Справа № 22-174 2007 p.                              Головуючий у 1 інстанції: Новосад М. Д.

Категорія:   п.44                                                                       Доповідач: Петричка П.Ф.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року травня 7 дня Колегія суддів Судової палати в цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

Головуючого: Петричка П.Ф. Суддів: Штефаніци Ю.Г.,  Павлишина О.Ф. При секретарі: Жукровській Х.І. З участю: представника виконкому Червоноградської міської ради Красуляк Л.Ю. та представника КП „Червоноградводоканал"

розглянувши в судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 вересня 2006 р. по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3,  ОСОБА_4,  Червоноградської міської ради, ОСОБА_5,  ОСОБА_6,  про визнання недійсним приватизації квартири та її примусовий обмін,  -

встановила:

Оскаржуваним рішенням у задоволенні позову відмовлено.

Не погодившись з рішенням,  в апеляційній скарзі позивачка зауважила,  що суд не дослідив обставин справи,  не взяв до уваги вчиненого відповідачами шахрайства з її майном і житлом,  не взяв до уваги письмових свідчень та показань свідків. Суд зробив неправильний висновок по обставинах приватизації квартири та щодо пропуску строку позовної давності. За  ст. 47 ЦК України в редакції 1963 р. договір обміну мав би бути посвідчений нотаріально. Суд не подумав зобов'язати відповідачів гідно утримувати її в старості та припинити знущання. Суд порушив норми процесуального права.

Просила скасувати рішення суду.

Належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи позивачка,  її представник та відповідачі в судове засідання не з'явились та не повідомили про причини неявки.

Заслухавши доповідача,  пояснення представників третіх осіб в заперечення скарги ,  перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає,  що її слід задоволити частково.

Розглядаючи спір,  ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог,  суд вірно послався на ч.2  ст. 8 закону України „Про приватизацію державного житлового фонду" та Положення про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян (п.5),  які вимагають письмової згоди всіх повнолітніх членів сім'ї наймача на приватизацію,  а отже,  підтвердження вільного

волевиявлення цих осіб,  однак суд не врахував об'єктивних обставин проведення приватизації спірної квартири зокрема підписання заяви на приватизацію.

Суд не взяв до уваги заперечень позивачки вияву її волі на приватизацію квартири,  підписання нею заяви та визнання відповідачкою факту підписання заяви від імені позивачки.

Доводи позивачки нічим не спростовані,  а підтверджені її неодноразовими поясненнями і зверненнями до прокурора та міліції м.  Червонограда.

Натомість пояснення відповідачки щодо підписання заяви на приватизацію за згодою^дозволом позивачки нічим не підтверджені,  крім особистих заяв.

Те,  що позивачка не підписувала заяви сторони підтвердили однозначно.

Отже,  письмової згоди на приватизацію квартири,  як цього вимагає Закон,  позивачка не давала.

Об'єктивно,  позивачка маючи до обміну повноцінну однокімнатну квартиру,  разом з такою ж квартирою відповідачів,  отримавши внаслідок обміну трикімнатну квартиру,  після її приватизації стала співвласником у спільній частковій власності разом з іншими,  крім неї,  чотирьома членами сім'ї.

Тому в цій частині рішення суду слід скасувати,  ухвалити нове та визнати недійсною приватизацію квартири та рішення органу приватизації в цій частині.

Вимога про проведення примусового обміну спірної квартири і повернення позивачці квартири рівноцінної займаній нею до обміну безпідставна,  оскільки проведення примусового обміну можливе при наявності конкретних квартир та згоди їх наймачів.

Безпідставним є посилання апелянта на  ст. 47 ЦК України в редакції 1963 р. про нотаріальне посвідчення договору обміну.

Добровільність обміну,  отже особисте волевиявлення підтвердила сама позивачка,  що вірно врахував суд.

Тому в цій частині рішення суду слід залишити без змін.

На підставі  ст. 8 Закону України „Про приватизацію державного житлового фонду",  керуючись  ст.  ст. 304, 305, 307, 309, 313, 316 ЦПК України,  колегія суддів,  -

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволити частково.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 12 вересня 2006 р. в частині відмови в задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 про визнання недійсною приватизації квартири скасувати і ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3,  ОСОБА_2,  ОСОБА_4,  Червоноградської ради про визнання недійсною приватизації квартири задоволити. Визнати недійсним приватизацію квартири АДРЕСА_1 та рішення виконкому Червоноградської міської ради народних депутатів Львівської області від 21.09.1995 р. № 349,  в частині приватизації цієї квартири.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскарженим в касаційному порядку протягом двох місяців,  подачею касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.