УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 712/13428/24

номер провадження 2-з/712/54/24

12.11.2024 м. Черкаси

Суддя Соснівського районного суду м. Черкаси Ватажок-Сташинська А.В., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно,

ВСТАНОВИВ:

До Соснівського районного суду м. Черкаси 11.11.2024 надійшла заява ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно, в якій заявниця просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони на відчуження і користування ОСОБА_2 об`єктами нерухомого майна, а саме щодо:

квартири АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 541294271101;

земельної ділянки площею 0, 6567 га. з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020, та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2749759871101;

нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310456771101;

нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2302139071101;

комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1440335371101;

земельної ділянки площею 0, 6567 га. з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020, та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301808471101;

комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48109271101;

нежилих приміщень, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310368171101;

нежилого приміщення магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2747082971080;

нежитлових будівель, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310532371101;

комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2122306971101;

квартири тимчасового проживання АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779698771101;

нежитлових будівель за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925596471101;

квартири тимчасового проживання АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779486971101;

квартири тимчасового проживання АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779446871101;

квартири тимчасового проживання АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779670871101,

а також заборони органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на вказане спірне нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо) обтяжень речових прав на нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо).

В обґрунтування заяви зазначено, що ОСОБА_1 має наміри звертатися до суду з позовною заявою з вимогами щодо визнання недійсними договорів дарування від 23.11.2023, 24.11.2023 та від 01.12.2023, на підставі яких батьком заявниці, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 було відчужено на користь колишньої дружини ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, та скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на вказане спірне нерухоме майно. Як зазначено у заяві, батько заявниці ОСОБА_3 06.06.2019 уклав шлюб з ОСОБА_2 . Від даного шлюбу, подружжя дітей не мало, постійно разом не проживали, спільного господарства не вели, оскільки батько заявниці перебував у тяжкому хворобливому стані, постійно перебував на лікуванні у відповідних закладах охорони здоров`я, що підтверджується лікарськими виписками. 09 листопада 2023 року до Соснівського районного суду м. Черкаси ОСОБА_2 звернулась із позовом про розірвання шлюбу, і рішенням суду у справі № 712/12305/23 вказаний шлюб було розірвано. Однак, 23.11.2023, 24.11.2023 та 01.12.2023 між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 були укладені договори дарування спірного нерухомого майна. Вказані договори були укладені, у тому числі у період особливого загострення численних хвороб батька заявниці, тому, з урахуванням стану покійного ОСОБА_3 та відносин, які склались між ним та ОСОБА_2 , їх дійсність викликає ґрунтовні сумніви у заявниці. Також в обґрунтування заяви зазначено, що про смерть батька заявниці стало відомо значно пізніше. З невідомих на те причин, ОСОБА_2 не зважаючи на те, що спільно з померлим не проживала, на момент смерті фактично шлюбні відносини були припинені, в ніч смерті з`явилась до лікарні, де померлий проходив лікування, і після того як вона, з дозволу лікарів, залишилась ночувати з померлим у палаті, останній наступного ранку був виявлений мертвим. Про факт смерті ОСОБА_3 дітей та рідних померлого ОСОБА_2 не повідомила, як і про дату та місце прощання та поховання. Посилаючись на те, що існують цілком виправдані ризики відчуження на користь третіх осіб набутого ОСОБА_2 за незрозумілих обставин спірного нерухомого майна, що у подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду, ОСОБА_1 звернулась з даною заявою до суду.

Відповідно до ч.1 ст.149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст. 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Згідно з ч.2 ст.149 ЦПК України, забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, заява про забезпечення позову подається до подання позовної заяви – за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо.

Згідно з ч.1 ст.153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання щодо розгляду заяви про забезпечення позову не викликалися.

Відповідно до п.1,2 ч.1 ст.150 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною вчиняти певні дії.

Частиною другою статті 150 ЦПК України встановлено, що суд може застосувати кілька видів забезпечення позову.

У частині третій статті 150 ЦПК України закріплено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

З системного аналізу положень ст.150-153 ЦПК України вбачається, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

При цьому, системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Інститутом забезпечення позову є сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Зазначена правова норма прямо визначає як форму і порядок звернення до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову, так і підстави для його забезпечення.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути ухвалене тільки у відповідності до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

При цьому, під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Ключовим завданням при вирішенні необхідності забезпечення позовних вимог є забезпечення в подальшому виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Згідно з п.п.1, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Відповідно до п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22 грудня 2006 року «Про практику застосування судами процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» особам, які беруть участь у справі, має бути гарантована реальна можливість захистити свої права при вирішенні заяви про забезпечення позову, оскільки існує ризик спричинення їм збитків у разі, якщо сам позов або пов`язані з матеріально-правовими обмеженнями заходи з його забезпечення виявляться необґрунтованими.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Аналогічні висновки містяться в постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18.

Таким чином, з метою встановлення обґрунтованості доводів заяви щодо необхідності вжиття запобіжних заходів та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 81 ЦПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

При вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову, суд повинен переконатися у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він має намір звернутися до суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками внаслідок невжиття цих заходів.

Звертаючись з даною заявою про забезпечення позову, заявниця просить вжити заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірне нерухоме майно та заборони на відчуження і користування ОСОБА_2 об`єктами спірного нерухомого майна, а також заборонити органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно вчиняти будь-які дії щодо державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно та їх обтяжень, зокрема набуття, зміни припинення речових прав на нерухоме майно (права власності, користування (оренди, найму тощо) обтяжень речових прав на спірне нерухоме майно (іпотеки, заборони відчуження тощо).

Обґрунтовуючи підстави для забезпечення позову, ОСОБА_1 посилається на те, що предметом майбутнього позову є вимога про визнання недійсними договорів дарування від 23.11.2023, 24.11.2023 та від 01.12.2023, на підставі яких батьком заявниці, ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 було відчужено на користь колишньої дружини ОСОБА_2 спірне нерухоме майно, та скасування державної реєстрації прав ОСОБА_2 на спірне нерухоме майно. Як зазначено у заяві про забезпечення позову, вказані договори були укладені, у тому числі, у період особливого загострення численних хвороб батька заявниці, тому, з урахуванням стану покійного ОСОБА_3 та відносин, які склались між ним та ОСОБА_2 , їх дійсність викликає ґрунтовні сумніви у заявниці. Тому, беручи до уваги обставини смерті батька а також те, що його колишня дружина ОСОБА_2 не повідомила дітей та рідних померлого ОСОБА_3 про його смерть та поховання, у заявниці наявні обґрунтовані підстави вважати, що ОСОБА_2 до вирішення справи по суті здійснить відчуження спірного нерухомого майна на користь третіх осіб, що в подальшому може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Відтак, з матеріалів заяви вбачається, що між сторонами існує спір про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації речових прав на спірне нерухоме майно та заява про забезпечення позову містить відповідне обґрунтування заявлених вимог, на підтвердження яких надано відповідні докази.

За таких обставин, у випадку відчуження ОСОБА_2 об`єктів нерухомого майна ускладниться або унеможливиться ефективний захист чи поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ОСОБА_1 , за захистом яких вона має намір звернутися до суду.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Крім того, вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно лише тимчасово обмежить права сторін щодо розпорядження цим майном, проте, такі заходи не перешкоджають здійсненню сторонами у справі права користування та володіння спірним майном, в той час як їх вжиття забезпечить збереження балансу інтересів сторін та узгоджується із критеріями розумності, обґрунтованості та адекватності.

       Відповідно до правових висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19 арешт майна – це накладення заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження до визначення подальшої долі цього майна. Заборона на відчуження – це перешкода у вільному розпорядженні майном.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 19.02.2021 у справі № 643/12369/19, арешт майна і заборона на відчуження майна є самостійними видами (способами) забезпечення позову, обидва способи за правовою сутністю обмежують право відповідача розпоряджатися спірним майном, але вони є різними для виконання ухвали про забезпечення позову, тому суттєвого значення у виборі їх застосування немає для вирішення справи та способу забезпечення позову.

Згідно з ч. 1- 4 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження» майно, на яке накладено арешт, крім майна, зазначеного у частині восьмій статті 56 цього Закону, передається на зберігання боржникові або іншим особам (далі – зберігач), що призначені виконавцем у постанові про опис та арешт майна (коштів) боржника, під розписку. Копія постанови видається боржнику, стягувачу, а якщо обов`язок щодо зберігання майна покладено на іншу особу - також зберігачу. Якщо опис і арешт майна здійснювалися на виконання рішення про забезпечення позову, виконавець передає арештоване майно на зберігання боржнику або його представнику (якщо інше не зазначено в судовому рішенні або якщо боржник відмовився приймати майно на зберігання).

Зберігач може користуватися майном, переданим йому на зберігання, якщо проти цього не заперечує стягувач (щодо рухомого майна) або якщо особливості такого майна не призведуть до його знищення чи зменшення цінності внаслідок користування.

У разі якщо зберігачем призначено іншу особу, крім боржника або члена його сім`ї, вона може одержувати за зберігання майна винагороду, розмір та порядок виплати якої визначаються договором між зберігачем та виконавцем.

Виконавець своєю постановою може передати майно на зберігання іншому зберігачу. Копія постанови вручається новому зберігачу, до якої додається копія постанови про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Порушення заборони виконавця розпоряджатися або користуватися майном, на яке накладено арешт, тягне за собою передбачену законом відповідальність зберігача майна (ч. 6 ст. 58 Закону України «Про виконавче провадження»).

Водночас суд зауважує, що звертаючись з заявою про забезпечення позову, заявниця доказів того, що спірне нерухоме майно може зникнути чи може бути знищене, або особливості спірного майна призведуть до зменшення його цінності внаслідок користування ним, а відтак щодо нього доцільно застосувати арешт шляхом обмеження права користування арештованим майном не назвала та не надала.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у кожній справі, в якій йде мова про порушення права володіння своїм майном, суд повинен перевірити дії чи бездіяльність держави з огляду на дотримання балансу між потребами загальної суспільної потреби та потребами збереження фундаментальних прав особи, особливо враховуючи те, що заінтересована особа не повинна нести непропорційний та непомірний тягар.

Відповідно до пунктів 69, 73 рішення Європейського суду з прав людини від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції» (SporrongandLonnroth v. Sweden) будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.

Таким чином, на підставі викладеного вище, з урахуванням підстав та змісту заяви, надавши оцінку відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, балансу інтересам сторін, суд приходить до висновку про доцільність вжиття заходів забезпечення позову саме шляхом арешту спірного нерухомого майна.

Вжиття зазначених заходів забезпечення позову в даному випадку виступає як спосіб гарантування обов`язкового виконання судового рішення у разі задоволення позовних вимог і не створює невиправданих обмежень відповідачеві в її правах.

Відтак заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до пред`явлення позову до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна про визнання договорів дарування недійсними та скасування державної реєстрації прав на нерухоме майно належить задовольнити частково.

Керуючись ст. 149-153, 157, 258-261, 352-355 ЦПК України, суддя

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ( АДРЕСА_12 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про забезпечення позову до подання позовної заяви до ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 ( АДРЕСА_13 , РНОКПП НОМЕР_2 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Романій Наталія Василівна (18002, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 258) – задовольнити частково.

Накласти арешт на об`єкти нерухомого майна, а саме:

квартиру АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 541294271101;

земельну ділянку площею 0, 6567 га. з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020, та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2749759871101;

нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310456771101;

нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2302139071101;

комплекс будівель, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1440335371101;

земельну ділянку площею 0, 6567 га. з кадастровим номером 7110136700:06:050:0020, та розташований на ній комплекс будівель (автозаправна станція), який знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2301808471101;

комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 48109271101;

нежиле приміщення, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_4 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310368171101;

нежиле приміщення магазин « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2747082971080;

нежитлові будівлі, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2310532371101;

комплекс, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_6 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2122306971101;

квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_7 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779698771101;

нежитлові будівлі за адресою: АДРЕСА_8 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1925596471101;

квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_9 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779486971101;

квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_10 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779446871101;

квартиру тимчасового проживання АДРЕСА_11 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 779670871101.

У задоволенні заяви в іншій частині – відмовити.

Ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження.

Копію ухвали направити сторонам та органам та суб`єктам, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав у відповідності до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» – суб`єктам державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень та державним реєстраторам прав на нерухоме майно для виконання.

Відповідно до ст. 12 Закону України № 1404-VIII від 02.06.2016 «Про виконавче провадження», ухвала може бути пред`явлена до виконання протягом трьох років, починаючи з наступного дня після її прийняття.

Роз`яснити заявниці, що вона повинна пред`явити позов протягом десяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову у відповідності до ч.4 ст.152 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч.13 ст.158 ЦПК України заходи забезпечення позову, вжиті судом до подання позовної заяви, скасовуються судом також у разі: 1) неподання заявником відповідної позовної заяви згідно з вимогами частини третьої статті 152 цього Кодексу; 2) повернення позовної заяви; 3) відмова у відкритті провадження у справі.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена безпосередньо до Черкаського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання. Оскарження ухвали про забезпечення позову не зупиняє її виконання, а також не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Суддя А.В. Ватажок-Сташинська