Номер провадження: 22-ц/813/1508/24

Справа № 522/8389/22

Головуючий у першій інстанції Шестакова Я. В.

Доповідач Погорєлова С. О.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.10.2024 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Одеського апеляційного суду у складі:

головуючого судді: Погорєлової С.О.

суддів: Заїкіна А.П., Таварткіладзе О.М.

за участю секретаря: Зейналової А.Ф.к.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 у справі за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, на рішення Приморського районного суду м. Одеси, ухваленого під головуванням судді Шестакової Я.В. 15 лютого 2023 року у м. Одеса, -

встановила:

У липні 2022 року АТ «Кредобанк» звернулось до Приморського районного суду м. Одеси з позовною заявою до відповідачів про стягнення заборгованості, в якій просило суд стягнути солідарно з відповідачів на користь Банку заборгованість за кредитним договором у розмірі 651171,87 грн., та судові витрати.

Позов обґрунтовано тим, що 26.03.2019 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 23407/2019, на підставі якого відповідач отримав кредит у сумі 657326,77 грн. на здійснення повної/часткової оплати за договором купівлі-продажу транспортного засобу, для оплати страхового платежу по КАСКО, для оплати страхування від нещасних випадків. Для забезпечення виконання зобов`язань між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави, зареєстрований за №653, та договір поруки між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_2 № 23407/2019/2. Відповідач тривалий час не виконував свої кредитні зобов`язання належним чином, в результаті чого станом на 14.06.2022 року виникла заборгованість за кредитом в загальній сумі 651171,87 грн., яку Банк просив стягнути з відповідачів.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 15.02.2023 року позов АТ «Кредобанк» було задоволено частково.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь АТ «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором № 23407/2019 від 26.03.2019 року, яка виникла станом на 14.06.2022 року, у розмірі 651171,87 грн., та судовий збір у розмірі 9767,58 грн.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що: відповідач ОСОБА_1 не отримував вимогу від Банку про повернення боргу, і матеріали справи не містять доказів про отримання апелянтом такої вимоги; в оскаржуваному судовому рішенні невірно встановлена сума заборгованості; з ОСОБА_1 , фактично, стягнуто заборгованість два рази.

Сторони про розгляд справи на 22.10.2024 року були сповіщені належним чином, у судове засідання не з`явились.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 372 ЦПК України, суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

На підставі викладеного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників, які своєчасно і належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та перевіривши наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.03.2019 року між АТ «Кредобанк», та ОСОБА_1 було укладено Договір № 23407/2019, згідно з яким відповідачу було видано кредит в сумі 657326,77 грн. на строк до 25.03.2026 року.

Згідно п.3.2, 3.3 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує банку 14,49% річних, які нараховуються щомісячно на суму заборгованості по кредиту.

Згідно п. 6.1 Кредитного договору, виконання зобов`язань за цим кредитним договором забезпечується способами, що обумовлені в цьому кредитному договорі та/або договорах забезпечення, зокрема:

- Застава транспортного засобу марки Mitsubishi, модель Outlander, дата випуску 2018, №кузова НОМЕР_1 ;

-Договір поруки №23407/2019/2 на суму 657326,77 грн.

Відповідно до п. 6.2 Договору, кредит видається позичальнику за умови набрання чинності договорів, які забезпечують виконання зобов`язань за цим кредитним договором.

Згідно п. 6.3. Договору, за виконання зобов`язань за цим кредитним договором позичальник несе повну відповідальність перед Банком усім належним йому майном, у тому числі грошовими коштами, на яке може бути звернено стягнення в порядку, передбаченому законодавством України.

Кредитний договір підписаний сторонами, що ними не заперечується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відповідач був повністю ознайомлений та прийняв усі умови договору, зобов`язався їх виконувати.

Жодних зауважень чи застережень на момент укладання та підписання заяви з боку ОСОБА_1 не було, відповідно, підписання договору свідчить про намір сторін прийняти на себе права та обов`язки, зазначені у договорі.

Згідно ст. ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. 1 ст. 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України ).

До договору кредиту, згідно положень ст. 1054 ЦК України, застосовуються загальні положення про договір позики.

Згідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

З наявних у матеріалах справи меморіальних ордерів вбачається, що ОСОБА_1 отримав від АТ «Кредобанк» наступні грошові кошти: №17096978 від 27.03.2019 року - 12825,57 грн., №17097059 від 27.03.2019 року - 593600,00 грн., №17097131 від 27.03.2019 року - 50901,20 грн., усього - 657326,77 грн.

Як вбачається з розрахунку заборгованості за кредитним договором № 23407/2019 від 26.03.2019 року, ОСОБА_1 не виконував прийняті на себе зобов`язання та станом на 14.06.2022 року мав заборгованість перед АТ «Кредобанк» в загальній сумі 651171,87 грн.

Обставини щодо невиконання відповідачем умов кредитного договору останнім не спростовані.

Для забезпечення виконання зобов`язань за договором, між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено договір застави, зареєстрований за №653.

Згідно п.1.2. договору застави, предметом застави є рухоме майно: автомобіль марки Mitsubishi, модель Outlander, 2018 рік випуску, №шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 куб.см, колір чорний, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 .

Згідно ст. ст. 526-527, 530 ЦК України, зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

З виписки із рахунку заборгованості ОСОБА_1 за договором кредиту 23407/2019 від 26.03.2019 року із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення вбачається, що відповідач станом на 14.06.2022 року мав заборгованість в сумі 651171,87 грн., з яких: прострочена заборгованість за тілом кредиту - 566521,09 грн.; заборгованість за відсотками - 84650,78 грн.

Доказів погашення вказаної заборгованості ОСОБА_1 матеріали справи не містять.

Згідно ч. 2 ст. 1054 та ч. 2 ст. 1050 ЦК України, наслідками порушення позичальником зобов`язання щодо повернення чергової частини суми кредиту є право позикодавця достроково вимагати повернення всієї суми кредиту.

З матеріалів справи вбачається, що письмова вимога (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості перед АТ «Кредобанк» ОСОБА_1 направлялась за вих. № 30642/2021 від 10.02.2022 року, та відповідачу було надано термін на погашення заборгованості з моменту отримання вимоги строком у 30 днів.

Крім того, аналогічна письмова вимога (повідомлення) про необхідність сплати заборгованості перед Банком направлялась і відповідачу ОСОБА_2 .

Однак, вимогу АТ «Кредобанк» відповідачі не виконали, заборгованість перед банком не сплатили.

Безпідставними при цьому є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що він не отримував вимогу від Банку про повернення боргу, і матеріали справи не містять доказів про отримання апелянтом такої вимоги.

Як вбачається з матеріалів справи, вимоги про дострокове повернення кредиту були направлені на адреси відповідачів, зазначені ними у кредитному договорі та договорі поруки ( АДРЕСА_1 ), цінними листами з описом з повідомленням про вручення, проте вручені не були. Згідно з трекінгом Укрпошти, підставою повернення зазначено: відправлення не вручене під час доставки.

Належним слід вважати надсилання вимоги з дотриманням встановленого договором порядку на адресу отримувача, яка вказана в договорі або додатково повідомлена відповідно до умов договору.

Належним дотриманням процедури повідомлення боржника про вимогу стосовно усунення порушення також слід вважати також таке повідомлення, що було надіслане належним чином, проте не отримане внаслідок недбалості або ухилення від отримання.

Наведені висновки викладені у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 року у справі № 361/3222/19 (провадження № 61-2788св21).

Законом України від 15.03.2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», позичальників за споживчим кредитом не звільнено від обов`язку повідомляти кредитору поштову адресу, вимушено змінену внаслідок ведення військових дій на території України.

ОСОБА_1 про зміну своєї поштової адреси банк не повідомляв, тому Верховний Суд погоджується з висновками апеляційного суду про те, що АТ «Кредобанк» належним чином повідомив відповідача про необхідність дострокового повернення кредитних коштів, а сам лише факт неотримання ним письмової вимоги внаслідок недбалості не свідчить про порушення банком досудового порядку врегулювання питання дострокового повернення коштів за договором споживчого кредиту.

У зв`язку із невиконанням позичальником умов кредитного договору, АТ «Кредобанк» звернувся до приватного нотаріуса Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., якою 18.11.2021 року було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за № 4885, за яким звернуто стягнення з ОСОБА_1 на рухоме майно, а саме: автотранспорт, марка і модель Mitsubishi, модель Outlander, 2018 рік випуску, №шасі НОМЕР_1 , об`єм двигуна 1998 куб.см, колір чорний, державний номер НОМЕР_2 , що належить на праві власності ОСОБА_1 . За рахунок коштів, отриманих від реалізації вищевказаного рухомого майна запропоновано задовольнити вимоги АТ «КРЕДОБАНК» за період з 26.10.2020 року по 29.10.2021 року.

На підставі вказаного виконавчого напису 13.12.2021 року було відкрито виконавче провадження НОМЕР_3. Постановою від 23.12.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Вельковим О.В. зупинено вчинення виконавчих дій з примусового виконання виконавчого напису №4885, на підставі ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 20.12.2021 року у справі №522/24566/21.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

За змістом ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу.

З матеріалів справи вбачається, що виконавчий напис, вчинений 18.11.2021 року приватним нотаріусом Барбуляк Х.М. про звернення стягнення на рухоме майно ОСОБА_1 , оскаржувався останнім та рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2022 року у справі № 522/24946/21 був визнаний таким, що не підлягає виконанню.

Постановою Одеського апеляційного суду від 27.07.2023 року апеляційну скаргу АТ «Кредобанк» було задоволено, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 01.07.2022 року скасовано, ухвалене нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ «Кредобанк» про визнання виконавчого напису №4885 від 18.11.2021 року, вчиненого приватним нотаріусом Львівського міського нотаріального округу Барбуляк Х.М., таким, що не підлягає виконанню, було відмовлено.

Згідно вимог ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Такі докази мають відповідати критеріям достатності, допустимості, належності і достовірності, визначених ст. 77-80 ЦПК України.

Нормами ст. 81 ЦПК України, визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Враховуючи, що фактично отримані позичальником кошти в добровільному порядку АТ «Кредобанк» не були повернуті, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення в примусовому порядку з боржників суми заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 651171,87 грн., тобто, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в оскаржуваному судовому рішенні невірно встановлена сума заборгованості, є безпідставними, оскільки на спростування обставин та розрахунків, наданих Банком, апелянтом не надано жодних доказів, так само як і не надано власних розрахунків суми заборгованості.

Необгрунтованими також є доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що з апелянта фактично стягнуто заборгованість два рази, враховуючи наявність виконавчого напису нотаріуса, яким звернуто стягнення на рухоме майно - предмет застави, оскільки наявність лише судового рішення про стягнення з боржника на користь кредитора заборгованості за кредитним договором не є підставою для припинення грошового зобов`язання боржника та іпотеки (застави) і не позбавляє кредитора права задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет застави у спосіб, передбачений законодавством. Застосування кредитором іншого законного засобу для захисту свого порушеного та не поновленого боржником належним чином права не є подвійним стягненням заборгованості. Відповідна правова позиція відображена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 року у справі № 361/7543/17..

Інші докази та обставини, на які посилається заявник в апеляційній скарзі, були предметом дослідження судом першої інстанції та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановлені судом дотримані норми матеріального і процесуального права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення.

При зазначених обставинах, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно й всебічно дослідив та надав оцінку обставинам по справі, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, що їх регулює. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2023 року постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування немає.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384, 390 ЦПК України, колегія суддів, -

постановила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 15 лютого 2023 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, та може бути оскаржена в касаційному порядку за правилами ст. 389 ЦПК України.

Повний текст судового рішення складений 08 листопада 2024 року.

Головуючий С.О. Погорєлова

Судді А.П. Заїкін

О.М. Таварткіладзе