. закінчився 31.12.2004р., у позивача припинилось право користування зазначеними орендованими приміщеннями, а отже договір оренди від 29.12.2003 р. ніяким чином не порушує права та охоронювані законом інтереси позивача, у зв'язку з чим підстав для звернення до суду з відповідним позовом позивач не має.
До того ж, рішенням господарського суду Одеської області від 24.10.2005 р. у справі № 16/316-05-6812 зокрема, у задоволенні позовної вимоги щодо визнання договору оренди від 29.12.2003 р. недійсним з підстав невідповідності вимогам чинного законодавства -відмовлено. Зазначене рішення набрало законної сили у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.
Таким чином, визнання відповідачем -Управлінням обласної ради з майнових відносин даних, що містяться в позовній заяві, не є обов'язковою умовою для задоволення позову.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Під помилкою слід розуміти таке неправильне сприйняття стороною суб'єкта, предмета чи інших істотних умов угоди, що вплинуло на її волевиявлення, при відсутності якого за обставинами справи можна вважати, що угода не була б укладена.
Оскільки факт помилковості укладення договору оренди, позивачем не доведено, підстав для визнання договору оренди недійсним, визнання першочергового права на укладення договору та зобов'язання укласти договір - господарський суд не вбачає.
До того ж, в обґрунтування позовної вимоги щодо визнання договору недійсним, позивач посилається на ст. 229 Цивільного кодексу України.
Цивільний кодекс України набрав чинності з 01 січня 2004 р.
Відповідно до п. 4 Перехідних положень Цивільного кодексу України, Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, які виникли після набрання ним чинності. Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли після набрання ним чинності.
Оскільки договір оренди нежилого майна, який позивач просить суд визнати недійсним з підстав укладення під впливом помилки -укладено 29 грудня 2003 р., на думку суду до нього повинні застосовуватися норми Цивільного кодексу Української РСР в редакції 1963 року.
Оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд вважає, що позовні вимоги необґрунтовані та не відповідають вимогам чинного законодавства, у зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 33,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову Суб'єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 до Управління з майнових відносин Одеської обласної ради та Товариства з обмеженою відповідальністю „Будсервіс” про визнання договору оренди недійсним, визнання першочергового права на укладення договору, зобов'язання укласти договір -відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня його підписання.
Підписано 22 червня 2006 р.
Суддя Петров В.С.