У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 183/9696/24

№ 1-кс/183/2224/24

07 листопада 2024 року м. Самар Дніпропетровської області

Слідчий суддя Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області ОСОБА_1 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 (в режимі відеоконференції), розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2024 року за № 62024050010002658 про дозвіл на затримання з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою:

ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженцю м. Бердянськ Запорізької області, громадянину України, з вищою освітою, військовослужбовцю військової служби за мобілізацією, який проходить військову службу на посаді командира третього взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , зареєстрованому за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючому за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимому,

підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

в с т а н о в и в :

Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024050010002658 від 22 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

До Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області надійшло клопотання слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2024 року за № 62024050010002658 про дозвіл на затримання з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 .

В обґрунтування клопотання зазначено, що відповідно до витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройові частині) від 27 лютого 2023 № 58 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 призначено на посаду командира третього взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 .

Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_5 в розумінні вимог ст. ст. 18, 19, 22, 401, диспозиції ст. 408 КК України є військовослужбовцем, тобто суб`єктом вказаного злочину та останньому було достеменно відомо про несення військової служби у час воєнного стану.

Згідно до ст. 65 Конституції України, ст. 17 Закону України «Про оборону України», ст. 1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Являючись військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період молодший лейтенант ОСОБА_5 , відповідно до вимог ст. ст. 9, 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1 – 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України, бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців.

Відповідно до ст. 12 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України про все, що сталося з військовослужбовцем і стосується виконання ним службових обов`язків, та про зроблені йому зауваження військовослужбовець зобов`язаний доповідати своєму безпосередньому начальникові.

За приписами статей 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, необхідність забезпечення у військовій частині постійної бойової готовності, проведення занять з бойової підготовки, підтримання внутрішнього порядку, військової дисципліни та виконання службових обов`язків зобов`язують військовослужбовців у службовий час постійно знаходитись в розташуванні військової частини або місці служби і не залишати їх без дозволу командира (начальника).

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 4 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язки військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять), чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, молодший лейтенант ОСОБА_5 , достовірно знаючи свої обов`язки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обов`язку і проходження військової служби, та маючи можливість належно їх виконувати, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, свідомо допустив їх порушення та вчинив військовий злочин проти встановленого порядку проходження військової служби за наступних обставин.

Так, у зв`язку з виконанням завдань за призначенням, пов`язаних із захистом незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України військова частина НОМЕР_1 виконує завдання за призначенням на території Донецької області.

07 лютого 2024 року молодший лейтенант ОСОБА_5 , усвідомлюючи реальну можливість участі у веденні бойових дій, вирішив не виконувати свої обов`язки щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України та самовільно залишити місце проходження військової служби.

Таким чином, молодший лейтенант ОСОБА_5 , підозрюється у тому, що він, будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації та проходячи військову службу на посаді командира третього взводу третьої стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , незаконно припинив виконувати свій конституційний обов`язок по захисту Вітчизни, незалежності, територіальної цілісності України, в умовах воєнного стану, в порушення вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст. ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників та без поважних причин, 07 лютого 2024 самовільно залишив місце проходження військової служби за місцем виконання завдання із забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони в АДРЕСА_3 та ухилявся від несення обов`язків військової служби, проводячи час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби.

Під час незаконного перебування поза межами підрозділу військової частини НОМЕР_1 молодший лейтенант ОСОБА_5 до органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, органів військового управління, правоохоронних органів з питань подальшого проходження військової служби не звертався, приховував свою належність до Збройних Сил України, хоча мав об`єктивну можливість вчинити вказані дії та повернутись до виконання обов`язків з військової служби.

17 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_5 складено письмове повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України та у зв`язку з неможливістю встановити місцезнаходження останнього, у спосіб, передбачений КПК України, а саме в порядку ч. 2 ст. 135, ч. 1 ст. 278 КПК України письмове повідомлення про підозру вручено для передачі, за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного - представнику військової частини НОМЕР_1 .

Крім того, 19 вересня 2024 року у зв`язку із неможливістю встановити місцезнаходження військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 молодшого лейтенанта ОСОБА_5 було оголошено у розшук.

Обґрунтованість повідомленої ОСОБА_5 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України підтверджується зібраними під час досудового розслідування належними та допустимими доказами у їх сукупності, зокрема: матеріалами службового розслідування, допитами свідків та іншими зібраними під час досудового розслідування доказами в їх сукупності.

Таким чином, для досягнення мети і завдань кримінального провадження, на даний час у сторони обвинувачення виникла необхідність у застосуванні запобіжного заходу у виді тримання під вартою стосовно підозрюваного.

Така потреба обумовлена наявністю ризиків, передбачених п. п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, в обґрунтування застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного покладається необхідність запобігання спробам:

- переховуватися від органу досудового розслідування та суду, що підтверджується, тим що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину за який, передбачено понесення винною особою покарання у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, у зв`язку із чим розуміючи тяжкість понесення покарання у разі визнання підозрюваного винним у вчиненні інкримінованого злочину, останній може переховуватись від органу досудового розслідування та суду з метою уникнення понесення покарання. При цьому, можливі посилання сторони захисту на відсутність на даний час спроб втечі підозрюваного будуть безпідставними, оскільки його належна процесуальна поведінка наразі обумовлена не його правосвідомістю, а відсутністю запобіжного заходу, що жодним чином не свідчить про неможливість переховування підозрюваного у разі не обрання йому запобіжного заходу.

- незаконно впливати на свідків у цьому ж кримінальному провадженні, що підтверджується тим, що підозрюваний може вплинути на свідків, які разом з ним проходять військову службу в одній військовій частині, що фактично створить умови для здійснення впливу на безпосередніх свідків, у тому числі шляхом залякування та здійснення стосовно останніх насильницьких дій. Слід зазначити, що ризик незаконного впливу на свідків залишається актуальним з огляду на встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме усно шляхом допиту особи в судовому засіданні відповідно до положень ст. 23 КПК України. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, відповідно до ч. 4 ст. 95 КПК України.

Тобто ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й в подальшому на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

-        перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином що підтверджується тим, що підозрюваний розуміючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, наслідки та ризик втечі для нього, при цьому як військовослужбовець маючи певну підтримку серед інших військовослужбовців може будь-яким чином здійснювати вплив на свідків або інших підозрюваний. Імовірність впливу на свідків за допомогою насилля складатиме суть ризику вчинити інше кримінальне правопорушення або перешкоджання кримінальному провадженню будь-яким чином. Крім цього, підозрюваний перебуваючи на волі, з метою ухилитись від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, в якому підозрюється, як військовослужбовець може умисно вчинити самокалічення або симулювати хворобу, підробивши для цього відповідні документи або іншим обманом, щоб не перебувати в умовах ізоляції до завершення досудового розслідування.

-        вчиняти інші кримінальні правопорушення підтверджується тим, що підозрюваний вчиняючи самовільне залишення місця служби, в умовах особливого періоду, фактично відмовився виконувати бойові завдання та наказ командира підрозділу щодо виконання свої службових обов`язків на бойових позиціях в умовах воєнного стану. Крім того, бажання підозрюваного уникнути відповідальності та тяжкість покарання, що йому загрожує, безумовно свідчать про можливість втечі підозрюваного.

Таким чином, враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_5 переховується від органу досудового розслідування та його оголошено у розшук, з метою доставлення (приводу) останнього до слідчого судді для розгляду клопотання про обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, у сторони обвинувачення з вказаною метою виникла необхідність в отриманні дозволу суду на затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу для участі в розгляді клопотання про застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Прокурор в судовому засіданні підтримала клопотання, зазначила, що наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, підтверджується зібраними у кримінальному провадженнями доказами, вказала, що існують ризики, передбачені п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, просила його задовольнити.

Вислухавши прокурора, дослідивши клопотання та надані письмові докази, слідчий суддя вважає, що клопотання про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 189 КПК України слідчий суддя не має права відмовити в розгляді клопотання про дозвіл на затримання з метою приводу підозрюваного, обвинуваченого, навіть якщо існують підстави для затримання без ухвали суду про затримання з метою приводу.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею установлено доведеним, що зазначені у клопотанні обставини указують на наявність підстав для затримання підозрюваного ОСОБА_5 з метою приводу.

Слідчими Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні за № 62024050010002658 від 22 травня 2024 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Ураховуючи зібрані органом досудового слідства докази, зокрема, протоколи допиту свідків, в їх сукупності, та встановлені під час розгляду клопотання обставини, слідчий суддя вважає обґрунтованою повідомлену підозру ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, що попередньо кваліфіковано органом досудового розслідування за ч. 5 ст. 407 КК України.

17 вересня 2024 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України, відповідно до ч.1 ст.278 КПК України, у зв`язку з неможливістю особистого вручення – у спосіб, передбачений Кримінальним процесуальним кодексом України для вручення повідомлень.

Повідомлення про підозру в порядку ч. 2 ст. 135, ст. 278 КПК України здійснено шляхом передачі за останнім місцем роботи (служби) підозрюваного ОСОБА_5 - представнику військової частини НОМЕР_1 , тобто ОСОБА_5 належним чином повідомлений про підозру.

Також, слідчий суддя вважає доведеним указаний прокурором ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України. Про його наявність свідчить те, що підозрюваний ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у скоєнні кримінального правопорушення, яке віднесено до категорії тяжкого злочину, за який передбачене покарання у вигляді позбавленням волі на строк від п`яти до десяти років. Про існування вказаного ризику свідчить і те, що підозрюваний на виклики слідчого, направлені в порядку ч. 2 ст. 135 КПК України, не з`явився, не повідомив про причини неявки орган досудового розслідування.

Зазначені обставини дають підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_5 , розуміючи можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на тривалий строк, може переховуватися від органів досудового розслідування та суду та фактично вже переховується від органів досудового розслідування, внаслідок чого - доводи сторони обвинувачення в частині наявності ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України частині є доведеними.

Водночас, слідчий суддя вважає ризики, передбачені п. 2-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, на час розгляду клопотання про затримання з метою приводу недоведеними, однак недоведеність цих ризиків, враховуючи вказане вище, не є суттєвою підставою, яка впливає на вирішення клопотання в цілому.

Оцінюючи вищевказані обставини, слідчий суддя також приймає до уваги у розумінні практики ЄСПЛ те, що тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Аналізуючи вищевикладене, слідчий суддя прийшов до висновку, що існують обставини, зазначені у п. 1 ч. 4 ст. 189 КПК України, які мають важливе значення для прийняття рішення про надання дозволу на затримання підозрюваного з метою приводу.

Крім того, слідчий суддя зазначає, що відповідно до ч. 3 ст. 190 КПК України, ухвала про дозвіл на затримання з метою приводу втрачає законну силу з моменту:

1) приводу підозрюваного, обвинуваченого до суду;

2) закінчення строку дії ухвали, зазначеного в ній, або закінчення шести місяців із дати постановлення ухвали, у якій не зазначено строку її дії;

2-1) добровільного з`явлення підозрюваного до слідчого судді, а обвинуваченого до суду, про що слідчий суддя, суд повідомляє прокурора;

3) відкликання ухвали прокурором.

Керуючись ст. ст. 110, 177, 189, 190, 371, 372, 376 КПК України, слідчий суддя

п о с т а н о в и в :

Клопотання старшого слідчого Другого слідчого відділу Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську ОСОБА_4 погоджене прокурором Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 22 травня 2024 року за № 62024050010002658 про дозвіл на затримання з метою приводу, для участі в розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_5 – задовольнити.

Надати дозвіл на затримання підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Бердянськ Запорізької області, з метою його приводу до суду для участі у розгляді клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Після затримання, у встановлені кримінально-процесуальним законодавством строки, доставити ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до приміщення Новомосковського міськрайонного суду Дніпропетровської області для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Виконання ухвали в частині затримання ОСОБА_5 , доручити співробітникам Другого оперативного відділу (з дислокацією у місті Сєвєродонецьку) Територіального управління Державного бюро розслідувань, розташованого у місті Краматорську.

Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора Донецької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони ОСОБА_3 .

Ухвала діє до 07 червня 2025 року включно та втрачає законну силу 08 червня 2025 року.

Повний текст ухвали оголошено 08 листопада 2024 року о 15.10 годині.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя                                                 ОСОБА_1