ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 листопада 2024 року Справа № 915/537/24

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області, у складі судді Семенчук Н.О.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін у судове засідання за наявними матеріалами, справу

за позовом: Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС", вул.Іллінська, 8, м.Київ, 04070

представник позивача: Хаєцька Олена Сергіївна

електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_1

до відповідача: Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", вул.Погранична, 159 ,м.Миколаїв, 54003

електронна пошта: office@mk.naftogaz.com

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "ГАРДІАН", вул.Саксаганського, 96, м.Київ, 01032

електронна пошта: office@grdn.com.ua

про: стягнення 22 762,87 грн.

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою №0028315/1/ІНС від 21.03.2024 (вх.№5631/24 від 13.05.2024) про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" збитків в порядку регресу у розмірі 22 762,87 грн.

В обґрунтування позову зазначає, що між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_1 було укладено Договір добровільного страхування наземного транспорту №84229a1дж. У подальшому, 21.11.2021 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Land Rover; Range Rover Sport; НОМЕР_3, який належить ОСОБА_1 та транспортного засобу ГАЗ; НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 . Відповідно до постанови Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2022 по справі №487/8804/21 ОСОБА_2 було визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст.ст.122-4 та 124 КУпАП. До АТ "СК "АРКС" із заявою про настання страхового випадку звернулась потерпіла особа. Позивач здійснив виплату страхового відшкодування у загальному розмірі 33 066,70 грн. Цивільно - правова відповідальність власника транспортного засобу ГАЗ; НОМЕР_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована в ТДВ "СК "Гардіан" згідно договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР515861. ТДВ "СК "Гардіан" здійснила виплату страхового відшкодування у розмірі 9 303,83 грн. Відповідно до відповіді НПУ власником транспортного засобу ГАЗ; НОМЕР_1 є АТ "Миколаївгаз". Вказує, що сума, яка підлягає стягненню з відповідача складає 22 762,87 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.24 Закону України "Про страхування", ст.ст.993, 1166, 1187, 1188, 1194 Цивільного кодексу України.

Ухвалою суду від 16.05.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у судове засідання за наявними матеріалами. Ухвалено провести розгляд справи №915/537/24 поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк. Залучено до участі у справі 3-тю особу на стороні відповідача - Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіон». Встановлено учасникам справи строк для подання заяв по суті спору.

Відповідач через систему "Електронний суд" надав відзив на позовну заяву (вх.№6597/24 від 04.06.2024) в якому просить суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Вказує, що виходячи із доказів, які додані до матеріалів справи, до позивача перейшло право вимоги до страховика винної особи (відповідача) в розмірі 32 066,70 грн. (враховуючи встановлений ліміт за майнову шкоду - 130 000, 00 грн.), у зв`язку з тим, що позивачем було виплачено страхувальнику ( ОСОБА_1 ) суму страхового відшкодування в розмірі 32 066,70 грн. Разом з тим, позивач вказує, що третьою особою було здійснено часткову сплату страхового відшкодування в сумі 9 303,83 грн. грн. З огляду на докази додані до позовної заяви, за даним страховим випадком сума страхового відшкодування, яка не перевищила ліміт відповідальності страховика в розмірі 130 000,00 грн., передбачений п.4.2 Договору від 19.01.2021р. підлягає стягненню на користь позивача саме з Третьої особи, а не Відповідача. АТ «Миколаївгаз є неналежним відповідачем по справі. Зазначає, що позивачем не надано доказів неналежного виконання відповідачем своїх зобов`язань за договором чи порушення прав чи інтересів Позивача, оскільки розмір шкоди, як вже зазначалося, не перевищив ліміт відповідальності страховика -130 000 грн., то й підстав для покладення відповідальності на відповідача по справі (страхувальника) немає.

Розгляд справи здійснено поза межами встановленого ГПК України строку у розумний строк, тривалість якого обумовлюється введенням в Україні Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022, затвердженого Законом України від 24.02.2022 №2102-ІХ, воєнного стану через військову агресію Російської Федерації проти України.

Згідно із частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

05 серпня 2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АХА Страхування" (з 20.06.2019 назву змінено на Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "АРКС" (далі - позивач, страховик) та ОСОБА_1 укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №84229а1дж, предметом якого є майнові інтереси страхувальника пов`язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом Land Rover Range Rover Sport AE1488ІК.

Також, як вбачається з матеріалів справи, 19 січня 2021 року між Товариством з обмежною відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» та Акціонерним товариством "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" було укладено Генеральний договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 (далі - Генеральний договір), предметом якого є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (далі - ЗТЗ) (п.1.1 Генерального договору).

Згідно п.2.1 Генерального договору, страховик бере на себе зобов`язання відшкодовувати шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації ЗТЗ.

У відповідності до п.2.3 Генерального договору, перелік транспортних засобів, що забезпечені за цим Договором, зазначені в Додатках до цього Договору.

Відповідно до п.4.2 Генерального договору, страхова сума - це грошова сума, в межах якої страховик зобов`язаний провести виплату страхового відшкодування відповідно до умов Договору (Полісу). Страхова сума за шкоду, заподіяну майну потерпілих становить 130 000,00 грн.на одного потерпілого за кожним Полісом. У разі якщо загальний розмір шкоди заодним страховим випадком по окремому Полісу перевищує п`ятикратну страхову суму, відшкодування кожному потерпілому пропорційно зменшується (п.4.3 Генерального договору).

Як вбачається з Додатку №1 до Генерального договору «Перелік забезпечених транспортних засобів» транспортний засіб - ГАЗ 2705 НОМЕР_1 є застрахованим.

Як встановлено постановою Заводського районного суду м.Миколаєва від 14.03.2022 у справі №487/8801/21, 23.11.2021 року близько 11-55 год. ОСОБА_2 керував транспортним засобом - «ГАЗ 2705» державний номер НОМЕР_1 по вул.Херсонське шосе в районі будинку №1 був неуважний не врахував дорожню обстановку, рухаючись заднім ходом не впевнився в безпеці свого руху та допустив наїзд на транспортний засіб Range Rover Sport державний номер НОМЕР_2 водій якого ОСОБА_1 знаходився поза межами транспортного засобу. У результаті дорожньо - транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

Також зазначеною постановою встановлено, що дії ОСОБА_2 були кваліфіковані як порушення п.п.10.9., 2.3 б) Правил дорожнього руху України та за ст.122-4, ст. 124 КУпАП та зазначено про те, що ОСОБА_2 - водій ПАТ «Миколаївгаз».

Цією ж постановою визнано ОСОБА_2 винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

У відповідності до ч.ч.4, 6 ст.75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до відповіді Національної поліції України щодо дорожньо - транспортної пригоди №3021328431084492: 1) транспортний засіб ГАЗ 2705 д/н НОМЕР_1 належить ПАТ «Миколаївгаз». Визначено водія юридичної особи, який має право керувати транспортним засобом - ОСОБА_3 ; 2) транспортний засіб Range Rover Sport д/н НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

З вказаного повідомлення вбачається, що на час скоєння дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб ГАЗ 2705 д/н НОМЕР_1 був застрахований відповідачем у ТДВ «СК «Гардіан».

Згідно матеріалів справи, 23.11.2021 ОСОБА_1 (власник пошкодженого транспортного засобу Range Rover Sport д/н НОМЕР_2 ) звернувся до позивача із заявою про подію та на виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку суми страхового відшкодування, страхового акту №ARX3086263 від 03.12.2021, №ARX3086261 від 03.12.2021, №ARX3086262 від 03.12.2021 та умов Договору страхування, розмір страхового відшкодування склав 32 066,70 грн., яке позивачем було сплачено згідно платіжного доручення №848505 від 06.12.2021 на суму 4075,00 грн., платіжного доручення №848432 від 06.12.2021 на суму 26 066,70 грн., платіжного доручення №848499 від 06.12.2021 на суму 1 925,00 грн.

У подальшому Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" було отримано заяву №0028315/ІНС.ЛОУ від 09.02.2022 про виплату страхового відшкодування у сумі 32 066,70 грн. на банківські реквізити позивача.

Як зазначає позивач, Товариство з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "АРКС" страхове відшкодування лише у розмірі 9 303,83 грн., що підтверджується платіжним дорученням №3678 від 21.06.2022 на суму 8 981,50 грн. та плтажіним дорученням №4019 від 23.06.2022 на суму 322,33 грн., у зв`язку з чим позивач направив ПАТ «Миколаївгаз» заяву (претензію) №0028315/ІНС.ЛОУ від 26.07.2022 про відшкодування шкоди в порядку регресу у розмірі 22 762,87 грн, що становить різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, сплаченим на його користь Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН".

Відповідач відповіді на вказану заяву (претензію) не надав, кошти не сплатив, що стало підставою звернення позивача до суду з даним позовом.

Так, предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" 22 762,87 грн., що складає різницю між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням, сплаченим Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН".

У відповідності до ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Згідно з частиною першою статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарського кодексу України.

Закон України «Про страхування» регулює відносини у сфері страхування, визначає загальні правові засади здійснення діяльності із страхування, надання посередницьких послуг і спрямований на посилення захисту прав та законних інтересів клієнтів, у тому числі споживачів, шляхом встановлення вимог до системи управління, платоспроможності страховиків, філій страховиків-нерезидентів на території України та розкриття ними інформації, встановлює вимоги до порядку укладання, обслуговування та виконання договорів страхування та перестрахування, врегульовує питання інформаційного забезпечення договорів страхування та перестрахування і дій, що передують їх укладанню, а також державне регулювання та нагляд у сфері страхування.

У відповідності до ст.1 Закону України «Про страхуванн» (в редакції на час виникнення події), страхування - правовідносини щодо захисту страхових інтересів фізичних та юридичних осіб (страховий захист) при страхуванні ризиків, пов`язаних з життям, здоров`ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням, з володінням, користуванням і розпорядженням майном, з відшкодуванням страхувальником заподіяної ним шкоди особі або її майну, а також шкоди, заподіяної юридичній особі, у разі настання страхових випадків, визначених договором страхування, за рахунок коштів фондів, що формуються шляхом сплати страхувальниками страхових премій (платежів, внесків), доходів від розміщення коштів таких фондів та інших доходів страховика, отриманих згідно із законодавством.

страховий ризик - подія, на випадок виникнення якої проводиться страхування, яка має ознаки ймовірності та випадковості настання;

страховий випадок - подія, передбачена договором страхування або законодавством, ризик виникнення якої застрахований, з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування або відповідно до законодавства;

страхова виплата (страхове відшкодування) - грошові кошти, що виплачуються страховиком у разі настання страхового випадку відповідно до умов договору страхування та/або законодавства;

Згідно ч.3 ст.102 Закону України «Про страхування», здійснення страхової виплати проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених договором страхування) і рішення страховика про визнання випадку страховим та здійснення страхової виплати (страхового акта).

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

При цьому, судом враховується, що рішення про наявність або відсутність підстав для задоволення вимоги страховика про відшкодування мусить ґрунтуватись на загальних положеннях про відшкодування збитків у позадоговірних зобов`язаннях, тому такі спори мають вирішуватись у загальному порядку відшкодування збитків.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку із знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

В силу частини першої статті 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

Під володільцем джерела підвищеної небезпеки слід розуміти юридичну особу або громадянина, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного відання або з інших підстав (договір оренди, довіреність тощо). Не вважається володільцем джерела підвищеної небезпеки і не несе відповідальність за шкоду перед потерпілим особа, яка управляє джерелом підвищеної небезпеки на підставі трудових відносин із володільцем цього джерела.

Аналіз норм статей 1187 та 1172 Цивільного кодексу України дає підстави стверджувати, що особа, яка керує транспортним засобом у зв`язку з виконанням своїх трудових (службових) обов`язків на підставі трудового договору (контракту) з особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, не є суб`єктом, який несе відповідальність за шкоду, завдану джерелом підвищеної небезпеки. У цьому випадку таким суб`єктом є законний володілець джерела підвищеної небезпеки - роботодавець.

Отже, шкода, завдана внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія, що на відповідній правовій підставі керував автомобілем, який перебуває у володінні роботодавця, відшкодовується саме володільцем цього джерела підвищеної небезпеки, а не безпосередньо винним водієм.

Такий правовий висновок викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 05.12.2018 у справі №426/16825/16-ц.

Спеціальним Законом, який регулює відносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (далі - обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності) і спрямований на забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та майну потерпілих при експлуатації наземних транспортних засобів на території України є Закон України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідно до статті 6 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

Згідно п.9.1 ст.9 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страхова сума це грошова сума, у межах якої страховик зобов`язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування.

У відповідності до пункта 22.1 статті 22 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Суд зазначає, що у випадках, коли деліктні відносини поєднуються з відносинами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, боржником у деліктному зобов`язанні в межах суми страхового відшкодування виступає страховик завдавача шкоди. Цей страховик, хоч і не завдав шкоди, але є зобов`язаним суб`єктом перед потерпілим, якому він виплачує страхове відшкодування замість завдавача шкоди у передбаченому Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" порядку. Після такої виплати деліктне зобов`язання припиняється його належним виконанням страховиком завдавача шкоди замість останнього. За умов, передбачених у статті 38 вказаного Закону, цей страховик набуває право зворотної вимоги (регрес) до завдавача шкоди на суму виплаченого потерпілому страхового відшкодування.

Згідно зі статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування" до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Відповідно до статті 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Отже, відшкодування шкоди особою, відповідальність якої застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, що згідно з цим договором або Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у страховика не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування (зокрема, у випадках, передбачених у статті 37), чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування.

Покладання обов`язку з відшкодування шкоди у межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів").

Уклавши договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, страховик на випадок виникнення деліктного зобов`язання бере на себе у межах суми страхового відшкодування виконання обов`язку страхувальника, який завдав шкоди. А тому страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, згідно зі статтями 3 і 5 вказаного Закону реалізує право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України та статтею 27 Закону України "Про страхування", шляхом звернення з позовом до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність.

Саме такий правовий висновок Великої Палати Верховного Суду викладений в постанові від 04.07.2018 у справі №755/18006/15-ц.

Як вбачається з матеріалів справи, винним у ДТП визнано працівника відповідача, у зв`язку з чим обов`язок відшкодування шкоди, завданої вказаним працівником під час виконання ним своїх трудових обов`язків, чинним законодавством покладено саме на Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз".

Разом з тим, судом враховано, що цивільна відповідальність Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз" застрахована на підставі Генерального договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №38S540-479-21 від 19.01.2021, в якому визначений ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну третіх осіб, який становить 130 000,00 грн.

Згідно Полісу АР №005158610 транспортний засіб ГАЗ 2705 державний номер НОМЕР_1 застрахований в ТДВ СК «ГАРДІАН» з лімітом за шкоду майну - 130 000,00 грн.

Як вбачається із страхових актів Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" розмір страхового відшкодування в загальній сумі склав 32 066,70 грн. (страхового акту №ARX3086263 від 03.12.2021 на суму 26 066,70 грн., №ARX3086261 від 03.12.2021 на суму 4 075,00 грн., №ARX3086262 від 03.12.2021 на суму 1 925,00 грн.

У заяві №0028315/ІНС.ЛОУ від 09.02.2022 позивач просив ТДВ "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" сплатити позивачу страхове відшкодування у розмірі 32 066,70 грн.

Згідно матеріалів справи, Товариство з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН" (страховик цивільної відповідальність відповідача) перерахувало на користь Приватного акціонерного товариства "Cтрахова компанія "АРКС" страхове відшкодування лише у розмірі 9 303,83 грн.

Враховуючи викладене вище, господарський суд дійшов висновку, що сума завданої внаслідок ДТП шкоди не перевищує ліміту у 130 000,00 грн, визначеному в Договорі №38S540-479-21 від 19.01.2021, а тому Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", маючи застраховану цивільну відповідальність, не повинно відшкодовувати позивачу різницю між визначеним Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" розміром страхового відшкодування та сумою, перехованою страховиком відповідача Товариством з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", адже розмір завданої шкоди не перевищує ліміт відповідальності страховика.

За таких обставин, оскільки сума завданої шкоди є більшою, ніж сума, сплачена страховиком відповідача, позивач має право на звернення до суду з вимогами саме до Товариства з додатковою відповідальністю "Cтрахова компанія "ГАРДІАН", як страховика, а не до Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Миколаївгаз", як страхувальника.

Відповідно до статті 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі позивачами і відповідачами можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу.

Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.

За змістом частини другої статті 48 Господарського процесуального кодексу України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання, за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що право визначення відповідача у справі належить позивачу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 17.04.2018 у справі №523/9076/16-ц, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача, натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

По суті, відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним необхідно встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Встановлення цієї умови підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові.

Належним відповідачем вступає особа, яка дійсно є суб`єктом відповідного матеріального правовідношення, відтак визначення позивачем у справі складу сторін має відповідати реальному складу учасників спору у спірних правовідносинах із залученням необхідного кола осіб, які мають відповідати за позовом.

Таким чином, неналежний відповідач це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом. При цьому пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті чи для закриття провадження у справі. За результатами розгляду справи суд відмовляє у позові до неналежного відповідача та приймає рішення щодо суті заявлених до належного відповідача вимог.

Отже, беручи до уваги те, що страховик, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, має реалізувати право вимоги, передбачене статтею 993 Цивільного кодексу України, шляхом звернення з позовними вимогами, розмір яких не виходить за межі страхового відшкодування, саме до страховика, в якого завдавач шкоди застрахував свою цивільно-правову відповідальність, а не до стахувальника, суд не вбачає правових підстав для задоволення позову, поданого позивачем до неналежного відповідача.

Враховуючи викладені вище обставини, у задоволенні позову слід відмовити.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Згідно із ч. 2-3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно з частиною 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За змістом статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1 ст. 77 ГПК України).

Згідно зі статтею 78 ГПК України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом були досліджені всі документи, які надані сторонами по справі, аргументи сторін та надана їм правова оцінка. Решта доводів та заперечень сторін судом до уваги не береться, оскільки не спростовують наведених вище висновків.

У відповідності до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 7, 11, 13, 73, 74, 76-79, 86, 91, 123, 129, 210, 220, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 247, 248, 252 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення суду, у відповідності до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст. 253, 254, 256-259 ГПК України.

Суддя Н.О. Семенчук