ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 441/885/24Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/817/323/24 Доповідач - ОСОБА_2

Категорія - ч. 2 ст. 286 КК

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2024 р. Колегія суддів Тернопільського апеляційного суду в складі:

головуючого судді - ОСОБА_2 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю

секретаря ОСОБА_5

прокурора ОСОБА_6

обвинуваченого ОСОБА_7

захисника ОСОБА_8

потерпілого ОСОБА_9

представника

потерпілого ОСОБА_10

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами потерпілого ОСОБА_9 та обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 05 червня 2024 року.

Даним вироком,

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Зимна Вода Пустомитівського району Львівської області, українця, громадянина України, одруженого, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, з середньою освітою, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

визнано винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі строком чотири роки, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком два роки.

На підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» ОСОБА_7 звільнено від відбування основного та додаткового покарання.

Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_7 про стягнення майнової та моральної шкоди задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_9 400000 (чотириста тисяч) гривень 00 коп. моральної шкоди.

У справі вирішено питання речових доказів та судових витрат.

Згідно з вироком суду, 23 жовтня 2014 року, приблизно о 19 год. 40 хв., ОСОБА_7 , керуючи автомобілем марки «Mercedes Benz Sprinter», реєстраційний номер НОМЕР_1 , та рухаючись ним по вул. Львівський, що у м. Городок у напрямку до м. Львова, при проїзді її ділянки в районі будинку №543, у порушення п.1.5 Розділу 1, п.п.2.3 б),д) Розділу 2, п.п.12,1, 12.3 Розділу 12, п.14.2 Розділу 14 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року, керуючи транспортним засобом проявив неуважність до дорожньої обстановки та її змін, під час вибору в установлених межах безпечної швидкості руху, не врахував дорожню обстановку і стан транспортного засобу, щоб мати змогу постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним, здійснюючи обгін інших транспортних засобів на прямій ділянці дороги, виїхав на смугу зустрічного руху, де з моменту виникнення небезпеки у вигляді велосипеда «McKenzie» під керуванням велосипедиста ОСОБА_11 , який рухався по проїзній частині дороги в попутному із ним напрямку, своєчасно не вжив заходів для зменшення швидкості автомобіля аж до зупинки транспортного засобу, внаслідок чого допустив зіткнення з велосипедом, що спричинило велосипедисту тяжкі тілесні ушкодження у виді тупої закритої травми живота, яка виразилася розривами тканини печінки, селезінки, крововиливом в брижу тонкого кишечника, що призвело до гострої внутрішньої крововтрати, що спричинило смерть ОСОБА_11 на місці пригоди.

В апеляційній скарзі потерпілий ОСОБА_9 просить скасувати вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Вважає, що вказаний вирок суду є незаконним і необґрунтованим, оскільки судом неповно з`ясовані обставини справи, а викладені у вироку висновки суду не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.

Вказує, що суд допустив істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність і, зокрема, безпідставно застосував щодо ОСОБА_7 п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році», який не підлягає застосуванню, внаслідок чого ухвалив вирок, що суперечить вимогам ст.ст. 9, 370 КПК України.

Апелянт посилається не те, що в обвинувальному акті не зазначено обставин, які відповідно до ст.67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_7 , а саме вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюючих засобів.

Наголошує на тому, що в обвинувальному акті зазначена загальна сума витрат на залучення експертів під час здійснення досудового розслідування становить 29666,60 гривень, тоді як суд у своєму вироку стягнув з ОСОБА_7 лише 9750 гривень 30 копійок судових втрат.

Звертає увагу, що обвинувальний акт повністю не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки невірно викладена подія кримінального правопорушення, а саме час вчинення кримінального правопорушення, при наявності обтяжуючих обставин такі не були вказані в обвинувальному акті, приховано і не вказано в обвинувальному акті про заявлений ним цивільний позов в порядку ст.128 КПК України.

Посилається на те, що суддя, всупереч вимогам 314 КПК України, не розглянув його скарги подані з підстав порушень на досудовому розслідуванні.

Вважає, що суддя безпідставно відмовив йому у задоволенні заяви про відвід прокурора ОСОБА_6 , яка, будучи прокурором Городоцької місцевої прокуратури, перешкоджала кримінальним провадженням, відкритим щодо неналежного проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_7 та підроблення завідомо неправдивого висновку на стан сп`яніння ОСОБА_7 відносно лікарки Городоцької ЦРЛ ОСОБА_12 за ч.1 ст. 366 КК України та ч.1 ст. 367 КК України (№ 12017140180000120 від 20.02.2017 року), а також кримінальному провадженню щодо крадіжки телефону його сина ОСОБА_11 за ч.1 ст. 185 КК України, не прийняла його позовну заяву, подану на стадії досудового розслідування, зазначивши в обвинувальному акті, що цивільний позов не заявлений та не зазначила в обвинувальному акті обтяжуючих обставин - як вчинення кримінального правопорушення щодо малолітньої дитини та вчинення кримінального правопорушення особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння або у стані, викликаному вживанням наркотичних або інших одурманюваних засобів.

Стверджує, що суд першої інстанції порушив порядок дослідження доказів, зокрема, не допитав його, як потерпілого у кримінальному провадженні, та не заслухав його пояснень з приводу обставин вчинення кримінального правопорушення, чим порушив усі його процесуальні права, передбачені ст.56 КПК України.

Посилається на те, що його було безпідставно видалено із зали судового засідання, безпідставно позбавлено права виступу у судових дебатах та висловлюватися щодо призначеного покарання обвинуваченому.

Апелянт вказує, що через канцелярію суду він подав клопотання про дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема, про виклик і допит лікаря-терапевта Городоцької ЦРЛ ОСОБА_12 , слідчого ОСОБА_13 щодо висновку медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №533 від 23.10.2014 відносно ОСОБА_7 , який складений з порушенням Інструкції про виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, експерта ОСОБА_14 , судових експертів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з приводу надання роз`яснень і доповнень проведених ними експертиз та спеціаліста ОСОБА_20 з приводу роз`яснення і доповнення до протоколу огляду місця ДТП від 23.10 2014 року та схеми до нього із фототаблицею.

Зазначає, що вказані клопотання суд не розглянув, а безпідставно повернув їх листом, не прийнявши жодних рішень по них.

Звертає увагу на те, що слідчим ОСОБА_13 було видано скерування для проведення обстеження водія ОСОБА_7 до Львівського державного клінічного наркологічного диспансеру, проте, з незрозумілих причин, ОСОБА_7 був доставлений для проведення огляду на стан сп`яніння до Городоцької ЦРЛ, де огляд ОСОБА_7 на стан сп`яніння проводився лікарем-терапевтом Городоцької ЦРЛ ОСОБА_12 , а зразки крові на наявність вмісту етанолу в його крові чи наркотичних засобів, взагалі не відбиралися, хоча це є обов`язковим, тобто ОСОБА_7 взагалі не перевірявся на стан наркотичного чи іншого сп`яніння.

Вказує, що суд не з`ясував, підстави скеровування ОСОБА_7 для проведення огляду на стан сп`яніння до Городоцької ЦРЛ, а не до Львівського державного клінічного наркологічного диспансеру, в який було виписано направлення.

Апелянт посилається не те, що безпідставним і необґрунтованим є посилання суду на висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №533 від 23.10.2014 року, згідно з яким при проведенні огляду у ОСОБА_7 ознак сп`яніння не встановлено, оскільки такий є недійсним, так як складений з порушенням Інструкції, а сам огляд проведений не уповноваженою особою, оскільки проводився лікарем ОСОБА_12 без відповідного направлення (скерування) та без проведення огляду ОСОБА_7 на стан наркотичного чи іншого сп`яніння.

Наголошує на тому, що до обвинуваченого ОСОБА_7 безпідставно був застосований Закон України «Про амністію у 2016 році» від 22 грудня 2016 року № 1810-VII, оскільки станом на 05 червня 2024 року такий вичерпав свою дію.

Зазначає, що безпідставними і необґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що його син ОСОБА_11 , керував велосипедом у темну пору доби, який належним чином для такого руху не був обладнаний та, що він намагався переїхати через проїзну частину вул. Львівської, не давши дорогу автомобілеві «Мерседес Бенц» і створив цим небезпеку для руху водієві і що його груба необережність сприяла виникненню і збільшенню завданої шкоди, оскільки такі висновки не відповідають дійсності і фактичним обставинам кримінального провадження, так як згідно з доказами подія мала місце ще до 19 год. 20 хв., тобто не в темну пору доби і син не переїжджав проїзну частину дороги, а його велосипед був обладнаний світловідбиваючими ліхтарями.

Звертає увагу на те, що суд жодним чином не врахував у своєму вироку також ті обставини, що обвинувачений ОСОБА_7 фактично знищив речовий доказ, а саме автомобіль «Мерседес Спринтер» р.н. НОМЕР_2 , а сам переховувався від органу досудового розслідування і суду, був оголошений в міжнародний розшук, тривалий час розшукувався з метою уникнути кримінальної відповідальності і покарання.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_7 просить змінити вирок Залізничного районного суду м. Львова від 05.06.2024 року в частині стягнення з нього на користь позивача 400000 гривень моральної шкоди та постановити рішення, яким стягнути на користь відповідача 100000 гривень моральної шкоди.

Зазначає, що з висновку судової автотехнічної експертизи № 2032 від 19.06.2015 року убачається причиною настання даної ДТП стало грубе порушення зі сторони велосипедиста ОСОБА_11 правил безпеки дорожнього руху, зокрема, керування велосипедом у стані алкогольного сп`яніння; експлуатація велосипеда не обладнаного у темну пору доби відповідними освітлювальними приладами; порушення велосипедистом правил маневрування; заборона велосипедисту ОСОБА_11 виїжджати на проїзну частину дороги на велосипеді при його віці.

Вказує, що у його порушеннях є лише перевищення встановленої у населених пунктах швидкості руху.

Вважає, що при таких обставинах суд повинен був визначити процентне співвідношення винуватості обох учасників ДТП і, виходячи із цього призначати розмір відшкодування збитків та повинен був врахувати збитки, які йому наніс велосипедист ОСОБА_11 , пошкодженням належного йому автомобіля в результаті допущеного ним порушення правил безпеки дорожнього руху.

Заслухавши суддю доповідача, в судових дебатах потерпілого ОСОБА_9 , його представника - адвоката ОСОБА_10 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили апеляційну скаргу обвинуваченого, в судових дебатах та останньому слові обвинуваченого ОСОБА_7 , в судових дебатах його захисника ОСОБА_8 , які підтримали свою апеляційну скаргу та заперечили апеляційну скаргу потерпілого, в судових дебатах прокурора, яка заперечила подані апеляційні скарги, вважає вирок суду законним та обґрунтованим, просить його залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

За змістом вказаної правової норми рішення суду першої інстанції перевіряється апеляційним судом з точки зору його законності і обґрунтованості, тобто відповідності його нормам матеріального і процесуального закону, фактичним обставинам справи, а також доказам, дослідженим у судовому засіданні.

Викладені в апеляційній скарзі потерпілого доводи, що суд під час розгляду кримінального провадження допустив істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неповноту судового розгляду, є обґрунтованими з огляду на наступне.

Так, відповідно до журналу та звукозапису судового засідання від 16.05.2024 року суд ухвалив, серед іншого, допитати потерпілого ОСОБА_9 .. Проте, потерпілий ОСОБА_9 , впродовж судового розгляду кримінального провадження не був допитаний, оцінки його показам, в сукупності з іншими доказами, суд не надав, що є порушенням ст. 349 КПК України та порушенням прав потерпілого, передбачених ст. 56 КПК України.

Як стверджують звукозаписи та журнали судових засідань від 27.05. та 05.06.2024, суд, в порушення ст. 363 КПК України, без з`ясування в учасників судового провадження, чи бажають вони доповнити судовий розгляд і чим саме, перейшов до судових дебатів.

При цьому суд, в судовому засіданні 05.06.2024 року, розглянувши заяву потерпілого ОСОБА_9 про відвід прокурору, оголосив, що потерпілий ОСОБА_9 через канцелярію суду подав ряд клопотань про дослідження доказів у кримінальному провадженні, зокрема, про виклик і допит експерта ОСОБА_14 , судових експертів ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 з приводу надання роз`яснень і доповнень проведених ними експертиз, спеціаліста ОСОБА_20 з приводу роз`яснень, лікаря-терапевта Городоцької ЦРЛ ОСОБА_12 щодо висновку медичного огляду, слідчого ОСОБА_13 щодо порушення складення процесуальних документів з можливістю задати їм запитання для з`ясування обставин справи.

Заслухавши думку учасників щодо заявлених потерпілим клопотань, їх не розглянув, а ухвалив повернути їх поштовою кореспонденцією потерпілому ОСОБА_9 , чим позбавив потерпілого доповнити судовий розгляд, що є порушенням ст. 363 КПК України.

Згідно з вимогами ст. 364 КПК України у судових дебатах виступають прокурор, потерпілий, його представник та законний представник, цивільний позивач, його представник та законний представник, цивільний відповідач, його представник, обвинувачений, його законний представник, захисник, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження.

Судові дебати є важливим етапом судового розгляду, коли потерпілий та інші, зазначені в ч.1 ст. 364 КПК України учасники судового провадження, виступають із промовами, в яких оцінюють обставини, установлені під час кримінального провадження та досліджені докази, обґрунтовуючи свої висновки з питань, що підлягають вирішенню судом при постановленні судового рішення, з метою схиляння суду до прийняття позиції промовця (сторони кримінального провадження).

Під час судових дебатів найбільшою мірою проявляється така загальна засада кримінального провадження, як змагальність сторін у доведенні перед судом переконливості їхніх правових позицій, що у свою чергу сприяє всебічному, повному та неупередженому дослідженню всіх обставин кримінального провадження та постановленню законного й обґрунтованого рішення суду.

Як убачається з матеріалів кримінального провадження, під час судового засідання 05.06.2024 року в суді першої інстанції суд, заслухавши пояснення обвинуваченого, в порушення вимог ст. 364 КПК України позбавив потерпілого ОСОБА_9 виступати в судових дебатах.

При цьому колегія звертає увагу, що суд під час розгляду заяви потерпілого про відвід прокурору, видалив потерпілого ОСОБА_9 з зали суду за порушення порядку, однак не вказав, що видаляє його на весь час судового розгляду.

Під час виступу в судових дебатах, представник потерпілого- адвокат ОСОБА_10 наполягав на поверненні потерпілого в зал суду та на його виступі в судових дебатах, але суд безпідставно відмовив.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції не вжив необхідних заходів для забезпечення реалізації права потерпілого на виступ у судових дебатах, не забезпечив сторонам рівних умов для реалізації їхніх процесуальних прав.

Такі обставини свідчать про порушення принципів юридичної рівності, змагальності та справедливого судового розгляду, оскільки кожній стороні повинна надаватися розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони та порушує ст. 6 Конвенції щодо забезпечення права на справедливий суд.

Колегія суддів звертає увагу, що ухвалений вирок суду першої інстанції не відповідає вимогам ст. 370 КПК України щодо його обґрунтованості та вмотивованості.

Так, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 КПК, вмотивованим є рішення, в якому наведено належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до усталеної судової практики ЄСПЛ, суди мають надати відповідь на кожен аргумент сторін. Як зазначено у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" "ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вини були почуті", а з рішення у справі "Проніна проти України" можна зробити висновок, що ігнорування судом доречних аргументів сторони є порушенням статті 6 Конвенції.

Так, у вироку суду відсутня аргументація щодо причини скерування ОСОБА_7 для проведення огляду на стан сп`яніння до Городоцької ЦРЛ, а не до Львівського державного клінічного наркологічного диспансеру, в який останньому слідчим ОСОБА_13 було виписано направлення.

Суд, взявши до уваги висновок щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції №533 від 23.10.2014 року, згідно з яким при проведенні огляду у ОСОБА_7 ознак сп`яніння не встановлено та, зазначивши про інші висновки експертів, у рішенні не вмотивував, чому вважає їх допустимими та належними доказами.

При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів кримінального провадження убачається, що відносно лікарки Городоцької ЦРЛ ОСОБА_12 за неналежне проведення огляду на стан сп`яніння ОСОБА_7 та підроблення завідомо неправдивого висновку на стан сп`яніння ОСОБА_7 здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12017140180000120 від 20.02.2017 року, проте суд вказані обставини не досліджував та будь-якої оцінки такому факту не надав.

Окрім цього, дослідивши покази обвинуваченого ОСОБА_7 , потерпілої ОСОБА_21 , висновки експертиз, суд не надав їм жодної оцінки у сукупності.

Суд належним чином не вмотивував вирішення питання стягнення з обвинуваченого процесуальних витрат, вказавши суму 9750,30 грн., хоча в обвинувальному акті така сума становить 29666,60 грн.

Колегія суддів звертає увагу на те, що відповідно до вимог ст. 91 КПК України доказуванню у кримінальному провадженні підлягає, зокрема, подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення).

Обов`язок доказування зазначених обставин покладається на слідчого, прокурора та, в установлених КПК випадках, - на потерпілого.

Суд, визнавши доведеним вказав, що ОСОБА_7 вчинив злочин 23 жовтня 2014 року приблизно о 19 год. 40 хв., проте, поза увагою суду залишилися доводи потерпілої сторони щодо невірно зазначеного часу вчинення кримінального правопорушення, відсутності оцінки про обтяжуючі обставини та щодо заявленого цивільного позову на досудовому розслідуванні.

Посилання потерпілого на те, що суд необґрунтовано застосував до обвинуваченого Закон України "Про амністію у 2016 році" від 07.09.2017 року, то колегія вважає їх слушними, оскільки таке рішення ухвалено судом передчасно, без ретельного з`ясування усіх обставин, які можуть суттєво вплинути на правильність застосування норм кримінального права (постанова ВС від 23.06.2023 року у справі №715/3085/21).

Посилання потерпілого на неправомірну відмову у заявлених ним відводах головуючому судді ОСОБА_1 та прокурору ОСОБА_6 , то такі є необґрунтовані, оскільки рішення суддів, з вказаних підстав, належним чином вмотивовані.

Щодо посилання обвинуваченого на порушення правил безпеки дорожнього руху потерпілим, в зв`язку з чим вважає, що останнім йому була спричинена шкода, то суд, зазначивши у вироці, що потерпілий ОСОБА_11 , який керував необладнаним велосипедом створив небезпеку для руху автомобілю, яким керував обвинувачений ОСОБА_7 , чим сприяв виникненню і збільшенню завданої шкоди, жодним чином свої висновки не обґрунтував.

Наведені обставини вказують на неповноту судового розгляду та на допущені судом першої інстанції порушення вимог кримінального процесуального закону, які згідно з вимогами ч.1 ст. 412 КПК України є істотними, оскільки перешкодили ухваленню законного та обґрунтованого судового рішення.

За таких обставин, вирок суду першої інстанції щодо обвинуваченого ОСОБА_7 підлягає скасуванню з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Відповідно до вимог п.3 ч.1 ст.409 КПК України підставою для скасування судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неповнота судового розгляду.

Під час нового розгляду необхідно усунути вказані порушення, постановити рішення, яке відповідає вимогам ст. 370 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів,

Ухвалила:

Апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_9 задовольнити, апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 05 червня 2024 року щодо ОСОБА_7 скасувати і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді