У Х В А Л А
І м е н е м У к р а ї н и
21.06.2011 м. Ужгород
Апеляційний суд Закарпатської області у складі суддів : головуючого – Дацківа В.В.,
суддів – Дорчинець С.Г., Дідика В.М.,
за участю прокурора – Сочки І.І.,
засудженого – ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляцією засудженого ОСОБА_1 на вирок Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2011 року.
Цим вироком
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1 українець, з середньою спеціальною освітою, не одружений, не працюючий, судимий: 17.07.1980 р. Берегівським районним судом за ст. 103 КК УРСР до 1-го року позбавлення волі; 11.01.1982 р. цим же судом за ст.ст. 81 ч. 2, 82 ч. 3, 42 КК УРСР до 2 років і 6 міс. позбавлення волі; 01.06.1992 р. цим же судом за ст.ст.17-140 ч. 2 КК УРСР до 6 міс. 25 дн. позбавлення волі; 21.03.1994 р. Ужгородським районним судом за ст. 140 ч. 2 КК України до 2 років позбавлення волі; 13.01.1998 р. Іршавським районним судом за ст. 140 ч. 3 КК України до 4 років позбавлення волі; 04.11.2008 року Берегівським районним судом за ст. 296 ч. 1 КК України до 2 років обмеження волі, з іспитовим строком на 1 рік, судимість погашена,
засуджений за ч. 2 ст. 121 КК України на 7 років позбавлення волі.
Запобіжним заходом щодо ОСОБА_1 постановлено залишити тримання під вартою, а строк відбуття покарання обчислювати з 27 жовтня 2010 року.
Стягнуто з ОСОБА_1 301,68 грн. судових витрат в користь Берегівського РВУ за лікування ОСОБА_2 та 486,77 грн. в користь НДЕКЦ при УМВСУ в Закарпатській області за проведення судово-дактилоскопічної експертизи.
Питання речових доказів судом вирішено у відповідності до вимог ст. 81 КПК України: дерев’яний кілок, віник, чоловічу сорочку та шматок паперу – знищити, зразки нігтів – залишити при матеріалах справи.
ОСОБА_1 визнаний винним у тому, що 25 жовтня 2010 року о 21 год. в приміщенні своєї літньої кухні по АДРЕСА_1, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, під час сварки з ОСОБА_2, умисно наніс останньому дерев’яним кілком більше восьми ударів по голові, спричинивши потерпілому тяжкі тілесні ушкодження, внаслідок яких ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 року у Берегівській ЦРЛ помер.
В апеляції засудженого порушується питання про скасування вироку суду і направлення справи на новий судовий розгляд. Апеляцію ОСОБА_1 мотивує тим, що у мотивувальній частині вироку суд першої інстанції його свідчення виклав неповно та невірно, оскільки потерпілий у ході сварки погрожував йому ножем і тому вважає, що в його діях мало місце перевищення меж необхідної оборони. Невраховані в повному обсязі дані про його особу, оскільки вину визнав, розкаявся у вчиненому. В разі визнання судом апеляційної інстанції його дії за ст. 121 ч. 2 КК України, просить призначити покарання із застосуванням ст. 69 того ж Кодексу.
Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, промову прокурора, який вважав вирок законним та обґрунтованим, пояснення засудженого ОСОБА_1, який підтримав апеляцію, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення з таких підстав.
Суд першої інстанції розглянув справу з дотриманням вимог ст. 257 КПК України. Даючи оцінку фактичним обставинам справи дійшов вірного висновку, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 121 КК України є правильною, а вина його у вчиненні цього злочину – встановленою та доведеною.
Твердження апелянта про те, що він перевищив межі необхідної оборони, не ґрунтуються на доказах. Сам засуджений ствердив, що під час спільного вживання спиртних напоїв, між ними виникла словесна сварка, під час якої потерпілий вдарив його кулаком в ділянку грудей. Після чого він (ОСОБА_1), будучи розлюченим, вибіг з приміщення на подвір’я, знайшов дерев’яний кілок, яким наніс декілька ударів ОСОБА_2 по голові. Коли останній впав на підлогу, він намагався підняти ОСОБА_2, однак не зміг, так як був сильно п’яним.
При таких показаннях ОСОБА_1, що він ніби-то, захищаючись, перевищив межі необхідної оборони, не можуть бути підставою для перекваліфікації його дій, оскільки такі показання спростовуються висновком додаткової судово-медичної експертизи, згідно якої встановлено, що потерпілому ОСОБА_2 було нанесено не менше восьми ударів по лобній, лобно-тім’яній та тім’яно-потиличних ділянках голови дерев’яним кілком. Такі дії засудженого свідчили про навмисне заподіяння потерпілому тілесних ушкоджень, а не про відвернення чи припинення посягання.
Крім цього, відповідно до висновку амбулаторної судово-психіатричної експертизи – інкриміноване ОСОБА_1 діяння ним скоєно в стані простого звичайного алкогольного сп’яніння, його дії були послідовні та цілеспрямовані, із збереженням орієнтування в ситуації.
При призначенні покарання засудженому ОСОБА_1 судом враховано ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про його особу, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання, а саме: визнання своєї вини та розкаяння у вчиненому, скоєння злочину у стані алкогольного сп’яніння, негативна характеристика з місця проживання, а також те, що він раніше уже шість разів притягувався до кримінальної відповідальності.
Тому твердження апелянта про неврахування судом наведених обставин є безпідставними, оскільки суперечать змісту вироку, згідно з яким ці обставини фактично враховані у такій якості і покарання йому призначене у мінімальному розмірі, передбаченому санкцією ч. 2 ст. 121 КК України.
При таких обставинах підстав для скасування вироку апеляційний суд не знаходить.
Керуючись ст.ст. 365, 366, 382 КПК України, апеляційний суд
У Х В А Л И В :
апеляцію засудженого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок судді Берегівського районного суду Закарпатської області від 25 січня 2011 року – без зміни.
Судді: