Справа №  2-а-6064/11

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М    У К Р А Ї Н И

 30 червня 2011 року                           Корюківський районний суд Чернігівської області у складі:

          головуючого –судді  Чурупченка М.І.,

          при секретарі –Макуха О.О.,                          

розглянувши матеріали справи за адміністративним позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області про визнання дій неправомірними та зобов’язання вчинити певні дії, щодо нарахування і виплати основної та додаткової пенсії відповідно ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року і допустити негайне виконання постанови суду, -

В С Т А Н О В И В :

06 червня 2011 року ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 звернулись до суду з адміністративним позовом до управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, в якому просять: визнати дії відповідача щодо невиплати їм державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року в меншому розмірі, ніж це передбачено ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- неправомірними; стягнути з відповідача на їх користь суму недоотриманої частини пенсії (основної та додаткової) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року в розмірі 4251,40 грн. кожній; допустити негайне виконання постанови суду у частині стягнення пенсії (основної та додаткової) за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року.

Свої вимоги мотивують тим, що перебувають на обліку в Управлінні та отримують пенсію згідно Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», відповідно до ст.ст. 50, 54 якого особам, віднесеним до категорії 1, інвалідам 3-ї групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, в розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком та державна пенсія у розмірі не нижче 6 мінімальних пенсій за віком, але відповідач призначив та виплачує їм пенсію у розмірі, який є значно нижчим, за розмір пенсії, передбачений згаданим законом, що є порушенням їх прав та інтересів, тому вони і звернулись до суду з вказаним позовом.

В судове засідання позивачі ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 не з’явились, надали заяви про розгляд справи без їхньої участі, свої позовні вимоги підтримують у повному обсязі та просять їх задовольнити.

В судове засідання представник відповідача не з’явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, просить відмовити у задоволенні позову.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, суд дійшов висновку, що  позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 (позивачі), є інвалідами 3-ї групи, їх інвалідність пов’язана з впливом аварії на ЧАЄС, крім того, ч.1 ст. 14 Закону України від 28.02.1991 року №796-ХІІ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»їх віднесено до 1 категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи (посвідчення серія А №439533 від 30.09.2003 року, посвідчення серія А №103268 від 17.03.1999 року, посвідчення серія А №430268 від 18.06.2004 року, посвідчення серія А №113018 С від 25.07.2007 року, посвідчення серія А №117250 С від 16.07.2008 року, посвідчення серія А №113493 від 05.06.2001 року, посвідчення серія А №409903 від 30.01.2002 року). Позивачі знаходяться на обліку в Управлінні, як одержувачі пенсії по 3-й групі інвалідності, захворювання пов’язане з впливом аварії на ЧАЕС 1-ї категорії, згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Позивачам, як інвалідам 3-ї групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, відповідачем за період з 01.05.2011 року по 31.05.2011 року призначена державна пенсія та додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно Постанов КМУ №654 від 16.07.2008 року «Про підвищення рівня пенсійного забезпечення громадян»та №530 від 28.05.2008 року «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян».

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров’я, створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Також Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»регулюються умови призначення і виплати пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи. Призначення і виплата таких пенсій здійснюється управліннями Пенсійного фонду України в районних, районних у містах Києві та Севастополі за місцем реєстрації або місцем проживання постраждалих осіб.

    За таких обставин управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області є належним відповідачем в даній справі.     

Згідно із ст. 49 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі Закон №796-ХІІ) пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Відповідно до ч.4 ст. 54 Закону України №796-ХІІ, в якій наведено підстави та умови призначення державних пенсій особам, віднесеним до категорії I, в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів 3-ї групи, щодо яких установлено зв’язок із Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими ніж шість мінімальних пенсій за віком.

Відповідно до ч.1 ст. 50 Закону України №796-ХІІ інвалідам 3-ї групи призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком, виплата якої здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу.

Вихідним критерієм розрахунку державної пенсії є мінімальна пенсія за віком. У відповідності із ст. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 року №1058-ІV мінімальна пенсія - це державна соціальна гарантія, розмір якої визначається цим Законом. Причому виключно Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»визначається мінімальний розмір пенсії за віком (ч.2 ст. 5 цього Закону). Так, відповідно до ч.1 ст. 28 зазначеного Закону мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. Прожитковий мінімум у відповідності до п.5-3 ч.2 ст. 38 Бюджетного Кодексу України визначається виключно Законом України про Державний бюджет. У відповідності із зазначеними нормами саме Законами України про Державний бюджет на відповідні роки визначено прожитковий мінімум, в тому числі для осіб, які втратили працездатність.

За позицією колегії суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України (постанова від 24.02.2009 року) - з огляду на загальні засади пріоритету законів над підзаконними актами при розрахунку державної пенсії, передбаченої ч.4 ст. 54 Закону N796-ХІІ, обґрунтованим буде застосування розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановлений у Законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з урахуванням якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком. При цьому положення ч.3 ст. 28 Закону N1058-ІV не є перешкодою для застосування мінімальної пенсії за віком для розрахунку інших, пов’язаних із нею пенсій чи доплат, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого мінімального розміру пенсії за віком, крім передбаченого ч.1 цієї статті.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2007 рік»від 19.12.2006 року №489-V та Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України»від 28.12.2007 року були внесенні обмеження до застосування ст.ст. 50, 54 ЗУ №796-ХІІ в частині розміру виплат на 2007-2008 роки, однак рішеннями Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року №6-рп/2007 та від 22 травня 2008 року №10-рп/2008, який визнав неконституційними вищезгадані положення Законів України про Державний бюджет України на 2007, 2008 роки, відновлено право громадян, захворювання, яких пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС, на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, у вказаних в Законі №796-ХІІ розмірах, тобто інвалідам 3-ї групи у розмірі не нижчому 6 мінімальних пенсій за віком та в розмірі 50% мінімальної пенсії за віком.

Згідно ч.2 ст. 152 Конституції України, Закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.           

         Згідно із статтею 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік»від 23 грудня 2010 року прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць встановлено для осіб, які втратили працездатність, у розмірі: з 01 січня –750 гривень, з 01 квітня –764 гривні, з 01 жовтня – 784 гривні, з 01 грудня –800 гривень.

         Правовою підставою позовних вимог є ч.3 ст. 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка набрала чинності 31 жовтня 2006 року, якою зазначено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до ст. 54 цього Закону, а також розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, особам, віднесеним до 1, 2, 3, 4 категорій, та розмір щомісячної компенсації сім’ям за втрату годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи. Перерахунок пенсії здійснюється з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.

Таким чином, управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області повинно було без додаткового звернення перерахувати позивачам пенсію, у зв’язку із збільшенням розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного Законом України Про Державний бюджет України на відповідний рік, відповідно до ст.ст. 50, 54, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Оскільки позивачам призначена 3 група інвалідності у зв’язку з впливом наслідків аварії на ЧАЕС, пенсійні виплати фактично є компенсацією за відшкодування ядерної шкоди, заподіяної життю і здоров’ю.

Згідно із ст. 71 Закону №796-ХІІ дія положень цього Закону не може призупинятися іншими законами, крім законів про внесення змін до цього Закону, при цьому, Законом України про Державний бюджет України на 2011 рік до 19.06.2011 року не було внесено обмежень до застосування Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»в частині розміру виплат, а тому виходячи з цього, розмір державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, для інвалідів 3-ї групи, віднесених до 1 категорії постраждалих внаслідок аварії на ЧАЕС, до 19.06.2011 року має складати відповідно не нижче 6 мінімальних пенсій за віком та 50% мінімальної пенсії за віком, як це зазначено в ст.ст. 50, 54 Закону №796-ХІІ.

Так в своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 року Конституційний Суд України зазначив, що утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до ч.2 ст. 6, ч.2 ст. 19, ч.1 ст. 68 Конституції України (254к/96-ВР) вони є загальнообов’язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов’язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.                                 

Конституційний Суд України неодноразово розглядав проблему (про що зокрема зазначено у рішенні №8-рп/2005 від 11 жовтня по справі №1-21/2005), пов’язану з реалізацією права на соціальний захист, неприпустимістю обмеження конституційного права громадян на достатній життєвий рівень, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція та Закони України виокремлюють певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них зокрема, належать громадяни, яким пенсія призначається за спеціальними законами. У рішеннях Конституційного Суду України зазначалося, що пільги, компенсації, гарантії є видом соціальної допомоги і необхідною складовою конституційного права на достатній життєвий рівень, тому звуження змісту та обсягу цього права шляхом прийняття нових законів або внесення змін до чинних законів за статтею 22 Конституції України не допускається.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 13.06.2007 року №8 «Про незалежність судової влади»(абз.1 п.19) визначено, що до статей 8 та 22 Конституції України не підлягають застосуванню судами закони та інші нормативно-правові акти, якими скасовуються конституційні права і свободи людини та громадянина, а також нові закони, які звужують зміст та обсяг встановлених Конституцією України і чинними законами прав і свобод.

Необхідно також зазначити, що конституційні принципи, на яких базується здійснення прав і свобод людини і громадянина в Україні, включаючи і право на пенсійне забезпечення, передбачені ст.ст. 1, 3, ч.2 ст. 6, ст. 8, ч. 2 ст. 19, ст.ст. 22, 23, ч.1 ст. 24 Конституції України, набуте у сфері пенсійного забезпечення, не може бути скасоване, звужене. Правовою гарантією забезпечення державою даного права є виконання прийнятих на себе зобов’язань, виходячи з положень принципу верховенства права, закріпленого як статтею 8 Конституції України, так і статтею 8 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.     

Тобто, відповідачем неправомірно, зокрема, у порушення ст. 19 Конституції України, занижений розмір пенсійного забезпечення, обов’язок виплати якого покладено на відповідача, у зв’язку з чим дії відповідача є такими, що порушують права позивачів на отримання державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров’ю, відповідно до ст.ст. 49, 50, 54, 67 Закону №796-ХІІ та ст. 46 Конституції України.

Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»Кабінет Міністрів України уповноважено приймати виключно роз’яснення порядку застосування Закону, а не визначати сам порядок. Таким чином, ст. 62 Закону №796-ХІІ на Кабінет Міністрів України покладена функція роз’яснення порядку застосування цього закону, а не встановлення нових розмірів державної та додаткової пенсії даній категорії осіб.

       Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню, а сторони звільнені від сплати державного мита відповідно законодавства, тому ці витрати слід віднести за рахунок держави.

    Керуючись ст.ст. 1, 6, 8, 19 22, 46, 55, 68, 152 Конституції України, Рішеннями Конституційного Суду України від 09.07.2007 року №6-рп/2007, від 22.05.2008 року №10-рп/2008,  ст.ст. 49, 50, 54, 67, 71 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст. 21 Закону України «Про державний бюджет України на 2011 рік», ст.ст. 5-14, 17-19, 71, 88, 99-100, 104, 122, 158-163, 167 КАС України, -

п о с т а н о в и в :

Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7  - задовольнити.

Визнати протиправними дії управління Пенсійного фонду України в Корюківському районі Чернігівської області, щодо відмови у перерахунку належних розмірів основної та додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»- ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року, як інвалідам 3- ї групи захворювання, пов’язаного з наслідками аварії на ЧАЕС 1-ї категорії.

Стягнути з управління Пенсійного фонду України у Корюківському районі Чернігівської області на користь ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 по 4251,40 грн. кожному всієї суми боргу по пенсії (основної та додаткової) за період з 01 травня 2011 року по 31 травня 2011 року відповідно ст.ст. 54, 50 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Допустити негайне виконання постанови суду в частині стягнення всієї суми боргу по пенсійних виплатах ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 відповідно ст. 256 ч.2 п. 1 КАС України.

Звільнити сторони від сплати державного мита відповідно законодавства і ці витрати віднести за рахунок держави.

Копію постанови виготовленої в повному обсязі направити сторонам до відому.          

На постанову суду протягом десяти днів з дня її проголошення може бути подана апеляційна скарга. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.       

          Суддя                                                                                М. І. Чурупченко