Справа № 135/1107/24

провадження № 2/136/456/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2024 року                 м. Липовець

Липовецький районний суд Вінницької області

у складі головуючого судді Кривенка Д.Т.,

за участю секретаря судового засідання Марчук Н.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Липовець, у спрощеному позовному провадженні, цивільну справу

за позовом Акціонерного товариства "Універсал Банк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Універсал Банк" (далі — позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (далі — відповідач), в якому просило:

- стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 04.12.2020, яка станом на 08.08.2024 складає 27340,51 грн.

Позивач обґрунтовує свій позов тим, що відповідач встановив додаток "Monobank", а після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 04.12.2020 із застосуванням цифрового підпису, йому було відкрито поточний рахунок і видано чорну картку «monobank» з кредитним лімітом від 0,00 до 500000,00 грн (в залежності від суми, яку банк погодить). Положеннями анкети-заяви визначено, що її підписанням відповідач підтверджує, що ознайомлений з умовами та тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту й паспортом споживчого кредиту, які становлять договір про надання банківських послуг. Позивач свої зобов`язання за договором виконав, надавши відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами, однак він кредит не погашає, тому утворилась заборгованість у розмірі 27340,51 грн.

Ухвалою Ладижинського міського суду Вінницької області від 05.09.2024 матеріали цивільної справи за вказаним позовом передано за підсудністю до Липовецького районного суду Вінницької області.

Ухвалою суді від 01.10.2024 відкрито провадження у справі та призначено її розгляд у спрощеному позовному провадженні без виклику сторін, а відповідачу визначено строк для подання відзиву.

Сторони не заперечували проти розгляду справи в спрощеному провадженні.

Відповідач у визначений судом строк відзиву на позов не подав.

Суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як визначено в ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Згідно з ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений в письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною.

В силу ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну, припинення цивільних прав і обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

В силу ч. 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).

Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно зі ст. 3 Закон України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 5 ст. 11 Закон України «Про електроннукомерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закон України «Про електронну комерцію»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закон; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію (ч. 6 ст. 11 Закону).

З урахуванням викладеного слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Суд, оцінивши подані позивачем докази, вважає їх належними, допустимими та достатніми, оскільки вони містять інформацію щодо предмета доказування, підтверджують існування обставин на які посилається позивач і які не оспорює відповідач, а в сукупності, на їх підставі можна встановити дійсні обставини справи.

Суд встановив, що відповідач встановив собі мобільний додаток "Monobank", а після підписання анкети-заяви до договору про надання банківських послуг від 04.12.2020, із застосуванням цифрового підпису, йому було відкрито поточний рахунок і видано чорну картку «monobank» з кредитним лімітом від 0,00 до 500000,00 грн (в залежності від суми, яку банк погодить).

У матеріалах справи наявні: умови та правила обслуговування в АТ "Універсал Банк" та опис "Чорна картка «Monobank» де вказані відсотки в ході її користування; паспортом споживчого кредиту та його тарифами де зазначено кредитний ліміт і розрахунки у відсотках за користування сумою кредитного ліміту.

Суд встановив, що на підставі укладеного договору відповідач отримав кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок.

Згідно розрахунку заборгованості за договором про надання банківських послуг від 04.12.2020 вбачається, що починаючи з 09.02.2021 у відповідача почала утворюватись заборгованість за тілом кредиту, з урахуванням процентної ставки 37,2% (поточна). Відповідач, починаючи з вказаної дати знімав грошові кошти з картки "Чорна картка «Monobank» в різних сумах, а починаючи з 54,16 грн, і до 01.05.2021 його залишок заборгованості вже становив 9693,67 грн. Слід зауважити, що в той день відповідач на погашення заборгованості все ж таки сплатив певну суму, тим самим підтверджуючи зі своєї сторони згоду з нарахованою заборгованістю, одна порівняно із сумою знятих ним коштів, сума погашених була лише - 170,80 грн. Станом на 31.05.2021 заборгованість відповідача вже становила 16577,90 грн, з яких він сплатив відсотки в сумі 417,70 грн, що зменшило заборгованість, але й надалі відповідач продовжував користуватися кредитною карткою і з урахуванням не періодичних оплат ним відсотків у сумах не більше 837,31 грн, станом на 08.08.2024 заборгованість відповідача вже становила 27340,51 грн, від сплати якої він ухиляється.

Таким чином, неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором призвело до порушення прав кредитора – позивача, тому порушене право підлягає поновленню шляхом безумовного стягнення з відповідача заборгованості за кредитом, а дослідивши вищенаведений розрахунок заборгованості, суд погоджується з розміром заборгованості, оскільки такий не суперечить фактично встановленим обставинам справи.

Разом з тим, відповідач не подав заперечень проти позову на пропозицію суду викладену в ухвалі суду від 01.10.2024 та не навів обставин на спрстування правочину, укладеного з позивачем та пред`явлені йому розрахунки заборгованості, які підлягають з`ясуванню та доказуванню у даній справі.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблений висновок, що ст. 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі не спростування презумпції правомірності договору усі права, набуті за ним сторонами правочину, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Отже, з урахуванням встановлених обставин та норм для їх правового регулювання, суд дійшов висновку, що вимога: стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 04.12.2020, яка станом на 08.08.2024 складає 27340,51 грн, ґрунтується на нормах чинного законодавства, а тому підлягає задоволенню.

Суд, вирішуючи питання про стягнення з відповідача на користь позивача судові витрати зі сплати судового збору керується ч. 1 ст. 141 ЦПК України, згідно з якою судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому оскільки позов задоволено, з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати судового збору у розмірі 3028,00 грн.

Керуючись ст.ст. 259, 264, 265, 273, 274, 279, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства "Універсал Банк" (місцезнаходження: вул. Автозаводська, буд. 54/19, м. Київ, ЄДРПОУ - 21133352) до ОСОБА_1  (місце проживання:  АДРЕСА_1 , РНОКПП -  НОМЕР_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" заборгованість за договором про надання банківських послуг "Monobank" від 04.12.2020, яка станом на 08.08.2024 складає 27340 (двадцять сім тисяч триста сорок) грн 51 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства "Універсал Банк" судовий збір у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано учасниками справи.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом 30-ти днів до Вінницького апеляційного суду, а зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому рішення не було вручено в день проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо скарга подана протягом 30-ти днів із дня вручення повного рішення суду.

Суддя Дмитро КРИВЕНКО