1Справа № 334/6793/17 1-кп/335/191/2024

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 листопада 2024 року м.Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі колегії суддів: головуючого судді ОСОБА_1 , суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_4 , прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 та її представника - адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника - адвоката ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадженні за обвинуваченням

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, українця, уродженця м.Запоріжжя, не одруженого, який дітей на утриманні не має, має середню освіту, офіційно не працевлаштованого, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених п.4 ч.2 ст.115 та ч.1 ст.125 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 30 хв. ОСОБА_8 , маючи умисел, направлений на умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, утримуючи при собі кухонний ніж, заздалегідь заготовлений для вчинення злочину, прийшов у двір буд. АДРЕСА_3 , де біля другого під`їзду зустрів раніше йому знайомих ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з яким у нього склалися довготриваючі неприязні відносини.

Продовжуючи свій злочинний умисел, направлений на заподіяння смерті іншій людині, з мотивів помсти за кохану жінку, утримуючи в правій руці кухонний ніж, ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 та у присутності його дружини ОСОБА_6 , усвідомлюючи, що такими діями завдає останній особливих психічних та моральних страждань і діючи таким чином з особливою жорстокістю, наніс ОСОБА_10 множинні удари ножем в область обличчя, тулуба, верхніх кінцівок та шиї, внаслідок чого спричинив ОСОБА_10 численні різані рани обличчя, правого та лівого передпліччя, проникаючу колюче-різану рану на грудній клітині зліва, колюче-різану рану по лівій боковій поверхні поперекової області та поодиноке колото-різане поранення на правій бічній поверхні шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу, що мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя в момент заподіяння та знаходяться у прямому причинному зв`язку із настанням смерті. Від отриманих тілесних ушкоджень ОСОБА_10 помер на місці вчинення злочину. Після чого, ОСОБА_8 з місця вчинення кримінального правопорушення зник.

Таким чином, ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення передбачене п.4 ч.2 ст.115 КК України, що кваліфікується як умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині, вчинене з особливою жорстокістю.

Крім цього, ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 30 хв., ОСОБА_8 , маючи умисел на спричинення легких тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, бажаючи настання наслідків, з мотивів помсти за кохану жінку, знаходячись біля під`їзду 2, буд. АДРЕСА_3 , де в той момент перебувала потерпіла ОСОБА_6 у ході виниклого конфлікту завдав останній не менше ніж 11 травматичних впливів руками та ногами по обличчю, руках, ногах та тулубу, спричинивши тілесні ушкодження у виді синців в лобно-скроневій ділянці справа, в ділянках правої кисті, лівого плеча, лівого стегна, синці з саднами в ділянках правого і лівого стегон, садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кисті та грудної клітини, які як у сукупності та кожне окремо відносяться до легких тілесних ушкоджень.

Таким чином, ОСОБА_8 , вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, що кваліфікується як спричинення умисних легких тілесних ушкоджень.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України не визнав та пояснив наступне.

Так, станом на час подій він був знайомий з донькою потерпілих ОСОБА_10 та ОСОБА_6 - ОСОБА_11 майже чотири роки. Вона була його коханою жінкою. Вони зустрічалися і він вважав її своєю цивільною дружиною, не зважаючи на те, що вони мешкали окремо. ОСОБА_6 постійно втручалася у життя ОСОБА_11 . ОСОБА_11 часто скаржилася йому на своїх батьків, що вони принижують її честь та гідність, ображають її, та навіть вчиняють насильство. ІНФОРМАЦІЯ_4 у телефонній розмові ОСОБА_11 розповіла йому про те, що у неї вдома були батьки, з якими вона посварилися, при цьому в ході конфлікту батько на очах у її малолітнього сина побив її. Вона також повідомила про те, що записала розмову на диктофон та має намір звернутися до поліції. У другій половині дня ІНФОРМАЦІЯ_4 він вийшов зі свого будинку, щоб вигуляти собаку та зайти до магазину «Торро» аби купити рибу та пиво. Для того, щоб одразу почистити на вулиці рибу, він узяв з собою кухонний ніж. У нього в руках був ошийник для собаки, а ніж він загорнув у газету та поклав попереду за пояс. По дорозі до магазину він побачив ОСОБА_10 , який стояв у полісаднику, оскільки їх будинки розташовані поруч в одному дворі. Він мав намір поспілкуватися з ОСОБА_10 , оскільки останній образив його кохану жінку. Коли ОСОБА_10 його побачив, то відвернувся та повернувся до нього спиною. Він не стримався, підійшов до ОСОБА_10 та ногою штовхнув його у задню частину стегна. Він разом з ОСОБА_10 впав на землю у полісадник. В цей момент у нього випав ніж. Коли вони піднялися, то ніж вже був у ОСОБА_10 в руках. ОСОБА_10 сказав що знищить його. ОСОБА_10 вдарив тупою стороною ножа його по руці, проте йому вдалося перехватити та відібрати у ОСОБА_10 ніж. Вони почали боротися. ОСОБА_6 побачила що відбувається та почала бити його палкою, яка підпирала квіти. До того моменту, як ОСОБА_6 не почала наносити йому удари палкою, він її не бачив. Він почав відмахуватися від палки руками і ногами та захищаючись штовхнув ОСОБА_6 , від чого вона впала. Жодних ударів ОСОБА_6 він не наносив. ОСОБА_10 також бив його палкою, проте він, захищаючись, відмахувався від нього ножем та наніс останньому ножові поранення. Після чого він намагався залишити місце події, проте йому завадила жінка, яка була поряд з собакою та сказала, що натравить на нього собаку, аби він кинув ніж. Він злякався та ніж не кинув. За цей час ОСОБА_10 піднявся та не дав йому піти, напавши на нього з палкою. Знову зав`язалася бійка, у ході якої вони впали та ОСОБА_10 впав на ніж. Коли він зрозумів, що ОСОБА_10 його більше не утримує у нього з`явилася можливість піти та він спокійно пішов до себе додому. Проте, коли знайшов свою собаку, то прискорив хід. Його переслідували, у зв`язку з чим він не викинув ніж. Коли він уходив, то ОСОБА_10 був живий. Він не мав умислу на вбивство ОСОБА_10 .

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України доведена зібраними у ході досудового розслідування доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду даного кримінального провадження.

Зокрема, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що її донька ОСОБА_11 та ОСОБА_8 протягом чотирьох років перебували у близьких стосунках. ІНФОРМАЦІЯ_5 вона зі своїм чоловіком ОСОБА_10 поїхала до ОСОБА_11 додому, де у них стався конфлікт на ґрунті сімейних відносин. ОСОБА_11 викликала поліцію. Вона чула як ОСОБА_11 з кимось розмовляла по телефону та казала співрозмовнику про те, що він обіцяв їй розібратися. Згодом приїхали працівники поліції. Після чого з дозволу працівників поліції, вона з чоловіком поїхали додому. ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 00 хв., вона разом зі своїм чоловіком вийшли до другого під`їзду свого будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де поливали клумбу з квітами. Згодом чоловік пішов за водою до сусідки на першому поверсі, а вона залишилася у палісаднику поратися з квітами. В цей час до неї підійшов ОСОБА_8 та штовхнув її у спину від чого вона впала на землю. Після чого ОСОБА_8 почав наносити їй чисельні удари ногами, оскільки у нього в руках був ніж. Згодом з під`їзду вийшов її чоловік з баклагами води та побачивши це, залишив баклаги з водою біля під`їзду та пішов її захищати від ОСОБА_8 . Проте ОСОБА_8 почав наносити її чоловіку чисельні удари ножем. Вона та її чоловік захищалися від ОСОБА_8 дерев`яними штакетами, які тримали квіти. Вона була у шоковому стані та періодично втрачала свідомість. Потім, коли вона вкотре прийшла до тями, то побачила, як її чоловік впав, а ОСОБА_8 почав уходити. Дівчина з собакою, яка була свідком подій, сказала ОСОБА_8 щоб він кинув ніж. Вона сама повзла по асфальту та намагалась чимось допомогти чоловіку. Проте, відійшовши на кілька метрів, ОСОБА_8 розвернувся, повернувся нахилився та перерізав чоловіку сонну артерію. Після чого ОСОБА_8 залишив місце події, а дівчина з собакою, яка була свідком подій, прослідувала за ним та викликала поліцію.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_12 показав, що працює фельдшером швидкої медичної допомоги. Точної дати він не пам`ятає, проте 5-6 років тому, він отримав виклик від диспетчера швидкої допомоги. Прибувши на місце, за адресою: АДРЕСА_3 , він побачив на дорозі біля під`їзду скривавленого чоловіка, у якого були множинні проникаючі ножові поранення. Він почав надавати йому допомогу, проте це було марно, оскільки у чоловіка були поранення несумісні з життям та не було життєвих ознак. Він провів огляд чоловіка, кровообігу вже не було, були симптоми ознак смерті. Смерть настала ще до його приїзду.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_13 показала, що мешкає за адресою: АДРЕСА_4 . У понеділок ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 00 хв. вона сиділа на лавочці біля першого під`їзду. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 вийшли поливати квіти біля другого під`їзду. Після чого, ОСОБА_10 пішов за водою, а ОСОБА_6 залишилась. В цей час повз двір проходив ОСОБА_8 , який цілеспрямовано переступив через паркан полісадника, підійшов до ОСОБА_6 та без жодних розмов її штовхнув, від чого вона впала та ОСОБА_8 почав її бити. Коли з під`їзду вийшов ОСОБА_10 та побачив, що відбувається, він залишив відра біля під`їзду та пішов захищати ОСОБА_6 . ОСОБА_8 , ножем який був у нього у руці, наче саблею, почав наносити чисельні хаотичні удари ОСОБА_10 . Після чого, ОСОБА_10 перешагнув через паркан полісадника та впав на дорогу. ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_10 та наніс останньому удар ножем у шию. Після чого залишив місце події. У зв`язку з цими подіями їй стало погано та вона пішла до себе додому. Вона сиділа на лавці, яка була на відстані приблизно 10 метрів від місця події. Ножа в руках у ОСОБА_10 не було. Також зазначила про те, що у ОСОБА_8 на голові була чорна кепка.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що мешкає за адресою: АДРЕСА_5 . Працює лікарем хірургом у КНП «Клініка сімейний лікар». ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 00 хв. він був вдома та почув крики на вулиці. Вікна його квартири виходять у двір. Він визирнув у вікно та побачив тіло у калюжі крові перед другим під`їздом будинку, у якому він мешкає. Він узяв із дому медичний матеріал та вийшов на вулицю надавати медичну допомогу. Це виявився його сусід ОСОБА_10 , який лежав на спині у калюжі крові із чисельними колото-різаними ранами на тілі, яких було більше десяти, у тому числі і раною на шиї. Він почав проводити реанімаційні заходи задля врятування життя останнього. Після чого приїхала швидка медична допомога. В цей час ОСОБА_6 перебувала у шоковому стані та мала чисельні тілесні ушкодження у виді саден, зокрема, на обличчі з земляним кольором, оскільки, жінки витирали їй обличчя. Він також надав ОСОБА_6 медикаментозну медичну допомогу, будь-яких перев`язок вона не потребувала.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_15 показав, що мешкає за адресою: АДРЕСА_6 . В кінці серпня 2017 року, увечері, він був вдома. ОСОБА_6 та ОСОБА_10 займалися придомовою територією, винесли баклаги з водою, поливали квіти біля під`їзду. Він почув крики, визирнувши у вікно, побачив у дворі боротьбу та вибіг на вулицю, оскільки у цей час на вулицю вийшла гуляти його дитина. Він спустився на вулицю, забрав дитину та піднявся з нею додому. З вікна він спостерігав за подіями. Була бійка. Чув, як кричала ОСОБА_6 . Він відволікся, та потім визирнув у вікно та побачив, як ОСОБА_10 , захищаючись, відмахувався палкою-штахетом, який підпирав квіти, від ОСОБА_8 , в правій руці якого був великий кухонний ніж. Він знав ОСОБА_10 та не міг переплутати його з ОСОБА_8 оскільки ОСОБА_10 був набагато старший за ОСОБА_8 , менший за зростом та стрункіший за останнього. У ОСОБА_8 на голові була чорна кепка, а ОСОБА_10 був без головного убору та був сивий. ОСОБА_8 за фізичною силою переважав над ОСОБА_10 . Він беззаперечно впевнений у тому, що ніж був в руках у ОСОБА_8 . За весь час бійки в руках у ОСОБА_10 ножа він не бачив. Він бачив, як жінка, яка була з собакою, спілкувалася з ОСОБА_8 та у них були якісь перепалки. Вона голосно кричала йому кинь ніж, не смій. Потім він спустився з квартири на вулицю. Перебуваючи біля під`їзду, побачив, як ОСОБА_8 сидів на грудях зверху ОСОБА_10 , який лежав спиною до землі, і щось з ним робив, після чого з-під нього струмком потекла кров. Потім ОСОБА_8 почав залишати місце події, проте його намагалися затримати, але йому вдалося втекти. З 4 поверху спустився сусід, який працює лікарем-хірургом, та почав надавати ОСОБА_10 медичну допомогу. Потім приїхала швидка медична допомога. Коли він побачив ОСОБА_6 , то вона лежала на лавці та втрачала свідомість. Вона була у грязі та на ній були тілесні ушкодження у виді саден.

Допитана у судовому засіданні свідок ОСОБА_16 (ОСОБА_29) ОСОБА_17 показала, що є працівником патрульної поліції, проте наразі перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною. У свій вихідний день, у світлу пору доби, ІНФОРМАЦІЯ_4 вона гуляла зі своєю собакою у дворі між будинками по АДРЕСА_7 . У дворі було багато людей, бігали діти. Вона почула крики біля будинку. Прийшла на крики та побачила, що між чоловіками відбувається сварка або бійка, проте що саме вона вже не пам`ятає. Вона побачила, що у ОСОБА_8 в руках був ніж. Коли вона побачила в руках у ОСОБА_8 ніж, невідомий їй чоловік похилого віку жодного опору ОСОБА_8 не чинив, проте ОСОБА_8 почав наносити йому тичкові удари ножем в область тулубу. Ударів було більше десяти. Вона підійшла та сказала аби вони зупинилися. Проте ОСОБА_8 підійшов до неї з ножем в руках попереду себе. У неї у руках був повідець від собаки. Вона сказала, що натравить на нього собаку. Він відійшов від неї. Чоловік похилого віку лежав на асфальті, нічого не казав, не чинив жодний опір, був у безпорадному стані, а ОСОБА_8 мовчки підійшов до нього та перерізав йому горло та залишив місце події. Вона побігла за ним, проте не змогла його догнати. Крім неї за ОСОБА_8 ніхто не гнався. Разом з тим, вона побачила у який під`їзд будинку він забіг. Вона зателефонувала у поліцію та чекала на їх приїзд. Також вона бачила, як ОСОБА_8 , щось схоже на секцію паркану від клумби, кидав на ОСОБА_6 , яка лежала на землі. Також неодноразово зазначила про те, що раніше надані у судових засіданнях нею покази були більш змістовні, оскільки після подій пройшов значний проміжок часу та багато чого вона не пам`ятає. У зв`язку з тим, що свідок ОСОБА_18 не змогла надати відповіді на ряд питань, які їй було поставлено, оскільки зазначила, що не пам`ятала у зв`язку зі спливом значного проміжку часу після подій, судом було досліджено покази ОСОБА_18 , надані нею під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції, які є аналогічними не зважаючи на розбіжності, які є не значними та пов`язані з тим, що минуло більше шести років з моменту подій і у суду не виникає сумнівів у їх правдивості.

Також у зв`язку зі смертю свідка ОСОБА_19 у судовому засіданні було відтворено покази, надані ним під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Так свідок ОСОБА_19 показав, що ІНФОРМАЦІЯ_4, приблизно о 18 год. 00 хв., він зі своїм знайомим сидів на лавці біля буд. АДРЕСА_3 . ОСОБА_6 та ОСОБА_10 поливали квіти на клумбі біля під`їзду. Раптом він почув крики ОСОБА_6 та звук падіння. Озирнувшись він побачив, що ОСОБА_10 лежить на землі, а біля нього стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив. Останній наносив ОСОБА_10 удари по тілу. Потім він почув, як дівчина, у якої на повідку була собака, кричала обвинуваченому, щоб той припинив бійку та кинув ніж. Обвинувачений розвернувся до дівчини та пішов на неї, в руках у нього був ніж. Потім обвинувачений розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який лежав на асфальті, нагнувся до нього та наніс удар ножем в шию, потім, спокійно піднявся та залишив місце події.

Також, у зв`язку з введенням в країні воєнного стану та перебуванням свідка ОСОБА_20 , за кордоном, у судовому засіданні було відтворено покази, надані нею під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції. Так, свідок ОСОБА_20 показала, що є сусідкою ОСОБА_6 та ОСОБА_10 . За подіями, що відбувалися в день загибелі ОСОБА_10 , вона спостерігала з вікна своєї квартири, що розташована на першому поверсі будинку. В той день подружжя ОСОБА_21 поливали квіти на клумбі біля під`їзду. ОСОБА_6 поливала квіти, а ОСОБА_10 приносив їй воду. Вона побачила, що коли ОСОБА_6 стояла у палісаднику до неї підійшов обвинувачений та штовхнув її ногою в потилицю та остання впала. Вона бачила, що обвинувачений наніс потерпілій не менше трьох ударів ногами по тулубу. В цей час до неї підбіг на допомогу ОСОБА_10 та обвинувачений почав бити його. В цей час в руках обвинуваченого вона побачила ніж. Обвинувачений бив ножем ОСОБА_10 багато разів (кількість не пам`ятає), в свою чергу ОСОБА_10 намагався чинити опір обвинуваченому палицею, яку дістав з полісаднику. Коли потерпілий вже лежав на землі, обвинувачений наніс йому удар ножем у шию.

Також, у зв`язку з введенням в країні воєнного стану та неможливістю встановлення місця знаходження свідка ОСОБА_11 , у судовому засіданні було відтворено покази, надані нею під час розгляду кримінального провадження в суді першої інстанції.

Так, свідок ОСОБА_11 показала, що ОСОБА_8 знає близько семи років та на час подій мала з ним близькі стосунки, однак спільно вони не мешкали. Останньому вона розповідала, що з батьками у неї погані стосунки, бо вони принижують її честь та гідність, ображають її та навіть вчиняють насильство. ІНФОРМАЦІЯ_4 батьки приїхали до неї в квартиру та почали сварку на очах у її сина з приводу того, що вона погана мати та погана господарка. Вони посварилися та в ході сварки, батько вдарив її. Вона викликала поліцію, а батьки поїхали додому. Після цього, вона подзвонила ОСОБА_8 та розповіла йому про конфліктну ситуацію з батьками. Він її заспокоїв та порадив написати заяву у поліцію, що вона й зробила. Конфліктну ситуацію з батьками вона записувала на телефон, аудіозапис якої надавала в подальшому у поліцію. Увечері, їй зателефонувала сусідка батьків та розповіла, що її мати побили, а батька вбили ножем. Вона в той же час поїхала до батьків за адресою: АДРЕСА_3 . Біля дому вона побачила батька, який лежав на землі, накритий ковдрою. Потім їй повідомили, що батько загинув внаслідок ножового поранення від ОСОБА_8 . ОСОБА_8 вона побачила вже у відділенні поліції, куди вона поїхала для дачі своїх пояснень та останній вибачався за скоєне.

Щодо доводів ОСОБА_8 про визнання показів свідка ОСОБА_22 , які були надані нею вперше через 6 років після події та прослуханих показів свідка ОСОБА_20 , наданих у суді першої інстанції після спливу трьох років після подій, недопустимими доказами, оскільки отримані у невстановленому законом порядку після закінчення строків досудового розслідування, колегія суддів зазначає наступне.

За приписами ст.290 КПК України, визнавши зібрані під час досудового розслідування докази достатніми для складання обвинувального акта прокурор або слідчий за його дорученням зобов`язаний повідомити підозрюваному, його захиснику про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. Сторони кримінального провадження зобов`язані здійснювати відкриття одне одній додаткових матеріалів, отриманих до або під час судового розгляду. Якщо сторона кримінального провадження не здійснить відкриття матеріалів відповідно до положень цієї статті, суд не має права допустити відомості, що містяться в них, як докази.

За приписами ч.8 ст.95 КПК України, сторони кримінального провадження, потерпілий, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, мають право отримувати від учасників кримінального провадження та інших осіб за їх згодою пояснення, які не є джерелом доказів.

Як вбачається з матеріалів кримінального провадження, свідки ОСОБА_22 та ОСОБА_20 були допитані за клопотанням потерпілої. Проте потерпіла не має права проводити допит свідків і отримувати показання, а лише пояснення, які відповідно до ч.8 ст.95 КПК України не є доказами.

Покази свідка, викликаного судом за клопотанням потерпілої, з`являються лише під час допиту в судовому засіданні і таким чином не можуть бути відкриті до цього моменту.

З урахуванням вищезазначеного, доводи ОСОБА_8 про визнання показів свідка ОСОБА_22 та ОСОБА_20 недопустимими доказами, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони є допустимими доказами у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів ОСОБА_8 про те, що покази свідків є суперечливими суд зазначає наступне.

Покази свідків надані у судовому засіданні та відтворені під час їх допиту у суді першої інстанції є логічними та такими, які узгоджуються між собою, а незначні розбіжності, які маються, не ставлять під сумнів їх правдивість, оскільки після подій пройшло досить багато часу.

Крім того, суд звертає увагу на те, що свідки були допитані під присягою, жодних стосунків у ОСОБА_8 зі свідками не було, а тому у них відсутні підстави його оговорювати.

Таким чином, суд вважає покази свідків та потерпілої належними та допустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Окрім цього, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України також доводиться дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами, а саме:

протоколом огляду місця події від ІНФОРМАЦІЯ_4, який було проведено ІНФОРМАЦІЯ_4 у період часу з 20 год. 00 хв. до 21 год. 00 хв. та фототаблицями до нього, згідно якого слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих та ОСОБА_8 , було проведено огляд місця події, яким є місце проживання ОСОБА_8 , а саме квартира за адресою: АДРЕСА_8 , у ході якого було виявлено та вилучено ніж з полімерною рукояткою чорного кольору зі слідами РБК, чорні кросівки та біла футболка зі слідами РБК (т.1 а.с.230-239). На підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м.Запоріжжя від 22 серпня 2017 року у справі №334/5524/17, провадження №1-кс/334/1273/17 була надано дозвіл на проведення обшуку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_8 , з метою належного процесуального оформлення раніше проведеного огляду місця події від 21 серпня 2017 року (т.2 а.с.186);

протоколом огляду місця події від 21 серпня 2017 року, який було проведено ІНФОРМАЦІЯ_4 у період часу з 20 год. 45 хв. до 23 год. 59 хв., фототаблицями до нього та відеозаписом, який було відтворено у судовому засіданні, згідно якого слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих, судово-медичного експерта та криміналістів було проведено огляд місця події, яким є відкрита ділянка місцевості, розташована навпроти другого під`їзду буд. АДРЕСА_3 . У ході огляду було виявлено та вилучено змиви РБК, фрагменти синтетичної мотузки, ланцюжок з хрестиком та каблучку з металу жовтого кольору, мікрооб`єкти, капець на ліву ногу, кепка чорного кольору, фрагменти деревини, складено план-схему огляду місця події (т.2 а.с.1-28, 49);

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2017 року, який було проведено 15 вересня 2017 року у період часу з 09 год. 00 хв. до 09 год. 20 хв., згідно якого старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих та свідка ОСОБА_19 було проведено впізнання, у ході якого свідок ОСОБА_19 впізнав ОСОБА_8 , як особу, яка ІНФОРМАЦІЯ_5 у дворі буд. АДРЕСА_3 спричинила ножові поранення ОСОБА_10 (т.2 а.с.29-32);

протоколом проведення слідчого експерименту від 11 жовтня 2017 року та відеозаписом до нього, який було відтворено у судовому засіданні, який було проведено 11 жовтня 2017 року у період часу з 11 год. 57 хв. до 12 год. 05 хв., згідно якого старший слідчий СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі свідка ОСОБА_19 провів слідчий експеримент, у ході якого свідок ОСОБА_19 зазначив, що він зі своїм знайомим сидів на лавці біля буд. АДРЕСА_3 , а ОСОБА_6 та ОСОБА_10 поливали квіти на клумбі біля під`їзду. Потім вони почули звук падіння та крики ОСОБА_6 . Озирнувшись він побачив, що ОСОБА_10 лежить на землі, а біля нього стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив та який наносив ОСОБА_10 удари по тілу. Удари були тичкові. Потім він почув, як дівчина, у якої на поводді була собака, кричала, щоб той припинив бійку та кинув ніж. Нападник розвернувся до дівчини та пішов на неї, в руках у нього був ніж. Потім нападник розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який лежав на асфальті, нагнувся до нього та наніс удар ножем в шию, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону буд. АДРЕСА_7 (т.2 а.с.33-35);

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.09.2017 року, який було проведено 18 вересня 2017 року у період часу з 15 год. 00 хв. до 15 год. 15 хв., згідно якого слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих та потерпілої ОСОБА_6 було проведено впізнання, у ході якого потерпіла ОСОБА_6 впізнала ОСОБА_8 , як малознайомого чоловіка, який ІНФОРМАЦІЯ_5 ножем спричинив тілесні ушкодження, від яких загинув ОСОБА_10 (т.2 а.с.37-39);

протоколом проведення слідчого експерименту від 11 жовтня 2017 року та відеозаписом до нього, який було відтворено у судовому засіданні, який було проведено 11 жовтня 2017 року у період часу з 15 год. 26 хв. до 15 год. 46 хв., згідно якого старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі потерпілої ОСОБА_6 проведено слідчий експеримент, у ході якого потерпіла ОСОБА_6 показала, як вона поливала квіти у полісаднику, відчула удар у плече та впала на землю. Піднявшись, побачила ОСОБА_8 у якого в руках був ніж, який підійшов ближче до неї, почав наносити їй удари руками та ногами. Удари були у обличчя, по руках, ногах та тілу. Після чого, бачила як ОСОБА_8 направився до ОСОБА_10 з ножем, а вона голосно кричала та благала припинити свої дії, але ОСОБА_8 став наносити удари ножем по тілу чоловіка (т.2 а.с.40-43);

протоколом огляду трупа від 22 серпня 2017 року та фототаблицями до нього, який було проведено 22 серпня 2017 року у період часу з 12 год. 00 хв. до 15 год. 00 хв., згідно якого слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих та судово-медичного експерта у приміщенні моргу, розташованого в КУ «Запорізьке обласне бюро судово-медичної експертизи» ЗОР, було проведено огляд трупа ОСОБА_10 та виявлено наступні тілесні ушкодження. В потиличній області зліва виявлена рана яка розташована на 1 та 7 годинах умовного циферблату годинника, розмірами 0,8x0,2 см з зазубреними осадненними краями, з крововиливами. Рана розташована на фоні припухлості та синця, розмірами 4x3 см. З рани сочиться рідка темна кров. В глибині рани видні сполучнотканинні перемички. На нижньому віці правого ока з переходом на виличну область виявлен синюшно-лиловий синець, розмірами 4x2,8 см з чіткими контурами. На його фоні виявлено садно, розмірами 0,8x0,3 см, яке розташоване горизонтально, дно його коричневато-червоне. На спинці носа виявлено садно, яке розташоване вертикально, розмірами 1,5x0,4 см, дно його коричневато-червоне. На кінчику носа виявлен синець у вигляді незамкнутого кола, довжиною 5,8 см шириною 0,2 см, синюшно-лилового кольору. На лівому крилі носу та на його кінчику виявлені садна, розмірами від 0,3x0,2 см до 0,9?0,4 см, дно їх коричневато-червоне. На обличчі виявлена рана зигзагоподібної форми, що йде від спинки носа і переходить на праву щічну область, рана розташована косо-вертикально, розмірами 7,2x1 см, з рівними краями і гострокутними кінцями, з крововиливами, неосадені, рана розташована на 1 і 7 годинах умовного циферблату годинника, проникає в ротову порожнину, оголюючи зубний ряд верхньої щелепи. На правій бічній поверхні шиї в 1,3 см нижче мочки вуха і 1,2 см від кута нижньої щелепи приблизно по середньоключичній лінії виявлена рана, веретеноподібної форми, розмірами 2,5x0,5 см, при зведенні країв рана щілиноподібна, краї рани рівні, з крововиливами, неосаднені. Кінці: верхній - гострокутний, нижній - П-подібний. Правий край рани підритий, лівий - скошений. З рани сочиться темна рідка кров. На псевдокозелку правої вушної раковини виявлена подряпина розмірами 4,5x0,1 см, дно її червоно-коричневе. На передній поверхні грудної клітки зліва в 117 см від підошовної поверхні стоп між середньоключичною і передньо-пахвовою лініями, в проекції приблизно 6 міжребер`я виявлена рана веретеноподібної форми, при зведенні країв щілиноподібна, розташована на 2 і 8 годинах умовного циферблату, рана розмірами 3,7x1,2 см. Краї рани рівні, з крововиливами. Верхній кінець рани гострокутний, нижній П-подібний. Правий край рани скошений, верхній підритий. По зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя виявлена рана, зигзагоподібної форми, що розташовується на 5 і 11 годинах умовного циферблату, розмірами 5,5x1,7 см, глибиною 0,5 см, краї рани рівні, з крововиливами, кілька облогові, кінці гострокутні. У дні рани видно відламки променевої кістки, розмірами до 0,4x0,2 см, чотирьохкутної форми, а також насічка надкісниці (по типу вруба) лінійної форми, довжиною 2 см. На зовнішньо-задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя виявлена рана, розмірами 2,7x1 см, з рівними, неосадненими краями з крововиливами. Від лівого кінця відходить подряпина горизонтально розташована, довжиною 1,5 см. Кінці рани гострокутні. У дні рани видно насічку надкісниці променевої кістки (по типу вруба) лінійної форми, довжиною 2,2 см. На задній поверхні лівого передпліччя є подряпина, косо-вертикально розташована, розмірами 10,5x0,1 см місцями з переходом в рану, довжиною 2,5 см і розбіжністю між краями до 0,3 см. Краї рани рівні, з крововиливами, кінці гострокутні, дно подряпини світло-коричневе. По лівій боковій поверхні поперекової області в 102 см від підошовної поверхні стоп виявлена рана, косо-вертикально розташована. На 2 і 8 годинах умовного циферблату, розмірами 2,7x0,1 см, рана щілиноподібна краї рани рівні, з крововиливами. Верхній кінець рани гострокутний, нижній П-подібний. Правий край рани скошений, верхній підритий. На передній поверхні правого колінного суглоба на ділянці розміром 7,5x4 см, виявлені садна, розмірами від 0,8x0,6 см до 3,5x1,4 см. Дно саден темно-червоного кольору. Будь-яких інших ушкоджень і інших змін при зовнішньому дослідженні трупа не виявлено (т. 2 а.с. 45-48);

протоколом огляду предметів від 01 вересня 2017 року, який було проведено 01 вересня 2017 року у період часу з 19 год. 00 хв. до 19 год. 30 хв., згідно якого слідчим Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області було проведено огляд DVD-R диску та встановлено наявність на диску системної папки (30) в якій знаходяться 2 файли, які підписані як « 20170821214834000849 » та « 20170821215424000851 », а також встановлено наявність системної папки (38) в якій знаходяться файли «20170821204151000806», «20170821204448000808», «201708212045460000809», « 20170821204556000810 », які були відтворені у судовому засіданні та які містять відео з нагрудних камер працівників УПП в м.Запоріжжі, які прибули на виклик, на яких зафіксовано зокрема факт того, що обвинувачений ОСОБА_8 відкрив двері квартири, де мешкав на прохання сусідки, а після того, як побачив співробітників поліції, замкнув двері та не відчиняв їх. Разом з цим, працівниками поліції двері були вибиті та ОСОБА_8 було затримано (т. 2 а.с. 155, 44);

лікарським свідоцтвом про смерть №2930 від 22 серпня 2017 року, з якого вбачається, що ОСОБА_10 помер ІНФОРМАЦІЯ_4 у АДРЕСА_11 (т.1 а.с.248);

протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 15.09.2017 року, який було проведено 15 вересня 2017 року у період часу з 09 год. 25 хв. до 09 год. 45 хв., згідно якого старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих та свідка ОСОБА_23 було проведено впізнання, у ході якого свідок ОСОБА_23 впізнав ОСОБА_8 , як чоловіка, який ІНФОРМАЦІЯ_4 у дворі буд. АДРЕСА_3 спричинив ножове поранення ОСОБА_10 (т.2 а.с.150-153);

протоколом проведення слідчого експерименту від 12 жовтня 2017 року та відеозаписом до нього, який було відтворено у судовому засіданні, який було проведено 12 жовтня 2017 року у період часу з 10 год. 38 хв. до 10 год. 46 хв., згідно якого старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі свідка ОСОБА_24 проведено слідчий експеримент, у ході якого свідок показала, як обвинувачений наносив удари ножем чоловіку, який не чинив опір. Удари були тичкові. Також свідок показала, як вона підійшла ближче та закричала, щоб ОСОБА_8 припинив свої дії, а останній піднявся та став наближатися до неї. В руках у нього був ніж, який він тримав на витягнутій руці. Вона взяла свою собаку на поводок та стала погрожувати, якщо він не припинить своїх дій, вона спустить собаку. Обвинувачений розвернувся від неї, потім підійшов до потерпілого чоловіка, який лежав на асфальті, нагнувся та наніс удар ножем в шию потерпілому, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону будинку АДРЕСА_7 (т.2 а.с.158-160);

протоколом проведення слідчого експерименту від 07 вересня 2017 року та стенограмою проведення слідчого експеременту, а також відеозаписом до нього, який було відтворено у судовому засіданні, який було проведено 07 вересня 2017 року у період часу з 14 год. 24 хв. до 15 год. 25 хв., згідно якого старшим слідчим СВ Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області за участі понятих, ОСОБА_8 та його захисника проведено слідчий експеримент, у ході якого ОСОБА_8 розповів свою версію події та показав на статисті та манекені, як вони боролися з потерпілим ОСОБА_10 та яким чином були спричиненні тілесні ушкодження останньому (т.2 а.с. 162-181);

висновком судово-медичної експертизи № 2930 від 18.09.2017 року, відповідно до якого смерть ОСОБА_10 настала від поодинокого колото-різаного поранення на правій бічній поверхні шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу. Це підтверджується: наявністю поодинокого колото, різаного поранення шиї справа з повним перетином зовнішньої сонної артерії з ознаками при життєвості; масивною зовнішньою крововтратою (по даним запису з журналу виїздів чергових судово-медичних експертів), нерівномірним кровонаповненням внутрішніх органів з переважним малокрів`ям, крововиливами під ендокард серця (плями Мінакова), гострими респіраторними порушеннями в легенях, ознаками шунтування кровотока в нирках. Колото-різане поранення шиї справа утворилося відносно незадовго до настання смерті, від дії предметом, який володіє колюче-ріжучими властивостями, має ознаки тяжких тілесних ушкоджень, небезпечних для життя, знаходиться у прямому причинному зв`язку з настанням смерті. Рана на шиї справа - має ознаки колюче-різаної рани, на що вказує розмір рани (2,5x0,5 см) з переважанням довжини над шириною, веретено-образна її форма, а також наявність раневого каналу, рана розташовується приблизно по середньо-ключичній лінії справа. Раневий канал розташований зверху вниз, справо наліво, зовні в середину, довжиною 11 см. По ходу раневого каналу виявлені наступні ушкодження: шкіра, підшкірно-жирова клітковина, зовнішня сонна артерія з ії повним перетином та сліпо закінчується на передодні гортаноглотки. Рана на клапті шкіри, із області бічної поверхні шиї справа, утворилась від дії плаского односторонньогострого колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина частини клинка, що занурилася, становила не менше 17 мм (по даним медико-криміналістичної експертизи). Також, при експертизі трупа ОСОБА_10 , виявлені наступні ушкодження: Численні рани обличчя, правого та лівого передпліч являються різаними ранами, на що вказує переважання довжини над шириною, а також відсутністю раневого каналу. Різані рани також утворилися незадовго до настання смерті, в один час з колото-різаною раною шиї справа, у прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться, але приймали участь при зовнішній кровотечі, у живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Рани на передпліччях також ушкоджують надкісниці променевих кісток (по типу «вруба»). Рана на грудній клітині зліва - має ознаки проникаючої колюче-різаної рани, на що вказує розмір рани (3,7x1,2 см), з переважанням довжини над шириною, веретено-образна її форма, а також наявність раневого каналу, рана розташовується приблизно по середньо-ключичній лінії справа. Раневий канал розташований знизу до верху, зліва направо, зовні в середину, довжиною 15 см. Рана розташовується 117 см від підошовної поверхні стоп. По ходу раневого каналу виявлені наступні ушкодження: шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи у шостому межребір`ї, наскрізне ушкодження нижньої долі, лівої легені, наскрізне ушкодження навколо серцевої оболонки, серця (задньої стінки лівого шлуночка та верхівки). Рана на клапті шкіри, із області грудної клітки, утворилась від дії плаского одностороннього колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина частини клинка, що занурилася, становила не менше 28 мм (по даним медико-криміналістичної експертизи). Проникаюче колото-різане поранення з наскрізним ушкодженням серця та легені у живих осіб, кваліфікується, як тяжке тілесне ушкодження небезпечне для життя. Рана по лівій боковій поверхні поперекової області - має ознаки колюче-різаної рани, на що вказує розмір рани (2,7x0,1 см), з переважанням довжини над шириною, щілино-образна її форма, а також наявність раневого каналу. Раневий канал розташований від низу до верху, зовні в середину, справа на ліво, довжиною 14 см. Рана розташовується 102 см від підошовної поверхні стоп. Колото-різана рана також утворилася незадовго до настання смерті, в один час з колото-різаною раною шиї справа, у прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходиться, але приймала участь при зовнішній кровотечі, у живих осіб кваліфікується як легке тілесне ушкодження з короткочасним розладом здоров`я. Рана на клапті шкіри, із поперекової області, утворилась від дії плаского односторонньогострого колюче-ріжучого предмета, яким міг бути клинок ножа, що має обух та лезо. Ширина частини клинка, що занурилася, становила не менше 17 мм (по даним медико-криміналістичної експертизи). По ходу раневого каналу виявлені наступні ушкодження: шкіра, підшкірно-жирова клітковина, м`язи, гілки поверхневих та глибоких артерій та вен, а також м`язи лівої сідничної області і надкісниця крила клубової кістки на якій мається насічка (по типу «вруба») довжиною 3 см. Забійна рана у потиличній області зліва з крововиливом в підлеглі м`які тканини; синець, садно на нижньому віці правого ока; садно на спинці носа; синець на кінчику носа; садна на лівому крилі та кінчику носа; садна на передній поверхні правого колінного суглобу; подряпина на псевдокозилку правої вушної раковини - утворилися в один час з усіма вище перерахованими ушкодженнями, могли утворитися як від дії тупими предметами, так і при незначному фізичному впливі ножа (подряпина псевдокозилка правої вушної раковини), у прямому причинному зв`язку з настанням смерті не знаходяться, у живих осіб кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Забійна рана у потиличній області трупа ОСОБА_10 утворилась від дії тупого предмета, що має в структурі травмуючої частини ребро, можливо заокруглене (по даним медико-криміналістичної експертизи). Синці, садна на обличчі могли утворитися, при ударах руками, обутими ногами. Достовірно вимовитися про послідовність нанесення пошкоджень неможливо в зв`язку з тим, що всі вони утворилися за короткий проміжок часу. Враховуючи відсутність крововиливів в навколо серцеву оболонку, а також у ліву плевральну порожнину, при дослідженні колото-різаного поранення грудної клітини зліва, дане тілесне ушкодження утворилося у агональному періоді, або у ранньому посмертному періоді. Фактично усі ушкодження знаходяться у областях доступних для нанесення їх власною рукою, окрім забійної рани у потиличній області зліва. Не виключається можливим потерпілим здійснювати активні, цілеспрямовані дії, а також самостійно пересуватися, кричати, звати на допомогу на відносно незначному проміжку часу за мірою внутрішньої кровотечі. Враховуючи, що ушкодження знаходяться по різним лініям, а також направлення раневих каналів, взаємне розташування потерпілого та особи, що нападала, в момент заподіяння тілесних ушкоджень неодноразово змінювалось. Після завдання колото-різаного поранення шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, смерть постраждалого настала у проміжок часу від хвилин до десятка хвилин. При судово-токсикологічній експертизі крові, частин внутрішніх органів, головного мозку, легенів, шлунка і кишечника з вмістом, печінки з жовчним міхуром, нирки трупа ОСОБА_10 , - у крові: метилового, етилового, пропілових, бутилових, амілових спиртів; - у шлунку та кишечнику із вмістом, печінці жовчним міхуром, в нирці не виявлено: похідних барбітурової кислоти, похідних фенотіазину, похідних 1,4- бензодіазепіну, похідних піразолону, ноксирону, імізину, морфіну, кодеїну, діоніну, героїну, гідрокодону, папаверину, промедолу, стрихніну, атропіну, гіосціаміну, скополаміну, кокаїну, пахікарпіну, анабазину, нікотину, кофеїну, фенацетину, парацетамолу, ефедрину, эфедрону, дімедролу, похідних саліцилової та бензойної кислот. При судово-медичній експертизі склоподібного тіла ока трупа ОСОБА_10 встановлено: «При спектрофотометричному досліджені рідини склоподібного тіла ока трупа ОСОБА_10 встановлено калію в концентрації 6,2 мекв/л, що відповідає тривалості посмертного періоду до 3,5 годин». Забір склоподібного тіла правого ока проводився ІНФОРМАЦІЯ_4 р. об 21:17 годині (т. 2 а.с. 141-148);

висновком Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги від 22.08.2017, відповідно до якої ОСОБА_8 отримав побутову травму ІНФОРМАЦІЯ_5, а саме удар палкою по пальцю та йому було поставлено діагноз: закритий вивих дистальної фаланги 1 пальця лівої кісті (т.2 а.с.76);

висновком експерта № 2114 від 12.09.2017 року, відповідно до якого закритий вивих дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті з синцем і набряком м`яких тканин у гр. ОСОБА_8 сам по собі за наданими медичними даними кваліфікується як легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я (п.1). Поверхнева рана з синцем і набряком м`яких тканин в ділянці лівої кисті з розповсюдженням синця на ліве передпліччя; синці в ділянках плечей, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя, лівої підколінної ямки; синці з саднами в ділянках правого передпліччя; правого колінного суглобу; садна в ділянках грудної клітини, правого передпліччя, 2-го пальця правої кисті, шиї, лівого колінного суглобу, правої гомілки, лівої стопи у гр. ОСОБА_8 кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження (п.2). Садно в ділянці правого ліктьового суглоба по задній поверхні у гр. ОСОБА_8 кваліфікується як легке тілесне ушкодження (п.3). Давність утворення тілесних ушкоджень зазначених в пунктах № 1, 2 даних висновків не суперечить строку вказаному освідуваним і в обставинах справи. Тілесне ушкодження зазначене в пункті № 3 даних висновків утворилося за 3-5 днів до моменту освідування. Тілесні ушкодження виявлені у гр. ОСОБА_8 утворилися від дії тупого предмету (предметів). Індивідуальні особливості травмуючого предмету (предметів) в тілесних ушкодженнях не відобразились. Враховуючи локалізацію зовнішніх тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_8 , йому могло бути спричинено не менше ніж 19 травматичних дій. Виникнення всього комплексу тілесних ушкоджень виявлених у гр. ОСОБА_8 в умовах одноразового падіння на тупу пласку поверхню виключається, з огляду на їх множинність та локалізацію. Судово-медичних даних, що дозволяють судити про послідовність спричинення тілесних ушкоджень не виявлено. Взаєморозташування потерпілого і нападаючого в момент спричинення тілесного ушкодження могло бути будь-яким при умові доступності зони травмування для спричинення. Утворення тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_8 при обставинах, на які він вказує, не виключається (як було зазначено ОСОБА_8 у ході сварки отримав удари дерев`яними палками (із забору) по руках та ногах) (т.2 а.с. 211-213);

висновком експерта № 1-1093 від 01.09.2017 року, відповідно до якого встановлено, що на поверхні ножа, який вилучений 21.08.2017 року при огляді місця події за адресою: АДРЕСА_8 не виявлено слідів папілярних узорів рук (т. 2 а.с. 53-60);

висновком експерта № 1820 від 27.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що в змиві з рукоятки ножа (об`єкт №1), вилученого за адресою: АДРЕСА_8 , знайдена кров людини, без домішки поту та виявлені антигени А, В та Н, що не виключає походження крові від особи (осіб) групи АВ за ізосерологічною системою AB0 з супутнім антигеном Н, в тому числі від потерпілого ОСОБА_10 . Домішка крові від підозрюваного гр. ОСОБА_8 не виключається, при наявності у нього на момент злочину тілесних ушкоджень із зовнішньою кровотечею (т. 2 а.с. 67-69);

висновком експерта № 493 від 26.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні чотирьох фрагментів деревини (об`єкти № 1-8) виявлена кров людини, статева приналежність якої не встановлена в зв`язку з відсутністю клітин крові необхідних для статевого диференціювання. При встановлені групової належності знайденої крові, виявлені антигени А, В і Н ізосерологічної системи АВ0, що дозволяє припустити її походження від особи (осіб) з групою АВ з супутнім антигеном Н, як у потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові гр. ОСОБА_8 не виключається, якщо на момент скоєння злочину були тілесні пошкодження з зовнішньою кровотечею (т. 2 а.с. 80-83);

висновком експерта за результатами проведення судової експертизи холодної зброї № 475-17 від 11 жовтня 2017 року, відповідно до якого було встановлено, що ніж, вилучений 21.08.2017 під час огляду місця події за адресою: АДРЕСА_8 , відноситься до ножів господарсько-побутового призначення, виготовлених промисловим способом, холодною зброєю не являється (т.2 а.с. 88-92);

висновком експерта № 502 від 02.10.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні клинка ножа виявлена кров людини, при встановленні групової приналежності знайденої крові виявлені антитіла А, В і Н ізосерологічної системи АВ0, що дозволяє припустити її походження від особи (осіб) з групою АВ з супутнім антигеном Н, як у потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові ОСОБА_8 не виключається, якщо на момент скоєння злочину були тілесні пошкодження з зовнішньою кровотечею (т. 2 а.с. 97-99);

висновком експерта № 1723 від 20.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що на парі кросівок, вилучених за адресою: АДРЕСА_8 , а також на футболці і шортах трупа ОСОБА_10 знайдена кров людини та виявлені антигени А і В, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою АВ за ізосерологічною системою АВ0, в тому числі від потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові ОСОБА_8 не виключається при наявності у нього тілесних ушкоджень з кровотечею на момент скоєння злочину (т. 2 а.с. 104-106);

висновком експерта № 1724 від 20.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що в шести змивах на марлевих тампонах та трьох фрагментах синтетичної мотузки вилучених в ході огляду місця події біля буд. АДРЕСА_3 знайдена кров людини та виявлені антигени А і В, що не виключає походження крові від особи (осіб) з групою АВ за ізосерологічною системою АВ0 в тому числі від потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові ОСОБА_8 не виключається при наявності у нього тілесних ушкоджень з кровотечею на момент скоєння злочину (т. 2 а.с. 111-114);

висновком експерта № 1681 від 23.08.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що рідка кров ОСОБА_8 відноситься до групи А з ізогемаглютиніном анти-В за ізосерологічною системою АВ0 (т. 2 а.с. 118);

висновком експерта № 504 від 02.10.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні змивів з обох кистей рук ОСОБА_10 виявлена кров людини, при встановленні групової належності знайденої крові виявлені антигени А, В, і Н ізосерологічної системи АВ0, що дозволяє припустити її походження від особи (осіб) з групою АВ з супутнім антигеном Н, як у потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові ОСОБА_8 не виключається, якщо на момент скоєння злочину були тілесні ушкодження із зовнішньою кровотечею (т. 2 а.с. 122-124);

висновком експерта №503 від 02.10.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що при судово-цитологічному дослідженні піднігтьового вмісту зрізів вільних кінцівок нігтьових пластин ОСОБА_10 виявлена кров людини, при встановленні групової належності знайденої крові виявлені антигени А, В, і Н ізосерологічної системи АВ0, що дозволяє припустити її походження від особи (осіб) з групою АВ з супутнім антигеном Н, як у потерпілого ОСОБА_10 , домішка крові ОСОБА_8 не виключається, якщо на момент скоєння злочину були тілесні ушкодження із зовнішньою кровотечею (т.2 а.с. 127-129);

висновком експерта №347/к від 21.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що при судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_10 виявлені наступні тілесні ушкодження: колото-різана рана на шиї справа з раневим каналом направленим зверху вниз, справо наліво, зовні в середину, довжиною 11 см.; колото-різана рана на грудній клітці зліва з рановим каналом направленим знизу до верху, зліва направо, зовні в середину, довжиною 15 см.; колото-різана рана по лівій боковій поверхні поперекової області з рановим каналом направленим від низу до верху, зовні в середину, справа на ліво, довжиною 14 см.; різана рана на обличчі зигзагоподібної форми, що йде від спинки носа і переходить на праву щічну область, рана розташована на 1 і 7 годинах умовного циферблату годинника; різана рана по зовнішній поверхні нижньої третини правого передпліччя зигзагоподібної форми, розташовується на 5 і 11 годинах умовного циферблату; різана рана на зовнішньо-задній поверхні нижньої третини лівого передпліччя, від лівого кінця якої відходить подряпина горизонтально розташована, довжиною 1,5 см.; забійна рана у потиличній області зліва з крововиливом в підлеглі м`які тканини; синець, садно на нижньому віці правого ока; садно на спинці носа; синець на кінчику носа; садна на лівому крилі та кінчику носа; садна на передній поверхні правого колінного суглобу; подряпина на псевдокозилку правої вушної раковини. Таким чином виявлені 3 місця впливу тупого предмету у вигляді забійної рани в потиличній області зліва, саден та синців обличчя, саден правого колінного суглобу. Виявлені 6 слідів впливів гострого предмета (ів) у вигляді 3 колото-різаних та 3 різаних ран. Показання ОСОБА_8 під час проведення слідчого експерименту не суперечать результатам судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 та утворення тілесних ушкоджень від дії тупих предметів (т.2 а.с.130-138);

висновком судово-психіатричної експертизи № 472 від 13.09.2017 року, відповідно до якого було встановлено, що ОСОБА_8 розладів психічної діяльності не виявляв і не виявляє в цей час. ОСОБА_8 виявляє наступні індивідуально-психологічні особливості, що мають найбільше значення для даного кримінального провадження: акцентуйовані риси характеру з притаманними: дистанційованістю у міжособистісних стосунках, емоційною холодністю, егоїстичністю, які обумовлюють ускладнення у соціальних контактах та нехтування соціальними нормами. Інтелект відповідає отриманій освіті та придбаному життєвому досвіду. У ситуації, що досліджується ОСОБА_8 не виявляв характерних феноменологічних ознак (а саме трьохфазності) стану вираженої емоційної збудженості чи емоційної напруженості, які можуть розглядатися як психологічна основа виникнення сильного душевного хвилювання. Вищеописані індивідуально-психологічні особливості особи ОСОБА_8 мали просте відображення у його поведінці, їх ступінь не досягала суттєвого впливу, що має юридичне значення. У ситуації, що досліджується ОСОБА_8 не виявляв характерних феноменологічних ознак (трьохфазності) будь якого особливого емоційного стану, що має юридичне значення, дії його не були обумовлені станом сильного душевного хвилювання (фізіологічним афектом або іншим емоційним станом: стресом, фрустрацією, образою, гнівом, ревнощами тощо). ОСОБА_8 в ситуації, що досліджується, з урахуванням індивідуально-психологічного стану особистості міг повною мірою усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. У період здійснення інкримінованого йому правопорушення ознак тимчасового хворобливого розладу психічної діяльності не виявляв. Отже, він міг усвідомлювати свої дії та керувати ними. За своїм психічним станом в цей час він також може усвідомлювати свої дії й керувати ними. Примусових заходів медичного характеру не потребує (т.2 а.с. 202-210);

аудіозаписом розмов потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_10 та свідка ОСОБА_11 щодо конфлікту, який відбувся між потерпілими та свідком ОСОБА_11 (т.2 а.с.200).

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_19 , суд зазначає наступне.

Так, обвинувачений ОСОБА_8 вважає недопустимими доказами протоколи слідчих експериментів на тій підставі, що вони проведені з порушенням вимог КПК України, а саме не на місці події, а в умовах приміщення органу досудового розслідування.

Так, під час досудового розслідування за участю потерпілої ОСОБА_6 11.10.2017 року було проведено слідчий експеримент, про що складено відповідний протокол (т.2 а.с.40-41). Відеозапис даної слідчої дії (т.2 а.с.42) був відтворений судом під час розгляду кримінального провадження.

В ході слідчого експерименту потерпіла показала як вона поливала квіти у полісаднику, відчула удар у плече та впала на землю. Піднявшись, побачила ОСОБА_8 у якого в руках був ніж, який підійшов ближче до неї, почав наносити їй удари руками та ногами. Удари були в обличчя, по руках, ногах та тілу. Після цього бачила, як ОСОБА_8 направився до ОСОБА_10 з ножем, а вона голосно кричала та благала припинити свої дії, але ОСОБА_8 став наносити удари ножем по тілу чоловіка.

Також, під час досудового розслідування був проведений слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_19 , який під час слідчої дії зазначив, що він зі своїм знайомим сидів на лавці біля буд. АДРЕСА_3 , а ОСОБА_6 та ОСОБА_10 поливали квіти на клумбі біля під`їзду. Потім вони почули звук падіння та крики ОСОБА_6 . Обернувшись, він побачив, що ОСОБА_10 лежить на землі, а біля нього стояв чоловік, якого він ніколи раніше не бачив та наносив ОСОБА_10 удари по тілу. Удари були тичкові. Потім він почув як дівчина, у якої на повідку була собака, кричала обвинуваченому щоб той припинив бійку та кинув ніж. Обвинувачений розвернувся до дівчини та пішов на неї, в руках у нього був ніж. Потім обвинувачений розвернувся, підійшов до потерпілого ОСОБА_10 , який лежав на асфальті, нагнувся до нього та наніс удар ножем в шию, потім, спокійно піднявся та пішов через двір в сторону буд. АДРЕСА_7 (т. 2 а.с. 33-36).

Відповідно до ч.1 ст.223 КПК України, слідчі (розшукові) дії є діями, спрямованими на отримання (збирання) доказів або перевірку вже отриманих доказів у конкретному кримінальному провадженні.

Відповідно до ч.1 ст.240 КПК України, з метою перевірки і уточнення відомостей, які мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, слідчий, прокурор має право провести слідчий експеримент шляхом відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань.

Проведення слідчого експерименту, на відміну від допиту, передбачає відтворення дій, обстановки, обставин певної події, проведення необхідних дослідів чи випробувань. Отримані під час цієї слідчої (розшукової) дії відомості не є самостійним процесуальним джерелом доказів, оскільки таким джерелом виступає відповідний протокол, який у розумінні ч.2 ст.84 та п.3 ч.2 ст.99 КПК є документом. Показання і протокол слідчого експерименту, за висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду в постанові від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), є окремими самостійними процесуальними джерелами доказів, які суд оцінює за правилами ст.94 КПК України.

За встановленим кримінальним процесуальним законом порядком, належна правова процедура проведення слідчого експерименту містить низку процесуальних гарантій, дотримання яких виключає обґрунтовані сумніви щодо правомірного отримання відомостей від учасника кримінального провадження. До системи таких гарантій належить, зокрема, і здійснення безперервного відеозапису слідчої (розшукової) дії як невід`ємної складової здійснення судового контролю за дотриманням засад кримінального провадження, детальне і ґрунтовне роз`яснення прав та процесуальних наслідків участі особи в проведенні слідчого експерименту, участь понятих, представників, спеціалістів тощо.

Під час дослідження протоколів слідчого експерименту та додатків до них - відеозаписів, що містяться на дисках, суд встановив, що такі гарантії забезпечено під час проведення слідчого експерименту за участю потерпілої та свідка і доводи сторони захисту не спростовують їх дієвість щодо перевірки порядку проведення слідчої дії на предмет дотримання вимог КПК України.

Протокол та відеозапис слідчих експериментів свідчить, що слідчу дію проведено за участю потерпілої та свідка, які в ході слідчої дії відтворювали обстановку та обставини події злочину. Будь-яких зауважень та застережень протоколи слідчих експериментів не містять.

Інформація, яка відображена у протоколах слідчих експериментів містить дані саме про відтворення дій, обстановки, обставин події, а отже вказані слідчі дії були проведені у відповідності до ст. 240 КПК України та повністю відповідають легітимній меті слідчого експерименту.

Заперечення обвинуваченим в судовому засіданні обставин, які слідчий перевіряв та уточнював за участю потерпілої та свідка під час слідчих експериментів, не може автоматично свідчити про недопустимість як доказів фактичних даних протоколу слідчого експерименту.

Та обставина, що слідчі експерименти проводились у приміщенні відділу поліції не є порушенням приписів КПК України, оскільки отримання відомостей під час проведення слідчого експерименту (з дотриманням встановленого законом порядку) є складовою належної правової процедури цієї процесуальної дії, що разом з іншими її сутнісними компонентами дозволяє досягнути її мети і вирішити поставлені завдання.

З урахуванням виду злочину, щодо якого здійснювалось досудове розслідування у даному кримінальному провадженні та обставин, які підлягали перевірці та уточненню під час слідчих експериментів, у колегії суддів відсутні підстави для висновку про те, що проведення слідчої дії в іншій обстановці, аніж мала місце подія кримінального правопорушення, є порушенням вимог КПК України, які регламентують порядок її проведення.

Колегія суддів не вбачає і будь-яких інших істотних порушень кримінального процесуального закону в ході проведення слідчої дії, що були би безумовною підставою для визнання протоколів слідчих експериментів недопустимими доказами.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла висновку про те, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про визнання недопустимими доказами протоколів слідчих експериментів за участю потерпілої ОСОБА_6 та свідка ОСОБА_19 задоволенню не підлягає.

Щодо клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про визнання недопустимим доказом висновку судово-психіатричної експертизи № 472 від 13.09.2017 року (т.2 а.с.202-210), відповідно до якого обвинувачений ОСОБА_8 вважає даний доказ недопустимим, з тих підстав, що на його думку, він отриманий стороною обвинувачення з суттєвим порушенням норм процесуального закону, оскільки копія постанови про призначення експертизи не була надана для ознайомлення стороні захисту та під час проведення експертизи був відсутній захисник, чим порушено право ОСОБА_8 на захист, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ч.2 ст.242 КПК України, проведення експертизи є обов`язковим щодо визначення психічного стану підозрюваного за наявності відомостей, які викликають сумнів щодо його осудності, обмеженої осудності.

Відповідно до ч.3 ст.7 Закону «Про судову експертизу», виключно державними спеціалізованими установами здійснюється судово-експертна діяльність, пов`язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних і судово-психіатричних експертиз.

Під час розгляду клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 , колегія суддів враховує, що вирішуючи питання про вплив порушень порядку проведення процесуальних дій на доказове значення отриманих у їх результаті відомостей, насамперед підлягає з`ясуванню вплив цих порушень на ті чи інші конвенційні або конституційні права людини, зокрема необхідно встановити, наскільки процедурні недоліки «зруйнували» або звузили ці права або обмежили особу в можливостях їх ефективного використання.

У разі, коли сторона вимагає визнати доказ недопустимим, посилаючись на порушення, допущене під час кримінального провадження, вона має не лише обґрунтувати наявність такого порушення, але й переконати, що воно істотно позначилося на можливостях сторони відстоювати свою позицію у справі.

Обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник не обґрунтовують яким чином було істотно порушено права і свободи обвинуваченого під час проведення психіатричної експертизи, і в чому саме полягає істотне порушення вимог процесуального закону і яким чином воно могло вплинути на висновок експертів під час проведення судово-психіатричної експертизи.

Крім того, сторона захисту з клопотанням про призначення судово-психіатричної експертизи відносно ОСОБА_8 під час досудового розслідування не зверталася, колегією суддів під час розгляду справи у суді також не було встановлено підстав для повторного призначення зазначеної експертизи відносно обвинуваченого. Судом не встановлено даних, які б давали підстави ставити під сумнів здатність ОСОБА_8 усвідомлювати фактичний характер своїх дій і керувати ними.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що чинним законодавством не передбачена присутність адвоката при проведенні судово-психіатричної експертизи.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку про те, що клопотання обвинуваченого ОСОБА_8 про визнання недопустимим доказом висновку судово-психіатричної експертизи № 472 від 13.09.2017 року задоволенню не підлягає.

Також під час судового розгляду судом було досліджено відповідь в.о. ген. Директора ОСОБА_25 на запит представника потерпілої ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_26 про те, що в магазині «Торро», розташованому по АДРЕСА_9 , з моменту його відкриття та за весь період роботи, у тому числі у серпні 2017 року, торгівля свіжою рибою не здійснювалася (т.8 а.с.110).

Захисником обвинуваченого ОСОБА_8 - адвокатом ОСОБА_9 було заявлено клопотання про визнання вищезазначеної відповіді недопустимим доказом, оскільки вона не містить дати складання, реєстраційного індексу документа (номер), а також посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дана відповідь, що унеможливлює встановити період її отримання. Крім того, зазначена відповідь є копією, яка належним чином не засвідчена.

Розглянувши заявлене клопотання колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ч.1 ст.84 КПК України, доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

Відповідно до ст.85 КПК України, належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

Відповідно до ст.86 КПК України , доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.

Суд зазначає про те, що в матеріалах кримінального провадження наявний оригінал вищезазначеної відповіді (т.5 а.с.212), а стороні захисту відповідно відкривалася її копія та повторно суду було надано її копія (т.8 а.с.110). Колегія суддів встановила, що копія відповіді відповідає її оригіналу. Той факт, що копія відповіді не завірена належним чином не свідчіть про те, що вона є недопустимим доказом, оскільки в матеріалах кримінального провадження наявний її оригінал. Також, відсутність дати складання відповіді, реєстраційного індексу документа (номер), а також відсутність посилання на реєстраційний індекс і дату документа, на який дана відповідь, не є підставою визнання зазначеної відповіді недопустимим доказом, оскільки вона отримана у спосіб передбачений КПК України, а саме шляхом направлення адвокатського запиту.

З урахуванням вищезазначеного, колегія суддів дійшла до висновку, що клопотання захисника обвинуваченого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про визнання вищезазначеної відповіді недопустимим доказом, задоволенню не підлягає.

Разом з тим, оскільки судом встановлено, що вищезазначена відповідь не містять обставин та фактів, які підлягають доказуванню у даному кримінальному провадженні, зокрема, а ні не доводять, а ні не спростовують вчинення ОСОБА_8 інкримінованого йому кримінального правопорушення, а тому визнається судом неналежним доказом та не береться до уваги, оскільки не має жодного доказового значення у даному кримінальному провадженні.

Щодо доводів ОСОБА_8 про те, що він не мав наміру на навмисне вбивство ОСОБА_10 або скоєння будь-якого злочину, а лише захищався, забравши ніж з рук ОСОБА_10 , проте міг перевищити межі необхідної оборони та не мав наміру завдати ОСОБА_10 та ОСОБА_27 будь-яких страждань та у зв`язку з цим необхідністю перекваліфікації його дій з п.4 ч.2 ст.115 КК України на ст.118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони) або на ст.119 КК України (вбивство через необережність), або на ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого), колегія суддів зазначає наступне.

За змістом статті 36 КК України, необхідна оборона - це правомірний захист охоронюваних законом прав та інтересів особи, суспільства або держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, необхідної і достатньої в даній обстановці шкоди, що відповідає небезпеці посягання й обстановці захисту.

Право на необхідну оборону виникає лише за наявності для цього певних умов, визначених законом. Такими, відповідно до частини першої статті 36 КК України, є будь-які дії особи, які безпосередньо спрямовані на заподіяння негайної і невідворотної істотної шкоди охоронюваним законом правам та інтересам особи, яка захищається, та у зв`язку з цим вимагають свого негайного відвернення або припинення. А така необхідність виникає тоді, коли зволікання з боку того, хто обороняється, в заподіянні шкоди тому, хто посягає, загрожує негайною і невідворотною шкодою для охоронюваних законом прав та інтересів.

В основі розмежування умисного вбивства (частина перша статті 115 КК України) та умисного вбивства при перевищенні меж необхідної оборони (стаття 118 КК України) перебуває мотив діяння - захист винною особою охоронюваних законом прав та інтересів від суспільно небезпечного посягання.

Встановлені судом фактичні обставини справи свідчать, що дії потерпілого ОСОБА_10 за своїми об`єктивними ознаками не могли створити реальну та безпосередню загрозу заподіяння шкоди для ОСОБА_8 , які б у зв`язку з цим викликали невідкладну необхідність у заподіянні тілесних ушкоджень ОСОБА_10 . А отже, вважати, що обвинувачений, завдаючи потерпілому ударів ножем, перебував у стані необхідної оборони, про що йдеться у його доводах, немає підстав.

Такі висновки суду, зокрема, ґрунтуються на показаннях потерпілої ОСОБА_6 , щодо обставин спричинення ОСОБА_10 тілесних ушкоджень, яка зокрема пояснювала, що обвинувачений ОСОБА_8 підійшов до неї та почав її бити, в свою чергу її чоловік ОСОБА_10 намагався її захистити, а ОСОБА_8 дістав ніж та наніс її чоловіку ножові поранення, від яких ОСОБА_10 помер на місці пригоди. Від вказаних протиправних дій обвинуваченого вона та її чоловік намагалися захиститися, чинивши опір.

Показання потерпілої ОСОБА_6 в повній мірі підтверджені висновком Міської клінічної лікарні екстреної та швидкої медичної допомоги від 22.08.2017, відповідно до якої ОСОБА_8 отримав побутову травму ІНФОРМАЦІЯ_4, а саме удар палкою по пальцю та йому було поставлено діагноз: закритий вивих дистальної фаланги 1 пальця лівої кісті та висновком експерта № 2114 від 12.09.2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_8 були виявлені наступні ушкодження, а саме: закритий вивих дистальної фаланги 1-го пальця лівої кисті з синцем і набряком м`яких тканин, поверхнева рана з синцем і набряком м`яких тканин в ділянці лівої кисті з розповсюдженням синця на ліве передпліччя; синці в ділянках плечей, лівого ліктьового суглобу, правого передпліччя, лівої підколінної ямки; синці з саднами в ділянках правого передпліччя; правого колінного суглобу; садна в ділянках грудної клітини, правого передпліччя, 2-го пальця правої кисті, шиї, лівого колінного суглобу, правої гомілки, лівої стопи; садно в ділянці правого ліктьового суглоба кваліфікуються як легке тілесне ушкодження, висновком експерта № 347/к від 21.09.2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_10 виявлені численні різані рани обличчя, правого та лівого передпліччя, проникаючу колюче-різану рану на грудній клітині зліва, колюче-різану рану по лівій боковій поверхні поперекової області та поодиноке колото-різане поранення на правій бічній поверхні шиї з ушкодженням зовнішньої сонної артерії, що зумовило масивну зовнішню кровотечу, внаслідок якого настала смерть ОСОБА_10 на місці скоєння кримінального правопорушення, висновком експерта № 2111 від 22.08.2017 року, відповідно до якого у ОСОБА_6 виявлені синці в лобно-скроневій ділянці справа, в ділянках правої кісті, лівого плеча, лівого стегна, синці з саднами в ділянці правого та лівого стегон, садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кісті, грудної клітини, які у сукупності та кожне окремо кваліфікуються, як легкі тілесні ушкодження.

Вказане свідчить, що потерпілі вчиняли дії з метою свого захисту від протиправних дій ОСОБА_8 .

Разом з цим, суд встановив, що захищаючись від протиправних дій ОСОБА_8 , який є набагато молодшим за потерпілих, значно переважав їх за фізичною силою, потерпілі намагалися захиститися, чинили опір з приводу його протиправних дій, а отже виявлені у ОСОБА_8 легкі тілесні ушкодження не підтверджують його версію про самооборону.

Аналізуючи обставини цієї справи та перевіривши їх дослідженими доказами, суд дійшов до висновку про те, що обвинувачений, протиправно позбавивши життя ОСОБА_10 , вчинив умисне вбивство потерпілого.

Позиція ОСОБА_8 про те, що він не мав наміру на вбивство потерпілого, не відповідає дійсності та спростовується сукупністю досліджених під час судового розгляду доказів.

Виходячи з сукупності всіх обставин вчиненого діяння, враховуючи спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень у ОСОБА_10 колегія суддів дійшла висновку про те, що їх не можна вважати такими, що були вчинені в межах необхідної оборони або з перевищенням її меж.

Не встановлено наявності у ОСОБА_8 у момент події такого афективного стану, який унеможливив би відповідальність, зазначене випливає з вказаного вище акту судово - психіатричної експертизи.

Дії обвинуваченого мають ознаки об`єктивної сторони вбивства: дії, якими обвинувачений спрямовував знаряддя злочину безпосередньо у життєво важливий орган потерпілого, наслідки його діяння у виді смерті потерпілого та причинний зв`язок між діями та наслідком.

З урахуванням вищезазначеного відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.118 КК України (умисне вбивство при перевищенні меж необхідної оборони).

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_8 про перекваліфікацію його дій на ст.119 КК України (вбивство через необережність), колегія суддів зазначає наступне.

Вбивство з необережності, на відміну від умисного вбивства, має місце лише при необережній формі вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

Разом з тим, враховуючи кількість та локалізацію ножових поранень, які були нанесені обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 вказують на те, що вони не були випадковими, а нанесені у життєво важливі органи. Колегія суддів також враховує покази потерпілої ОСОБА_6 та свідків про те, що ОСОБА_8 наніс удар ножем ОСОБА_10 у шию, коли він вже лежав на землі та не міг чинити обвинуваченому ОСОБА_8 ніякого супротиву, що виключає можливість характеризувати дії обвинуваченого ОСОБА_8 , як необережні.

З урахуванням вищезазначеного відсутні підстави для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.119 КК України (вбивство через необережність).

Щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_8 щодо перекваліфікації його дій на ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого) колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з роз`ясненням, яке міститься у п. 22 постанови Пленуму Верховного Суду України від 7 лютого 2003 р. № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного. Питання про умисел необхідно вирішувати, виходячи із сукупності всіх обставин злочину, зокрема, враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень, причини припинення злочинних дій. При умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного, а в разі заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, ставлення винного до її настання характеризується необережністю.

Вхаровуючи бажання обвинуваченого розібратися з кривдниками його коханої жінки, враховуючи кількість та локалізацію ножових поранень, які були нанесені обвинуваченим ОСОБА_8 потерпілому ОСОБА_10 у життєво важливі органи, враховуючи те, що обвинувачений наніс останній удар ножем у шию потерпілому ОСОБА_10 , коли він вже лежав на землі та не міг чинити обвинуваченому ОСОБА_8 ніякого супротиву, а також те, що ОСОБА_8 залишив місце вчинення події лише після того, як потерпілий ОСОБА_10 був вже без свідомості, а також враховуючи покази свідка ОСОБА_14 , який є лікарем хірургом та майже одразу після залишення ОСОБА_8 місця події намагався надати потерпілому ОСОБА_10 медичну допомогу, проте це було марно, колегія суддів не знаходить підстав для перекваліфікації дій обвинуваченого на ст.121 КК України (умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого).

При вирішенні питання щодо наявності в діях винної особи складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 ч. 2 п. 4 КК України, слід враховувати, що така кваліфікація може мати місце лише в тому випадку, коли буде доведено, що спосіб позбавлення потерпілого життя свідчить про особливу жорстокість злочину, і вона охоплювалась умислом винного, а також вчинювалось в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що таким діями завдає останнім особливих психічних та моральних страждань. Визнавши засудженого винним у вбивстві, вчиненому з особливою жорстокістю, суд має навести у вироку підстави та мотиви, згідно з якими він дійшов такого висновку.

Умисне вбивство визнається вчиненим з особливою жорстокістю, якщо винний, позбавляючи потерпілого життя, усвідомлював, що завдає йому особливих фізичних (шляхом заподіяння великої кількості тілесних ушкоджень, тортур, мордування, мучення, в тому числі з використанням вогню, струму, кислоти, лугу, радіоактивних речовин, отрути, яка завдає нестерпного болю, тощо), психічних чи моральних (шляхом зганьблення честі, приниження гідності, заподіяння тяжких душевних переживань, глумління тощо) страждань, а також якщо воно було поєднане із глумлінням над трупом або вчинювалося в присутності близьких потерпілому осіб і винний усвідомлював, що такими діями завдає останнім особливих психічних чи моральних страждань.

При цьому, особливою жорстокістю слід вважати умисну дію (або бездіяльність), що супроводжує або наступає за насильницьким злочином, є необов`язковою для його вчинення і настання звичайних для злочину наслідків, що полягає в заподіянні потерпілому або його близьким додаткового, як правило, тяжкого фізичного або психічного страждання, тобто винний усвідомлює, що він вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку та обирає спосіб вчинення злочину, який охоплює діяння зайві (надмірні) для позбавлення життя потерпілого.

Вказана правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду у справі № 303/3133/18 від 05.11.2020 року.

Так, відповідно до фактичних обставин, встановлених судом, обвинувачений ОСОБА_8 у присутності дружини ОСОБА_10 - ОСОБА_6 , наніс потерпілому ОСОБА_10 множинні удари ножом в область обличчя, тулубу, верхніх кінцівок та шиї, а тому усвідомлював, що такими діями завдає останній особливих психічних та моральних страждань.

Потерпіла ОСОБА_10 зазначала, що ОСОБА_8 на її очах завдав ОСОБА_10 численні удари колючо-ріжучим предметом у життєво важливі органи, всі поранення були прижиттєвими, від поранень ОСОБА_10 відчував біль та помер через незначний проміжок часу після заподіяння йому тілесних ушкоджень, внаслідок цих дій вона зазнала тяжких психічних та моральних страждань. Вважала, що для доведення умислу до кінця достатньо було і одного проникаючого поранення шиї, завдаючи інші численні поранення ОСОБА_8 усвідомлював, що завдає психічних страждань їй, як дружині потерпілого, і вчиняє діяння, які є надмірними для досягнення злочинного наслідку.

Отже, суд погоджується з доводами сторони обвинувачення, що позбавляючи потерпілого життя, шляхом нанесенні численних ударів ножем потерпілому у життєво важливі органи в присутності його дружини ОСОБА_6 , ОСОБА_8 усвідомлював, що завдає їй особливих психічних та моральних страждань.

З урахуванням встановлених в судовому засіданні обставин, які перевірені доказами, суд прийшов до висновку про те, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена в повному обсязі, а його доводи про наявність в його діях необхідної оборони або перевищення її меж, не знайшли свого підтвердження.

Тобто, у даному випадку кваліфікація дій ОСОБА_8 за п.4 ч.2 ст.115 КК України є правильною, а тому відсутні підстави для перекваліфікації його дій на будь-яку іншу статтю КК України.

Колегія суддів розцінює доводи ОСОБА_8 щодо перекваліфікації його дій, як намагання отримати більш м`яке покарання за свої протиправні діяння, ніж покарання передбачене п.4 ч.2 ст.115 КК України.

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Досліджені судом докази узгоджуються між собою, стосуються події злочину, отримані у встановленому законом порядку, є належними та допустимими.

При вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою, суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання) «поза розумним сумнівом», який означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був вчинений і обвинувачений є винним у вчиненні цього злочину.

Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону. Зокрема, у справах, в яких наявність та/або характер умислу має значення для правової кваліфікації діяння, суд у своєму рішення має пояснити, яким чином встановлені ним обставини справи доводять наявність умислу саме такого характеру, який є необхідним елементом складу злочину, і виключають можливу відсутність умислу або інший характер умислу.

Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами обвинувачення і захисту допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

При оцінці доказів суд дійшов до висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, за встановлених судом обставин, що відповідає стандартам доказування «поза розумним сумнівом», який знайшов своє втілення як в положеннях ч.3 та ч.4 ст.17 КПК України, так і в практиці Європейського суду з прав людини, зокрема, у рішенні у справі «Коробов проти України».

Такі висновки суду ґрунтуються на наступному.

Обвинувачений ОСОБА_8 в судовому засіданні підтвердив, що ІНФОРМАЦІЯ_4 після обід він зустрів потерпілого ОСОБА_10 та через накопичені образи за кохану жінку ОСОБА_11 , підійшов до останнього, щоб з`ясувати стосунку та в ході конфлікту застосував ніж, спричинивши ОСОБА_10 тілесні ушкодження, від яких ОСОБА_10 помер.

Ці обставини підтверджуються показами потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_13 , ОСОБА_24 , ОСОБА_15 , ОСОБА_14 , ОСОБА_20 , протоколом огляду місця події, протоколами слідчих експериментів, висновками проведених експертиз.

При встановлені обставин та мотивів злочину з показів потерпілої, свідків та самого обвинуваченого судом встановлено, що ОСОБА_10 та обвинувачений ОСОБА_8 близько не знайомі, а конфлікт відбувся на ґрунті довготриваючих неприязних відносин з мотивів помсти за кохану жінку ОСОБА_11 , з якою у обвинуваченого були довготриваючі близькі стосунки.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини.

Так, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 , відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки ОСОБА_8 мав можливість усвідомлювати, що вчиняє кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_10 , як особи похилого віку, виходячи з його зовнішнього вигляду.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до особливо тяжких злочинів.

Крім цього, суд бере до уваги характеризуючі дані обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, неодружений, дітей на утриманні не має, до затримання офіційно не був працевлаштований, на теперішній час у суду також відсутні відомості проте, що ОСОБА_8 має офіційне місце роботи, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини, враховуючи його ставлення до скоєного, зокрема те, що останній не розкаявся та в достатній мірі належних висновків щодо вчинених ним протиправних дій не зробив, особливої тяжкості скоєного, враховуючи позицію потерпілої щодо призначення обвинуваченому суворого покарання, суд прийшов до висновку, що з метою захисту інтересів суспільства, виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, обвинуваченому необхідно призначити покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України у виді позбавлення волі.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановлювати новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету: покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтир для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

За обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, суд встановив наступне.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_8 , вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, не визнав та пояснив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_4 у нього виник конфлікт з ОСОБА_10 , у ході якого останній погрожував йому ножем, проте йому вдалося забрати ніж. Зав`язалася бійка, у ході якої вони почали боротися на землі. ОСОБА_6 побачила бійку та почала наносити йому удари палицею. Він захищався від ударів ОСОБА_6 відмахуючись рукою та ногою. Жодних тілесних ушкоджень останній він не наносив, а лише декілька разів відштовхував її захищаючись від останньої, яка наносила йому удари палкою.

Незважаючи на не визнання вини обвинуваченим ОСОБА_8 , його вина у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, доведена зібраними у ході досудового розслідування доказами, які були безпосередньо досліджені судом під час розгляду даного кримінального провадження.

Зокрема, допитана у судовому засіданні потерпіла ОСОБА_6 показала, що ІНФОРМАЦІЯ_4 приблизно о 18 год. 00 хв., вона разом зі своїм чоловіком ОСОБА_10 , вийшли до другого під`їзду свого будинку, за адресою: АДРЕСА_3 , де поливали клумбу з квітами. Згодом чоловік пішов за водою до сусідки на першому поверсі, а вона залишилася у палісаднику поратися з квітами. До неї підійшов ОСОБА_8 та штовхнув її у спину від чого вона впала на землю. Після чого ОСОБА_8 почав наносити їй чисельні удари ногами, оскільки у нього в руках був ніж. Згодом з під`їзду вийшов її чоловік та побачивши це пішов захищати її від ОСОБА_8 .

Фак нанесення ОСОБА_8 тілесних ушкоджень ОСОБА_6 також підтверджується показами свідків, зокрема ОСОБА_13 , яка показала, що ОСОБА_8 цілеспрямовано підійшов до ОСОБА_6 та без жодних розмов її штовхнув, від чого вона впала та ОСОБА_8 почав її бити; ОСОБА_15 , який показав, що бачив ОСОБА_6 , яка була у грязі та на ній були тілесні ушкодження у виді саден; ОСОБА_18 , яка показала, що бачила як ОСОБА_28 , щось схоже на секцію паркану від клумби кидав на ОСОБА_6 , яка лежала на землі; ОСОБА_20 , яка показала, що бачила як ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_6 коли вона була у палісаднику та штовхнув її ногою в потилицю від чого остання впала, після чого ОСОБА_8 наніс потерпілій не менше трьох ударів ногами по тулубу.

Суд вважає покази свідків та потерпілої належними та допустимими доказами на підтвердження винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України.

Окрім цього, винуватість ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, також доводиться дослідженими безпосередньо в судовому засіданні письмовими доказами, а саме: висновком судово-медичної експертизи № 2111 від 28.08.2017, відповідно до якого синці в лобно-скроневій ділянці справа, в ділянках правої кисті, лівого плеча, лівого стегна; синці з саднами в ділянках правого і лівого стегон; садна в ділянках ліктьових суглобів, правого передпліччя, лівої кисті, грудної клітини у гр. ОСОБА_6 у сукупності та кожне окремо кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження. Дані тілесні ушкодження утворилися від дії тупих предметів. Давність утворення тілесних ушкоджень не суперечить строку вказаному освідуваною. Виявлені тілесні ушкодження у гр. ОСОБА_6 утворилися не менш ніж від 11- ти травматичних дій. Взаєморозташування потерпілого і нападаючого в момент спричинення тілесного ушкодження могло бути будь-яким при умові доступності відповідної ділянки тіла для нанесення удару. Висловитися про послідовність нанесення тілесних ушкоджень не є можливим, з огляду на те, то всі ушкодження утворилися в короткий проміжок часу. Утворення всього комплексу тілесних ушкоджень у гр. ОСОБА_6 при одноразовому падінні з висоти особистого зросту на тверду пласку поверхню виключається (т.2 а.с. 70-71).

Відповідно до ч.1 ст.94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Обвинувальний вирок може бути постановлений судом лише в тому випадку, коли вина обвинуваченої особи доведена поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності, та виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст.92 КПК України, обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме - винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

Згідно з ст.50 КК України, покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_8 суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, бере до уваги ступінь суспільної небезпеки та тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, характеризуючі дані про його особу, стан здоров`я, вік обвинуваченого, сімейний стан, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини.

Так, обставиною, що обтяжує покарання ОСОБА_8 відповідно до ст.67 КК України, є вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку, оскільки ОСОБА_8 мав можливість усвідомлювати, що вчиняє кримінальне правопорушення відносно ОСОБА_6 , як особи похилого віку виходячи з її зовнішнього вигляду.

Суд враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до кримінальних проступків.

Крім цього, суд бере до уваги характеризуючі дані обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_8 раніше не судимий, неодружений, дітей на утриманні не має, до затримання офіційно не був працевлаштований, на теперішній час у суду також відсутні відомості проте, що ОСОБА_8 має офіційне місце роботи, відсутність пом`якшуючих обставин та наявність обтяжуючої обставини, враховуючи його ставлення до скоєного, зокрема те, що останній не розкаявся та в достатній мірі належних висновків щодо вчинених ним протиправних дій не зробив, суд прийшов до висновку, що з метою захисту інтересів суспільства, виправлення та запобігання вчиненню нових правопорушень, обвинуваченому необхідно призначити покарання за ч.1 ст.125 КК України у виді громадських робіт.

На переконання суду, призначення обвинуваченому такого покарання є справедливим, співмірним і достатнім для його виправлення, кари та запобігання вчинення нових злочинів як обвинуваченим, так і іншими особами, а також буде відповідати таким принципам Конвенції, як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета і невідворотність покарання.

Так, у розумінні ЄСПЛ, покарання повинне встановлювати новий додатковий обов`язок для особи, який випливає з факту вчинення кримінального правопорушення. Автономна концепція поняття «покарання» у практиці ЄСПЛ передбачає, що покарання переслідує подвійну мету: покарання і стримування від вчинення нових злочинів, а застосування принципу пропорційності дає можливість встановити орієнтир для держави у виборі адекватних засобів реагування на конкретні кримінально-карані діяння.

Разом з тим, суд встановив, що ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення 21.08.2017 року.

Кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.125 КК України, є кримінальним проступком, за який передбачене покарання не пов`язане з позбавленням волі.

З огляду на те, що з дня вчинення ОСОБА_8 кримінального проступку, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, минуло більше двох років, а в матеріалах провадження відсутні дані про те, що ОСОБА_8 ухилявся від слідства і суду, обвинувачений не подавав клопотання про звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку з закінченням строків давності, суд приходить до висновку, що на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України ОСОБА_8 підлягає звільненню від покарання, призначеного судом за ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Враховуючи, що ОСОБА_8 на підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, підлягає звільненню від покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України, суд не застосовує положення ч.1 ст.70 КК України.

Щодо цивільного позову потерпілої ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 49 174,48 грн. та моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн., завданої кримінальним правопорушенням, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень ч.2 ст.127 КПК України, шкода, завдана кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову в кримінальному провадженні. Відповідно до вимог статті 129 цього Кодексу, за результатами розгляду позову суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє його повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Згідно положень ч.5 ст.128 КПК України, цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

За приписами ст.1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування матеріальної шкоди суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування розміру матеріальної шкоди у розмірі 49 174,48 грн. позивач посилається на те, що нею було понесено витрати на поховання та встановлення пам`ятника на суму 41 420,00 грн. Крім того, внаслідок неправомірних дій ОСОБА_8 позивач зазнала матеріальних збитків у зв`язку з лікуванням та придбанням медикаментів на загальну суму 7 754,48 грн.

ОСОБА_8 під час розгляду справи зазначив про те, що визнає цивільний позов в частині відшкодування матеріальної шкоди у разі документального підтвердження понесення таких витрат, оскільки не мав умислу вбивати ОСОБА_10 .

Враховуючи те, що позивачем були надані належні докази на підтвердження понесених витрат на поховання та встановлення пам`ятника на суму 41 420,00 грн., а також витрат на придбанням медикаментів на загальну суму 7 754,48 грн., а також враховуючи позицію ОСОБА_8 щодо визнання цих витрат, суд доходить висновків, що позовні вимоги в частині відшкодування матеріальної шкоди підлягають задоволенню у повному обсязі.

Щодо позовних вимог в частині відшкодування моральної шкоди суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_8 не визнав розмір заявленої позивачем моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн, оскільки вважає, що він є надто великим.

Відповідно до п.9 ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно із ч.2 ст.23 ЦК України, моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів.

Відповідно до ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній чи юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її спричинила.

Вирішуючи питання щодо наявності спричинення потерпілій моральної шкоди та визначення розміру шкоди, що підлягає стягненню на користь позивача, суд враховує роз`яснення пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

У пункті 9 вищевказаної постанови роз`яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому, суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Відповідно до чинного законодавства, моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди, враховуються вимоги розумності і справедливості, оскільки моральну шкоду не можна відшкодувати в повному обсязі, так як не має (і не може бути) точних критеріїв майнового виразу душевного болю, спокою, честі, гідності особи. Будь-яка компенсація моральної шкоди не може бути адекватною дійсним стражданням, тому будь-який її розмір може мати суто умовний вираз. У будь-якому випадку розмір відшкодування повинен бути адекватним нанесеній моральній шкоді.

Позивач зазначає про те, що в результаті протиправних дій обвинуваченого їй була завдана величезна моральна шкода, оскільки вона втратила чоловіка, перенесла і в теперішній час, через невідворотність цієї втрати, продовжує відчувати душевні страждання, що призводить до психологічної травми.

Таким чином, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди суд виходить із вимог ст.ст. 23, 1167 ЦК України, роз`яснень, що викладені в п. 9 Постанови Пленуму Верховного суду № 4 від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» та вважає суму відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 000 000,00 грн. такою, що відповідає засадам розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням обставин, за яких було спричинено ОСОБА_6 моральну шкоду, ступінь вини обвинуваченого, характер та обсяг фізичних, душевних, психічних страждань ОСОБА_6 , і яка на думку суду, буде достатньою для відшкодування моральної шкоди, яку потерпіла отримала внаслідок неправомірних дій обвинуваченого.

З урахуванням вищезазначеного, цивільний позов в частині стягнення моральної шкоди підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо клопотань обвинуваченого ОСОБА_8 про необхідність зарахування у строк відбування покарання терміну попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі суд зазначає наступне.

Так, ОСОБА_8 вчинив злочин ІНФОРМАЦІЯ_4 та був затриманий ІНФОРМАЦІЯ_4. Відносно нього було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено, проте 26 березня 2024 року ОСОБА_8 був звільнений з-під варти.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 було зроблено правовий висновок про те, що якщо особа вчинила злочин, починаючи з 21 червня 2017року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №2046-VIII (пряма дія Закону №2046-VIII).

Законом України « Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув`язнення» від 18 травня 2017 року № 2046-VIII, який набрав чинності 21.06.2017 , частину п`яту статті 72 Кримінального кодексу України було викладено в наступній редакції: «5. Попереднє ув`язнення зараховується судом у строк покарання у разі засудження до позбавлення волі день за день або за правилами, передбаченими у частині першій цієї статті. При призначенні покарань, не зазначених у частині першій цієї статті, суд, враховуючи попереднє ув`язнення, може пом`якшити покарання або повністю звільнити засудженого від його відбування».

З урахуванням вищезазначеного, враховуючи позицію викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29 серпня 2018 року у справі №663/537/17 та виходячи з того, що ОСОБА_8 вчинив злочин ІНФОРМАЦІЯ_5, його клопотання щодо зарахування йому у строк відбування покарання терміну попереднього ув`язнення з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дня позбавлення волі задоволенню не підлягає.

Разом з цим, суд приходить до висновку про необхідність зарахування ОСОБА_8 у строк відбування покарання строку тримання під вартою з ІНФОРМАЦІЯ_4 по 26 березня 2024 року на підставі ч.5 ст.72 КК України з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один позбавлення волі.

Відповідно до ст.124 КПК України, з ОСОБА_8 на користь держави підлягають стягненню витрати на проведення експертиз у загальному розмірі 5 323,10 грн. (висновок експерта №1-1093 від 01.09.2017 на суму 371,10 грн. та №475-17 від 11.10.2017 на суму 4952,00 грн.) (т.2 а.с.61, 93).

У даному кримінальному провадженні під час досудового розслідування та судового розгляду відносно ОСОБА_8 було застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, який неодноразово було продовжено. Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 25 березня 2024 року запобіжний захід відносно ОСОБА_8 було змінено на запобіжний захід у вигляді особистого зобов`язання, строк дії якого відповідно до ст.ст.179, 194 КПК України сплинув. Враховуючи те, що від сторони обвинувачення відповідних клопотань про продовження, зміну або обрання запобіжного заходу не надходило, у суду відсутні підстави для застосування запобіжного заходу обвинуваченому.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до статті 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 100, 124, 128, 368-371, 373, 374, 376, 392, 393, 395, 615, КПК України суд,-

У Х В А Л И В :

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого п.4 ч.2 ст.115 КК України та призначити йому покарання у виді 15 (п`ятнадцяти) років позбавлення волі.

ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення (проступку), передбаченого ч.1 ст.125 КК України та призначити покарання у виді громадських робіт на строк 200 годин.

На підставі п.1 ч.1 ст.49, ч.5 ст.74 КК України, звільнити ОСОБА_8 від покарання, призначеного за ч.1 ст.125 КК України, у зв`язку з закінченням строків давності.

Зарахувати ОСОБА_8 у строк відбування покарання за п.4 ч.2 ст.115 КК України строк тримання під вартою з 21.08.2017 року по 26 березня 2024 року, на підставі ч.5 ст.72 КК України, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один позбавлення волі.

Строк відбування покарання ОСОБА_8 належить обчислювати з моменту фактичного затримання.

Позов ОСОБА_6 до ОСОБА_8 про відшкодування шкоди завданої злочином - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 ) матеріальну шкоду завдану злочином у розмірі 49 174 (сорок дев`ять тисяч сто сімдесят чотири) гривні 48 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_10 ) моральну шкоду завдану злочином у розмірі 1 000 000 (один мільйон) гривень 00 копійок.

Стягнути з ОСОБА_8 на користь держави витрати на проведення експертиз розмірі 5 323 (п`ять тисяч триста двадцять три) гривні 10 копійок.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

6 змивів РБК на марлеві тампони (упаковані в паперовий конверт), 4 фрагменти синтетичної мотузки (упаковані в паперовий конверт), мікрооб`єкти з кістей обох рук трупа ОСОБА_10 (упаковані в паперовий конверт), капець на ліву ногу (упакований в картонну коробку), кепка чорного кольору (упакована в картонну коробку), 4 фрагмента деревини (упаковані в картонний згорток), ніж з полімерною рукояткою чорного кольору, пара чорних кросівок, футболка білого кольору (упаковані до трьох паперових коробок), футболка (упакована в картонну коробку), шорти (упаковані в картонну коробку), марлеві тампони змиви з кістей обох рук ОСОБА_10 та зрізи вільних кінців нігтьових пластин з кістей обох рук та зразки крові які використовувалися для порівняння при проведені судових експертиз (упаковані в паперовий конверт), передані на відповідальне зберігання до камери схову речових доказів Дніпровського ВП ГУНП в Запорізькій області - знищити;

диск з відеозаписом з нагрудних відео камер працівників УПП у місті Запоріжжі від 21 серпня 2017 року, диск з відеозаписом слідчої дії - слідчого експерименту за участю потерпілої ОСОБА_6 , диск з відеозаписом слідчої дії - слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_19 , диск з відеозаписом слідчої дії - слідчого експерименту за участю свідка ОСОБА_24 , диск з відеозаписом слідчої дії - слідчого експерименту за участю ОСОБА_8 , долучені до матеріалів кримінального провадження ЄУН 334/6793/17 - залишити в матеріалах кримінального провадження ЄУН 334/6793/17.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до Запорізького апеляційного суду через Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Головучий суддя: ОСОБА_1

Судді: ОСОБА_2

ОСОБА_3