У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

6 листопада 2024 року м. Миколаїв

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

за участю секретаря ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_5 - ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2024 року про продовження запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно

ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Херсон, мешкає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62023080200000265.

Учасники судового провадження:

прокурор - ОСОБА_7 ,

підозрюваний - ОСОБА_5 ,

захисник - ОСОБА_6 .

Короткий зміст рішення слідчого судді.

Ухвалою слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2024 року відносно підозрюваного ОСОБА_5 продовжений строк дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту до 30.10.2024 р., із забороною в період часу з 22.00 год. до 06.00 год. наступного дня, залишати житло за адресою АДРЕСА_1 , та продовженням строку дії покладених на нього обов`язків.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги.

В апеляційній скарзі захисник просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову ухвалу, якою відмовити у задоволенні клопотання слідчого.

Узагальнені доводи апелянта.

Захисник зазначає, що ухвала слідчого судді підлягає скасуванню з огляду на наступне.

Захисник звертає увагу на те, що слідчий суддя не дослідив матеріали клопотання слідчого, обмежившись лише оголошенням назв процесуальних документів. Крім того, суд не надав оцінки тому, що, в порушення вимог ст. ст. 294, 295 КПК України, клопотання про продовження запобіжного заходу вручено одразу після розгляду клопотання про продовження строків досудового розслідування та не надано стороні захисту часу на подання заперечень.

Захисник вважає, що у клопотанні не наведено доводів на обґрунтування наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема стороною захисту не надано доказів переховування підозрюваного ОСОБА_5 від слідства та суду, з урахуванням його міцних соціальних зв`язків та належної процесуальної поведінки, крім того ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 15.08.2024 р. встановлено відсутність вказаного ризику. Ризик незаконного впливу на свідків не доведений, оскільки єдиний наявний свідок не надає показань проти ОСОБА_5 , оскільки вони не знайомі та ніколи не бачились. Ризик вчинення іншого кримінального правопорушення є припущенням з огляду характеризуючи дані про особу підозрюваного, який раніше не судимий, має міцні соціальні зв`язки та багаторічну бездоганну службу в органах ГУНП Херсонської області.

Захисник просить врахувати, що стороною захисту повідомлялось про те, що підозрюваний ОСОБА_5 переїхав за адресою АДРЕСА_2 , про що стороні обвинувачення було відомо, проте у клопотанні слідчий про це не зазначив, і суд, безпідставно визначив місцем знаходження підозрюваного за старою адресою місця мешкання.

Обставини, встановлені слідчим суддею.

Слідчим відділом Територіального управління ДБР, розташованого у м. Миколаєві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 62023080200000265, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 3 ст. 368, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , перебуваючи на посаді начальника управління кадрового забезпечення Головного управління Національної поліції в Херсонській області, будучи службовою особою правоохоронного органу, не пізніше березня 2024 року, перебуваючи у м. Херсон, використовуючи набуті ним під час виконання службових обов`язків зв`язки та знайомства, зокрема з заступником начальника аварійно-рятувального загону спеціального призначення ГУ ДСНС у Херсонській області ОСОБА_8 , та його товаришем ОСОБА_9 , а також наразі невстановленими слідством особами з числа працівників Регіональних сервісних центрів ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях з метою особистого незаконного збагачення, домовилися про спільне вчинення ряду умисних кримінальних правопорушень у сфері службової діяльності.

Так, 29.03.2024 р. ОСОБА_5 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи з умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, надав ОСОБА_8 контактні данні та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям права керування транспортними засобами категорії «А» для місцевого мешканця ОСОБА_10 .

ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_5 контактні данні та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А» для місцевого мешканця ОСОБА_10 , діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 29.03.2024 р., перебуваючи у м. Херсон, висловив ОСОБА_10 , пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 3 000 грн. за вчинення дій в інтересах ОСОБА_10 , а саме сприяння відповідною службовою особою в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія із гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А», з метою передачі частики вказаних грошових коштів, на цей час невстановленій, службовій особі Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноваженій на прийняття вказаного рішення.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, спрямованого на одержання від ОСОБА_10 неправомірної вигоди за вчинення дій з використанням службового становища невстановленого працівника Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, в інтересах ОСОБА_10 , ОСОБА_8 29.03.2024 р. одержав на особистий банківський рахунок, прив`язаний до номеру картки № НОМЕР_1 АТ «ОЩАДБАНК», у якості неправомірної вигоди кошти в сумі 3 000 грн., що перераховані на виконання вимоги ОСОБА_8 з особистого рахунку ОСОБА_10 , за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія з гарантованим відкриттям категорії на право керування транспортними засобами «А», всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою КМУ№ 340 від 08.05.1993 р., з використанням службового становища службової особи Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноваженої на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_8 в подальшому передав невстановленому працівнику Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

07.05.2024 р. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи з умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, надав співучаснику злочину ОСОБА_8 інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для місцевого мешканця ОСОБА_11 .

ОСОБА_8 отримавши від ОСОБА_5 контактні дані та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для ОСОБА_11 , діючи з прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 28.05.2024 р., перебуваючи у м. Херсон, висловив ОСОБА_11 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 7 000 грн. за вчинення дій в інтересах ОСОБА_11 , яку відповідно до вказаної вимоги ОСОБА_11 мав перерахувати на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважену на прийняття вказаного рішення.

В свою чергу, ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою отримання власної частини неправомірної вигоди, впродовж травня 2024, більш точну дату встановити не надалося можливим, шляхом безпосереднього інструктажу та доставляння ОСОБА_11 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, розташованому у місті Миколаїв, та надавав ОСОБА_11 рекомендації щодо безперешкодного складання ним теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія.

В подальшому ОСОБА_9 впродовж травня 2024 року, більш точну дату встановити наразі не надалося можливим, одержав на власну банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , у якості неправомірної вигоди грошові кошти в сумі 7 000 грн., що були перераховані з особистого рахунку ОСОБА_11 за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні ним теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 року, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісний центр ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважених на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_9 в подальшому передав іншим учасникам групи, в тому числі невстановленій слідством особі з числа працівників Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

В подальшому, 06.06.2024 р. ОСОБА_5 , діючи за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з корисливих мотивів, діючи з умислом, спрямованим на одержання неправомірної вигоди, надав ОСОБА_8 контактні данні та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для місцевої мешканки ОСОБА_12 .

ОСОБА_8 , отримавши від ОСОБА_5 контактні дані та інформацію про необхідність організації швидкого та безперешкодного складання теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія для ОСОБА_12 , діючи із прямим умислом та з корисливих мотивів, маючи на меті одержання неправомірної вигоди, 06.06.2024 р., перебуваючи у м. Херсон, висловив ОСОБА_12 пропозицію щодо передачі йому у якості неправомірної вигоди грошових коштів в сумі 6 000 грн. за вчинення дій в інтересах ОСОБА_12 , яку відповідно до вказаної пропозиції ОСОБА_12 мала перерахувати на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_9 , за сприяння швидкому та безперешкодному складанні теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважену на прийняття вказаного рішення.

ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою отримання власної частини неправомірної вигоди у грошових коштах, впродовж червня 2024 року, більш точну дату встановити не надалося можливим, організував перевезення ОСОБА_12 до Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, розташованому у місті Миколаїв, та надавав ОСОБА_12 інструкції щодо безперешкодного складання нею теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія.

В подальшому, ОСОБА_5 , впродовж червня 2024 року, більш точну дату встановити наразі не надалося можливим, отримав від ОСОБА_12 грошові кошти та частину грошових коштів у сумі 6 000 грн. перерахував ОСОБА_9 на банківську картку АТ «ПриватБанк» № НОМЕР_2 , у якості неправомірної вигоди, що надані ОСОБА_12 за сприяння в швидкому та безперешкодному складанні нею теоретичного та практичного іспитів для водія, оформлення посвідчення водія, всупереч процедури, встановленої «Положенням про порядок видачі посвідчень водія та допуску громадян до керування транспортними засобами», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 340 від 08.05.1993 р., шляхом впливу на службову особу Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях, уповноважених на прийняття вказаного рішення.

Частину отриманої неправомірної вигоди, згідно усної домовленості в рамках злочинної змови, ОСОБА_9 в подальшому передав іншим співучасникам злочину, в тому числі невстановленій слідством особі з числа працівників Регіонального сервісного центру ГСЦ МВС в Одеській, Миколаївській та Херсонській областях.

30.07.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержанні службовою особою неправомірної вигоди, за вчинення службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дій з використанням наданої їй влади та службового становища, вчиненому за попередньою змовою групою осіб. 01.08.2024 р. ОСОБА_5 повідомлено про зміну підозри у кримінальному правопорушенні, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України.

Слідчий звернувся до суду з клопотанням про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту. Своє клопотання слідчий мотивував наявністю обґрунтованої підозри, тяжкістю кримінального правопорушення, неможливістю завершити досудове розслідування, з причин необхідності проведення слідчих (розшукових) та процесуальних дій та продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, запобігти яким можливо лише шляхом продовження застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.

Врахувавши, що ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчинені тяжкого злочину, що підтверджується долученими до клопотання матеріалами, з огляду на обставини кримінального правопорушення, наявність ризиків, передбачених п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, які не зменшились та не відпали, з урахуванням необхідності проведення ряду слідчих дій, слідчий суддя дійшов висновку про необхідність продовження відносно ОСОБА_5 строку дії запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, що забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного.

Заслухавши доповідь судді, пояснення підозрюваного та його захисника на підтримку апеляційної скарги, думку прокурора, який вважав ухвалу слідчого судді законною та обґрунтованою, вивчивши матеріали надані судом, обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного.

Обставини, встановлені судом апеляційної інстанції. Мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходить при постановленні ухвали, і положення закону, яким керується.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 181 КПК України домашній арешт полягає в забороні підозрюваного, обвинуваченого залишати житло цілодобово або у певний період доби. Домашній арешт може бути застосовано до особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за вчинення якого законом передбачено покарання у виді позбавлення волі.

Згідно частини шостої статті 181 КПК України строк дії ухвали слідчого судді про тримання особи під домашнім арештом не може перевищувати двох місяців. У разі необхідності строк тримання особи під домашнім арештом може бути продовжений за клопотанням прокурора в межах строку досудового розслідування в порядку, передбаченому ст. 199 цього Кодексу. Сукупний строк тримання особи під домашнім арештом під час досудового розслідування не може перевищувати шести місяців. По закінченню цього строку ухвала про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту припиняє свою дію і запобіжний захід вважається скасованим.

Відповідно до вимог ст. ст. 197, 199 КПК України, за відсутності підстав для зміни запобіжного заходу з тримання під вартою на такий, що не пов`язаний з ізоляцією від суспільства, строк тримання підозрюваного під вартою може бути продовжений у разі неможливості закінчення досудового розслідування в частині доведеного обвинувачення в строки, встановлені ст. 219 цього Кодексу.

За змістом ч. 5 ст. 199 КПК України, слідчий суддя зобов`язаний відмовити у продовжені строку тримання під вартою, якщо прокурор, слідчий не доведе що обставини, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою, виправдовують подальше тримання підозрюваного під вартою.

Вказані вимоги закону слідчим суддею дотримані, а також оцінені у сукупності всі обставини, які відповідно до ст. ст. 178, 199 КПК України враховуються при продовженні запобіжного заходу.

Продовження строку дії запобіжного заходу стає можливим за наявності ризиків. Ризик - це невизначена подія, яка по суті, представляє собою ймовірність отримання несприятливих для досудового слідства та суду подій, визначених у ч. 1 ст. 177 КПК України.

Висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м`якими запобіжними заходами, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості обвинуваченого (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв`язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки обвинуваченого під час розслідування та розгляду судом кримінального провадження (способу життя, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв`язків, тощо).

Рішення про застосування одного з видів запобіжних заходів, який обмежує права і свободи обвинуваченого, має відповідати характеру певного суспільного інтересу (визначеним у КПК України конкретним підставам і меті), що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості.

Матеріали судового провадження, станом на день розгляду слідчим суддею клопотання прокурора, містили дані, які вказували на наявність достатніх підстав вважати, що ризики незаконного впливу на свідків та вчинення іншого кримінального правопорушення не зменшились та не відпали, виходячи з обставин інкримінованого йому кримінального правопорушення та можливого покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 10 років, а також через обізнаність підозрюваного про свідків інкримінованого йому кримінального правопорушення.

З урахуванням наведеного, апеляційний суд доходить висновку, що в ході розгляду клопотання прокурора про продовження відносно ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту підтверджено наявність ризиків, які не зменшились на даній стадії досудового розслідування, та які давали достатні підстави вважати, що підозрюваний може вчинити дії, передбачені п. п. 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема незаконно впливати на свідків або вчинити інше кримінальне правопорушення.

Крім того, слідчий суддя ретельно дослідив доводи клопотання слідчого відносно обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попереднього судового рішення про застосування відносно підозрюваного ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту, а саме про необхідність проведення ряду процесуальних дій, зокрема: допитати інших підозрюваних; встановити інших можливо причетних до кримінального правопорушення осіб; оглянути інформацію вилучену у операторів мобільного зв`язку; розсекретити матеріали негласних слідчих (розшукових) дій; виконати вимоги ст. 290 КПК України.

Отже, апеляційний суд погоджується з висновками слідчого судді, що у даній конкретній справі суспільний інтерес превалює над принципом поваги до свободи підозрюваного та саме запобіжний захід у вигляді домашнього арешту забезпечить виконання підозрюваним процесуальних обов`язків, а менш суворі запобіжні заходи не зможуть забезпечити уникнення ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

Доводи захисника про невірне визначення слідчим суддею місця мешкання підозрюваного, на переконання апеляційного суду є безпідставними, оскільки стороною захисту не надано достатніх доказів на підтвердження зміни підозрюваним місця проживання, про що вірно зазначено в ухвалі слідчого судді.

При цьому, у разі наявності у сторони захисту належних та допустимих доказів на підтвердження нового місця проживання підозрюваного ОСОБА_5 , останній зобов`язаний повідомити про це слідчого, прокурора або суд, залежно від стадії кримінального провадження, що є одним з обов`язків підозрюваного, і вказані обставини не потребують ухвалення окремого рішення суду.

За наведених обставин апеляційний суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги захисника ОСОБА_6 , ухвалу слідчого судді слід залишити без змін.

Керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419, 422, 424, 532 КПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

ухвалу слідчого судді Заводського районного суду м. Миколаєва від 30 вересня 2024 року про продовження запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 залишити без змін, апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді

_____________________ _____________ _______________

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3