04.11.24

22-ц/812/1588/24

Провадження № 22-ц/812/1588/24

ПОСТАНОВА

Іменем України

04 листопада 2024 року м. Миколаїв

справа № 469/1699/23

Миколаївський апеляційний суд у складі:

головуючого Коломієць В.В.

суддів Самчишиної Н.В., Серебрякової Т.В.,

із секретарем судового засідання Біляєвою В.М.,

переглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» про стягнення матеріальних збитків, за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» на заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області, ухвалене 11 квітня 2024 року під головуванням судді Тавлуя В.В., повний текст судового рішення складений 16 квітня 2024 року,

У С Т А Н О В И В:

У листопаді 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» (далі - ПАТ «НАСК «Оранта») про стягнення матеріальних збитків.

Позивач зазначав, що 10 грудня 2021 водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем Audi д.н.з. НОМЕР_1 , по вул. Миколаївській у с. Коблево Березанського району Миколаївської області допустив зіткнення з автомобілем BMW д.н.з НОМЕР_2 під його керуванням, внаслідок чого його автомобіль виїхав за межі дороги де відбулося перекидання та контактування з перешкодами. В результаті чого автомобіль отримав механічні пошкодження та завдано матеріальних збитків. Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_3 була застрахована в ПАТ «НАСК «ОРАНТА» згідно полісу № 207145259. 10 лютого 2022 року він звернувся до відповідача із заявою про страхову виплату. Однак ПАТ «НАСК «ОРАНТА» відмовило у виплаті страхового відшкодування. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2023 року стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на його користь невиплачену суму страхового відшкодування 130 000 грн, три відсотки річних за користування грошовими коштами - 662 грн 47 коп. за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року, інфляційні втрати - 18 928 грн за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022року - 8583 грн 57 коп., а всього стягнуто 159 755 грн 78 коп. Крім того судом встановлено 90-денний строк, в межах якого відповідач зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування. Рішення набрало законної сили 08 листопада 2023 року. Цього ж дня ПАТ «НАСК «ОРАНТА» виконало рішення суду. Враховуючи, що відповідачем було отримано заяву про виплату страхового відшкодування 11 лютого 2022 року, то останнє повинно було виконати зобов`язання з виплати страхового відшкодування до 11 травня 2022 року, але виконало лише 08 листопада 2023 року, чим допущено прострочення виплати страхового відшкодування. Рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09 жовтня 2023 року вже стягнуто частину такої компенсації за період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року, некомпенсованою залишається пеня за період з 11 липня 2022 року по 11 травня 2023 року - 54136 грн 99 коп., три відсотки річних за період з 11 липня 2022 року по 11 травня 2023 року - - 5182 грн 19 коп. та інфляційні втрати за період з 11 липня 2022 року по 11 травня 2023 року - 14 397 грн 84 коп.

Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд стягнути з відповідача вказані матеріальні збитки та судові витрати.

Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року позов задоволено. Стягнуто з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати в сумі 14 397 грн 84 коп., три відсотки річних в сумі 5 182 грн 19 коп., пеню в сумі 54 136 грн 99 коп., а всього кошти в сумі 73 717 грн 02 коп. Стягнути з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 1073 грн 60 коп. судового збору та 10000 грн витрат на правову допомогу.

Ухвалюючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем допущено прострочення виплати страхового відшкодування, а тому вважав обґрунтованими позовні вимоги про стягнення пені, 3 % річних, інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 21 серпня 2024 року заяву ПАТ «НАСК «ОРАНТА» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - адвокат Костенко С.О. - просив рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову. Апелянт зазначає, що відповідно до п. 36. 2 ст 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили. Отже, на час перегляду справи № 469/346/22, в якій було встановлено, що ДТП у даній справі є страховим випадком, зупинено перебіг строку для врегулювання страхового випадку страховиком, а тому відсутні правові підстави вважати період з 11.07.2022 по 08.11.2023 року періодом прострочки виконання зобов`язання страховиком. До того ж, на думку апелянта, обґрунтування права на стягнення штрафних санкції нормами ЦК України є неправильним, оскільки пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» врегульовано відносини сторін у разі, коли ДТП розглядається у цивільній справі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ОСОБА_1 - адвокат Румянцев О.Г. - просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги, а рішення суду залишити без змін. Зазначав, що дорожньо-транспортна пригода не була предметом розгляду справи № 469/346/22, на відміну від оскарження незаконного рішення страховика про відмову у страховій виплаті. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 зазначила, що припис ст. 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань. При безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором, або законом. (ст. 526, ч. 2 ст. 625 ЦК України). З огляду на викладене, прострочення майже на 2 роки виплати позивачу страхового відшкодування сталося з вини ПАТ «НАСК «ОРАНТА», оскільки саме страховиком було прийнято рішення про відмову у страховій виплаті, тоді як ОСОБА_1 вчинив всі дії, які був зобов`язаний вчинити відповідно до Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Також представник ОСОБА_4 надав попередній (орієнтований) розрахунок судових витрат, які очікує понести в суді апеляційної інстанції та зазначив, що за наслідками апеляційного перегляду буде подана заява стягнення витрат на правову допомогу.

В судовому засіданні у суді апеляційної інстанції представник ПАТ «НАСК «ОРАНТА» - адвокат Костенко С.О. - підтримав доводи і вимоги апеляційної скарги.

Представник позивача - адвокат Румянцев О.Г. - просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а судове рішення - без змін.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів і вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню із наступних підстав.

Згідно частини першої статті 15, частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

У пункті 22.1. статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

За змістом частини першої статті 28, статті 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" шкода, заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди майну потерпілого, - це шкода, пов`язана, зокрема, з пошкодженням чи фізичним знищенням транспортного засобу. У зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок ДТП, з евакуацією транспортного засобу з місця ДТП до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент ДТП, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з абзацем першим пункту 36.1 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачений обов`язок Страховика (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування:

у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили.

У разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), подані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується на кількість днів такого прострочення.

Протягом трьох робочих днів з дня прийняття відповідного рішення страховик (МТСБУ) зобов`язаний направити заявнику письмове повідомлення про прийняте рішення.

Пунктом 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Відповідно до статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений законом або договором.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України встановлено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За такого суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що обставини, встановлені в рішенні Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «НАСК «Оранта», що набрало законної сили, не підлягають доказуванню у справі за даним позовом, в якій беруть участь ті самі сторони.

Так, рішенням Березанського районного суду Миколаївської області у справі № 469/346/22 від 09.10.2023 року було встановлено, що 07 грудня 2021 року між ПАТ «НАСК «Оранта» та страхувальником ОСОБА_2 укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, посвідчений Полісом № 207145259, відповідно до якого ПАТ «НАСК «Оранта» взяло на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку за участю забезпеченого транспортного засобу марки AUDI Q5, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 , сплатити страхове відшкодування за шкоду, заподіяну майну, у розмірі 130 000,00 грн., розмір франшизи 0 (нуль) грн.

10 грудня 2021 року настав страховий випадок, а саме дорожньо-транспортна пригода, що сталася з вини страхувальника ПАТ «НАСК «Оранта» - ОСОБА_2 , який, керуючи автомобілем «Ауді» р.н. НОМЕР_1 , порушив вимоги п.10.1 ПДР України, що спричинило пошкодження транспортного засобу позивача - «БМВ» р.н. НОМЕР_2 .

Загальний розмір заподіяної ОСОБА_1 майнової шкоди склав 515 812 грн 57 коп.

З метою отримання страхової виплати 10 лютого 2022 року ОСОБА_1 звернувся до ПАТ «НАСК «Оранта» з заявою про виплату страхового відшкодування, до якої були додані всі необхідні для прийняття страховиком рішення документи, зазначені у статті 35 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Листом за Вих. № 09-02-22 від 08 червня 2022 року ПАТ «НАСК «ОРАНТА» повідомило ОСОБА_1 про відмову у виплаті страхового відшкодування.

Встановивши, що передбачений пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" 90-денний строк на виплату страхового відшкодування або надання обґрунтованої відмови у виплаті страхового відшкодування сплинув 11 травня 2022 року, та встановивши необґрунтованість наданої ПАТ «НАСК «ОРАНТА» 08 червня 2022 року відмови ОСОБА_1 , Березанський районний суд Миколаївської області рішенням від 09.10.2023 року у справі №469/346/22 стягнув з відповідача на користь позивача невиплачену суму страхового відшкодування - 130 000,00 грн., три відсотки річних за користування грошовими коштами - 662,47 грн., інфляційні втрати - 18 928,00 грн., пеню за прострочення виплати страхового відшкодування - 8 583,57грн. Початком та кінцем перебігу для нарахування інфляційних втрат та трьох процентів річних від простроченої суми був період з 11 травня 2022 року по 11 липня 2022 року (відповідно до дати закінчення нарахувань, вказаної у позовній заяві), виходячи із заборгованості у сумі 130000,00 грн.

У справі, що переглядається в апеляційному порядку, судом першої інстанції було встановлено, що ПАТ «НАСК «Оранта» здійснило виплату страхового відшкодування ОСОБА_1 08 листопада 2023 року (а.с. 18).

За таких обставин, суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідачем було допущено значне прострочення виплати страхового відшкодування (грошового зобов`язання), у зв`язку з чим позивач зазнав майнових втрат від знецінення грошових коштів, та відповідно має право на отримання компенсації (плати) від відповідача за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами.

Встановивши прострочення виплати страхового відшкодування у розмірі 130 000 грн. з 11 травня 2022 року (перший день прострочення виконання грошового зобов`язання) до 08 листопада 2023 року (момент повного виконання грошового зобов`язання), та враховуючи що по 11 липня 2022 року рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09.10.2023 року вже було стягнуто з відповідача на користь позивача три відсотки річних за користування грошовими коштами, інфляційні втрати та пеню за прострочення виплати страхового відшкодування, суд першої інстанції обґрунтовано встановив розмір стягнень у вигляді 3 % річних та інфляційних втрат, передбачених статтею 625 ЦК України, за період з 11 липня 2022 року по 08 листопада 2023 року, а також пені, нарахованої відповідно до 36.5 статті 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за період з 11 липня 2022 року по 11 травня 2023 року (відповідно до дати закінчення нарахувань, вказаної у позовній заяві), оскільки такі розрахунки були проведені судом з дотриманням вимог законодавства.

За такого, суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, дав належну оцінку доказам та з огляду на вищевикладені вимоги законодавства дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову та стягнення з відповідача ПАТ «НАСК « Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 14 397,84 грн., 3% річних в сумі 5 182,19 грн., пені в сумі 54 136,99 грн., а всього - 73 717,02грн.

Колегія суддів вважає безпідставними доводи апеляційної скарги щодо неправильного застосування судом норм матеріального права.

Так, відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово виснував, що оскільки за своєю правовою природою зобов`язання щодо виплати страхового відшкодування є грошовим, то застосування до спірних правовідносин положень статті 625 ЦК України є обґрунтованим. За змістом аналізованої норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу і 3 % річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання. Вони є способом захисту майнового права й інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отриманні компенсації (плати) від боржника, який користується утримуваними грошовими коштами, що належить сплатити кредиторові.

Такі правові висновки містяться, зокрема у постанові Верховного Суду від 25 вересня 2019 року у справі № 757/26834/15-ц

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2020 року у справі № 758/16044/16-ц вказано, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу страхувальника зобов`язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні майнових витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання.

Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Згідно зі статтею 992 ЦК України у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати страховик зобов`язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 30 жовтня 2019 року у справі № 200/4309/14-ц, від 16 жовтня 2019 року у справі №452/3519/15.

Отже судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального права до спірних правовідносин.

Також апеляційний суд не може погодитись із доводами апеляційної скарги щодо неврахування судом першої інстанції положень п. 36. 2 ст 36 Закону «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», відповідно до яких якщо дорожньо-транспортна пригода розглядається в цивільній, господарській або кримінальній справі, перебіг цього строку припиняється до дати, коли страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) стало відомо про набрання рішенням у такій справі законної сили, в зв`язку із чим, на думку апелянта, на час розгляду справи №469/346/22 було зупинено перебіг строку для врегулювання страхового випадку страховиком, а тому відсутні правові підстави вважати період з 11.07.2022 по 08.11.2023 року періодом прострочки виконання зобов`язання страховиком.

Так, відповідачем не надано доказів того, що позивач ним повідомлявся про те, що невиплата страхового відшкодування у передбачений п. 36. 2 ст. 36 вказаного Закону строк пов`язана з розглядом судової справи щодо дорожньо-транспортної пригоди.

Як встановлено рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 09.10.2023 року у справі № 469/346/22, відмовляючи 08 червня 2022 року у виплаті страхового відшкодування ОСОБА_1 . ПАТ «НАСК «Оранта» повідомив позивача про відсутність правових підстав для виплати страхового відшкодування за пошкодження його автомобіля з посиланням на ст.26 Закону України «Про страхування».

До того ж постановою Березанського районного суду Миколаївської області від 17 січня 2022 року у справі №469/1204/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 КУпАП, а саме , що він 10 грудня 2021 року о 00.45 год. по вул. Миколаївська у с.Коблеве Миколаївського (Березанського) району Миколаївської області, керуючи транспортним засобом "AUDI Q5", державний номерний знак НОМЕР_1 , перед початком руху, перестроюванням не переконався, що це буде безпечно та не створить перешкоди іншим учасникам руху, чим порушив вимоги п.10.1 Правил дорожнього руху України, допустив зіткнення з транспортним засобом "BMW", державний номерний знак НОМЕР_2 , який рухався в попутному напрямку, під керуванням водія ОСОБА_1 , внаслідок чого транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Викладене свідчить про безпідставність посилань апеляційної скарги на те, що на час розгляду справи №469/346/22 було зупинено перебіг строку для врегулювання страхового випадку страховиком.

Отже доводи відповідача в апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції про наявність для стягнення з ПАТ «НАСК «ОРАНТА» на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат в сумі 14 397 грн 84 коп., трьох відсотків річних в сумі 5 182 грн 19 коп. та пені в сумі 54 136 грн 99 коп.

Судові витрати були розподілені судом першої інстанції відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

Доводів щодо не співмірності витрат витрат на правову допомогу, що були стягнуті судом першої інстанції з ПАТ «НАСК «Оранта» на користь позивача ОСОБА_1 апеляційна скарга не містить.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення відповідає вимогам матеріального та процесуального права, тому на підставі ст. 375 ЦПК України рішення слід залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» - залишити без задоволення, а заочне рішення Березанського районного суду Миколаївської області від 11 квітня 2024 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання її повного тексту у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий В.В. Коломієць

Судді Н.В. Самчишина

Т.В. Серебрякова

Повний текст постанови складений 12 листопада 2024 року