Справа  2-47/11                                                                                                                                                       

Р І Ш Е Н НЯ

І М Е Н Е М        У К Р А Ї Н И

23 лютого 2011 року                                                                                              смт Куйбишеве

          Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

          головуючого судді                                        Скляра С.Ю.,

          при секретарі судового засідання          Малій І.О.,

          з участю позивача                                        ОСОБА_1,

          представника позивача                              ОСОБА_2,

представникам відповідача                    ОСОБА_3,

третьої особи                                        ОСОБА_4,

          розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду Запорізької області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до філії «Куйбишевський райавтодор»дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України»(далі –філія «Куйбишевський райавтодор»), третя особа –ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення працівника та про поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В :

На підставі частини 3 статті 209 Цивільного процесуального кодексу України (далі –ЦПК України) в судовому засіданні 23 лютого 2011 року проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

          27 січня 2011 року ОСОБА_1, дотримуючись строків, передбачених ч.1 ст.233 Кодексу законів про працю України (далі –КЗпП України), звернувся до суду  з позовом до філії «Куйбишевський райавтодор»про скасування наказу про своє звільнення та поновлення на роботі.

          Позивач послався на те, що він з 2004 року працював у філії «Куйбишевський райавтодор», в тому числі з 14 вересня 2005 року на посаді сторожа. Згідно з наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»від 01 листопада 2010 року №42/1-К (далі за тестом –наказ №42/1-К) його було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, а саме, за прогул без поважних причин. 27 грудня 2010 року ОСОБА_1 отримав копію наказу про звільнення та трудову книжку. Заперечуючи проти звільнення, вказав, що дійсно за період з 20 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року він був відсутній на роботі, оскільки відповідач, прийнявши на роботу сторожами декількох осіб, не довів до його відома змінений графік чергувань.

Крім того, на думку позивача, його звільнення проведено з порушенням норм чинного трудового законодавства. Зокрема, при з’ясуванні відповідачем попередньої згоди профспілкового комітету на розірвання трудового договору було порушено право ОСОБА_1 на участь в засіданні цього профспілкового органу.

Під час розгляду справи ОСОБА_1 не змінював предмет або підставу позову, просив поновити його роботі на посаді сторожа, скасувавши наказ №42/1-К.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав заявлені ним вимоги по тих самих підставах, які ним були викладені в позовній заяві, надав судові відповідні пояснення та прохав позов задовольнити.

Позицію позивача в судовому засіданні підтримав його представник ОСОБА_2, надавши судові свої пояснення. Зокрема представник пояснив, що за наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»всі працівники у зв’язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю об’єму будівельно-монтажних робіт з 20 жовтня 2010 року перейшли на неповний робочий тиждень. ОСОБА_1, як сторожу, зміни графіку чергувань з цього часу доведені не були. Замість нього до виконання обов’язків сторожа на одну зміну 20 жовтня 2010 року і на період з 22 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2010 року тимчасово був переведений водій навантажник ОСОБА_5. Представник вважав, що позивача, за відсутності його вини, фактично було не допущено до роботи, а тому немає підстав вважати відсутність ОСОБА_1 на роботі за період з 20 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року як прогул без поважних причин.

Представник відповідача ОСОБА_3 позов не визнав, посилаючись на те, що звільнення ОСОБА_1 з посади сторожа філії «Куйбишевський райавтодор»за п.4 ст.40 КЗпП України було проведено у відповідності до вимог чинного трудового законодавства. Так, впродовж періоду з 20 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року ОСОБА_1 відповідно до встановленого графіку його чергувань без будь-якої поважної причини не вийшов на роботу. При цьому графік його чергувань відповідними наказами начальника філії «Куйбишевський райавтодор»не змінювався. Оскільки ОСОБА_1 був відсутній значний час на роботі без поважної причини, то начальником філії «Куйбишевський райавтодор»за згодою профспілкового комітету, в тому числі отриманої за запитом суду, було розірвано трудовий договір з працівником за п.4 ст.40 КЗпП України, а саме за прогул без поважних причин. Представник позивача прохав позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

ОСОБА_4, як третя особа на боці відповідача, яка не заявила самостійних вимог щодо предмета спору, будучи начальником філії «Куйбишевський райавтодор», в судовому засіданні підтримав позицію представника відповідача та прохав відмовити ОСОБА_1 в задоволенні заявленого ним позову. Третя особа послалась на те, що звільнення працівника було проведено у відповідності до вимог чинного трудового законодавства, в тому числі з дотриманням вимоги щодо погодження такого рішення із профспілковою організацією. Крім того, позивач ОСОБА_1 не мотивував та не довів поважності причини своєї тривалої відсутності на роботі.

Суд, вислухавши пояснення осіб, які брали участь у справі, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, надавши оцінку наявним у них доказам, прийшов до висновку про те, що позов задоволенню не підлягає.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

Частиною 1 статті 11 ЦПК України визначено, що суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

ОСОБА_1 з 2004 року працював у філії «Куйбишевський райавтодор», у тому числі з 14 вересня 2005 року на посаді сторожа, був ознайомлений з Правилами внутрішнього трудового розпорядку (далі –Правила) (а.с.4,33-46).

Метою Правил є чітка організація праці та зміцнення трудової дисципліни, створення безпечних умов праці, підвищення її продуктивності і ефективності, раціональне використання робочого часу. Правила розповсюджуються на всіх працівників філії «Куйбишевський райавтодор»(п.1.2, 1.3 Правил).

          Статтею 57 КЗпП України визначено, що Час початку і закінчення щоденної роботи (зміни) передбачається правилами внутрішнього трудового розпорядку і графіками змінності у відповідності з законодавством.

Згідно п.4.1 Правил позивач ОСОБА_1, як працівник філії «Куйбишевський райавтодор», зобов’язався своєчасно, до початку зміни, прибувати на робоче місце і готуватися до виконання трудових обов’язків; починати і закінчувати роботу відповідно діючому режиму робочого дня; перебувати на робочому місці від початку і до кінця роботи, за виключенням перерв на відпочинок і харчування.   

Наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»від 01 листопада 2010 року №42/1-К ОСОБА_1 було звільнено з роботи за п.4 ст.40 КЗпП України, відповідно до якого трудовий договір, укладений на невизначений строк, може бути розірваний власником або уповноваженим ним органом у випадку прогулу без поважних причин (а.с.3).

З матеріалів справи вбачається, що підставою для звільнення працівника ОСОБА_1 став його прогул за період з 20 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року.

В судовому засіданні сторони підтвердили той факт, що графік чергування сторожів у філії «Куйбишевський райавтодор»складається на наступний місяць наприкінці попереднього місяця уповноваженою на те особою та затверджується начальником філії. Графік чергувань доводиться до відома сторожів шляхом його розміщення безпосередньо на місці чергування. Зазначене узгоджується з положеннями п.3.3 розділу 3 «Робочий час і час відпочинку»Правил, відповідно до яких за домовленістю з роботодавцем працівнику може бути встановлений індивідуальний режим роботи, що оформлюється наказом по підприємству (а.с.40,51-56).

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомив, що з графіком своїх чергувань на жовтень 2010 року він був ознайомлений завчасно, зокрема, знав про свої денні та нічні чергування, починаючи з 19 жовтня 2010 року (а.с.17). Визнав той факт, що будь-яким наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»графік чергувань для нього на жовтень 2010 року не змінювався, такий наказ до його відома не доводився.

Суд вважає безпідставними та надуманими посилання позивача ОСОБА_1 на те, що відповідач, прийнявши на роботу сторожами декількох осіб, не довів до його відома змінений графік чергувань.

Так, ОСОБА_1 19 жовтня 2010 року відповідно графіку чергувань з 0800 год. до 1600 год. перебував на робочому місці у денну зміну (а.с.14-15,17), а наступного дня повинен був вийти в нічну зміну з 1600 год. до 0800 год..

Наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»від 20 жовтня 2010 року №53/1 всі працівники у зв’язку з тяжким фінансовим становищем та відсутністю об’єму будівельно-монтажних робіт з 20 жовтня 2010 року перейшли на неповний робочий тиждень (а.с.57). Разом з тим, такий наказ до відома працівника ОСОБА_1 не міг бути доведений 19 жовтня 2010 року, як стверджував позивач.

У зв’язку з переходом на неповний робочий тиждень наказами начальника філії «Куйбишевський райавтодор»№38-К від 21 жовтня 2010 року та №40-К від 22 жовтня 2010 року були тимчасово переведені на посаду сторожа до 30 жовтня 2010 року відповідно машиніст автогудронатора ОСОБА_6 і майстер будівничо-монтажних робіт ОСОБА_7 (а.с.58,59).

Особи, які брали участь у справі, в тому числі позивач, не заперечували факт відсутності працівника ОСОБА_1 на роботі у визначені для нього дні згідно графіку чергувань на жовтень 2010 року, починаючи з 20 жовтня 2010 року. Крім того, 23 жовтня 2010 року ОСОБА_1 повинен був вийти на роботу в денну зміну, однак цього дня він лише з’явився по запрошенню на збори трудового колективу, після чого залишив територію філії «Куйбишевський райавтодор». Зазначені обставини не підлягають доказуванню, оскільки є визнаними сторонами та іншими особами, які брали участь у справі (частина 1 статті 61 ЦПК України).

Наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»№54/1 від 20 жовтня 2010 року в зв’язку з виробничою необхідністю, обумовленою відсутністю сторожа ОСОБА_1 на робочому місці, водій навантажник ОСОБА_5 був тимчасово переведений сторожем на одну зміну 20 жовтня 2010 року (а.с.19).

Зазначений працівник наказом начальника філії «Куйбишевський райавтодор»№41-К від 22 жовтня 2010 року в зв’язку з відсутністю на робочому місці сторожа ОСОБА_1 був тимчасово переведений на посаду сторожа з 22 жовтня 2010 року по 30 жовтня 2010 року включно (а.с.18).

Аналізуючи зміст зазначених наказів щодо тимчасового переведення працівника ОСОБА_5 на посаду сторожа, суд дійшов висновку про те, що цей працівник не був переведений на посаду сторожа безпосередньо замість ОСОБА_1, про що свідчить відповідне формулювання наказу. Тимчасовий перевід працівника був обумовлений лише відсутністю на робочому місці сторожа ОСОБА_1 до кінця жовтня 2010 року, а саме, до визначення графіку чергувань на листопад 2010 року.

Слід зазначити, в судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтвердив той факт, що він не подавав заяви про своє звільнення, в тому числі й 23 жовтня 2010 року, коли він мав розмову з начальником філії «Куйбишевський райавтодор»ОСОБА_4. При цьому останній не доводив до відома ОСОБА_1 змін його днів чергувань за відповідним графіком на жовтень 2010 року.

Крім того, позивач ОСОБА_1 погодився з тим, що він не звертався до відповідача із вимогою про актування факту недопущення його до роботи, починаючи з 20 жовтня 2010 року. Разом з тим, очікування ним від відповідача виклику на роботу не може свідчити про поважність причини прогулу. Всупереч вимогам ст.10 ЦПК України доказів протилежного позивачем не надано.

Розірвання трудового договору з підстави, передбаченої пунктом 4 статті 40 КЗпП України, може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника) первинної профспілкової організації, членом якої є працівник (частина 1 статті 43 КЗпП України).

В порядку, передбаченому частиною 2 статті 43 КЗпП України, начальник філії «Куйбишевський райавтодор»звернувся із письмовим клопотанням до профспілкового комітету з метою розгляду питання про можливість звільнення з посади сторожа ОСОБА_1 за відсутність на робочому місці за період з 20 жовтня 2010 року по 01 листопада 2010 року (а.с.21).

В судовому засіданні з пояснень свідка ОСОБА_8 було встановлено, що профспілковий комітет під його головуванням двічі надавав згоду на звільнення сторожа ОСОБА_1 через прогул без поважної причини (а.с.7,8). При цьому працівник ОСОБА_1 не приймав участі в розгляді вищевказаного клопотання через те, що спочатку не був повідомлений належним чином про час його розгляду, а потім через хворобу. Слід зазначити, що розгляд клопотання був проведений з порушенням п’ятнадцятиденного строку, передбаченого ч.2 ст.43 КЗпП України.

За наведених обставин суд дійшов висновку про те, що розірвання трудового договору  за ч.4 ст.40 КЗпП України з працівником ОСОБА_1 фактично було проведено без попередньої згоди профспілкового комітету філії «Куйбишевський райавтодор».

Діючи в порядку, встановленому ч.9 ст.43 КЗпП України, суд запитав згоду профспілкового комітету філії «Куйбишевський райавтодор»на звільнення працівника і після її одержання розглянув спір по суті.

Згідно протоколу №1 засідання профспілкового комітету філії «Куйбишевський райавтодор»від 21 лютого 2011 року даним органом надано згоду на звільнення з займаної посади сторожа ОСОБА_1 за п.4 ст.40 КЗпП України (а.с.72).

Відповідно до ч.7 ст.43 КЗпП України, ч.6 ст.39 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності»рішення виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору повинно бути обґрунтованим.

Оскільки рішення профспілки при вирішенні питання про звільнення працівника з роботи має рекомендаційний характер, законом порядок його оскарження не передбачений, правова оцінка цьому рішенню дана судом при вирішенні цієї цивільної справи.

Суд дійшов висновку про те, що отримання згоди від профспілкового комітету філії «Куйбишевський райавтодор»від 21 лютого 2011 року на звільнення працівника ОСОБА_1 здійснено відповідно до встановленого порядку (стаття 43 КЗпП України). Заперечення позивача та його представника про те, що рішення профспілки є необґрунтованим, не заслуговують на увагу, оскільки таке обґрунтування є обов’язковим для рішення про відмову в наданні згоди на розірвання трудового договору. За змістом протоколу засідання профспілки вбачається (а.с.72), що фактично даний орган погодився із обґрунтуванням щодо необхідності звільнення працівника ОСОБА_1, викладеним у клопотанні начальника філії «Куйбишевський райавтодор»(а.с.21).  

Таким чином, суд дійшов висновку про правомірність звільнення працівника ОСОБА_1 з посади сторожа філії «Куйбишевський райавтодор», а тому його позовні вимоги про поновлення на роботі та скасування наказу про звільнення задоволенню не підлягають.

Оскільки позивача ОСОБА_1 при пред’явленні позову до суду звільнено від оплати судових витрат, а рішення ухвалено не на його користь, то судові витрати підлягають компенсації за рахунок держави.

          Керуючись стст.40,43,233 КЗпП України, стст.10,11,60,88,209,212-215,218 ЦПК України, суд –

В И Р І Ш И В :

          В задоволенні позову ОСОБА_1 до філії «Куйбишевський райавтодор»дочірнього підприємства «Запорізький облавтодор»відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України», третя особа –ОСОБА_4 про скасування наказу про звільнення працівника та про поновлення на роботі, - відмовити.

Рішення суду відповідно до частини 1 статті 223 ЦПК України набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляцій скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

          Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області через суд першої інстанції –Куйбишевський районний суд Запорізької області шляхом подання в 10-денний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10-денного строку з дня отримання копії цього рішення.

Суддя:                                        С.Ю.Скляр