Справа № 22 -582/07 Головуючий у 1 інстанції: Богаченко С. І.
Категорія: 39 Доповідач: Петричка П.Ф.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року травня 7 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Львівської області в складі:
головуючого: Петрички П.Ф.
суддів: Штефаніци Ю.Г., Павлишина О.Ф.
при секретарі: Жукровській Х.І.
з участю:позивачки ОСОБА_1., представника
відповідача Давидовича В.О., 3-ї особи
ОСОБА_2 розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Мостиського районного суду Львівської області від 12 грудня 2006 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будгаз", третя особа ОСОБА_2 про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -
встановила:
Оскаржуваним рішенням в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено.
Рішення суду оскаржила позивач. В апеляційній скарзі звертає увагу на те, що суд не дав належної правової оцінки обставинам, що привели до зміни керівництва товариства та невірно оцінив низку важливих для правильного вирішення справи питань, а саме: визнання причин відсуності позивача на роботі поважними, тяжкість проступку, у зв"язку з яким останню було звільнено, врахуваня при звільненні пом"якшуючих обставин та остаточне з"ясування питання відносно особи законнообраної на посаду директора ТзОВ "Будгаз". Просила рішення суду скасувати і справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вислухавши доповідача, пояснення позивачки в підтримання скарги, заперечення представника відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи і доводи скарги, колегія суддів вважає, що її слід відхилити, а рішення суду залишити без змін з наступних підстав.
Ухвалюючи рішення, суд вірно виходив з того, що рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 22.11.2005 року з урахуванням змін внесених ухвалою апеляційного суду Львівської області від 27.02.2006 року, яку залишено без змін ухвалою Верховного Суду України від 26.10.2006 року визнано законнообраним директором ТзОВ "Будгаз" ОСОБА_2.
Оскільки вказана обставина встановлена попереднім рішенням суду першої інстанції, а тому визнана судом, який ухвалив оскаржуване рішення, як така, що не потребує доказування, ОСОБА_2., згідно наказу №1-к від 28.04.06 року приступив до виконання обов'язків директора товариства, а тому, незважаючи на перешкоди, які виникали при виконанні вищезазначеного рішення суду з боку попереднього директора, усі питання які виникали у членів товариства необхідно було погоджувати з власником або уповноваженим ним органом.
Як встановлено в ході розгляду справи, позивачці було відомо про те, що ОСОБА_2. приступив до виконання обов'язків директора та усунення від керівництва ОСОБА_3 наказом №05-2006 від 28.04 2006 року (а.с. 55).
Згідно табеля обліку використаного робочого часу за квітень 2006 року (а.с. 148), позивач була присутня на роботі 28 квітня 2006 року, в день винесення наказу про те, що ОСОБА_2. приступає до виконання обов'язків директора ТзОВ "Будгаз" (а.с. 53) і ознайомитись з даним наказом відмовилась, про що було складено акт від 28.04.06 року (а.с. 57), який підписано комісією в складі ОСОБА_4. , ОСОБА_5. , ОСОБА_6.
Не дивлячись на те, що ОСОБА_1. було відомо про законнообраного директора ТзОВ "Будгаз", позивач була відсутня на роботі з 5.06.06 року по 29.06.06 року, вважаючи себе такою, що перебуває у відпустці згідно наказу №20 від 24.05.06 року. Останній було видано особою, в обов'язки якої на той час вже не входило виконання обов'язків директора, внаслідок чого, ОСОБА_2. підставно видано наказ про звільнення ОСОБА_1. за п.4 ст. 40 КЗпП України, а судом надано вірну правову оцінку щодо даної обставини, оскільки відпустку позивач використала самовільно, без погодження з уповноваженим органом власника, в даному випадку ОСОБА_2. та відповідно, без дотримання порядку передбаченого законодавством, що регулює питання про надання відпусток.
Як наслідок, було проведено звільнення позивача з дотриманням усіх вимог чинного законодавства України, а твердження апелянта представлені в апеляційній скарзі, про те, що позивач перебувала у відпустці на підставі правомірного наказу та відсутності поважності причин прогулу (сімейний стан, відсутність порушення трудової дисципліни за весь час роботи у товаристві) та й самого факту прогулу, не спростовують висновків суду, оскільки є голослівними, адже позивачу було відомо про те, що до виконання обов'язків директора приступила легітимна та визнана рішенням суду особа -ОСОБА_2., не дивлячись на це, все ж таки, безпідставно, не узгодивши з останнім питання про надання ОСОБА_1. відпустки, не з'являлась на роботі, що вважається прогулом і є підставою для звільнення.
З огляду на викладене та беручи до уваги сукупність доказів, досліджених судом першої інстанції, яким у рішенні суду дана належна оцінка, колегія суддів не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції, яке грунтується на повно і всебічно з'ясованих обставинах справи та ухвалене на основі правильно застосованих норм матеріального та процесуального закону.
Керуючись ст. ст. 303, 307, 308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
ухвалила:
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Мостиського районного суду Львівської області від 12 грудня 2006 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.