Справа №  2-а-9250/11  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ    

25 червня 2011 року                                                                         м.  Коломия

Суддя Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області Максимюк Р.Ю. розглянувши у порядку скороченого провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області про визнання незаконними відмови в перерахунку разової допомоги за втрату здоров’я, допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зобов’язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради про визнання незаконними відмови в перерахунку разової допомоги за втрату здоров’я, допомоги відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і зобов’язання вчинити певні дії.

Ухвалою Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 15 червня 2011 року відкрито скорочене провадження.

Відповідач подав заперечення проти позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши повідомлені обставини справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню з таких підстав:

Судом встановлено, що   ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 є особою, що потерпіла внаслідок Чорнобильської катастрофи. Положеннями статті 14 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» його віднесено до першої категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, внаслідок захворювання, пов'язаного від наслідків аварії на ЧАЕС та визнано інвалідом III групи, що підтверджується посвідченням серія А №434528 від 22 березня 2011 року, вкладкою №625121с від 22 березня 2011 року до посвідчення громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи категорія І серія А №434528. Управління праці та соціального захисту населення  Коломийської міської ради Івано-Франківської області є органом влади, який у місті Коломия Івано-Франківської області проводить нарахування та виплату щорічної грошової допомоги на оздоровлення відповідно до Закону  України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та разової компенсації за втрату здоров’я  як учасника ліквідації  наслідків аварії  на ЧАЕС відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На звернення позивача з приводу перерахунку та виплати допомоги та компенсації Управлінням було відмовлено у задоволені вимог щодо проведення такого перерахунку та виплати, у зв’язку з тим, що виплата допомоги проведена відповідно до ст.48   Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у розмірах, визначених постановами Кабінету Міністрів України   № 836 від 26 липня 1996 року та № 562 від 12 липня 2005 року для відповідної категорії осіб.

Право позивача на одержання щорічної допомоги на оздоровлення відповідачем не оспорюється, що вбачається з його заперечення від 21 квітня 2011 року за №702/01-17, а тому на підставі ч.3 ст.72 КАС України доказуванню не підлягає.

При цьому судом встановлено, що між сторонами виник публічно-правовий спір щодо захисту порушеного права інваліда - чорнобильця ІІІ групи на отримання належного розміру щорічної разової допомоги на оздоровлення та разової компенсації за втрату здоровя як учасника ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виходячи з розміру мінімальної заробітної плати.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на соціальний захист визначені Законом №796-XII «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до статті 48 вищевказаного Закону України (в редакції станом на момент виникнення спірних правовідносин), щорічна допомога на оздоровлення інвалідам першої і другої груп – п’ять мінімальних заробітних плат, інвалідам третьої групи – чотири мінімальних заробітних плати.

Таким чином, вихідним критерієм обчислення цих виплат є мінімальна заробітна плата. Розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. Розмір мінімальної заробітної плати на 2010 рік – встановлювався законом України про державний бюджет на відповідний рік.

Водночас суми, з яких здійснювався розрахунок виплат позивачу, передбачених Законом № 796-XII, визначалися згідно постанови Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У 2010 році позивач отримав 189 грн. 60 коп. щорічної разової допомоги на оздоровлення, а як учаснику ліквідації наслідків на ЧАЕС І категорії, інваліду ІІІ групи та одноразова компенсація учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, інваліду ІІІ групи – 189 грн. 60 коп.

Відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» одноразова компенсація учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які стали інвалідами внаслідок Чорнобильської катастрофи, виплачується в таких розмірах:  

      інвалідам І групи – 60 мінімальних заробітних плат;  

      інвалідам ІІ групи – 45 мінімальних заробітних плат;  

      інвалідам ІІІ групи – 30 мінімальних заробітних плат.  

Позивачем виплачено 189 грн. 60 коп. одноразової грошової компенсації на підставі Постанови Кабінету Міністрів України «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №836 від 26 липня 1996 року. 

Судом встановлено, що на період виникнення правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти (Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та Закон України про Державний бюджет України на  2010 рік), які мають однакову юридичну силу, але по різному встановлювали розмір допомоги на оздоровлення.

Отже, вирішальним в даному спорі є питання про пріоритет законів.

Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.

Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: «Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше».

За змістом частини третьої статті 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України.

Таким чином, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.

Закон України про Державний бюджет України на 2010 рік був прийнятий пізніше, а тому його норми мають пріоритет над нормами Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року № 10-рп визнані неконституційними положення законів України про Державний бюджет України на 2007 та 2008 роки, якими встановлено виплату щорічної разової допомоги у розмірі меншому, ніж він передбачений Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Тобто рішення Конституційного Суду України мають перспективну дію.

Таким чином, з 22 травня 2008 р. відновлено дію ст.48 вказаного Закону в попередній редакції, яка передбачає, що щорічна допомога на оздоровлення надається інвалідам ІІІ групи у розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат.   

Відповідно до частини другої статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Згідно зі статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Порушень ст.19 Конституції України відповідачем у спірних відносинах на час проведення виплат не вбачається.

Виходячи із загальних засад пріоритетності законів над підзаконними нормативними актами при вирішенні даного спору застосуванню підлягають саме  ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та законодавство щодо розмірів заробітних плат на 2010 рік, а не Постанови Кабінету Міністрів.

Згідно п.1 ст.13 «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», держава бере на себе відповідальність за завдану шкоду громадянам та зобов’язується відшкодувати її за пошкодження здоров’я або втрату працездатності громадянами та їх дітьми, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Суд вважає, що оскільки компенсаційні виплати особам регулюються Законом України, який має вищу юридичну силу над підзаконними актами, зменшення цих компенсаційних виплат заборонено Конституцією України, що підтверджується із року в рік рішеннями Конституційного Суду України позивач має право на отримання допомоги в розмірах встановлених ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Згідно із положенням ч.4 ст.9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акту Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов’язковість якого надана Верховною Радою України, або іншого правового акту, суд застосовує акт, який має вищу юридичну силу.

Тому, виходячи із загальних засад пріоритетності законів над урядовими нормативними актами, при вирішенні даного спору підлягає застосуванню ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а не Постанова Кабінету Міністрів України № 562.

За таких обставин дії відповідача щодо виплати позивачу допомоги на оздоровлення не в повному розмірі, встановленому ч.4 ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік слід визнати неправомірними, та з урахуванням положень п.2 ч.2 ст.162 КАС України зобов'язати відповідача відновити порушене право позивача на належний розмір щорічної разової допомоги на оздоровлення як інваліду ІІІ групи внаслідок захворювання, пов'язаного з наслідками на ЧАЕС.  

За таких обставин суд вважає, що відповідач зобов’язаний нарахувати та виплатити  позивачу одноразову компенсацію, в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, виходячи з встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік, як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як інваліду-чорнобильцю ІІІ групи з врахуванням виплаченої раніше суми, оскільки ця виплата носить одноразовий характер і позивач таким чином  вправі звернутися  в суд з відповідною вимогою  в будь-який час, тому суд вважає, що позивач не пропустив строк звернення до суду.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що відповідачем  порушено право позивача на отримання одноразову компенсацію як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС як інваліду-чорнобильцю у розмірі, встановленому Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому його позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими й підлягають задоволенню.

Оскільки виключними повноваженнями щодо нарахування та виплати такої допомоги наділені органи праці та соціального захисту населення, то відсутні підстави для визначення у судовому порядку конкретного розміру оспорюваної допомоги за вказаний період.

Керуючись ст.ст.19, 22 Конституції України, ст. 48 Закону України «Про статус і  соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 8-11, 71, 86, 160-163, 183-2, 257 КАС України, суд, -  

ПОСТАНОВИВ:

     Позовну заяву задовольнити.

Визнати неправомірними дії Управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області щодо відмови ОСОБА_1  в перерахунку щорічної грошової допомоги на оздоровлення та разової компенсації відповідно до ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати управління праці та соціального захисту населення Коломийської міської ради Івано-Франківської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоплачену суму щорічної допомоги на оздоровлення відповідно до ч.4 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2010 рік, виходячи з встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2010 рік» розміру мінімальної заробітної плати на день такої виплати, з урахуванням раніше проведених виплат у 2010 році та разову компенсацію в розмірі тридцяти мінімальних заробітних плат, виходячи з встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2011 рік» розміру мінімальної заробітної плати на 2011 рік, у зв’язку з втратою здоров’я як інваліда ІІІ групи, захворювання якого пов’язане з участю в роботах по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, відповідно до вимог Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» .  

Постанова підлягає негайному виконанню. Згідно ст.257 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Відповідачу по справі подати до суду звіт про виконання постанови протягом одного місяця після отримання її копії.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Коломийський міськрайонний суд Івано-Франківської області протягом 10 днів з дня отримання копії постанови з одночасно надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.

                    Суддя                                                    Максимюк  Р.  Ю.