Справа №2-518/11

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М          У К Р А Ї Н И

07.06.2011 р.

м.Калуш

          Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області в складі :

                                     головуючої     судді                     Кардаш О.І.

                                     секретаря                                      Боднар Н.Ю.

                                    з участю  представника                ОСОБА_1

                                     позивача                                       ОСОБА_2

                                     відповідача                                   ОСОБА_3

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в залі суду в м.Калуші цивільну справу за  позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про захист честі і гідності та стягнення моральної шкоди,

                                                              ВСТАНОВИВ :

                    Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом посилаючись на те, що з відповідачкою по справі він перебував у зареєстрованому шлюбі, від якого є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. Рішенням Калуського міськрайонного суду від 21.05.2009 року шлюб між сторонами розірвано. Незважаючи, що шлюбні стосунки припинено відповідачка безпідставно наговорює на нього всілякі нісенітниці та писати скарги на неіснуючі з його боку відносно неї неправомірні вчинки. Ці обставини йому відомі від знайомих та родичів, а також за фактом розгляду заяв відповідачки він давав пояснення дільничному інспектору. На всі ці обставини він ставився з розумінням, розуміючи, що їх підґрунтям є припинення шлюбу.

                    Працюючи директором Студінської школи, 28.01.2001 року його було викликано у відділ освіти Калуської РДА з приводу направленої відповідачкою заяви адресована начальнику Калуського УСБУ та начальнику відділу освіти Калуської РДА. В цій заяві відповідачка просить вжити заходів відносно нього мотивуючи тим, що він часто буває в нетверезому стані, веде аморальний спосіб життя, чинить психологічний тиск на дитину і найобурливіше –в присутності сина нібито поводиться аморально. В цій заяві відповідачка просить прийняти міри відносно  нього та розглянути питання доцільності його перебування на посаді директора школи. Вважає, що такі дії відповідачки являються грубим порушенням його, гарантованих конституцією про захист честі та гідності, а її заяву цілковитою видумкою не підтверджену жодними доказами та просить суд зобов»язати її вибачитися перед позивачем та відкликати написану заяву у відділ освіти на відділ УСБУ.

                    Крім того, позивач зазначає, що відповідачка своїми діями завдала йому моральну шкоду, оскільки він переніс психологічну травму, нервово переживав та вимушений був виправдовуватися, за те, що не вчиняв та яку оцінює в 5000 грн.

                    В судовому засіданні позивач позов підтримав та просив суд його задовольнити в повному обсязі.

                    Відповідач позов не визнала та суду пояснила, що  після розірвання шлюбу в 2009 році вона з позивачем разом  проживали до липня 2010 року, після чого вона разом з сином проживала у своїх батьків. Син зустрічався з батьком, однак після цих зустрічей дитина перебувала в пригніченому стані. Факти, які викладені в написаній нею заяві до відділу освіти відповідають дійсності, до відділу СБУ заяву вона не направляла, а тому  просить суд відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку сторін, свідків та перевіривши матеріали справи, вважає, що позов підлягає до часткового задоволення  наступних підстав.

Встановлено, що сторони по справі  перебували у зареєстрованому шлюбі, який згідно рішенням Калуського міськрайонного суду від 21.05.2009 року розірвано. Від спільного проживання є син ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

          27.01.2011 року відповідачка звернулася з заявою до начальника відділу освіти Калуської районної державної адміністрації про притягнення до відповідальності позивача за розбещення неповнолітнього сина та про розгляд питання щодо доцільності перебування його на посаді директора школи. Зокрема, позивачкою були викладені факти стосовно дій відповідача,  які негативно впливають на їх дитину. Вказує, що відповідач веде аморальний спосіб життя, зловживає алкоголем, чинить на дитину психологічний тиск (а.с.6).

          Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства було проведено службове розслідування щодо фактів, викладених у           скарзі відповідача і встановлено, що «звернення ОСОБА_5 містить в собі неправдиві та суперечливі покази», тобто наведені факти щодо незаконних дій позивача не знайшли свого підтвердження (а.с.11-12).

          Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 підтвердив,  що він працює в одному кабінеті з позивачем і 26.12.2008 року відповідач особисто приніс квитанцію про оплату штрафу, заперечив факт отримання ОСОБА_7 коштів в сумі 340 грн.

                    Позивач, вважаючи, що викладені відповідачем відомості порочать його честь, гідність  та ділову репутацію вирішив звернутися до суду за захистом свого права.

            Однак, відповідно до ст.40    Конституції   України  усі  мають    право     направляти      індивідуальні      чи     колективні     письмові  звернення або особисто звертатися  до  органів державної  влади,  органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів,  що зобов'язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.                    

          Згідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від  27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи»  коли  особа звертається до зазначених органів із заявою,  в якій міститься  та чи  інша  інформація,  і  в  разі,  якщо  цей  орган  компетентний перевірити таку інформацію  та  надати  відповідь,  проте  в  ході перевірки  інформація  не  знайшла  свого  підтвердження,  вказана обставина не може сама по  собі  бути  підставою  для  задоволення позову,  оскільки  у  такому  випадку    мала   місце     реалізація   особою   конституційного       права,    передбаченого   ст.40 Конституції, а не  поширення недостовірної інформації.

          Аналізуючи вищенаведені обставини, суд вважає, що відповідачем при зверненні до компетентних органів зі скаргою на дії ОСОБА_7 було реалізоване надане Конституцією України право на звернення, а встановлена обставина, яка полягає у не підтвердженні  викладеної інформації  не може бути підставою для задоволення позову. Інших обставин, які б свідчили про поширення відповідачем недостовірної інформації в судовому засіданні не було встановлено.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 258, 277  ЦК України,  п.15 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій»,  ст.ст.209, 214-215, 218ЦПК України, суд,

                                                 ВИРІШИВ :

          Позов задовольнити частково.

          ОСОБА_8 ОСОБА_9 відкликати заяву від 26.01.2011 року адресовану в відділ освіти Калуської районної державної адміністрації відносно ОСОБА_2, як таку, що написана неправдиво.

          Стягнути з ОСОБА_3 в користь ОСОБА_2  1000 грн. моральної шкоди та 126 грн. судових витрат по справі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання  апеляційної скарги, якщо  апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення,  якщо його не скасовано, набирає законної сили  після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Івано-Франківської області через Калуський міськрайонний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення, апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення в цей же термін з дня отримання копії рішення.

                                ГОЛОВУЮЧА: