Справа №2-922/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

10.06.2011 р.

м.Калуш          

Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі:

                   головуючої судді                                           Кардаш О.І.

                   секретаря                                                        Боднар Н.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до  ОСОБА_2, ОСОБА_3  про визнання договору дарування удаваним, визнання укладеним договору купівлі-продажу  та визнання права власності  на ?  частину квартири,

                                                        ВСТАНОВИВ:

          Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що  він перебував в зареєстрованому шлюбі з  ОСОБА_2Є з 15.09.1990 року, який розірвано 03.02.2009 року . Починаючи з 2000 року  позивач  неодноразово  їздив за кордон  з метою  заробітку  для купівлі житла для сім’ї. З-за кордону він постійно надсилав дружині кошти, а також  привозив гроші готівкою. Тому, коли відповідна сума була зібрана, ними спільно було вирішено придбати житло. Так, в липні 2003 року в телефонному режимі  позивач з закордону надав згоду на купівлю трикімнатної квартири. Надалі позивач разом з дружиною та двома дітьми перейшли проживати у  квартиру №6 будинку №43 що по вул. Чорновола в м.Калуш. В  лютому 2009 року  шлюб між ними було розірвано, однак позивач і надалі проживав в  даній квартирі. Після звернення  ОСОБА_2  до суду з заявою про стягнення аліментів на утримання дітей, позивач поставив питання про розмін квартири  на  двокімнатну та однокімнатну. Саме тоді йому стало відомо, що ОСОБА_2 було укладено договір  дарування квартири і єдиним власником вищевказаної квартири є вона, хоча насправді ОСОБА_3 продав  вказану квартиру і за неї отримав  кошти, тобто  за умовами договору  купівлі –продажу.  Тому , позивач вважає, що договір дарування квартири , яка знаходиться  за адресою м.Калуш по вул. Чорновола , 43/6 є удаваним правочином і він укладений  ОСОБА_2 з метою  приховання іншого правочину, а саме договору  купівлі –продажу. І оскільки дана квартира була придбана у  ОСОБА_3  під час  перебування в шлюбі позивача з ОСОБА_2 , тому  ОСОБА_1  має право на ? частину вказаної квартири. Просить поновити строк звернення до суду за вказаним позовом, оскільки про те, що квартира була подарована, а не придбана на підставі договору купівлі-продажу тільки в листопаді 2010 року, коли в нього виник намір розміну вказаної квартири та  визнати договір  дарування  удаваним , визнати укладення договору купівлі-продажу та визнати  за ним право власності на ? частину квартири.  

           Позивач та представник позивача ОСОБА_4»єнко Н.С. в судовому засідані позовні вимоги підтримали.  

           Відповідачка ОСОБА_2 позов  визнала частково, пояснивши, що дійсно в 2003 році нею було оплачено 15 000 доларів США за придбання квартири в м.Калуші по вул..Чорновола,43/6, а договір був укладений як дарування. А тому, позов в частині визнання договору дарування удаваним і визнання укладення договору купівлі-продажу квартири визнає. Щодо  визнання права власності за відповідачем на 1/2 частини спірної квартири, вважає, що позивач пропустив строк звернення до суду оскільки йому було відомо про укладення договору дарування. І в цій частині позову слід відмовити.

          Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні позов визнав пояснивши, що він дійсно продав вказану квартиру  ОСОБА_2 і отримав за це кошти. Не заперечує проти задоволення позову.

             Суд, заслухавши пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, вважає, що  позов підлягає до задоволення з таких підстав.

  Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували в зареєстрованому шлюбі з 15.09.1990 року, який розірвано  03 лютого 2009 року (а.с.12). Починаючи з 2000 року  позивач  неодноразово  їздив за кордон  з метою  заробітку  для купівлі житла для сім’ї, про що свідчить закордонний паспорт з відповідними  відмітками візи про перетинання кордону (а.с.6). Під час перебування за кордоном позивача,  ОСОБА_2 за спільні кошти  подружжя було придбано  квартиру №43, що в м. Калуш по вул. Чорновола,6  у ОСОБА_3, про що укладено договір  дарування (а.с.7).

Відповідно до ст. 717 ЦК України  за договором дарування одна сторона передає або зобов»язується передати в майбутньому другій стороні безоплатно  майно (дарунок)  у власність.

Згідно ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець)  передає або зобов»язується передати майно (товар)  у власність другій стороні (покупцеві) , а покупець приймає або зобов»язується прийняти майно (товар)  і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до умов  ст. 235 ЦК України  удаваним є правочин, який вчинений сторонами  для приховання іншого правочину, який  вони насправді вчинили. Якщо судом  буде встановлено, що правочин був вчинений сторонами  для приховання іншого правочину, який вони насправді вчинили, відносини сторін регулюються правилами щодо правочину, який сторони насправді вчинили.   

В судовому засіданні  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтвердили, що  фактично між ними був укладений договір-купівлі продажу, згідно якого ОСОБА_2Є передала ОСОБА_3 15 000 доларів за придбання квартири АДРЕСА_1.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що  між сторонами не відбулося безоплатної передачі майна, то в даному випадку слід визнати укладеним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 і відносини які виникають слід регулювати за правилами даного правочину.

Згідно ст.ст. 60,70 СК України  майно, набуте подружжям за час шлюбу належить дружині та чоловікові  на праві спільної сумісної власності, та в разі поділу його частки є рівними.

Враховуючи, що квартира АДРЕСА_2 була придбана за час шлюбу,  то суд визнає, що вона належить сторонам на праві спільної власності та визнає за кожним із подружжя (ОСОБА_1 та ОСОБА_2Є ) право власності по ? на зазначену квартиру.

Суд визнає, що позивач пропустив строк звернення до суду з поважних причин, оскільки на час укладення спірного договору перебував за кордоном, що підтверджено відмітками в закордонному паспорті (а.с.6) та про факт укладення договору дарування довідався в  листопаді 2009 року, а тому поновляє йому такий строк.

 Доводи відповідачки ОСОБА_2Є про те, що позивачу було відомо про укладення договору дарування  нічим не підтверджені і не можуть судом братися до уваги.

          На підставі викладеного та керуючись ст.ст.235, 655, 717 ЦК України, ст.ст. 60,70 СК України,  ст.ст. 209, 212, 214-215  ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

 Позов задовольнити.

 Визнати  договір дарування квартири укладений між  ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 від 30 липня 2003 року –удаваним правочином.

Визнати, що між ОСОБА_2 та  ОСОБА_3 був укладений договір купівлі-продажу квартири №6, що знаходиться в м. Калуш по вул. Чоровола ,43 Івано-Франківської області.

Визнати за  ОСОБА_1  право власності на ? частку квартири №6, що знаходиться в м.Калуш по вул.Чоровола, 43 Івано-Франківської області.

          Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

          Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення , апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії рішення.   

                ГОЛОВУЮЧА: