Номер провадження: 22-ц/813/1616/24

Справа № 522/2322/21

Головуючий у першій інстанції Барвенко В.К.

Доповідач Сєвєрова Є. С.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.10.2024 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі колегії:

головуючого судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Вадовської Л.М., Комлевої О.С.,

за участю секретаря Малюти Ю.С.,

учасники справи:

позивач за первісним позовом - ОСОБА_1 ,

відповідач за первісним позовом - ОСОБА_2 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року у складі судді Барвенка В.К.,

встановив:

У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , який уточнила у березні 2021року та з урахуванням уточнення, просила суд:

1. визнати автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску спільною сумісною власністю подружжя набутою за час шлюбу;

2. зобов`язати ОСОБА_2 сплатити на користь ОСОБА_1 половину вартості автомобіля AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску в сумі 788640,69 грн.;

3. здійснити поділ земельної ділянки кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га ( в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять) наступним шляхом:

- виділити ОСОБА_1 половину, площею 0,0473 га, з земельної ділянки кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га ( в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять);

- виділити ОСОБА_2 половину, площею 0,0473 га, з земельної ділянки кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га ( в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять);

4. виділити ОСОБА_1 половину від паю у вигляді паркомісця № 388 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 за договором про пайову участь № 5/П від 29 листопада 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2»;

5. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок припинення права власності на половину від паю у вигляді паркомісця № НОМЕР_3 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 за договором про пайову участь № 5/П від 29 листопада 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2» у сумі 198800 грн.;

6. виділити ОСОБА_1 половину від паю у вигляді паркомісця № 389 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 за договором про пайову участь № 6/П від 02 грудня 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2»;

7. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок припинення права власності на половину від паю у вигляді паркомісця № 389 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 за договором про пайову участь № 6/П від 02 грудня 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2» у сумі 213000,00 грн.;

8. виділити ОСОБА_1 половину від паю у вигляді нежитлового приміщення (офісу) № 614 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_3 за договором про пайову участь № 54/СА від 03 грудня 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Емпоріум тауер»;

9. стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію в рахунок припинення права власності на половину від паю у вигляді нежитлового приміщення (офісу) № 614 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_3 за договором про пайову участь № 54/СА від 03 грудня 2019 року, який укладений між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Емпоріум тауер» у сумі 727090,00 грн.;

10. вирішити питання судового збору.

Свої вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що 21.11.2012 року між нею та ОСОБА_2 було укладено шлюб. Від цього шлюбу народжені діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . У теперішній час шлюбні відносини фактично припинені, спільне господарство не ведеться. За час спільного шлюбу подружжям набуто наступне майно:

-автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску;

-земельну ділянку кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га ( в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять);

-пай у вигляді паркомісця № 388 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 ;

-пай у вигляді паркомісця № 389 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 ;

-пай у вигляді нежитлового приміщення (офісу) № 614 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_3

Вказане майно придбано за спільні кошти подружжя. Позивачка працює економістом у Одеському морському торгівельному порту, до шлюбу мала два автомобіля, а у період шлюбу їй було подаровано квартиру, у які проживала вся сім`я. 13.02.2021 спірний автомобіль було перереєстровано відповідачем на ОСОБА_5 , яка є матір`ю відповідача.

Таким чином, позивачка вважає, що має право на компенсацію половини вартості відчуженого автомобіля. Крім того, оскільки права на паркомісця та нежитлове приміщення фактично є майновим правом, і не можуть бути поділені в натурі, позивачка вважає за доцільне поділити спільне майно шляхом стягнення з відповідача компенсації половини вартості кожного майнового паю.

У липні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , в якому просив суд стягнути з відповідачки 20400 доларів США.

Свої вимоги обґрунтовував тим, що в період з 2010 по 2021 рік він працював на судах торгівельного флоту різних країн. Ним було відкрито особисті рахунки у ПАТ «УкрСибБанк», на яких він зберігав свої особисті кошти, заощадження. Вказує, що оформив на ОСОБА_1 додаткову банківську карту. Маючи доступ до всіх рахунків ОСОБА_2 , відповідачка за зустрічним позовом зняла з усіх зарплатних рахунків грошові кошти, на загальну суму 20400 доларів США. Разом з тим, згоди ОСОБА_1 на зняття грошових коштів з рахунків та на їх використання він не надавав. Таким чином, позивач вважає, що вказані грошові кошти є його особистими коштами, і тому він просить стягнути з ОСОБА_1 20400 доларів США.

Рішенням Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя задоволено частково. Визнано спільним майном набутим подружжям за час шлюбу земельну ділянку кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га (в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять). Поділено набуту подружжям земельну ділянку наступним чином: визнано за ОСОБА_1 .. ОСОБА_2 , право власності по одній другій частині на земельну ділянку кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га (в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять). Припинено право спільної сумісної власності. У виділі часток земельної ділянки в натурі відмовлено. В решті первісного позову ОСОБА_1 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 , на користь ОСОБА_1 судовий збір за первісний позов в сумі 9434 грн. Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано грошову суму 20400 доларів США, яка отримана ОСОБА_2 в якості заробітної плати за контрактом - спільною сумісною власністю, набутою подружжям за час шлюбу. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошову суму 10200 доларів США.

Не погодившись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та неправильне застосування норм матеріального права, просить суд скасувати рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 та в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом; ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити в повному обсязі, у задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга обґрунтована тим, що висновки суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог щодо стягнення вартості спірного автомобіля є незаконними та необґрунтованими, оскільки під час розгляду справи в суді першої інстанції, позивачкою було надано до суду звіт про оцінку майна від 23.03.2021, який долучено судом до матеріалів справи та який був чинним на момент початку розгляду справи. Однак висновки суду про те, що вказаний звіт на момент розгляду справи втратив свою чинність, у зв`язку із чим суд позбавлений можливості встановити дійсну ринкову вартість спірного автомобіля є незаконними, оскільки тривалий час розгляду справи в суді першої інстанції не залежав від неї. Крім того, зазначений звіт про оцінку майна відповідачем не був оскаржений, рецензування звіту також не проводилось, а тому відповідач фактично не заперечував проти наданого звіту та погодився з визначеною вартістю автомобіля. Зазначає, що подання звіту про оцінку майна кожні шість місяців при розгляді справи в суді першої інстанції на протязі більше двох років створить надмірний тягар на позивача, а неприйняття вказаного звіту є надмірним формалізмом та порушенням прав позивача. При цьому, суд не позбавлений був можливості з власної ініціативи призначити в даній справі експертизу з метою встановлення вартості майна.

ОСОБА_1 також вважає незаконними висновки суду про відсутність підстав для задоволення вимог позивачки щодо поділу паїв та стягнення грошової компенсації, оскільки жодних договорів про відступлення паїв нею з відповідачем не укладалося, взаєморозрахунків проведено не було. Зазначає, що вона взагалі не знала про існування вказаних договорів, дізналася про них лише з тексту оскаржуваного судового рішення.

В обґрунтування доводів щодо відмови в задоволенні зустрічних позовних вимог зазначає, що суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ОСОБА_2 стверджуючи про заволодіння ОСОБА_1 грошовими коштами у сумі 20 400 доларів США в січні 2021 року, не надав жодного доказу як зняття вказаних грошових коштів з банківських рахунків у 2021 році, так і доказів того, що вони взагалі існували на рахунках станом на вказаний період, або були зняті саме ОСОБА_1 . Крім того, ОСОБА_2 не довів, що ці кошти з рахунків витрачалися не на користь сім`ї, оскільки на той час сторони перебували у шлюбі.

У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_2 , посилаючись на її необґрунтованість, просить суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05.05.2023 залишити без змін.

В судове засідання, призначене на 10.10.2024 з`явилися: представник скаржниці ОСОБА_1 - адвокат Болдузєва І.І. та представник ОСОБА_2 - ОСОБА_7 .

Оскільки рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року оскаржується ОСОБА_1 лише в частині відмови в задоволенні первісних позовних вимог ОСОБА_1 та в частині часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_2 за зустрічним позовом, тому в іншій його частині у відповідності до ч.1 ст. 367 ЦПК України та роз`яснень п.15 Постанови Пленуму ВСУ №12 від 24.10.2008 року «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» колегією суддів не перевіряється.

Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Оскаржуване рішення суду, в частині його оскарження, зазначеним вимогам не в повній мірі відповідає, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 21.11.2012 між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб (т.1 а.с. 15).

Від цього шлюбу народжені діти: донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1 а.с. 16, 18).

08.05.2013 між ОСОБА_9 та ОСОБА_1 , яка діяла в інтересах ОСОБА_2 на підставі довіреності, яка посвідчена приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Лічман А.І. 19.04.2013 реєстровий номер 819, укладено договір купівлі- продажу земельної ділянки кадастровий номер 5122783200:01:002:0455, загальною площею, 0,0947 га ( в тому числі за земельними угіддями: рілля- 946,99 кв.м.), яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 (п`ять) (т.1 а.с. 75-83).

23.02.2018 ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу набув у власність автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску (т.1 а.с. 88-119).

03.12.2019 між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» - Кооператив, та ОСОБА_2 - Асоційований член, укладено договір № 54/СА про пайову участь, предметом якого є нежитлове приміщення (офіс) № 614, площею 67,1 кв.м., на шостому поверсі у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_3 , розмір паю становить 51935 доларів США (т.1 а.с. 29-37).

29.11.2019 між ОК «Міжнародний 2» - Кооператив та ОСОБА_2 - Асоційований член, укладено договір № 5/П про пайову участь, предметом якого є пай у вигляді паркомісця № 388 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 , розмір паю становить 14000 доларів США (т.1 а.с. 38-45).

02.12.2019 між ОК «Міжнародний 2» - Кооператив та ОСОБА_2 - Асоційований член, укладено договір № 6/П про пайову участь, предметом якого є пай у вигляді паркомісця № 389 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса якого: АДРЕСА_2 , розмір паю становить 15000 доларів США (т.1 а.с. 47-54).

Судом також встановлено, що 21.01.2021 між ОК «ЕМПОРІУМ ТАУЕР» (Кооператив), ОСОБА_2 (первісний Асоційований член) та ОСОБА_1 (Новий Асоційований член) укладено договір № 30/П про відступлення паю до договору № 54/СА від 03.12.2019. Відповідно до п.12 цього договору сторони будь- яких претензій у тому числі фінансових не мають, взаєморозрахунки між Первісним Асоційованим членом та Новим Асоційованим членом згідно пункту 2 цієї угоди проведені у повному обсязі.

05.02.2021 між ОК «Міжнародний 2» (Кооператив), ОСОБА_2 (первісний Асоційований член) та ОСОБА_1 (Новий Асоційований член) укладено договір № 8/П про відступлення паю до договору № 5/П від 29.11.2019 року. Відповідно до п.9 цього договору сторони будь- яких претензій у тому числі фінансових не мають, взаєморозрахунки між Первісним Асоційованим членом та Новим Асоційованим членом згідно пункту 2 цієї угоди проведені у повному обсязі.

05.02.2021 між ОК «Міжнародний 2» (Кооператив), ОСОБА_2 (первісний Асоційований член) та ОСОБА_1 (Новий Асоційований член) укладено договір № 8/П про відступлення паю до договору № 6/П від 02.12.2019. Відповідно до п.9 цього договору сторони будь - яких претензій у тому числі фінансових не мають, взаєморозрахунки між Первісним Асоційованим членом та Новим Асоційованим членом згідно пункту 2 цієї угоди проведені у повному обсязі.

13.02.2021 автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску було перереєстровано відповідачем на ОСОБА_5 (т. 2 а.с. 2).

Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про поділ паїв, стягнення їх грошової компенсації та вартості спірного автомобіля, районний суд виходив з того, що підстав для задоволення вимог позову в цій частині немає. Також суд дійшов висновку про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 , зокрема, стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_10 грошової суми у розмірі 10200 доларів США.

Апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не в повній мірі відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно ч.3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 57 СК України встановлено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним до шлюбу, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування, майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Відповідно до ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Статтею 63 СК України визначено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпорядження майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Згідно ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. При тому, що не має значення за ким зареєстровано таке майно, оскільки спільна сумісна власність розповсюджується на майно і у тому випадку, коли право власності на нього майно зареєстровано лише за одним з подружжя.

Згідно з пунктом 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання шлюбу недійсним та поділ спільного майна подружжя» судам роз`яснено, що при поділі майна враховують також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї, як це визначено частиною четвертою статті 65 СК України.

Таким чином, при розподілі майна подружжя між подружжям буде поділено не тільки майно, яке належить їм на праві спільної сумісної власності, а і борги подружжя (кредити і т. д.) та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Крім того, за загальним правилом застосування презумпції спільності майна подружжя, згідно зі статтею 60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, і позивач не зобов`язаний доводити належність набутого за час шлюбу майна до майна подружжя.

Той із подружжя, який порушує питання про спростування зазначеної презумпції, зобов`язаний довести обставини, що її спростовують.

Зазначена правова позиція також висловлена у постанові Верховного Суду України від 24 травня 2017 року № 6-843цс17.

Так, відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 в частині вимог про поділ паїв та стягнення грошової компенсації, районний суд виходив з того, що всі три майнових права відчуженні за додатковими договорами про відступлення паю. В даному випадку припинився режим спільної сумісної власності, оскільки відступлення паїв відбулося за плату, тобто ОСОБА_2 (Первинний Асоційований член) отримав сплату, яка визначена пунктами 2 кожного з договорів про відступлення пая, від ОСОБА_1 (Нового Асоційованого члена), що прямо зазначено у вищезазначених договорах. Оскільки один з подружжя фактично здійснив відчуження спірних паїв на користь другого подружжя, тому підстав для задоволення вимог первісного позову в цій частині не має.

Колегія суддів погоджується із висновком суду про відмову в позові в цій частині, проте мотиви такої відмови суперечать фактичним обставинам справи, з огляду на таке.

Встановлено, що обґрунтовуючи свої вимоги в частині майнових паїв та стягнення компенсації з ОСОБА_2 , ОСОБА_1 наполягала на режимі спільної сумісної власності подружжя на вказані майнові права.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог в цій частині, ОСОБА_2 зазначав, що позовні вимоги задоволенню не підлягають, оскільки ще до звернення позивачки до суду із вказаним позовом, ці паї були відчужені на користь третіх осіб за відплатним правочинами, а тому поділу не підлягають, а саме:

- пай у вигляді паркомісця №388 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_2 , за договором про пайову участь №5/П від 29.11.2019, укладеного між ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2», був відчужений за угодою про відступлення Паю до Договору про пайову участь №5/11 від 29.11.2019 від 05.02.2021, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ;

- пай у вигляді паркомісця №389 у багатоповерховому житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_2 , за договором про пайову участь №б/1 від 02.12.2019 року, укладеного ОСОБА_2 та Обслуговуючим кооперативом «Міжнародний-2», був відчужений за угодою про відступлення Паю до Договору про пайову участь №6/ від 02.12.2019 від 05.02.2021, між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 ;

- пай у вигляді нежитлового приміщення офісу № НОМЕР_4 у багатоквартирному житловому будинку, будівельна адреса: АДРЕСА_3 , був відчужений за угодою про заміну Сторони у зобов`язанні (відступлення Паю) №1 до Договору про пайову участь №54/СА від 03.12.2019, від 21.01.2021, між ОСОБА_2 та ОСОБА_11 .

В підтвердження вищенаведеного ОСОБА_2 було подано до суду копії вищевказаних угод про відступлення Паю про пайову участь №5/11 від 29.11.2019 від 05.02.2021 (а.с. 227 - 228, т. 2), від 02.12.2019 №6 від 05.02.2021 (а.с. 229 - 230, т. 2) та копію угодою про заміну Сторони у зобов`язанні (відступлення Паю) №1 до Договору про пайову участь №54/СА від 03.12.2019 від 21.01.2021 (а с. 231 - 232, т.2).

Разом з тим, в оскаржуваному рішенні судом було встановлено, що всі три майнових права відчужені за додатковими договорами про відступлення паю на користь позивачки ОСОБА_1 , що не відповідає фактичним обставинам справи та повністю спростовуються вищезгаданими ОСОБА_2 копіями угод.

При цьому, посилання ОСОБА_2 у відзиві на апеляційну скаргу про те, що в даному випадку має місце описка у рішенні суду, де замість нових асоційованих членів ОСОБА_5 та ОСОБА_11 суд помилково вказав прізвище та ініціали ОСОБА_1 , є помилковими, оскільки зі змісту оскаржуваного рішення суду чітко вбачається, що суд встановив та надав відповідну оцінку встановленим, на його думку, обставинам справи, дійшовши висновку при цьому, що один з подружжя фактично здійснив відчуження спірних паїв на користь другого подружжя, що є підставою для відмови в задоволені вимог в цій частині.

Таким чином, встановлено, що всі три угоди щодо пайової участі у будівництві майна були укладені під час шлюбу, а надалі права були відчужені на користь третіх осіб за відплатним правочинами, тому ОСОБА_1 має право на компенсацію половини вартості паїв, сплачених під час перебування у шлюбі з ОСОБА_2 .

Разом із тим задовольнити вимоги про стягнення вартості паїв у цій справі неможливо, оскільки ОСОБА_1 своєчасно не подано докази на підтвердження їх остаточної вартості, до укладення угод з третіми особами.

З урахуванням наведеного, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про відмову в задоволенні позовних вимог в цій частині, але помилився щодо мотивів такої відмови.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до п. 3, 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального або неправильне застосування норм матеріального права.

Відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи наведене, оскаржуване рішення суду в цій частині його оскарження, підлягає зміні в мотивувальній частині щодо обґрунтувань відмови в задоволенні позову ОСОБА_1 .

Щодо вимог ОСОБА_1 про стягнення вартості спірного автомобіля, колегія суддів зазначає наступне.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_1 в цій частині, районний суд виходив з того, що станом на 24.09.2021 року звіт втратив свою чинність, сторони клопотань про призначення судової експертизи не заявляли, а суд позбавлений можливості станом на момент розгляду справи встановити дійсну ринкову вартість спірного автомобіля, тому підстав для задоволення позовних вимог в цій частині не вбачається.

Однак апеляційний суд не може погодитися із таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи, виходячи з наступного.

Згідно із ч.1, 4 ст. 65 СК України, дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї

Відповідно до ч.1 ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Згідно з ч.1,2 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї.

Частинами 1, 4 статті 71 СК України передбачено, що майно, яке є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Присудження одному з подружжя грошової компенсації замість його частки у праві спільної сумісної власності на майно, зокрема на житловий будинок, квартиру, земельну ділянку, допускається лише за його згодою, крім випадків, передбачених Цивільним кодексом України.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у пунктах 22, 30 постанови від 21 грудня 2007 року № 11 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя", вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи. У випадку, коли при розгляді вимоги про поділ спільного сумісного майна подружжя буде встановлено, що один із них здійснив його відчуження чи використав його на свій розсуд проти волі іншого з подружжя і не в інтересах сім`ї чи не на її потреби або приховав його, таке майно або його вартість враховується при поділі.

Як вбачається з матеріалів справи, в обґрунтування вимог позову в цій частині, ОСОБА_1 посилалася на те, що за час шлюбу подружжям було набуто в тому числі і автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , 2017 року випуску.

Змінюючи вимоги, позивачка ОСОБА_1 зазначала, що 02.03.2021 її адвокатом Беренштейн І.О. було отримано відповідь на запит, адресований ТСЦ МВС №5142 про надання інформації щодо зміни власника спірного автомобіля Ауді, державний номер НОМЕР_5 , відповідно до якого інформацію щодо власника вказаного авто сервісний центр надати не може. Натомість до даної відповіді ТСЦ МВС №5142 надало оригінал для суду, а для адвоката копію відповіді, відповідно до якої згідно Єдиного державного реєстру транспортних засобів МВС України, ТЗ (НОМЕР_2 державний номер НОМЕР_1 було зареєстровано 23.12.2018 за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а 13.02.2021, тобто вже після подання позовної заяви про поділ майна подружжя, вищевказаний транспортний засіб було перереєстровано на громадянку ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_4 (мати відповідача).

Позивачка зазначала, що спірний автомобіль Ауді придбався у шлюбі за спільні кошти, однак згоди на відчуження автомобіля вона не надавала, що підтверджується зверненням до правоохоронних органів з приводу того, що відповідач у справі здійснив угон спірного автомобіля. Також, позивач зверталась до суду з заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на спірний автомобіль, яку ухвалою Приморського районного суду міста Одеси від 23.02.2021 задоволено та накладено арешт на вказаний автомобіль.

Вартість визначається виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (ринкова вартість подібного за своїми якостями (технічними характеристиками) майна.

Такий висновок кореспондується з висновками постанов Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі №127/7029/15-ц та від 05 жовтня 2020 року у справі №537/78/19.

Також встановлено, що на виконання вищезазначених вимог закону щодо визначення дійсної ринкової вартості спірного автомобіля позивачем до суду першої інстанції було надано звіт у стислій формі про оцінку майна №18-210323-050 від 2021р., відповідно до якого вартість автомобіля марки Audi Q7, 2017 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_2 , становить 1 577 281,38 грн.

Апеляційний суд не може погодитися із висновком суду про те, що втрата чинності звіту про ринкову вартість автомобіля станом на момент розгляду справи за обставин справи може бути підставою для відмови в задоволенні позову.

Відповідно до ч. 4,6 ст. 43 ЦПК України, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази, виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Статтею 83 ЦПК України визначено, що сторони та інші учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачкою ОСОБА_1 своєчасно, в строки встановлені законом, подано до суду вищевказаний звіт.

Натомість, судом першої інстанції не дотримано строки розгляду справи, та процесуальна поведінка ОСОБА_1 не надає підстав для висновку про те, що з її вини розгляд справи тривав з лютого 2021 року по 2023 рік, звіт про оцінку майна був чинним на момент початку розгляду справи.

Оскільки позивачкою було подано до суду першої інстанції своєчасно звіт про оцінку майна від 23.03.2021, тому нею виконано обов`язок сторони щодо доведення обставин та надання доказів, на які вона посилається, в розумінні ст. 12, 81 ЦПК України.

При цьому, відповідачем ОСОБА_2 не було оскаржено вищевказаний звіт про оцінку майна та не було проведено рецензування звіту, не звернувся він і з клопотанням про призначення експертизи, отже, фактично відповідач погодився з визначеною вартістю автомобіля, відтак суд мав розглянути справу в межах наданих доказів.

За таких обставин, враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскільки спірний автомобіль придбаний сторонами під час їх перебування у зареєстрованому шлюбі за спільні кошти, то це майно є об`єктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідач здійснив продаж транспортного засобу без повідомлення про це позивача та без отримання її згоди, тому має відшкодувати останній 1/2 частину його вартості, визначену відповідно до звіту про оцінку, за яким вартість транспортного засобу становить 1 577 281,38 грн.

Викладеного суд першої інстанції не врахував, вимог ч. 5 ст. 12 ЦПК України не виконав, дійшов помилкового висновку про відмову в задоволенні позову, тому рішення суду в цій частині оскарження підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову.

Помилковим є і висновок суду про часткове задоволення зустрічного позову ОСОБА_2 про стягнення 10 200 доларів США з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 2010 по 2021 рік працював на судах торгівельного флоту різних країн (т.2 а.с 96-137).

ОСОБА_2 відкрито особисті рахунки у ПАТ «УкрСибБанк» (т.2 а.с. 138-157).

Позивач вказує, що оформив на ОСОБА_1 додаткову банківську карту та згідно відомостей з виписок по картковим рахункам, ОСОБА_2 всього знято коштів на загальну суму 20400 доларів США.

Частково задовольняючи зустрічний позов ОСОБА_2 , районний суд виходив з того, що грошові кошти є заробітною платою отриманою ОСОБА_2 за трудовим контрактом, а отже ці кошти є спільною сумісною власністю подружжя, у зв`язку із чим ОСОБА_2 має право на половину вказаних коштів.

Проте за викладених обставин, таке не означає право на їх стягнення.

Згідно до ч.2 ст. 61 СК України, об`єктом права спільної сумісної власності є заробітна плата, пенсія, стипендія, інші доходи, одержані одним із подружжя і внесені до сімейного бюджету або внесені на його особистий рахунок у банківську (кредитну) установу.

При цьому, до того часу, поки не буде доведене протилежне, вважається, що кожен з подружжя при розпорядженні спільним майном діє в інтересах подружжя.

Обґрунтовуючи вимоги зустрічного позову, ОСОБА_2 зазначав, що 15.01.2021 ОСОБА_1 повідомила його про те, що скориставшись додатковою банківською карткою, оформленою на власне ім?я, заволоділа його особистими грошовими коштами в сумі 20400 доларів США.

Проте зустрічний позов ОСОБА_2 не містить жодної інформації про реквізити банківської картки, тобто яку саме картку та коли її було видано, номер картки, строк дії такої банківської картки.

Заперечуючи проти вимог зустрічного позову, ОСОБА_1 зазначала, що оскільки відповідач перебував у закордонних рейсах, то цілком логічно, що на час відсутності відповідача, ОСОБА_1 сплачувала внески від його імені для чого знімала грошові кошти з рахунку відповідача. Вказані події, мали місце в період з 2015 по 2020 роки, тобто в той час коли сторони ще проживали однією сім?єю та вели спільне господарство, а тому ОСОБА_2 було відомо про зняття з його рахунку грошових коштів з карткового рахунку та було відомо, на які саме потреби витрачалися грошові кошти. Окрім того, беручи до уваги подані ОСОБА_2 виписки з банківського рахунку за 2015-2020 роки, останнім жодним чином не доведено того, що грошові кошти з рахунків витрачалися не на користь сім`ї.

Колегія суддів погоджується з доводами скаржниці про те, що додані до зустрічного позову виписки за картковим рахунком жодним чином не підтверджують факт заволодіння грошовими коштами, оскільки всі транзакції за рахунками здійснено в період спільного проживання сторін по справі.

При цьому сам по собі факт отримання відповідачем заробітної плати позивача не свідчитьпро приховування від родини заробітку та витрачання його не на користь родини. Належних та допустимих в сенсі ст. ст. 77, 78 ЦПК України доказів на підтвердження того, що спільні сумісні кошти відповідач використала не в інтересах сім`ї, суду не надано.

За таких обставин суд погоджується з тим, що заробітна плата позивача ОСОБА_2 в період шлюбу є об`єктом спільної сумісної власності подружжя, підстав для стягнення з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ОСОБА_2 грошової суми в розмірі 10200 доларів США немає.

Відповідно до положень частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно із частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

З урахуванням вищенаведеного судом першої інстанції не в повній мірі досліджено усі обставини, неправильно застосовані норми матеріального права, тому колегія суддів вважає, що рішення суду в частині вимог про стягнення компенсації вартості майна у вигляді паїв слід змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в частині вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності та стягнення компенсації вартості автомобіля слід скасувати з ухваленням нового про задоволення позову в цій частині, а в частині зустрічного позову про стягнення коштів слід скасувати з ухваленням нового про відмову в позові.

Відповідно п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно ст. 376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є, зокрема, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; недоведеність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Комінтернівського районного суду Одеської області від 05 травня 2023 року в частині вимог про стягнення компенсації вартості майна у вигляді паїв змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови, в частині вимог про визнання майна об`єктом спільної сумісної власності, стягнення компенсації вартості автомобіля, зустрічного позову про стягнення коштів скасувати, ухвалити нове.

Визнати автомобіль AUDI Q7, державний номерний знак НОМЕР_1 , 2017 року випуску спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 набутої за час шлюбу.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію вартості частини автомобіля AUDI Q7, 2017 року випуску в розмірі 788640,69 грн.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення коштів відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 11.11.2024

Головуючий Є.С. Сєвєрова

Судді: Л.М. Вадовська

О.С. Комлева