Справа №   2-а-551/11  

  П О С Т А Н О В А

     І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И

29 червня 2011 року                                                           м. Болехів

Болехівський міський суд Івано-Франківської області у складі:

головуючого - судді Головенко О.С. ,

секретаря судового засідання Латик В.Є.

з участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за позовом ОСОБА_1 до УДАІ УМВС у Тернопільській області про скасування постанови про адміністративне правопорушення ,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора ВДАІ м.Тернопіль про визнання протиправною та скасування постанови по справі про адіністративне правопорушення серії ВО1 №083108 від 07.05.2011 року. Свої вимоги обгрунтовує тим, що в зоні дії знаку «Рух вантажних автомобілів заборонено»знаходяться складські приміщення, які він обслуговує, а тому дія даного знаку не поширюється на його автомобіль. Свої заперечення виклав у протоколі про адміністративні правопорушення. Просить скасувати постанову та закрити провадження у справі.

В судовому засіданні ОСОБА_1 підтримав позов з підстав викладених в позовній заяві, додатково пояснив, що працює водієм у ТзОВ «Астра», в той день він здійснював доставку продовольчих товарів до складських приміщень по вул. Жирова, 15А в м.Тернопіль, проїхати до яких можна лише по вул. Мазепи, де його зупинив державтоінспектор, за порушення вимог дорожніх знаків. З даним правопорушенням був незгідний, про що зазначив у протоколі про адміністративне правопорушення. Однак відповідач не побажав вислухати його пояснень, а виніс постанову по справі.

Відповідач в судове засідання не з’явився про час і місце слухання справи повідомлявся у встановленому законом порядку, про що свідчить розписка про одержання судової повістки (а.с.10,21).

У відповідності до положення ч. 4 ст. 128 КАС України  у разі неприбуття відповідача –суб`єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового розгляду, розгляд справи не відкладається і справа вирішується на підставі наявних у ній доказів.

Суд, вислухавши пояснення позивача, дослідивши та оцінивши матеріали справи у сукупності, давши їм правову оцінку, приходить до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами  України.

Судом встановлено і таке підтверджується матеріалами справи, що 7 травня 2011 року дежравтоінспектор ВДАІ м. Тернопіль ОСОБА_2 виніс постанову у справі про адміністративне правопорушення, якою визнав ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 122 КупАП та наклав штраф у розмірі 255 грн.

Підставою для притягнення позивача до адміністративної відповідальності стало те, що він, 7 травня 2011 року, о 10.00 год., в м. Тернопіль по вул.Мазепи, керуючи автомобілем Рено, д.н. НОМЕР_1 не виконав вимогу дорожнього знаку «Рух вантажних автомобілів заборонено».

Згідно положення ст. 251 КУпАп доказами  в  справі  про  адміністративне правопорушення,  є будь-які фактичні дані,  на  основі  яких  у  визначеному  законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення,  винність  даної  особи  в  його вчиненні та інші обставини,  що  мають  значення  для правильного вирішення  справи.  Ці  дані   встановлюються    протоколом    про адміністративне    правопорушення,    поясненнями    особи,    яка притягається  до  адміністративної відповідальності,  потерпілих, свідків,  висновком  експерта,  речовими  доказами, показаннями технічних  приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки,   відеозапису   чи   засобів   фото-   і   кінозйомки, відеозапису,   які  використовуються при нагляді за виконанням правил,  норм  і  стандартів,  що  стосуються забезпечення безпеки дорожнього  руху, протоколом  про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Нормою частини 2 ст.71 КАС України  встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суб`єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні у нього документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. У разі невиконання цього обов`язку суд витребовує названі документи та матеріали.

Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

З огляду на це положення закону на пропозицію суду від 20.05.2011 р. від суб`єкта оскарження надійшло заперечення, зі змісту якого вбачається, що: «факт правопорушення мав місце, тому працівник державтоінспекції діяв відповідно до норм чинного законодавства. Окрім цього позивач не предоставив суду доказів та не довів наявності неправомірних дій інспектора ВДАІ, тому вказана постанова є правомірною, законною та скасуванню не підлягає».

У відповідності до ст. 256 КупАП у протоколі про адміністративне правопорушення  зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Протокол підписується особою, яка його склала, і особою, яка притягається до адміністративної відповідальності; при наявності свідків і потерпілих протокол може бути підписано також і цими особами. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право подати пояснення і зауваження щодо змісту протоколу, які додаються до протоколу, а також викласти мотиви свого відмовлення від його підписання.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 був незгідний з протоколом про адміністративне правопорушення, зазначивши в ньому, що змушений був заїхати під знак «Рух вантажного транспорту заборонено»у зв`язку з вигрузкою.

В судовому засіданні встановлено, що незважаючи на заперечення позивача про невчинення ним правопорушення інспектором було складено протокол та винесено постанову по справі.

Як вбачається з копії маршрутного листа ОСОБА_1 06 травня 2011 року виїхав з м.Броварів в м.Тернопіль, для доставки вантажу на вулицю Живова, 15А, згідно товаро-транспортної накладної. Товар доставлено 7 травня 2011 року. В судовому засіданні позивач стверджував, що для того, щоб проїхати на вул.Живова, необхідно проїхати вулицею Мазепи, рух по якій вантажному транспорту заборонено дорожнім знаком.

          Відповідно до п. 8.1 ПДР України, затверджених постановою КМУ України № 1306 від 10.10.2001 р. зі змінами внесеними Постановою КМУ №876 від 01.10.2008 р., регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальника.   

Згідно п.8.4 "в" ПДР України – заборонні знаки запроваджують або скасовують певні обмеження в русі. Дорожній знак "Рух заборонено" (п. 3.1 додатку 1 ПДР України) забороняє рух усіх транспортних засобів.   

          Згідно підрозділу 3 Додатку 1 ПДР України не поширюється дія знаку "Рух заборонено" на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в’їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.   

          Таким чином, наявні у справі докази, а саме пояснення позивача, матеріали справи свідчать про відсутність у його діях складу правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122 КУпАП  і вони не спростовані відповідачем.

Окрім цього вказаний протокол містить суттєві неточності, що стосуються дати його складання, а саме: зазначено, що протокол складено і правопорушення вчинено 7 квітня 2011 року, тоді як в постанові цим днем зазначено 7 травня 2011 року, що і є датою винесення постанови по справі. Складений з такими порушеннями протокол не може бути доказом по справі та засвідчувати факт неправомірних дій позивача.

Таким чином у відповідача відсутні докази порушення позивачем ПДР України, що за наявності неспростованого твердження позивача про відсутність порушення ним правил дорожнього руху, є підставою вважати постанову по справі про адміністративне правопорушення протиправною та такою, що підлягає скасуванню.  

          Відповідно ст.62 Конституції України  обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

За таких обставин суд приходить до висновку, що постанова по справі про адміністративне правопорушення винесена державтоінспектором Тернопільського ДАІ ОСОБА_2 не може залишатися в силі та підлягає скасуванню, а справа закриттю.

          На підставі викладеного ст.19 Конституції України, ст.ст. 283, 288, 293 КУпАП, керуючись ст.ст. 2,6,158,159-163 КАС  України суд,-

п о с т а н о в и в :

Позов задоволити .

Скасувати постанову державтоінспектора ВДАІ м.Тернопіль ОСОБА_2 від 7 травня 2011 року про накладення адміністративного стягнення на ОСОБА_1 у вигляді штрафу розміром 255 (двісті п`ятдесят п`ять) гривень за вчинення правопорушення, передбаченого ч.1 ст.122  Кодексу України про адміністративні правопорушення, провадження  в справі закрити.                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                   

Постанова суду є остаточна і оскарженню не підлягає.

                    Суддя                                                                      Головенко О.С.

Постанова в повному обсязі складена 29 червня 2011 року.