Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #1644881325

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ


Справа № 947/8196/23

Провадження № 2/947/282/24


ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ


06.11.2024 року


Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі у залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Одеської міської ради

до ОСОБА_1 ,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог

щодо предмета спору на стороні відповідача -

приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу

Куценко Оксана Іванівна,

про визнання спадщини відумерлою,

визнання договору купівлі-продажу недійсним

та витребування майна з чужого незаконного володіння,

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Одеська міська рада 13 березня 2023 року звернулась до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксана Іванівна, про визнання спадщини відумерлою, визнання договору купівлі-продажу недійсним та витребування майна з чужого незаконного володіння, в якій позивач просить суд:

- визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101);

- визнати недійсним договір купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксаною Іванівною, зареєстрований в реєстрі за № 365;

- витребувати від ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ) на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101);

- встановити порядок виконання рішення, відповідно до якого після набрання ним законної сили воно є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101);

- стягнути з ОСОБА_1 на користь Одеської міської ради

(код ЄДРПОУ 26597691) судові витрати.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис від 19.03.2021 року № 3515 та видано свідоцтво про смерть, серія та номер: НОМЕР_2 .

Відповідно до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 23.09.2022 року № 00036941995 паспорт ОСОБА_2 не здано, повідомлення про непередачу паспорта померлої особи надіслано до Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області.

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина на трикімнатну квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , що належала померлій, однак як ОСОБА_2 , на підставі наступних документів:

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів від 19.07.1995 року № 65004;

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. від 31.08.2000 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2679;

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. від 31.08.2000 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2682.

Листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради від 07.11.2022 року № 2463/03.01-07 повідомлено, що станом на 31.12.2012 року право власності на об`єкт нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстровано за ОСОБА_2 та надано копію технічного паспорту та правовстановлюючих документів.

Представник позивача вказує, що розбіжність написання імені померлої в різних документах, а саме: « ОСОБА_2 » та « ОСОБА_2 », обумовлюється особливостями українського правопису та спростовується в результаті системного аналізу сукупності наявних правовстановлюючих та інших документів, які свідчать про те, що йдеться про одну й ту ж саму особу - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач вказує, що спадкодавець ОСОБА_2 перебувала на обліку у відділенні організації надання адресної натуральної та грошової допомоги Комунальної установи «Територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) Київського району міста Одеси» та знята з обліку 07.04.2021 року у зв`язку зі смертю.

Відповідно до Акта обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг), складеного КУ «Територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Київського району» від 18.04.2013 року, ОСОБА_2 проживала за адресою: АДРЕСА_1 - сама та була вдовою.

Спадкоємці за законом чи за заповітом після смерті ОСОБА_2 із заявами про прийняття спадщини не звертались, а інформація щодо заповітів та спадкових договорів, укладених спадкодавцем у Спадковому реєстрі відсутня, що підтверджується витягом зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) від 08.11.2022 року № 70559921 та витягом зі Спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) від 08.11.2022 року № 70559963.

Приймаючи викладене, позивач вказує, що у відповідності до приписів ст. 1277 ЦК України, а також відсутність спадкоємців за законом та за заповітом, спадщина після смерті ОСОБА_2 підлягає визнанню відумерлою.

Разом з тим, як вказується позивачем, 12.04.2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксаною Іванівною посвідчено договір купівлі-продажу, зареєстрований у реєстрі за № 365, відповідно до якого ОСОБА_2 , як продавець, нібито продала у власність, а ОСОБА_1 , як покупець. Придбала у власність квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .

Того ж дня, на підставі вказаного договору купівлі-продажу №365, приватним нотаріусом Куценко О.І. зареєстровано право власності на вищезазначену квартиру (з відкриттям розділу) за ОСОБА_1 (рішення про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень від 12.04.2021 року № 57581111, номер запису про право власності: 41439673).

При цьому, як вказує позивач, станом на день укладення правочину - 12.04.2021 року ОСОБА_2 вже була померла, що підтверджується лікарським свідоцтвом про смерть від 17.03.2021 року № 1068, виданим Відділом судово-медичної експертизи трупів КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» Департаменту охорони здоров`я та соціального захисту населення Одеської обласної державної адміністрації.

Отже, станом на час вчинення правочину ОСОБА_2 правочину з продажу належного їй майна, остання вже була померла, а відтак не мала можливості вчинити даний правочин, за наслідком чого позивач вважає наявними підстави для визнання договору купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксаною Іванівною, зареєстрованого в реєстрі за № 365, недійсним та наявними підстави для витребування від ОСОБА_1 квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101), на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради, як особи до якої дана квартира переходить у власність за наслідком визнання її, як спадкове майно, відумерлою.

Вищевказані обставини зумовили звернення позивача до суду з даним позовом.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу за вказаною позовною заявою розподілено судді Калініченко Л.В.

Одночасно з позовом представником позивача подано заяву про забезпечення позову.

Згідно з п.2 ч.1 ст.152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом.

Статтею 153 ЦПК України передбачено, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду), крім випадків, передбачених частиною п`ятою цієї статті.

Одночасно, судом були враховані висновки Верховного Суду викладені у постанові від 14.06.2021 року по справі № 308/8567/20, відповідно до яких законодавець передбачив відповідний процесуальний порядок розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі. Для розгляду заяви про забезпечення позову та вирішення питання про відкриття провадження у справі встановлені різні процесуальні строки: два та п`ять днів відповідно. Першочерговим при надходженні на розгляд суду заяви про забезпечення позову є надання оцінки щодо порядку звернення з нею до суду, за умови дотримання якого здійснюється її розгляд по суті.

У випадку одночасного подання позовної заяви та заяви про забезпечення позову, розгляд заяви про забезпечення позову не залежить від вирішення питання про відкриття провадження у справі. Законодавець не покладає обов`язку на суд відкрити провадження у справі, а тільки потім вирішувати питання про забезпечення позову. У разі повернення позовної заяви, відмови у відкритті провадження у справі передбачений процесуальний механізм скасування заходів забезпечення позову.

Приймаючи викладене, судом розгляд заяви про забезпечення позову було здійснено у порядку передбаченому ст. 153 ЦПК України.

За наслідком розгляду вказаної заяви, 15.03.2023 року Київським районним судом міста Одеси було ухвалено заяву задовольнити та вжити заходи забезпечення вказаного позову шляхом:

- накладення арешту на нерухоме майно за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2334237951101;

- встановлення заборони органам державної реєстрації прав, державним реєстраторам, у тому числі нотаріусам, вчиняти будь-які дії, пов`язані з державною реєстрацією прав, внесенням записів та змін до них у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно щодо об`єкта нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 2334237951101.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 29.03.2023 року прийнято вказану позовну заяву, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.

20.04.2023 року до суду від приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Куценко Л.І. надійшли письмові пояснення, в яких нотаріус стверджує про дотримання передбаченого законодавством порядку під час посвідчення оспорюваного правочину. До даних пояснень, приватним нотаріусом надано копію оспорюваного правочину та документи, що слугували підставою для його посвідчення.

У підготовче судове засідання призначене на 14.06.2023 року з`явилась представник позивача Одеської міської ради. Інші учасники справи не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Представник позивача заявила клопотання про приєднання до матеріалів справи доказів, а також заявила клопотання про поновлення процесуального строку для вчинення цієї процесуальної дії, з посиланням на те, що неподання цих доказів разом з позовом зумовлено тривалим часом необхідним для їх самостійного отримання позивачем, які в свою чергу позивачем отримано на відповідний запит лише 24.05.2023 року.

Також, представник позивача зазначила, що заявлені до приєднання докази необхідні для повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи.

Ухвалою Київського районного суду міста Одеси від 14.06.2023 року клопотання представника позивача Одеської міської ради - Романець Юлії-Вікторії Олександрівни про поновлення строку на вчинення процесуальної дії з подання доказів, задоволено. Поновлено представнику позивача Одеської міської ради - Романець Юлії-Вікторії Олександрівни процесуальний строк на подання доказів по цивільній справі №947/8196/23. Приєднано до матеріалів цивільної справи №947/8196/23, подане представником позивача в підготовчому судовому засіданні 14.06.2023 року клопотання про долучення доказів, разом з додатками до нього, а саме: копією довіреності від 30.12.2022 року за №112/вих.; копією листа Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради від 24.05.2023 року за вих. №02-19/97 разом з копіями документів, що стали підставою для взяття на облік ОСОБА_2 у КУ «Територіальний центр соціального обслуговування (надання послуг) Київського району міста Одеси, та документів що посвідчують особу.

У підготовче судове засідання призначене на 03.10.2023 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили.

Однак, 03.10.2023 року до суду надійшло клопотання від представника позивача про витребування доказів.

За наслідком розгляду вказаного клопотання, 03.10.2023 року Київським районним судом міста Одеси постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено частково та з урахуванням ухвали суду від 16.11.2023 року про виправлення описки, витребувано:

1. з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса):

- належним чином завірені копії усіх наявних без виключення документів, що слугували підставою для складання актового запису №3515, складеного 19 березня 2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) відносно ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 ;

- повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо усіх наявних актових записів без виключення (у тому числі, які зберігаються в письмовій формі), які були складені відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- повні витяги з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо усіх наявних актових записів без виключення (у тому числі, які зберігаються в письмовій формі), які були складені відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

2. зі Слідчого відділу Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області належним чином завірені копії документів, що слугували підставою для направлення трупа ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , до КУ «Одеське обласне бюро судово-медичної експертизи» для проведення судово-медичної експертизи.

3. з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області:

- належним чином завірені копії пенсійної справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ;

- належним чином завірені копії пенсійної справи відносно ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

На виконання вказаної ухвали суду, до суду надійшли витребувані судом докази, а саме:

- 27.10.2023 року з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області;

- 06.11.2023 року з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса);

- 01.12.2023 року з Одеського районного управління поліції №1 ГУНП в Одеській області.

14.02.2024 року до суду від представника позивача надійшли додаткові докази до приєднання до матеріалів справи.

13.05.2024 року представником позивача надано до суду до приєднання до матеріалів справи копію рішення Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по цивільній справі №947/4591/24.

13.05.2024 року судом було ухвалено задовольнити вказані клопотання про поновлення процесуального строку та приєднано до матеріалів справи надані до суду. Тієї ж дати, судом було ухвалено закрити підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

До судового засідання призначеного на 26.09.2024 року з`явилась представник позивача, яка за наслідком задоволення судом в судовому засіданні клопотання представника позивача про поновлення процесуального строку на вчинення процесуальної дії, заявила клопотання про витребування доказів, а саме витребування з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) (місцезнаходження: вул. Середньофонтанська, 30Б, м.Одеса, 65039) повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про державну реєстрацію смерті №3515, який складено 19 березня 2021 року реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), з посиланням на те, що наразі наявний в матеріалах справи витяг з вказаного актового запису не є актуальним, приймаючи що рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по цивільній справі №947/4591/24, яке набрало законної сили 30.04.2024 року встановлені неточності у даному актовому записі, які слугували підставою для внесення змін до даного актового запису.

За наслідком розгляду вказаного клопотання судом 26.09.2024 року постановлено ухвалу, якою клопотання задоволено та витребувано з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) повний витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про державну реєстрацію смерті №3515, який складено 19 березня 2021 року реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

На виконання вказаної ухвали суду, 04.11.2024 року до суду надійшли з Відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Одеса) витребувані судом докази.

До судового засідання призначеного на 06.11.2024 року сторони по справі не з`явились, про дату, час і місце проведення якого повідомлялись належним чином.

Однак, 06.11.2024 року до суду від представника позивача надійшла заява про підтримання заявлених вимог та розгляд справи за її відсутності, а 02.10.2024 року надійшла до суду заява від третьої особи про розгляд справи за відсутності приватного нотаріуса Куценко О.І.

Щодо повідомлення відповідача, суд зазначає наступне.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

Згідно з відповіддю з відділу адресної довідкової роботи ГУДМС України в Одеській області встановлено, що відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , починаючи з 15.10.2021 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача, оскільки остання не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення ОСОБА_1 про розгляд справи і дати, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судової повістки, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, копією позовної заяви з додатками до неї, на вказану адресу місця проживання відповідача.

Однак, уся поштова кореспонденція скерована на ім`я відповідачки була повернута до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачка ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлена належним чином згідно з приписами статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористалась процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, про причини неявки до судового засідання суд не повідомила.

Підстави для відкладення судового засідання судом у відповідності до положень статті 223 ЦПК України не встановлені.

У відповідності до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Судом також враховується, що в силу вимог ч. 1ст. 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція), кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) від 08.11.2005р. у справі «Смірнова проти України»).

При цьому вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі. Так, ЄСПЛ в рішенні від 7 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих п. 1 ст. 6 Конвенції.

Також слід зазначити, що відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» у період воєнного стану не можуть бути припинені повноваження Президента України, Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України, Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, а також судів, органів прокуратури України, органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, та органів, підрозділи яких здійснюють контррозвідувальну діяльність.

Згідно зі ст. 12-2 вказаного Закону в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Згідно зі ст. 26 вказаного Закону правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено здійснити розгляд справи в судовому засіданні 06.11.2024 року за відсутності сторін по справі на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

У відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч.2 ст.247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позов Одеської міської ради підлягаючим до часткового задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 народилась ОСОБА_2 , якій присвоєно ідентифікаційний номер НОМЕР_3 на підставі довідки ДПІ у Київському районі міста Одеси від 27.12.1999 року, громадянка України, а також документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 , виданим 24 вересня 1999 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, який містить запис і відбиток штемпелю про реєстрацію вказаною особи з 11.01.1971 року за адресою: АДРЕСА_1 .

У відповідності до повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про шлюб за №00042075337 від 31.10.2023 року, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_7 .

ІНФОРМАЦІЯ_8 помер чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_7 .

Вказана квартира АДРЕСА_1 , в якій значилась зареєстрованою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , належить останній на праві власності на підставі:

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право власності на житло, виданого Управлінням житлово-комунального господарства виконкому Одеської міської Ради народних депутатів від 19.07.1995 року № 65004;

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті чоловіка ОСОБА_7 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_8 , виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. від 31.08.2000 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2679;

-1/3 частки на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті матері ОСОБА_8 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_9 , виданого державним нотаріусом Третьої Одеської державної нотаріальної контори Пучковою І.А. від 31.08.2000 року, зареєстрованого у реєстрі за № 1-2682.

Дані обставини підтверджуються листом Комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації» Одеської міської ради за №2463/03.01-07 від 07.11.2022 року.

Відповідно до акту обстеження матеріально-побутових умов проживання громадянина, який потребує соціального обслуговування (надання соціальних послуг), складеного Комунальною установою «Територіальний центр соціального обслуговування Київського району м. Одеси» Департаменту праці та соціальної політики Одеської міської ради ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживає самотньо (вдова) за адресою: АДРЕСА_3 , має статус дитини війни, ветеран праці, пенсіонерка.

У відповідності до постанови про призначення судово-медичної експертизи трупа від 12.03.2021 року, слідчим Слідчого відділу Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області Бурлака А.В. розглянувши матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12021162480000408 від 12.03.2021 року за попередньою правовою кваліфікацією, кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 115 КК України, встановлено, що досудовим розслідуванням встановлено, що до чергової частини Одеського районного управління поліції № 1 ГУНП в Одеській області надійшло повідомлення оператора «102» про те, що за адресою: АДРЕСА_1 , виявлено труп ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ознак насильницької смерті не виявлено, труп направлено до ООБСМЕ для встановлення причини смерті.

За наслідком чого, 19.03.2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) складено актовий запис від № 3515 та видано свідоцтво про смерть, серія та номер: НОМЕР_2 про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 23.09.2022 року № 00036941995. У відповідності до вказаного витягу вбачається засвідчення, що паспорт ОСОБА_2 не здано, повідомлення про не передання паспорта померлої особи надіслано до Приморського районного відділу у місті Одесі Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області. Витяг з державного реєстру актів цивільного стану громадян про смерть для отримання допомоги на поховання не видавався. Смерть померлої особи зареєстровано представником Комунального підприємства «Спеціалізоване підприємство комунально-побутового обслуговування» Одеської міської ради.

Рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по цивільній справі №947/4591/24 яке набрало законної сили 30.04.2024 року, встановлено факт неправильності в актовому записі про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , складеному Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 19.03.2021 року за № 3515, який зареєстрований в Державному реєстрі актів цивільного стану громадян 19.03.2021 року, 08:55:08 за № 00142226038 реєстратором Одеського міського відділу державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса), в графі «відомості про померлу особу» ім`я « ОСОБА_2 » замість правильного « ОСОБА_2 ».

Вищевказані обставини також встановлені вказаним рішенням Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по цивільній справі №947/4591/24 яке набрало законної сили 30.04.2024 року, не спростовувались під час розгляду даної справи, а відтак у відповідності до положень ст. 82 ЦПК України додатковому доказуванню не підлягають і в силу приюдиційності судом в рамках розгляду даної справи під сумнів не ставляться.

На підставі рішення Київського районного суду міста Одеси від 18.03.2024 року по цивільній справі №947/4591/24, 16.08.2024 року реєстратором відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Одесі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м, Одеса) внесено зміни до актового запису № 3515, складеного 19.03.2021 року Одеським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про державну реєстрацію смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , шляхом зміни імені особи з «ОСОБА_2» на «ОСОБА_2», що підтверджується Повним витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 28.10.2024 року № 00047683846.

На підставі викладеного вбачається, що ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , документована паспортом громадянина України серії НОМЕР_4 виданим 24.09.1999 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, яка була зареєстрована у належному їй на праві власності нерухомому майні - квартирі АДРЕСА_1 , померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внаслідок смерті особи відкривається спадщина, часом відкриття якої є день смерті такої особи (ч.1,2 ст.1220 ЦК України).

У відповідності до статті 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (ст.1217 ЦК України).

Cпадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини (ст. 1222 ЦК України).

Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу).

Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті (ч.1 ст. 1223 ЦК України).

У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу. (ч.2 ст. 1223 ЦК України).

Відповідно до статті 1258 ЦК України, спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово.

Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (ст.1261 ЦК України).

У другу чергу право на спадкування за законом мають рідні брати та сестри спадкодавця, його баба та дід як з боку батька, так і з боку матері (ст.1262 ЦК України).

У третю чергу право на спадкування за законом мають рідні дядько та тітка спадкодавця (ст.1263 ЦК України).

У четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини (ст.1264 ЦК України).

У п`яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення. Ступінь споріднення визначається за числом народжень, що віддаляють родича від спадкодавця. Народження самого спадкодавця не входить до цього числа. У п`яту чергу право на спадкування за законом одержують утриманці спадкодавця, які не були членами його сім`ї. Утриманцем вважається неповнолітня або непрацездатна особа, яка не була членом сім`ї спадкодавця, але не менш як п`ять років одержувала від нього матеріальну допомогу, що була для неї єдиним або основним джерелом засобів до існування. (ст.1265 ЦК України).

Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини (ч.3 ст. 1223 ЦК України).

Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто (ст.1269 ЦК України).

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (ч.1 ст.1270 ЦК України).

У відповідності до положень статті 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Приймаючи викладене, внаслідок смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , відкрилась спадщина на належне останній за час життя майно, зокрема квартиру АДРЕСА_1 .

Як вже встановлено чоловік ОСОБА_2 - ОСОБА_7 , помер ІНФОРМАЦІЯ_8 , тобто до смерті ОСОБА_2 .

У відповідності до витягу зі Спадкового реєстру (спадкові справи та видані на їх підставі свідоцтва про право на спадщину) за №70559921 від 08.11.2022 року вбачається, що спадкова справа до майна ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , не заводилась, що свідчить про відсутність будь-яких спадкоємців до майна останньої які б виявили волевиявлення на звернення у встановлений законодавством шестимісячний строк до нотаріуса з заявами про прийняття спадщини, а також свідчить про відсутність заведеної спадкової справи до майна спадкодавця терміном більше року.

У відповідності до витягу зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) за №70559963 від 08.11.2022 року вбачається, що інформація про чинні спадкові договори чи заповіти, складені за життя ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , відсутні, що свідчить про відсутність спадкоємців за заповітом до майна останнього.

Матеріали справи також не містять будь-яких доказів про наявність у ОСОБА_2 , спадкоємців, які б мали обов`язкову частку у спадщині після її смерті.

Також судом встановлено, що у відповідності до довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 09.11.2022 року за №380/01-10 вбачається, що 09.04.2021 року ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 була знята з реєстраційного обліку за адресою місця реєстрації: АДРЕСА_1 , та станом на момент смерті останньої, з нею за місцем її зареєстрованого проживання ніхто зареєстрованим не був, що свідчить про відсутність спадкоємців до майна останньої які у відповідності до приписів статті 1268 ЦК України вважаються такими, що прийняли спадщину.

Отже, судом встановлено відсутність спадкоємців як за заповітом так і за законом, а також спадкоємців які мають обов`язкову частку чи вважаються такими що б прийняли спадщину, чи вчинили дії з прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Згідно з ч.ч.1, 2 ст.1277 ЦК України, у разі відсутності спадкоємців за заповітом і за законом, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття орган місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини, а якщо до складу спадщини входить нерухоме майно - за його місцезнаходженням, зобов`язаний подати до суду заяву про визнання спадщини відумерлою. Особи, які мають право або зобов`язані подавати заяву про визнання спадщини відумерлою, мають право на одержання інформації з Спадкового реєстру про заведену спадкову справу та видане свідоцтво про право на спадщину. Заява про визнання спадщини відумерлою подається після спливу одного року з часу відкриття спадщини.

Відповідно до ч.3 ст.1277 ЦК України спадщина, визнана судом відумерлою, переходить у власність територіальної громади за місцем відкриття спадщини.

Судом встановлено, що заява територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради про визнання спадщини, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , подана у передбачені статтею 1277 ЦК України строк, а саме за наслідком спливу двох років.

За наслідком викладеного, суд доходить до висновку, що у відповідності до приписів статті 1277 ЦК України, спадщина, яка складається з квартири АДРЕСА_1 , що залишилась після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , підлягає визнанню відумерлою, за наслідком чого переходить у власність територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради, як за місцем відкриття спадщини, що свідчить про обґрунтованість вимог позивача в цій частині та наявність підстав для їх задоволення.

Поряд з цим, судом також у відповідності до вищевказаної довідки Департаменту надання адміністративних послуг Одеської міської ради від 09.11.2022 року за №380/01-10 встановлено, що після смерті ОСОБА_2 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_3 , у належній їй квартирі АДРЕСА_1 , згодом 15.10.2021 року була зареєстрована громадянка ОСОБА_1 .

У відповідності до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна за №323589218 від 21.02.2023 року вбачається, 12 квітня 2021 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., як суб`єктом державної реєстрації прав, було відкрито розділ у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо об`єкту нерухомого майна за реєстраційним номером 2334237951101, а саме квартири АДРЕСА_1 , та на підставі винесеного рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень 9З відкриттям розділу) за №57581111 від 12.04.2021 року проведено державну реєстрацію права власності на вказане нерухоме майно за громадянкою ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Як вбачається, підставою виникнення права власності у ОСОБА_1 на квартиру АДРЕСА_1 , зазначено договір купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., зареєстрований в реєстрі за №365.

У відповідності до наданої приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І. належним чином засвідченої копії вказаного договору купівлі-продажу від 12.04.2021 року, за р.№365, вбачається, що останній укладений між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , як продавцем, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_1 , як покупцем, за умовами якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .

Також, на підставі наданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І. доказів вбачається, що під час вчинення вказаного правочину, ОСОБА_2 на підтвердження своєї особи було надано правовстановлюючий документ - паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданим 24.09.1999 року Київським РВ УМВС України в Одеській області.

Поряд з цим, як вже судом встановлено, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка була зареєстрована у належному їй на праві власності нерухомому майні - квартирі АДРЕСА_1 , померла - ІНФОРМАЦІЯ_3 , а паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 виданим 24.09.1999 року Київським РВ УМВС України в Одеській області, яким вона була документована, як вбачається з повного витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть від 23.09.2022 року № 00036941995, після смерті ОСОБА_2 не здавався.

Отже, договір купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., зареєстрований в реєстрі за №365, укладений від імені ОСОБА_2 , як продавця, вчинений після смерті даної особи, що мало місце 12 березня 2021 року, що виключає можливість його укладення ОСОБА_2 та відчуження останньою належного їй за час життя нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1 , що в свою чергу становить спадкове майна після смерті ОСОБА_2 .

Відповідно до ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з ч.1 ст.657 ЦК України, договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

Частиною 3 статті 209 ЦК України, нотаріальне посвідчення може бути вчинене на тексті лише такого правочину, який відповідає загальним вимогам, встановленим статтею 203 цього Кодексу.

Згідно ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до законодавчого визначення правочином є перш за все вольова дія суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки. Здійснення правочину законодавством може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів). У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети; породжуючи правовий наслідок, правочин - це завжди дії незалежних та рівноправних суб`єктів цивільного права.

Відповідно до ст.203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом . Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Статтею 205 ЦК України передбачено вимоги до форми правочину та способи волевиявлення відповідно до чого, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

Статтею 215 ЦК України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц викладено висновок, що як у частині першій статті 215 ЦК України, так і у статтях 229-233 ЦК України, йдеться про недійсність вчинених правочинів, тобто у випадках, коли існує зовнішній прояв волевиявлення учасника правочину, вчинений ним у належній формі (зокрема, шляхом вчинення підпису на паперовому носії), що, однак, не відповідає фактичній внутрішній волі цього учасника правочину.

У тому ж випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою не набуті, а правовідносини за ним - не виникли.

Правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним. Наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

Суд також зазначає, що вираження волі фізичної особи на вчинення правочину безпосередньо залежить від здатності у особи мати цивільні права та обов`язки (цивільну правоздатність), що відповідає положенням ч.1 ст. 25 ЦПК України.

Згідно з ч.2, 5 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.

Приймаючи вищевикладене, судом встановлено, що цивільна правоздатність ОСОБА_2 , виникла з моменту її народження - ІНФОРМАЦІЯ_6 та припинилась з моменту її смерті - ІНФОРМАЦІЯ_3 .

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що станом на час укладення оспорюваного правочину - договору купівлі-продажу від 12.04.2021 року, за р.№365, між ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , як продавцем, та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , як покупцем, цивільна правоздатність продавця - ОСОБА_2 , була припинена за місяць до дати вчинення правочину, а саме - 12 березня 2021 року, що виключає наявність у ОСОБА_2 будь-якої здатності і волі на укладення цього правочину, як і можливості бути стороною даного правочину і його підписувати.

Отже, договір купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., зареєстрований в реєстрі за №365, приймаючи припинену правоздатність у продавця даного правочину - ОСОБА_2 , не міг бути укладений останньою, а відтак даний правочин не відбувся, наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини, за наслідком чого останній не може бути визнаний судом недійсним, а наслідки недійсності правочину також не застосовуються до правочину, який не вчинено.

За змістом статей 15 і 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 16 цього Кодексу способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц викладено висновок, що такий спосіб захисту, як визнання правочину неукладеним, не є способом захисту прав та інтересів, установленим законом.

Приймаючи викладене, суд доходить до висновку, що вимога позивача про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксаною Іванівною, зареєстрованого в реєстрі за № 365, який в свою чергу є неукладеним, задоволенню не підлягає, з підстав обрання позивачем неефективного способу захисту.

Разом з тим, суд зазначає, що як вбачається останнім законним власником спірної квартири АДРЕСА_1 , була ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якої, у встановленому законом порядку, це майно ніким не набуто у власність.

З врахуванням обставин даної справи, Одеська міська рада, як територіальна громада міста Одеси, є особою, інтерес якої полягає у реалізації положень статті 1277 ЦК України та переходу спірної квартири у власність територіальної громади.

Пред`являючи позов позивач виходив з того, що порушуються інтереси територіальної громади м. Одеси, які випливають із встановленого статтею 1277 ЦК України порядку визнання спадщини відумерлою.

Так, Одеська міська рада не є власником спірного майна до ухвалення судом рішення про визнання спадщини відумерлою, однак в силу закону на неї покладено обов`язок по захисту прав територіальної громади, що свідчить про наявність законного інтересу який полягає в тому, щоб майно, яке може бути визнане відумерлою спадщиною, не було незаконно виведено зі спадкової маси, оскільки від цього залежить подальша можливість переходу такого майна у власність територіальної громади.

Вказане узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі №641/1689/15-ц (провадження №61-34143св18), від 26 лютого 2020 року у справі №640/17297/15-ц (провадження №61-5251св19).

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до статті 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Згідно з положеннями статті 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.

У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.

Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.

Згідно з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.

Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.

Вказану позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №753/11965/19.

Положення ст.388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, якщо було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 у справі №754/9233/17.

Виходячи зі змісту ст.388 ЦК України, недобросовісним набувачем є набувач, який знав або міг знати про те, що володіє майном незаконно, а також те, що особа, у якої за відплатним договором придбане майно, не мала права його відчужувати.

За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).

Приймаючи викладене, суд зазначає, що як вже зазначалось, ОСОБА_1 12.04.2021 року придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 12.04.2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І., зареєстрованого в реєстрі за №365, у продавця ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , яка як встановлено судом станом на час укладення даного правочину вже померла, що мало місце 12 березня 2021 року.

Я вже судом зазначалось, у відповідності до наданих приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Куценко О.І. документів, які слугували для вчинення даного правочину, під час його укладення на підтвердження особи продавця - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , було надано паспорт громадянина України серії НОМЕР_4 , виданого саме на її ім`я.

За наслідком чого, суд вважає, що вказані обставини в сукупності свідчать, що ОСОБА_1 , з підстав припинення цивільної правоздатності у продавця в силу його смерті, фізично не мала можливості 12.04.2021 року укласти відповідний правочин з ОСОБА_2 , в свою чергу померлою ІНФОРМАЦІЯ_1 , та не знати про наявність перешкод до вчинення цього правочину в силу фактичної відсутності продавця.

Вказане свідчить про недобросовісність останнього набувача спірної квартири АДРЕСА_1 , яким є ОСОБА_1 , за наслідком чого враховуючи недобросовісність останньої, спірна квартира підлягає витребуванню відповідно до ст.387 ЦК України.

Положеннями статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) передбачено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Концепція «майна» в розумінні статті 1 Першого протоколу має автономне тлумачення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві. Певні права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися правом власності, а отже, і «майном».

Предметом регулювання статті 1 Першого протоколу до Конвенції є втручання держави у право на мирне володіння майном. У практиці ЄСПЛ (серед багатьох інших, наприклад, рішення ЄСПЛ у справах «Спорронг і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства» від 21 лютого 1986 року, «Щокін проти України» від 14 жовтня 2010 року, «Сєрков проти України» від 07 липня 2011 року, «Колишній король Греції та інші проти Греції» від 23 листопада 2000 року, «Булвес» АД проти Болгарії» від 22 січня 2009 року, «Трегубенко проти України» від 2 листопада 2004 року, «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року) напрацьовано три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті «суспільний», «публічний» інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям.

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Таким чином, стаття 1 Першого протоколу гарантує захист права на мирне володіння майном особи, яка законним шляхом, добросовісно набула майно у власність, і для оцінки додержання «справедливого балансу» в питаннях позбавлення майна мають значення обставини, за якими майно було набуте у власність, поведінка особи, з власності якої майно витребовується.

Принцип «належного урядування» не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу «належного урядування» оцінюється одночасно з додержанням принципу «пропорційності», при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення «справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини». Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.

Приймаючи викладене, в даній справі не вбачається порушення справедливого балансу в разі витребування майна від недобросовісного набувача без будь-якої компенсації. Недобросовісне заволодіння чужим майном не відповідає критерію мирного володіння майном. Натомість таке заволодіння є порушенням мирного володіння інших осіб. Отже витребування майна від недобросовісного набувача не є порушенням ст.1 Першого протоколу.

Даний висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеному у постанові від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16.

Одночасно судом приймається, що у відповідності до висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц, територіальна громада в разі відчуження спадкового майна особою, яка не є спадкоємцем, або незбереження цього майна, на користь добросовісного набувача, має право на отримання лише грошової компенсації. Закон передбачає саме такий спосіб захисту порушеного інтересу територіальної громади та спосіб відновлення її інтересу на спадкове майно за відсутності спадкоємців (стаття 16 ЦК України) та у разі продажу спадкового майна іншій особі, якщо остання є добросовісним набувачем.

Разом з тим, враховуючи, що суд дійшов до висновку про недобросовісність останнього набувача спірної квартири АДРЕСА_1 , яким є ОСОБА_1 , суд вважає відсутніми підстави для застосування висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 14 грудня 2022 року у справі №461/12525/15-ц.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі у викладений спосіб судом приймається, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала про те, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц.

Враховуючи вищевикладене в цілому, суд вважає, що в даній справі, обраний позивачем спосіб захисту прав шляхом визнання спірної квартири відумерлою спадщиною та її витребування від останнього недобросовісного власника - ОСОБА_1 є належним і ефективним способом захисту прав та інтересів територіальної громади міста Одеси в особі Одеської міської ради.

Додатково, з метою належного виконання даного рішення суду,

після набрання ним законної сили, суд виходячи з ч.3 ст. 1277 ЦК України та у відповідності до положень статті 267 ЦПК України вважає за доцільне встановити порядок його виконання, у відповідності до якого, рішення суду, після набрання законної сили, є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101.

Також, ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що у відповідності до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом . Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. (ч.6 ст.81 ЦПК України).

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. (ч.1 ст.76 ЦПК України).

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. (ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України).

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26 червня 2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Згідно з практикою ЄСПЛ змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб`єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об`єктивно приводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов`язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони. Суд тільки оцінює надані сторонами матеріали, але сам жодних фактичних матеріалів і доказів не збирає.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.

Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004 у справі № 1-33/2004.

Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов`язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов`язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю - змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд вважає, що позов Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксана Іванівна, підлягаючи частковому задоволенню в частині вимог про визнання спадщини відумерлою та витребування майна з чужого незаконного володіння, у задоволенні решти вимог позивача у даному позові слід відмовити.

Відповідно до статті 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання зокрема, як розподілити між сторонами судові витрати.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо інше не передбачено законом, у разі залишення позову без задоволення, закриття провадження у справі або залишення без розгляду позову позивача, звільненого від сплати судових витрат, судові витрати, понесені відповідачем, компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Приймаючи, що позивач звільнений на підставі п.15-1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» за вимогою про визнання спадщини відумерлою, яка задоволена судом, стягненню з відповідачки на користь держави підлягає судовий збір в сумі 2684,00 грн., за ставками станом на момент озернення позивача до суду з цим позовом.

Також, враховуючи часткове задоволення позовних вимог, у відповідності до положень статті 141 ЦПК України та пропорційно до задоволеної судом частини вимог, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає у відшкодування понесених Одеською міською радою витрат зі сплати судового збору підлягає судовий збір в сумі: 7065,00 грн. сплачений за вимогою майнового характеру та 1342,00 грн. сплачений за задоволеною судом заявою про забезпечення позову, що в цілому становить у розмірі 8407,00 грн. Інша частина судового збору сплаченого позивачем за вимогою немайнового характеру про визнання договору недійсним, відшкодуванню з відповідача не підлягає.

Керуючись ст.ст. 1-18, 76-89, 141, 211, 263-265, 267, 280-282, 352, 354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов Одеської міської ради (місцезнаходження: 65026, м. Одеса, пл. Думська, 1) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_4 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксана Іванівна (місцезнаходження: 65020, м. Одеса, вул. Преображенська, 57), про визнання спадщини відумерлою, визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння - задовольнити частково.

Визнати відумерлою спадщину після смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , що складається з квартири загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101.

Витребувати у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь територіальної громади м. Одеси в особі Одеської міської ради квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101.

У задоволенні позовних вимог Одеської міської ради до ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Куценко Оксана Іванівна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним - відмовити.

Встановити порядок виконання рішення, у відповідності до якого, рішення суду, після набрання законної сили, є підставою для державної реєстрації за територіальною громадою м. Одеси в особі Одеської міської ради права власності на квартиру загальною площею 47,1 кв.м., житловою площею 32,6 кв.м., розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2334237951101.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь Одеської міської ради (код ЄДРПОУ 26597691) у відшкодування витрат зі сплати судового збору 8407 (вісім тисяч чотириста сім) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір в сумі 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) гривні 00 копійок.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його складання.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасника справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.


Повний текст рішення суду складено - 11.11.2024 року.


Головуючий Л. В. Калініченко


  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено склад суду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 13.03.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Відкрито провадження
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.03.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 30.03.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 15.06.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.08.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.08.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.08.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.08.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 29.08.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 10.10.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 16.11.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 16.11.2023
  • Номер: 2/947/1827/23
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 16.11.2023
  • Номер: 2/947/282/24
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Призначено до судового розгляду
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 13.12.2023
  • Номер: 2/947/282/24
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи: заяву задоволено частково
  • Етап діла: Розглянуто
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 06.11.2024
  • Номер: 2/947/282/24
  • Опис: про визнання спадщини відумерлою,визнання недійсним договору купівлі-продажу та витребування майна з чужого незаконного володіння
  • Тип справи: на цивільну справу (позовне провадження)
  • Номер справи: 947/8196/23
  • Суд: Київський районний суд м. Одеси
  • Суддя: Калініченко Л.В.
  • Результати справи:
  • Етап діла: Виконання рішення
  • Департамент справи:
  • Дата реєстрації: 13.03.2023
  • Дата етапу: 07.04.2025
Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація