Справам 1-203/2007 рік
ВИРОК
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
27 березня 2007 року Бердичівський міськрайонний суд Житомирської області у складі: головуючого-судді Вельмик А.Е., при секретарі Слабик О.М., з участю прокурора Замеги О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальну справу по обвинуваченню -
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Комунаркськ Луганської області, росіянина, громадянина України, з середньою освітою, вдівця, не працюючого, проживаючого АДРЕСА_1, раніше не судимого, за ст.ст.358 ч.2, 358 ч.3 КК України,
ВСТАНОВИВ:
На початку грудня 2006 року ОСОБА_1 за попередньою змовою з ОСОБА_2, працюючого на посаді голови сільської ради с. Городківка Андрусівського району Житомирської області, на виготовлення підробленого документа, за місцем свого проживання в АДРЕСА_1, вклеїв в бланк посвідчення свою фотокартку. Бланк посвідчення із вклеєною фотокарткою на наступний день ОСОБА_1 передав ОСОБА_2, який, зайшовши в приміщення сільської ради с. Городівка Андрусівського району Житомирської області, повернув посвідчення ОСОБА_1 із відтиском гербової печатки. В подальшому ОСОБА_1 за місцем свого проживання особисто вписав в посвідчення НОМЕР_1 своє прізвище, ім.»я та по батькові і рік народження. Усвідомлюючи, що пенсійне посвідчення підроблене, ОСОБА_1 з метою безкоштовного проїзду в електропоїздах від станції Бердичів до станції Козятин, подавав в залізнічні каси підроблене пенсійне посвідчення НОМЕР_1, на підставі якого отримував квитки безкоштовного проїзду, хоча насправді пільг на безкоштовний проїзд як пенсіонер за віком не мав.
Так, 30.12. 2006 року ОСОБА_1 на залізничній станції Бердичів, пред'явивши у касу підроблене пенсійне посвідчення, отримав безкоштовний квиток до станції Козятин. З даним квитком ОСОБА_1 сів в електропоїзд № 6250 сполученням «Бердичів - Козятин» і їхав ним до станції Козятин. 30.12.2006 року о 9 годині під час руху електропоїзда на перегоні «Бердичів - Іванківці», при перевірці проїзних квитків провідниками - касирами, ОСОБА_1 пред'явив підроблене пенсійне посвідчення та квиток безкоштовного проїзду провіднику - касиру ОСОБА_3, яка передала дані документи працівникам міліції.
Підсудний вину свою визнав повністю. В судовому засіданні показав, що дійсно в грудні 2006 року попросив знайомого ОСОБА_2, працюючого сільським головою, поставити в пенсійному посвідченні гербову печатку сільської ради. Пояснив, що це посвідчення хоче використовувати для безкоштовного проїзду в транспорті. ОСОБА_2 погодився і поставив в посвідченні гербову печатку, а він вклеїв в нього свою фотокартку та вписав анкетні дані. На підставі даного посвідчення він отримував в касах безкоштовні квитки та їздив в електропоїздах. 30.12.2006 року підроблене пенсійне посвідчення у нього було виявлено та вилучено. ОСОБА_1 пояснив також;, що пенсіонером за віком він не являється. У вчиненому злочину розкаюється.
Крім визнання підсудним вини, його вина у вчиненні злочину також стверджується матеріалами справи.
Відповідно до висновку експерта № 2 від 09.01.2007 року (а.с.43-45), в пенсійному посвідченні НОМЕР_1 заповненому на прізвище ОСОБА_1 1947 року
2
народження, ознак переклейки фотокартки не виявлено, відтиск круглої гербової печатки на 1-й сторінці посвідчення не відповідає відтискам круглої гербової печатки Управління праці та соціального захисту населення андрусівської районної державної адміністрації житомирської області.
Про те, що підсудний не отримує пенсію та йому не видавалося пенсійне посвідчення НОМЕР_1, яке 30.12.2006 року ОСОБА_1 добровільно видав, свідчать довідки з Управління праці та соціального захисту населення Андрусівської районної державної адміністрації (а.с.16), Управління пенсійного фонду України у м. Козятині Вінницької області (а.с.17) та Управління Пенсійного фонду України в Андрусівському районі Житомирської області ( а. с. 18).
За клопотанням прокурора, проти якого не заперечили інші учасники судового розгляду, суд визнав недоцільним досліджувати інші докази стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.
Оцінюючи докази в їх сукупності суд знаходить вину ОСОБА_1 в підробленні посвідчення, яке видається чи посвідчується підприємством, установою, організацією, і яке надає права або звільняє від обов'язків, з метою використання його підроблювачем, вчинені за попередньою змовою групою осіб, доведеною і кваліфікує його дії за ст. 358 ч.2 КК України.
Дії ОСОБА_1, що виразилися у використанні підробленого документа, суд кваліфікує за ст. 358 ч. 3 КК України.
При призначенні покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який за місцем проживання характеризується позитивно, до кримінальної відповідальності притягується вперше, не працює, і вважає можливим призначити покарання у вигляді обмеження волі.
Відповідно до ст.66 ч.1 п.1 КК України, обставинами, що пом'якшують покарання, суд визнає щире каяття підсудного та активне сприяння розкриттю злочину.
Обставин, що обтяжують покарання, суд не виявив.
Враховуючи наведене, при наявності пом'якшуючих покарання обставин, а також приймаючи до уваги, що підсудний вину визнав повністю, негативно ставиться до своїх дій, суд приходить до висновку про можливість виправлення ОСОБА_1 без відбування покарання, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України.
Керуючись ст. ст. 323, 324 КПК України, суд,
ЗАСУДИВ:
ОСОБА_1 за ст. 358 ч. 2 КК України до двох років обмеження волі, за ст. 358 ч.3 КК України до 1 року обмеження волі.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК України остаточно покарання визначити за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначивши два роки обмеження волі.
На підставі ст.ст. 75, 76 ч.1 п.3 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання, якщо він протягом іспитового строку один рік не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки - повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання, роботи.
До вступу вироку в законну силу міру запобіжного заходу у вигляді підписка про невиїзд - залишити без змін.
Речові докази - пенсійне посвідчення НОМЕР_1 на ім.»я ОСОБА_1 та два безкоштовний квиток - залишити при справі.
На вирок може бути подано апеляцію протягом 15 діб з часу проголошення до апеляційного суду Житомирської області через Бердичівський міськрайонний суд.